Учительська світлиця

 

Уроки № 67—68

Тема. Суверенізація Української РСР.

Мета: розкрити причини послаблення авторитету КПРС і КПУ, розвивати вміння складати

хронологію подій процесу суверенізації України, аналізувати документи; формувати критичне мис-лення; виховувати учнів у дусі патріотизму, поваги до борців за незалежність України.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Основні терміни і поняття: «Декларація про державний суверенітет України», демократич-ні вибори.

Обладнання: підручник, дидактичні матеріали.

Основні дати і події: 21 січня 1980 р. — акція «живий ланцюг»; лютий 1990 р. — скасу-вання ст. 6 Конституції СРСР; 4 березня 1990 р. — вибори до Верховної Ради; 16 липня 1990 р. —

«Декларація про державний суверенітет України».

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: визначати причини послаблення

авторитету КПРС та КПУ, формування передумов багатопартійності; аналізувати «Декларацію про

державний суверенітет України»; складати хронологію подій на шляху до суверенітету України.

Хід уроку

I. Організаційна частина

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. актуалізація ОпОрних знань

Бесіда

1. Які зміни відбулися в політичній системі УРСР?

2. Наведіть приклади активізації демократичного, національно-визвольного руху наприкінці 1980-х рр.

3. У перші роки свого існування НРУ був політичною партією чи

громадсько-політичною організацією?

4. Коли і де була скасована ст. 6 Конституції СРСР?

5. Поясніть зміст поняття «суверенітет».

III. вивчення нОвОгО Матеріалу

1 створення демократичного блоку україни

Розповідь учителя

У березні—травні 1990 р. відбулися вибори народних депутатів

до Верховної Ради УРСР і місцевих рад.

Напередодні виборів виникла запекла боротьба навколо Закону

УРСР про вибори. Законопроект, оприлюднений 8 серпня 1989 р.,

в основному дублював союзний закон 1989 р., за яким компартія

отримувала певну квоту депутатських місць. Це положення, а та-кож положення про скликання з’їзду Рад УРСР викликали най-більше обурення. Зрештою під тиском громадськості ці два поло-ження були зняті. Народні депутати обиралися прямим таємним

голосуванням на альтернативних засадах. Поряд із трудовими ко-лективами право висувати кандидатів у депутати отримали і гро-мадські організації.

Напередодні виборів було утворено Демократичний блок, який

об’єднав усі опозиційні сили. Його основу становив Народний рух

України за перебудову та різні неформальні організації. На 450 пар-ламентських місць претендувало 3 тис. кандидатів. Із 443 обраних

депутатів 111 були прихильниками Демократичного блоку. До

того ж склад ВР УРСР оновився на 90 %. Блок здобув перемогу

в п’яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській,

Волинській, Київській. Вибори до місцевих рад засвідчили пере-могу демократичних сил у Львівській, Івано-Франківській, Терно-пільській областях, а також значний успіх у Києві та Харкові.

Хоча вибори 1990 р. не стали повною перемогою демократії,

вони похитнули монополію компартії на владу. Уперше в історії

Україна мала демократично обраний парламент.

2 Мітинги як форма протесту мас. акція «живий ланцюг»

Розповідь учителя

У червні—липні 1988 р. відбулося декілька багатотисячних мі-тингів у Львові. Головна тема виступів — демократизація суспільства

й національне відродження. Уперше публічно було порушено питан-ня про реабілітацію вояків УПА як борців за національне визволення

України, проти тоталітаризму. Того самого року чимало мітингів роз-ганяла міліція. Жорстокі побиття мітингувальників у Львові сталися

12 березня, 28 липня, 4 серпня, 1 жовтня, 13 листопада. Наприкінці

1988 — на початку 1989 р. неформальні об’єднання провели 1200 мі-тингів, у яких брали участь понад 13 млн осіб.

Влада розправлялася з учасниками таких акцій. Відбувалися

суди над організаторами мітингів: 15 березня 1989 р. за участь

у несанкціонованому мітингу на 15 діб засудили Б. Гориня; декіль-ка разів заарештовували голову Спілки української молоді в Хар-кові А. Черемиського за те, що він виносив на мітинги синьо-жовтий

прапор. Однак консервативні сили були вже не в змозі зупинити

процеси демократизації, піднесення соціальної активності та на-ціональної свідомості українського суспільства.

21 січня 1990 р. від Івано-Франківська через Львів до Києва

з нагоди відзначення роковин Акта злуки УНР та ЗУНР населення

утворило «живий ланцюг». У цій акції брали участь близько

800 тис. осіб. Учасники виголошували антикомуністичні гасла і ви-магали незалежності України.

3 криза однопартійної системи. скасування ст. 6 конституції срср

Розповідь учителя

У березні 1990 р. відбувся позачерговий III з’їзд народних де-путатів СРСР, який запровадив посаду Президента СРСР. Першим

і останнім Президентом СРСР став М. Горбачов, залишивши за со-бою і найвищу посаду в комуністичній партії. На з’їзді з Консти-туції СРСР була вилучена ст. 6, яка проголошувала керівну роль

КПРС у суспільстві. За таких умов у березні 1990 р. відбулися

перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР. Партійні

комітети та існуючі старі державні структури в Україні забезпечи-ли обрання більшості своїх представників.

Опозиційні КПУ політичні сили в Україні утворили на перших

альтернативних виборах Демократичний блок. Декларація блоку

містила такі вимоги: реальний політичний і економічний сувере-нітет України; політичний плюралізм; багатопартійна система, ска-сування ст. 6 Конституції УРСР, що забезпечувала привілейоване

становище КПУ як складової КПРС; створення економічної систе-ми України на засадах різноманітності й рівноправності всіх форм

власності; прийняття нової Конституції України; національне від-родження українського народу, вільний розвиток культури і мов

національних меншин України; реальна свобода віросповідання,

легалізація Української греко-католицької церкви та Української

автокефальної церкви. За таких обставин КПУ почала чинити опір

політичним реформам, ховаючись під гаслами суверенізації респуб-ліки та захисту інтересів народу.

Опір консервативної партійно-радянської номенклатури викли-кав обурення народу. КПУ поступово втрачала авторитет та важе-лі контролю над суспільством, яке дедалі більше політизувалося.

1) Усунення В. Щербицького

На відміну від Москви, де динаміка політичних процесів про-ходила в цей період досить інтенсивно, в Україні в перші роки

перебудови продовжував панувати «застій». Його пов’язували

в першу чергу з ім’ям першого секретаря ЦК КПУ В. Щербиць-

кого. Урешті-решт постає питання про його відставку, тим біль-ше, що з такими вимогами до Генерального секретаря ЦК КПРС

зверталося багато українських політиків та представників інте-лігенції.

28 вересня 1989 р. в Києві відбувся пленум ЦК КПУ, який про-ходив за участю М. Горбачова. На пленумі В. Щербицького було

усунуто з посади першого секретаря і члена політбюро ЦК КПУ

«у зв’язку з виходом на пенсію», новим першим секретарем було

обрано В. Івашка.

2) Комуністична партія України (КПУ)

Найчисленнішою політичною партією ще донедавна була кому-ністична. На початок 1990 р. в її складі налічувалося 3 294 038 ко-муністів, які були об’єднані в 72 947-ми первинних парторгані-заціях. XXVIII з’їзд Компартії України, що проходив у червні

й грудні (в два етапи) 1990 р., засвідчив стурбованість комуніс-тів республіки станом справ у партії та суспільстві, визнав необ-хідність невідкладних практичних дій щодо подолання кризових

явищ. З’їзд підтвердив прагнення українських комуністів кар-динально оновити партію на демократичних засадах, повернути

їм довіру народу. Виходячи з комуністичної перспективи розви-тку людської цивілізації і ставлячи за безпосередню мету ство-рення в Україні соціалістичного суспільства, з’їзд накреслив орі-єнтири практичної роботи партії в умовах багатопартійності, нових

політичних і соціально-економічних реальностей. Але гучні за-яви, декларативні рішення та гасла учасників з’їзду, як і рані-ше, залишилися на папері. Комуністична партія втратила свій

авторитет.

3) Розпад КПУ. Формування багатопартійності

Необхідною умовою становлення демократичної правової дер-жави є багатопартійність. Вона дає можливість повніше врахову-вати інтереси всіх громадян у державній політиці і сприяє стабіль-ному і динамічному розвитку суспільства.

До причин, що викликали створення багатопартійності в Укра-їні, можна віднести:

8розширення демократизації суспільного життя, гласність;

8історичні корені багатопартійності;

8виникнення й розвиток в Україні дисидентства;

8нездатність КПРС продовжувати виконання керівної ролі усьо-го суспільства, яку вона собі привласнила.

Правову основу для формування багатопартійності заклав поза-черговий ІІІ з’їзд народних депутатів СРСР (березень 1990 р.), що

вніс зміни до Конституції СРСР, скасувавши, зокрема, й ст. 6 про

керівну і спрямовуючу роль КПРС, ядро в політичній системі ра-дянського суспільства. У жовтні 1990 р. було прийнято закон СРСР

«Про громадські об’єднання».

В історії становлення багатопартійності виділяють три етапи.

Перший етап. 1988—1989 рр. — створення умов багатопартій-ності. Створення опозиційних до КПРС неформальних об’єднань та

рухів, що пізніше трансформувалися в політичні партії. У цей час

в Україні розгортають активну діяльність Українська демократич-на спілка (УДС), пізніше перейменована в Українську народно-демократичну лігу (УНДЛ), Українська Гельсінська спілка (УГС),

Народний рух України за перебудову (НРУ).

Другий етап. 1989—1990 рр. — етап безпосереднього створення

початкової багатопартійності. За цей час у республіці створено по-над 20 партій, у які об’єднано понад 30 тис. осіб.

Третій етап. Початок 1991 — серпень 1991 р. — кардинальні змі-ни в становленні багатопартійності. Розвал, а згодом і заборона діяль-ності КПУ після спроби державного перевороту в Москві ДКНС (рос.

ГКЧП) 19—21 серпня 1991 р. у зв’язку з доказами про підтримку ке-рівництвом КПУ державного перевороту. Виникнення, становлення

та утвердження політичних партій, тобто процес їх конституювання,

контролювали державні інституції. Партійні формування обов’язково

повинні були мати нормативні документи (статут, програму), відповід-ну кількість членів, первинних організацій (не тільки в столиці,

а й в областях, містах, районах) тощо. Реєструються політичні партії

міністерством юстиції України. На момент проголошення незалежнос-ті було зареєстровано понад 20 політичних партій різного спрямування

та орієнтації: праві, ліві.

4 «декларація про державний суверенітет україни»

Робота з документом

Витяг із «Декларації про державний суверенітет України»

[Верховна Рада УРСР]… виражаючи волю народу України, прагнучи

створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забез-печення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів,

дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний

розвиток народу України, визначаючи необхідність побудови правової дер-жави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу Укра-

їни, проголошує державний суверенітет України як верховенство, само-стійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території

та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Запитання до документа

1. Яку мету визначає документ?

2. Що проголошує «Декларація про державний суверенітет України»?

Розповідь учителя

16 липня 1900 р. Верховна Рада УРСР прийняла «Декларацію

про державний суверенітет України», якою було проголошено на-міри народу України самостійно вирішувати свою долю («за» про-голосувало 355 депутатів, «проти» — 4).

Декларація складається зі вступу (преамбули) та десяти розділів:

I. Самовизначення української нації.

II. Народовладдя.

III. Державна влада.

IV. Громадянство.

V. Територіальне верховенство.

VI. Економічна самостійність.

VII. Екологічна безпека.

VIII. Культурний розвиток.

IX. Зовнішня і внутрішня безпека.

X. Міжнародні відносини.

Складання конспекту

За розповіддю вчителя складіть тезовий конспект про основні

положення Декларації.

Основні положення «Декларації про державний суверенітет

України»:

8народ України становлять громадяни республіки всіх націо-нальностей;

8закріплено державний, народний, національний суверенітети,

повноту і неподільність влади республіки в межах її території,

незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах;

8поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;

8виняткове право народу України на володіння, користування

і розпорядження національним багатством;

8самостійність України у вирішенні питань економіки, екології,

культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, між-народних відносин;

8миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет;

8визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класо-вими;

8гарантія права на вільний національно-культурний розвиток

усіх національностей, що проживають на території України;

8необхідність піклуватися про задоволення національно-куль-турних потреб українців за межами республіки.

Через нерішучість і непослідовність більшості народних де-путатів Декларації не було надано статусу конституційного акта.

У результаті вона могла залишитися планом на майбутнє. Але під

тиском громадськості народні депутати почали робити реальні кро-ки з наповнення змісту Декларації. 30 липня 1990 р. вони при-йняли рішення повернути в Україну для продовження служби всіх

солдатів Радянської армії, призваних з її території. Однак та сама

обережна більшість санкціонувала укладання двосторонніх угод

України з іншими союзними республіками, погодилася на внесен-ня до Конституції УРСР статті, що проголошувала верховенство

законів Української РСР над союзними законами.

Історичне значення «Декларації про державний суверенітет

України» (учні визначають разом з учителем):

8суверенітет офіційно визнано необхідною умовою подальшого

розвитку української нації;

8визначено основні напрямки діяльності з досягнення реального

суверенітету.

Ще в роки перебування України у складі СРСР було закладено

основи майбутньої незалежності нашої держави, зроблено перший

крок на шляху до неї.

IV. ОсМислення нОвих знань і вМінь

Бесіда

1. Коли та за яких обставин була прийнята «Декларація про дер-жавний суверенітет України»? Позначте її історичне значення?

2. Чому втрата впливу КПУ монопольного положення в суспіль-стві автоматично вела до кризи всю радянську систему?

Завдання

Оберіть правильні твердження.

Основні риси суспільно-політичного життя в Україні в 1985—

1991 рр.:

А різке збільшення бажаючих вступити до КПРС та ВЛКСМ;

Б різке зростання інтересу читачів до публікацій періодичних

видань, збільшення тиражів газет і журналів;

В перегляд та критичне переосмислення історії України;

Г проведення масових мітингів із вимогами припинити пере-будову;

Д швидке формування і розвиток національно-демократичного

руху.

Дискусія

Як ви вважаєте, чи наблизило прийняття «Декларації про дер-жавний суверенітет України» крах радянської унітарної держави?

Чому Декларація так і не набула статусу закону?

V. підсуМки урОку

Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.

VI. дОМашнє завдання

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Складіть хронологічну таблицю подій на шляху України до не-залежності.