УРОКИ №96—97

Тема. Зовнішньополітичні орієнтири (І частина).

Мета: охарактеризувати багатовекторність зовнішньої політики України на сучасному етапі в контексті європейської та світової історії, розкрити реалізацію курсу на без'ядерний статус України, добросусідські відносини з Румунією, Росією; розвивати вміння аналізувати пріоритети зовнішньої політики, формувати власну думку, обґрунтувати та відстоювати її; виховувати учнів у дусі патріотизму.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Основні терміни і поняття: без'ядерний статус, міжнародне визнання державних кордонів, СНД.

Обладнання: підручник, карта «Україна незалежна», дидактичні матеріали.

Основні дати і події: 1994 р. — приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї; 1997 р. — договори про відносини добросусідства з Румунією та Росією; 1999 р. — Договір про дружбу, співробітництво і партнерство з Росією.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: аналізувати принципи та пріоритети зовнішньої політики; характеризувати курс України на без'ядерний статус, добросусідські відносини з Румунією та Росією; користуватися картою, показувати на карті шляхи співробітництва України з провідними країнами світу.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Реалізація курсу на без'ядерний статус України

• Розповідь учителя

У Декларації про державний суверенітет було проголошено, що Україна стає без’ядерною позаблоковою державою. Питання про без’ядерний статус пов’язано з реалізацією трьох документів: Угода про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СТАРТ-1) від 31 липня 1991 р.; Лісабонський протокол, підписаний Республікою Білорусь, Казахстаном, Росією, Україною та США 23 травня 1992 р. Світове товариство вимагало від України виконання умов цих угод та вивезення тактичної ядерної зброї до Росії. Окремі політики в Україні ставили питання про матеріальну компенсацію за безкоштовну передачу Росії досить дорогого обладнання, а деякі виступали за збереження ядерного потенціалу України та її вступу до НАТО. 18 листопада 1993 р. на засіданні Верховної Ради була ратифікована Угода про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СТАРТ-1). Згідно з цим документом Україна скорочувала на 36% загальну кількість ракетоносіїв і на 42% — ядерні боєзаряди. Без підтримки світового співтовариства вона не здатна була виконати демонтаж понад 2000 тактичних ядерних боєзарядів та 176 міжконтинентальних балістичних ракет, адже економіка країни перебувала у вкрай скрутному становищі.

У січні 1994 р. в Москві було підписано угоду між Україною, Росією, США, згідно з якою Україна зобов’язувалась протягом семи років вивезти до Росії для розкомплектування всі ядерні боєзаряди. Угода передбачала компенсацію за вивезені боєзаряди та розміри допомоги Україні.

16 листопада 1994 р. в Будапешті під час роботи Наради з безпеки і співробітництва в Європі лідери України, Росії, США і Великої Британії підписали меморандум про гарантії безпеки України.

• Дискусія

Чи правильною, на вашу думку, була стратегія України щодо ядерного роззброєння?

Для проведення дискусії учні об’єднуються у дві групи: перша група — урядовці (працівники Міністерства закордонних справ), друга група — опозиція (депутати Верховної Ради).

2. Проблема міжнародного визнання державних кордонів України

• Розповідь учителя

Україна має спільний кордон із Росією, Білоруссю, Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією та Молдовою. На формування двосторонніх відносин істотний вплив має той факт, що на території цих держав проживає чимало українців, а в Україні — росіян (11,4 млн осіб за даними перепису 1989 р.), білорусів (440 тис.), поляків (219 тис.), словаків (8 тис.), угорців (163 тис.), румунів (135 тис.), молдаван (325 тис.).

Угорщина була однією з перших держав, із якою були врегульовані відносини за всіма статтями. Останніми роками спостерігається постійне зростання обсягів українсько-угорської торгівлі. Її основу складають традиційні товари: угорські ліки та спеціальне технологічне устаткування, українська продукція хімічної та металургійної галузей промисловості. Товарообіг між обома країнами перевищує півмільярда доларів на рік. У товарообмінних операціях беруть участь близько 2 тис. організацій України й Угорщини. Обидві країни не мають територіальних претензій одна до одної. Налагоджується і військове співробітництво, особливо після вступу Угорщини до НАТО.

Жодними негативними моментами не позначені відносини між Україною й Словаччиною, на найвищому рівні укладено близько 50 угод. Відкриваються можливості для взаємних капіталовкладень, створення спільних підприємств. Обидві країни зацікавлені в розвитку транзитних перевезень, зокрема постачанні російських енергоносіїв до Західної Європи.

Важливе значення для реалізації західного вектора зовнішньої політики України мають її відносини з Польщею. 2 грудня 1991 р. Республіка Польща першою визнала Україну як незалежну державу. 18 травня 1992 р. між обома країнами був підписаний Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво. Перспективи економічної співпраці вбачаються в галузі фармацевтичної промисловості, сільського господарства та переробки сільськогосподарської продукції, енергетики та теплопостачання, модернізації транспорту, охорони природного довкілля. Із прикордонних територій України (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області), Польщі, Угорщини та Словаччини створено єврорегіони «Карпати». У його межах, а також у межах єврорегіону «Буг» Україна та Польща розвивають економічні, наукові, освітні й культурні зв’язки, спільно розв’язують проблеми екології.

Україна та Польща визнають себе стратегічними партнерами. Україна не заперечувала проти приєднання Польщі до НАТО, а Польща, у свою чергу, підтримує Україну в її намаганні інтегруватися в європейські структури. 1997 р. підписано спільну українсько-польську заяву «До порозуміння і єднання». У 1998—2002 рр. відбулася низка зустрічей керівників України та Польщі, які розширили основи взаємовідносин держав і народів і засвідчили, що дво- та багатосторонні контакти відіграють стабілізуючу роль на європейському континенті.

У зв’язку зі вступом Угорщини і Польщі до Європейського Союзу і НАТО постала низка проблем, у розв’язанні яких зацікавлені всі сторони. Ніхто не хотів би руйнувати зв’язки, які формувалися протягом століть. Тому істотне значення матимуть заходи з метою мінімізації наслідків розширення ЄС і НАТО за рахунок східноєвропейських держав.

Задовільним є стан українсько-молдовських відносин. їх розвитку сприяють зустрічі президентів, прем’єр-міністрів, міністрів закордонних справ. Нерозв’язаними залишаються питання завершення делімітації державного кордону та врегулювання ситуації в Придністров’ї. У республіці Молдова високо цінують особливу роль України як посередника в подоланні розбіжностей, які існують між Кишиневом і Тирасполем та є джерелом нестабільності в регіоні. Виявляючи свої добросусідські відносини, Україна передала Молдові частину своєї території для створення порту на Дунаї. У 2001 р. було підписано договір про кордони між Молдовою і Україною.

Крім кордонів суходолом, Україна має морський кордон із Болгарією, Туреччиною, Грузією. Співробітництву з цими державами відводиться важлива роль. Так, із Болгарією та Грузією налагоджене постійне поромне сполучення. Встановлюється двостороннє співробітництво і в межах міжнародних регіональних об’єднань, Чорноморського регіону, ГУУАМ тощо.

3. Укладання Договору про відносини добросусідства з Румунією

• Розповідь учителя

Певний час зі значними труднощами розвивався переговорний процес між Україною та Румунією, яка теж прагне стати повноправним членом ЄС і НАТО. Впливові сили в Румунії намагалися висунути до України серйозні територіальні претензії (Північна Буковина, Південна Бессарабія, острів Зміїний). Урешті-решт удалося досягти згоди, і 2 червня 1997 р. у місті Констанца був підписаний Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією, який припинив невизначеність у двосторонніх відносинах.

У базовому документі сторони підтвердили непорушність існуючого між ними кордону. У ньому відсутні положення, які можна було б трактувати як територіальні поступки чи історичні жертви. Як домовилися учасники українсько-румунських переговорів, протягом наступних двох років вони працюватимуть над угодою про делімітацію кордонів континентального шельфу та економічних зон у Чорному морі. Якщо не буде змоги це виконати, то справу може розглянути Міжнародний суд ООН в Гаазі. Укладення договору було схвалено більшістю населення обох країн. У ньому, зокрема, чітко зафіксовано зобов’язання щодо забезпечення прав осіб, які належать до української меншини в Румунії і румунської в Україні. Найбільш вагоме значення має те, що було створено міжнародно-правові засади українсько-румунського співробітництва.

Набули розвитку і мають перспективи різноманітні форми контактів представників України й Румунії у політичній, економічній, військовій, гуманітарній, освітній та культурній сферах, у галузях транспорту, прикладних та фундаментальних наук, охорони довкілля. У прикордонних регіонах (передусім Чернівецька область) взаємовигідним може бути безпосереднє співробітництво адміністративно-територіальних одиниць України й Румунії.

4. Укладання і введення в дію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство з Російською Федерацією

• Розповідь учителя

Відносини між Україною і Росією складаються нерівномірно. Історичною подією у відносинах України й Росії стало підписання 31 травня 1997 р. широкомасштабного політичного українсько-російського договору. Цей документ юридично закріпив зобов’язання Росії поважати незалежність України і став правовою базою, на якій ґрунтуватимуться двосторонні відносини. Відбувся перехід від невизначеності й заполітизованості до рівноправного взаємовигідного партнерства. З урахуванням історичних реалій укладено також угоди по Чорноморському флоту.

Позитивним у двосторонніх відносинах є пожвавлення міжпарламентських зв’язків. Росія погодилася розпочати делімітацію кордону з Україною. Спільні військово-морські навчання в Криму сприяли зміцненню довіри між обома державами. Росія є головним торговим партнером України. Однак стан економічного співробітництва, його ефективність не задовольняє обидві країни. Підписана 1998 р. програма економічного співробітництва на період до 2007 р. виконується повільно. 2002 р. оголошений у Росії роком України. На початку 2003 р. був укладений договір про державний кордон, який визначив його сухопутну ділянку, залишивши відкритим питання кордону по Азовському морю і Керченській протоці. Окремі впливові особи Росії, представники Державної думи досі не відмовилися від претензій щодо Криму і Севастополя. Робляться закиди про утиски в Україні російських співвітчизників, про наступ на російську мову й освіту.

Усупереч цьому Росія й Україна розглядають одна одну як стратегічні партнери, і для народів обох держав важливо наповнити досягнуті домовленості конкретним змістом. Для цього неабияке значення має розвиток співпраці в галузі економіки, науки, культури.

III. ОСМИСЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

• Бесіда

1. Які документи визначили основні напрямки зовнішньої політики?

2. На яких принципах і засадах базується зовнішня політика України?

3. Як ви розумієте багатовекторність, прогнозованість і стабільність збереження позаблокового статусу зовнішньої політики України?

4. Які проблеми мала Україна щодо питання ядерного статусу? Як вони були розв’язані?

5. Як відбувався процес визнання державних кордонів України з Польшею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією, Молдовою?

6. Що ви знаєте про співробітництво України та Росії?

7. Поясніть зміст понять: без’ядерний статус, утилізація ядерного потенціалу, угода про добросусідство.

• Робота з таблицею

Складіть хронологію міжнародних відносин України на початку 1990-х рр.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Підготуйте реферати за темами: «Екологічні зв’язки з Росією», «Українська діаспора» і «Україна та ЄС» (на вибір).