Учительська світлиця

УРОК 54. ЛЕСЯ УКРАЇНКА (ЛАРИСА КОСАЧ). ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ. ДРАМАТИЧНА СПАДЩИНА. ЗБІРКА «НА КРИЛАХ ПІСЕНЬ», ЇЇ ВИСОКА ОЦІНКА І. ФРАНКОМ. НЕОРОМАНТИЗМ ЯК ОСНОВА ЕСТЕТИЧНОЇ ПОЗИЦІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Мета (формувати компетентності): предметні: літературознавчу: поглиблені знання учнів про життєвий і творчий шлях письменниці, усвідомлення, як світогляд митця впливає на його творчість; читацьку: спонукання до читання поезій Лесі Українки); ключові: розвивальна: уміння самостійно здобувати знання; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію, використовуючи інформаційно-комунікаційні технології, вміння виділяти основне і зосереджувати на ньому свою увагу; загальнокультурну: виховання поваги до видатних людей України. Обладнання: портрет письменниці, девіз уроку, мультимедійна дошка для створення «Хмари слів» та кроссенсу, відеозапис фрагменту пісні на слова Лесі Українки «Contra spem spero!» («Без надії сподіваюсь!»).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Емоційне введення

Прослуховування відеозапису фрагмента пісні на слова Лесі Українки «Contra spem spero!» («Без надії сподіваюсь!»), музика Олександра Шимка.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Вступне слово вчителя

У нашій літературі є імена, що не потребують ані пишних шат, ані високих означень та епітетів, бо вони входять у свідомість кожної людини змалечку, як голос матері, як сонечко, як Батьківщина. Кожним словом, кожним болем своїм живе у душі нашого народу людина, ім’я якої — Леся Українка. Своєю винятковістю і своєю звичайністю — усім вона дорога для нас.

Життя Лесі Українки вмістилось у рядку її поезії «Крізь сльози буду сміятись...». Лесю Українку — славетну й улюблену письменницю нашого народу, феноменальну жінку у світовій культурі — можна охарактеризувати її ж поетичним образом — «світло нагірне». Нагірною проповіддю було її слово, що вселяло віру й надію в її духовні сили, будило Україну зі сну. Всю глибину душі Лесі відчула Ліна Костенко:

Я в людей не проситиму сили,

Я нічого в житті не просила.

Я в людей попрошу тільки віри

В кожне слово, почуте від мене.

Поодинокими зірками на небосхилі української (та й світової!) літератури світять жіночі постаті. Але як яскраво! «Леся Українка скрізь і завжди в своїй поезії зостається жінкою. Вона тим і сильна, тим і займає свою власну постать в історії українського слова, що завжди поєднувала в собі пристрасті. Прометеєвим огнем пройняті пориви з нотами ніжності, з прославленням жіночого героїзму, терпіння й самопожертви»,— писав відомий поет та літературознавець Микола Зеров.

2. Оголошення теми і мети уроку

Про життя, гідне подиву й захоплення, про Лесю Українку ми будемо говорити на сьогоднішньому й кількох наступних уроках.

3. Контроль-корекція навчальної діяльності

Та спочатку пригадаймо, що ми знаємо про письменницю, адже це ім’я вже звучало на уроках української літератури у попередніх класах. У цьому нам допоможе «Хмара слів».

(«Хмара слів» https://wordart.com/)

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Презентація життєвого і творчого шляху Лесі Українки

(Заздалегідь підготовлені учні)

Учень 1

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів не сміло заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала:

«Самій недовго збитися з путі,

Та трудно з неї збитися у гурті»...

Чи тільки тернии на шляху знайду.

Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу свій шлях тернистий,—

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: співом на устах!

Учень 2. Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 р. в м. Новограді-Волинському, тепер Житомирської області, в сім’ї повітового службовця-юриста Петра Антоновича Косача та відомої української письменниці, громадської діячки Олени Пчілки, сестри Михайла Драгоманова.

У зв’язку з переведенням Петра Косача по службі родина мешкала в Луцьку та Ковелі, а з 1882 р. постійним її місцем проживання стало с. Колодяжне. Саме на Волині, серед чарівної природи, у спілкуванні із селянськими дітьми минули дитинство і юність Лесі. Мати, доглядаючи за дітьми (а їх було шестеро), намагалася дати їм національне виховання. У родині спілкувалися українською мовою, читали українські книжки, зокрема, «Кобзар» Тараса Шевченка. Діти змалку ходили в національному одязі, шанували народні звичаї.

Ще змалку Леся кохалася в народних піснях і казках, у чотири роки уже читала, у п’ять — грала на фортепіано і пробувала творити власну музику. У 6 років навчилася шити і вишивати.

У дитинстві була особливо дружною з братом Михайлом, і коли той, готуючись до вступу в гімназію, опановував гуманітарні предмети, вона також ґрунтовно вивчила стародавнюю історію, грецьку й латинську мови.

Учень 3. 6 січня 1881 року під час святкування Водохреща Леся дуже застудилася, що надалі призвело до тяжкої хвороби. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму, та її уразив туберкульоз кісток.

Цього ж року О. П. Косач повезла Михайла, Лесю, Ольгу до Києва для навчання під керівництвом приватних вчителів. Михайло й Леся почали вчитись за программою чоловічої гімназії, там Леся бере уроки гри на фортепіано у дружини М. Лисенка — Ольги О’Коннор.

На початку травня 1882 року Косачі переїздять у село Колодяжне, що відтоді стало їхнім постійним місцем проживання.

Свою журбу, що через хворобу доведеться відмовитися від музичних занять, Леся вилила в автобіографічній елегії «До мого фортеп’яно». Через недугу Леся вже ніколи більше не вчилася систематично з учителями, не відвідувала жодної школи, однак була врешті високоосвіченою людиною, знала багато мов, гарно грала, між іншим, часто виконувала власні композиції-імпровізації, яких вона, на жаль, не вміла записати.

Учень 4. З раннього віку захоплювалася народними піснями, обрядами, звичаями, які поряд з творчістю європейських письменників формували її естетичні смаки й погляди. Літературні нахили дочки всіляко підтримувала мати, і Леся зізнавалася, що їй було легко вийти на шлях творчості, адже батьки перебували у сфері мистецьких інтересів, родичі та близькі знайомі — Драгоманов, Старицький, Лисенко, Франко — працювали на ниві української культури. Поетичний талант у Лесі виявився рано: її перший вірш «Надія» датується 1880 роком, рідні ж згадують, що стала писати ще раніше. 1884 року у львівському журналі «Зоря» надруковано її поезії «Конвалія» і «Сафо» під псевдонімом Леся Українка.

Учень 5. Хвороба прогресувала, уражала суглоби правої ноги. Мати возила дівчину в Київ до професора Олександра Рінека, який раніше оперував Лесі ліву руку. Через рік хвора побувала у Варшаві. Улітку 1888 року батько повіз Лесю на лікування в Одесу. У цей час вірші юної поетеси друкувалися у львівських журналах, на її твори звернули увагу галицькі критики — Іван Франко та Михайло Павлик.

У 1890 р. вона написала для молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних народів», яка в 1918 р. була видана як підручник для національної школи. А Михайло Павлик, зустрівшись у Львові з Ларисою Косач в 1891 р., назвав її «геніальною жінкою», глибоко обізнаною з культурою, освітою, поезією людства.

Учень 6. 1888 року в Києві з ініціативи Лесі Українки та її брата Михайла Косача створено літературний гурток української молоді «Плеяда». Учасники «Плеяди» обговорювали питання розвитку української літератури, влаштовували літературні вечори, перекладали українською мовою твори зарубіжних письменників. Леся Українка багато зробила у справі організації перекладів творів світової літератури, адже знала більше 10 мов, які вивчила самотужки.

Перша поетична збірка Лесі Українки «На крилах пісень» вийшла у Львові на початку 1893 року. Схвальну рецензію на книгу написав О. Маковей, правильно визначивши провідні мотиви творчості поетеси:, «Перший — то сумовитий погляд авторки на своє життя й долю, другий — то культ природи, а третій — то культ України і світове горе».

У 1899 році у Львові вийшла друга Лесина збірка «Думи і мрії», яка засвідчила злет творчості молодої поетеси. А у 1902 році в Чернівцях — книга поезій «Відгуки».

Кращі твори поетеси позначені намаганням поєднати «гармонію ідеалу з життєвою правдою», що стало однією з істотних особливостей її творчого методу, визначеного самою Лесею Українкою як новоромантизм.

Учень 7. Схиляємось перед мужністю поетеси: вона творила, долаючи щодня фізичний біль, гнітючий настрій, зумовлений недугою. У вірші «Contra spem spero!» відчувається автобіографічний мотив:

Я на гору круту, крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Щасливим було для Лесі Українки літо 1894 р., коли вдалося відвідати дядька, Михайла Драгоманова, в Софії. Особливо їй запам’яталися розмови з дядьком, котрий, незважаючи на смертельну недугу, до останніх днів залишався борцем проти тиранії. У червні 1895 р. Драгоманов помер.

Повертаючись із-за кордону, завжди відчувала політичну неволю. «Мені сором,— писала вона,— що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно. Отже, я прокинулась, і тяжко мені, і жаль, і болить...»

Учень 8. 1897 року у Криму на лікуванні знайомиться з білоруським журналістом Сергієм Мержинським. Важким випробуванням для поетеси стали його хвороба і смерть у 1901 р. За одну ніч з-під її пера виходить драматична поема «Одержима». Щоб легше перенести горе, Леся Українка поїхала на Буковину. Дорогою до Чернівців зупинилася на кілька днів у Львові, де бачилася з Іваном Франком, Іваном Трушем. У Чернівцях гостювала в Ольги Кобилянської.

Студенти Чернівецького університету вітали поетесу на урочистостях, організованих на її честь. Краса Карпат надихнула її на створення низки віршів у фольклорному дусі.

У 1903 р. Леся Українка брала участь у святі відкриття в Полтаві пам’ятника Івану Котляревському, де зустрілася з багатьма діячами української культури. У цей час вона активно працює як драматург. З-під її пера з’являються твори різних жанрів. Писала в умовах хвороби, яка прогресувала, забираючи спокій, порушуючи душевну рівновагу, завдаючи нестерпних болів.

Учень 9. 25 липня 1907 року вийшла заміж за фольклориста Климентія Васильовича Квітку та оселилися в Києві. Згодом чоловік одержав посаду в суді в Криму, і подружжя переїхало туди, а згодом до Ялти. Через хворобу Лесі Українці доводилося багато їздити по світу. Вона лікувалася в Криму й на Кавказі, у Німеччині й Швейцарії, в Італії та Єгипті. І хоча чужина завжди викликала в неї тугу за рідним краєм, але й збагачувала новими враженнями, знанням життя інших народів, зміцнювала та поглиблювала інтернаціональні мотиви її творчості.

Доводилося долати матеріальну скруту, проте Леся Українка, відмовляючи собі в найнеобхіднішому, на власні кошти організувала фольклорну експедицію для запису на фонограф кобзарських дум. Так з’явилася праця Філарета Колесси «Мелодії українських народних дум». Завжди думала не про себе, а про рідну культуру. У 1912 р. разом з Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником, Іваном Трушем закликає громадськість відзначити 40-річчя творчої діяльності Івана Франка. «Лісова душа» поетеси завжди тужила за Поліссям, але змушена була жити лише в південних краях. У 1911 році на Кавказі за кілька днів вона написала «Лісову пісню». Була тяжко хвора, але жага творчої праці не давала спокою. Та залишалися останні місяці життя геніальної письменниці.

1 серпня 1913 р. в грузинському містечку Сурамі зупинилося серце Лесі Українки. Її тіло було перевезено до Києва й поховано на Байковому кладовищі поряд з могилами батька і брата.

2. Складання кроссенсу за біографією Лесі Українки

Учитель. Звісно, сьогодні ми відкрили лише окремі сторінки життя поетеси. А зараз я пропоную вам розгадати кроссенс за біографією Лесі Українки, тобто скласти асоціативний ланцюжок за малюнками.

Методичний коментар

Кроссенс — це сучасний методичний прийом візуалізації навчального матеріалу. Слово «кроссенс» означає «перетин значень» і придумане за аналогією зі словом «кросворд».

Пам'ятка «Як створити кроссенс?»

1. Продумайте, на яку тему ви хочете створити кроссенс.

2. Встановіть асоціації, що розкриватимуть обрану тему і які відомі дітям.

3. Доберіть взаємопов’язані між собою словесні символи й образи, які будуть створювати своєрідний «перетин смислів» у кроссенсу.

4. Запишіть обрані символи і образи, встановлюючи послідовність за типом зв’язку «по хресту» (за схемою: 5-2; 5-8; 5-6; 5-4) і «за основою» (за схемою: 1-2; 2-3; 3-6; 6-9; 9-8; 8-7, 7-4, 4-5).

5. Пам’ятайте, що центральний символ чи образ розміщується під номером 5. Він може бути пов’язаний зі змістом не тільки з сусідніми, а й, за бажанням, з усіма іншими образами/символами.

6. Замініть словесні образи і символи зображеннями, які їх ілюструють, за потреби можна додати слово підказку.

7. Перевірте, чи правильно розташовані зображення, наскільки легко встановлюються взаємозв’язки між ними.

3. Робота зі словником

Леся Українка — представник неоромантизму.

Неоромантизм — стильова течія модернізму, генетично пов’язана з романтизмом.

Ознаки: прагнення поєднати ідеал із дійсністю; увага до чуттєвої сфери людини; емоційно-інтуїтивне пізнання світу; усвідомлення індивідуальності й суспільної свободи; піднесення постаті визначного героя; самотність — філософська категорія, вимір самоцінності.

4. Загальна характеристика збірки «На крилах пісень»

Леся була обдарованою дитиною: у 4 роки вже читала, мала хист до вивчення мов. Мала малярські, режисерські та акторські здібності. Вивчила німецьку, французьку, російську мови, а згодом засвоїла ще 9 іноземних мов. У 19 років Леся почала публікувати свої твори.

Перша збірка «На крилах пісень» вийшла на початку 1893 року у Львові, фактичним редактором її був Іван Франко. У кращих віршах збірки «На крилах пісень» вповні виявилася притаманна поетесі виняткова суспільна чутливість, уміння схопити й образно виразити суспільні ідеї й тенденції доби.

Збірка «На крилах пісень» складається із 69-ти поезій і трьох поем. Більшість віршів об’єднані у цикли: 1. «Сім струн», (Посвята дядькові Михайлові). 2. «Зоряне небо». 3. «Сльози-перли» (Посвята Іванові Франкові). 4. «Подорож до моря» (Посвята сім’ї Михайла Ф. Комарова). 5. «Кримські спогади» (Посвята братові Михайлові). 6. «В дитячому крузі».

До збірки увійшли поетичні твори, написані у 1880-х роках: 30 віршів поза циклами: «Конвалія», «Напровесні», «Contra spem spero!», «Коли втомлюся я життям щоденним», «Мій шлях», «В’язень», «Співець», «Розбита чарка», «Сосна», «Якщо прийде журба...», «Сафо», «До мого фортепіано», «Досвітні огні», «В магазині квіток», «Надія», «Сон», «Сон літньої ночі», «Сонет», «На роковини Шевченка», «Скрізь плач, і стогін, і ридання...», «До натури», «Вечірня година», «Завітання», «На давній мотив», «Пісня», «У путь», «Остання пісня Марії Стюарт», та ранні поеми «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1891-1892), «Русалка» (1885) та 3 поеми: «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1892), «Русалка» (1895).

Збірку «На крилах пісень» відкриває ліричний цикл «Сім струн», присвячений дядькові Лесі Українки Михайлу Драгоманову.

Сім струн — це чарівне злиття слова з музикою. Семирядкова строфа символізує 7 нот у музиці, 7 віршів у циклі — 7 струн, що їх торкає героїня на кобзі.

Пісня — один із центральних образів циклу «Сім струн». Жанр гімн, сповнений світлого патріотичного звучання, ним починається перший вірш циклу «Сім струн» (це нота Do).

У журналі «Зоря» у статті «Наше літературне життя в 1893 році» Іван Франко висловлює думку, що ця збірка «становить, без сумніву, найважливіший здобуток поетичний нашої літератури оригінальної за 1892 рік». У творах молодого автора, Лесі Українки, переважають громадянські мотиви, мужні інтонації, життєстверджуючий настрій. Принцип створення циклів: вони компонуються за мотивами, а не за хронологією чи жанрами. Для циклів Лесі Українки характерне поєднання ліричного, епічного та розповідного елементів. Цикл сприймається як єдиний завершений твір.

Особливість розташування віршів у циклі: вірші розташовані так, щоб розкрити ідейну позицію автора — напруження головної думки циклу поступово зростає.

Ліричний герой циклу — національно свідома громадянка, яка не мириться зі світом насильства, тиранії, мужня патріотка, яка закликає співгромадян до боротьби за свободу.

Запитання учням. Завдяки чому в поетичному циклі «Сім струн» лунає музика?

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Заключне слово вчителя

Леся Українка вчилася все життя. Навіть за чотири місяці до смерті в одному з листів до Ольги Кобилянської вона пише: «...вчуся іспанської мови (сама, з книжки)».

Оглядаючись на свій письменницький шлях, вона дає собі таку самохарактеристику: «Життя ламало тільки обставину навколо мене, а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи зміниться. Я людина еластично-уперта, скептична розумом, фанатична почуттям, до того ж давно засвоїла собі «трагічний світогляд», а він такий добрий для гарту. Зрештою, життя моє не було убогим, і сором було б мені плакатись на нього»

Поезія Лесі Українки «то болісна, то ніжна, то співуча, що наче буря, грізна і жагуча летить на крилах пісні з кайданів». Мужній голос поетеси-борця став співзвучний музі великого Кобзаря України». Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте,— писав Іван Франко,— Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини»». Україна нині не має поета, щоб міг силою і різносторонністю таланту зрівнятися Лесею Українкою». Іван Франко назвав Лесю Українку наймужнішою поетесою в усій соборній Україні.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Вивчити біографію Лесі Українки. Підготувати повідомлення «Філософські мотиви лірики Лесі Українки».

2. За бажанням вивчити напам’ять один із віршів поетеси.