Учительська світлиця

 

Уроки № 63—66

Тема. Розгортання національно-визвольного руху. Культурницький етап. Політичний

етап національного руху.

Мета: розкрити сутність процесу розгортання національно-демократичного та національно-культурницького руху, з’ясувати причини виникнення молодіжних неформальних організацій, фор-мувати критичне мислення, виховувати повагу до борців за незалежність України.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, карта «Україна в період боротьби за незалежність (1985—1991 рр.)»,

дидактичні матеріали, мультимедійне обладнання.

Основні терміни і поняття: неформальні організації, Українська Гельсінська спілка, лібера-лізація, легальна опозиція.

Основні дати і події: лютий 1989 р. — установча конференція Товариства української мови

ім. Т. Г. Шевченка; жовтень 1989 р. — Закон «Про мови в УРСР»; 6—10 вересня 1989 р. — уста-новчий з’їзд Народного руху.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: характеризувати процес розгортан-ня національно-демократичного руху; визначати причини активізації національно-визвольного

руху; на основі різних джерел інформації визначати і характеризувати основні чинники формуван-ня Народного руху України.

Хід уроку

I. Організаційна частина

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. актуалізація ОпОрних знань

Бесіда

1. Які політичні реформи були здійснені за роки перебудови?

2. Поясніть зв’язок між «гласністю» та зростанням політичної ак-тивності.

3. Охарактеризуйте результати і наслідки політичних реформ.

Iіі. вивчення нОвОгО Матеріалу

1 причини активізації національного руху, форми його проявів

Розповідь учителя

Після невдалих спроб реформування економіки М. Горбачов та

його однодумці визнали за необхідне реформування політичної сис-теми СРСР. Для обговорення основних напрямків такої реформи

було скликано XIX Всесоюзну конференцію КПРС, яка відбулася

18 червня — 1 липня 1988 р.

На конференції йшлося про необхідність реформи політичної

системи. Рішеннями конференції передбачалося перетворення най-головніших складових політичної системи — партії та держави.

Планувалося поступове формування правової держави, створення

професійного постійно діючого парламенту, запровадження прин-ципу розподілу влади між її гілками (законодавчою, виконавчою,

судовою). Наголошувалося на розширенні лібералізації і гласності

суспільного життя, забезпеченні гарантій громадянських прав кож-ної особи.

Під гласністю малася на увазі можливість одержання достовір-ної інформації про те, що відбувається в країні та світі, пом’якшення

цензури, можливість критики державних і партійних органів, мож-ливість говорити, писати і знати правду, не боячись наслідків, ді-знаватися про історичне минуле свого народу, розкрити все те, що

від людей приховували можновладці.

На думку реформаторів, значення гласності полягало в тому,

що люди почали мислити по-новому, без усталених догм і стерео-типів, одержувати об’єктивну інформацію, мати власну думку і ро-бити власні висновки.

Під лібералізацією розумілося якісне «оновлення» політичної

системи СРСР на основі: панування закону, дотримання прав лю-дини, забезпечення індивідуальної свободи особистості; скорочення

бюрократичного управлінського апарату; зміцнення місцевого само-врядування та децентралізації влади.

Створювався новий орган радянської влади — з’їзд народних

депутатів, який обирав зі свого складу професійний, постійно

діючий двопалатний парламент. Ці органи влади мали бути сфор-мовані в результаті проведення перших у радянській історії аль-тернативних виборів. Для цього Верховна Рада затвердила Закон

СРСР «Про вибори народних депутатів», на підставі якого кіль-кість висунутих на одне місце кандидатів не обмежувалася. Вод-ночас КПРС отримала право направляти на з’їзд без виборів

100 делегатів. Аналогічні права отримали комсомол, профспілки

та інші організації.

У серпні 1989 р. у пресі було опубліковано проекти законів

Української РСР «Про зміни і доповнення до конституції Україн-ської РСР», «Про вибори народних депутатів до місцевих рад на-родних депутатів Української РСР». Ці закони були затверджені

Верховною Радою УРСР у жовтні 1989 р. Вищим законодавчим

органом УРСР оголошувалася Верховна Рада, яка обиралася в кіль-кості 450 депутатів терміном на 5 років.

2 культурницький етап національного руху

Розповідь учителя

1) Утворення Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка

У лютому 1989 р. відбулася установча конференція Товариства

української мови ім. Т. Г. Шевченка (очолив Д. Павличко). У 1991 р.

товариство було перейменовано на Всеукраїнське товариство «Про-світа» ім. Т. Г. Шевченка. Основна мета організації була пов’язана

з просвітницькою діяльністю, із поширенням української мови.

У травні 1989 р. на республіканській конференції утворено Укра-їнське історико-просвітницьке товариство «Меморіал». Однією з пер-ших акцій товариства став міжнародний симпозіум «Голодомор

1932—1933 рр. в Україні», проведений разом з іншими організаці-ями. У жовтні 1989 р. створено екологічну асоціацію «Зелений світ»

(керівник Ю. Щербак), яка опікувалася покращанням екологічної

ситуації в Україні та правовим забезпеченням охорони довкілля.

2) Закон «Про мови в Українській РСР»

Повідомлення учня

Додатковий матеріал

Функціонування державної мови — це ознака національного

суверенітету, умова вільного розвитку нації. Першим законом, у яко-му державною мовою визнано українську, був Закон «Про мови

в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 р. Нині це положення за-кріплено в ст. 10 Конституції України. Визначимо зміст поняття

«державна мова».

Статус державної мови означає, що:

8українська мова повинна функціонувати в усіх сферах суспіль-ного життя на всій території України;

8це мова, якою приймаються акти найвищих органів державної

влади та управління;

8це мова роботи, діловодства, документації;

8це мова сесій, конференцій, з’їздів, засідань, зборів, нарад;

8це мова маркування товарів;

8українська мова є обов’язковою в дошкільних, загальношкіль-них, вищих навчальних закладах.

Завдання

Проаналізуйте ст. 10 Конституції України і поясніть, чи не за-перечує цей перелік права національних меншин і корінних на-родів України.

3 перехід до політичного етапу національного руху

Розповідь учителя

В умовах політизації суспільства зростала активність україн-ської інтелігенції. Учені, письменники, митці (Д. Павличко, Ю. Щер-бак, І. Юхновський, В. Яворівський та ін.) стояли на чолі націо-нального відродження. Вони обиралися народними депутатами,

боролися за українську мову, за утвердження суверенітету України,

її національної символіки, за розбудову української незалежної

держави, протистояли номенклатурі.

У 1987 р. В. Чорновіл відновив видання «Українського вісни-ка», який згодом, після заснування Української Гельсінської спіл-ки (УГС), став її офіційним органом. З’явилися нові періодичні

видання (газети, журнали), зокрема «Голос відродження», «Моло-да Україна», «Дзвін» та ін.

8 вересня 1987 р. було оголошено заяву про створення «Укра-їнської ініціативної групи за звільнення політичних в’язнів». До

неї увійшли І. Гель, М. Горинь, С. Хмара, В. Чорновіл та ін. Гру-па звернулася до уряду СРСР із пропозицією звільнити й реабілі-тувати всіх політичних в’язнів, вилучити з кримінального кодексу

УРСР антиконституційні статті та повернути в Україну тіла полі-тичних в’язнів, які загинули в концтаборах. Упродовж 1987 р.

з тюрем, концтаборів повернулося близько 300 політ в’язнів.

28 листопада 1987 р. відбувся з’їзд вільних профспілок, де було

ухвалено статут цієї організації. Очолив вільні профспілки В. Кле-банов, якого раніше переслідували за такі ідеї.

Повідомлення учня

Тема: «Діяльність В. Чорновола».

1) Поширення неформальних молодіжних організацій

Завдання

Під час розповіді вчителя складіть конспект.

Розповідь учителя

В умовах політичних реформ і лібералізації суспільства вини-кали національні громадські організації та об’єднання. Одним із

перших у серпні 1987 р. у Києві був створений Український куль-турологічний клуб (УКК), який об’єднував представників демокра-тичної інтелігенції, колишніх політв’язнів, дисидентів та ін.

7 грудня 1987 р. у Львові засновано Українську асоціацію не-залежної творчої інтелігенції (УАНТТ). Серед її організаторів —

О. Заливаха, М. Осадчий, М. Руденко, Є. Сверстюк, І. Світличний

та ін. Членами цієї організації були поети, художники, журналісти,

яких переслідувала офіційна влада. Друкованим органом асоці-ації став журнал «Кафедра», перший номер якого вийшов на по-чатку 1988 р.

Виникали громадсько-політичні об’єднання, які вели агітаційну

і пропагандистську роботу серед населення. Серед них — Народний

союз сприяння перебудові (Одеса), Нова спілка сприяння перебу-дові (Київ), Народний фронт України сприяння перебудові (Віннич-чина та Хмельниччина), Комітети підтримки перебудови (Вороши-ловград).

Того самого року в Києві було засновано Всеукраїнське товари-ство репресованих. Очолив його колишній політв’язень Є. Пронюк.

У 1991 р. розпочалося видання часопису товариства «Зона».

До створення самодіяльних угруповань громадсько-полі тич-них організацій та рухів активно залучалась і молодь України.

На основі студентського об’єднання «Громада» в грудні 1989 р.

виникла Українська студентська спілка (УСС), а також Спілка

незалежної української молоді (СНУМ). У 1990 р. створено Все-українське студентське братство. Утворилися також молодіжні

організації Демократична спілка студентів (ДСС), Солдатське

братство.

Спілка незалежної української молоді (СНУМ) — самодіяльна

громадсько-політична організація молоді. Основна мета — «побу-дова демократичної Української Самостійної Соборної Держави».

Гасло СНУМу — «Україна і Бог». I всеукраїнський з’їзд СНУМу

відбувся 26—27 червня 1990 р. в Івано-Франківську.

Установчий з’їзд Української студентської спілки (УСС) відбув-ся 8—9 грудня 1989 р. в Київському держуніверситеті. На з’їзді

схвалено програмну Декларацію та статут УСС. Мета УСС — роз-ширення прав студентів, зокрема забезпечення всіх стипендією на

рівні прожиткового мінімуму, надання усім бажаючим гуртожитку,

ліквідація пропускного режиму в студмістечках, екстериторіаль-ність та автономія навчальних закладів, прийняття демократичних

статутів вузів, добровільність військової та медичної підготовки,

забезпечення прав студентів брати участь у вирішенні всіх важли-вих питань навчального процесу, ліквідація державної монополії

на освіту. На початок жовтня 1990 р. Спілка налічувала близько

2 тис. членів.

Ідея створення Студентського братства (СБ) виникла навесні

1988 р. на факультеті журналістики Львівського держуніверситету.

Установча конференція Студентського братства Львова пройшла

в травні 1989 р., була обрана Рада організації, прийнятий статут.

Мета СБ — консолідація студентства для відстоювання своїх прав

та інтересів, формування демократичної народної інтелігенції. СБ

виступає проти будь-яких порушень соціальних, політичних, на-ціональних та релігійних прав студентів і молоді, за розвиток де-мократизму мислення.

На базі об’єднання руху молодіжних організацій (у тому числі

Студентського братства, УСС) утворена Спілка Українського сту-дентства (СУС), яка поєднує в собі функції політичної та профспіл-кової організації.

1989 р. можна вважати роком другого народження «Пласту».

Його опікунську Раду очолив І. Юхновський. Ця організація охо-плювала дітей та молодь віком від 6 до 24 років. Членом «Пласту»

має право стати лише той, хто визнає християнські цінності, що

тисячоліттями плекались українським народом. Найвища мета

«Пласту» — Велике Завтра, а безпосередня — вихована людина.

У розумінні цієї організації засобами виховання є українознавство,

природознавство, релігієзнавство, мистецтво, техніка, спорт.

2) Відновлення діяльності Української Гельсінської групи та її

перетворення на Гельсінську спілку

У березні 1988 р. на базі Української Гельсінської групи (УГГ)

виникла Українська Гельсінська спілка (УГС). У програмних до-кументах організації проголошувалась головна мета її діяльності —

боротьба за незалежну Україну, за громадянські права і свободи.

Очолив УГС колишній політв’язень Л. Лук’яненко. Цього самого

року УГС оголосила себе федеративним об’єднанням правозахисних

груп та організацій.

Повідомлення учня про Л. Лук’яненка.

3) Утворення Народного руху України

Справді масовою організацією став Народний рух України за

перебудову. У лютому 1989 р. в газеті «Літературна Україна» було

опубліковано проект програми цієї організації, розроблений ініці-

310

ативною групою, до якої ввійшли представники Київської органі-зації Спілки письменників України та Інституту ім. Т. Г. Шевченка

АН УРСР. Почалося активне обговорення цього документа. У серпні

1989 р. відбулися крайові конференції Руху, де обиралися керівні

органи відповідних організацій і делегати на установчий з’їзд На-родного руху України (НРУ). З’їзд відбувся 8—10 вересня 1989 р.

у Києві. Склад делегатів був різноманітним як за поглядами, так

і за представленими регіонами.

Рух об’єднував людей різносторонніх поглядів — від комуністів

до членів УГС, що ставили собі за мету створення Української не-залежної держави. Кількість первинних осередків Руху, які ви-никали в усіх областях України, швидко зростала.

У жовтні 1990 р. кількість членів Руху вже становила майже

633 тис. осіб. II Всеукраїнські збори Народного руху України від-булися 25—28 жовтня 1990 р. у Києві, на яких були присутні

2125 делегатів. Збори сформулювали найближчі завдання Руху:

створення умов для проведення виборів до рад усіх рівнів на бага-топартійній основі; створення коаліційного уряду народної довіри.

Як кінцева мета діяльності проголошувалось: вихід України

з СРСР; усунення КПРС від влади; повний суверенітет українсько-го народу. Поступово Рух перетворився на правоцентристську анти-комуністичну опозицію і вилучив зі своєї назви слова «за перебу-дову». Участь членів КПРС у Русі була заборонена.

Після утворення Руху радянське партійне керівництво розпо-чало ідеологічну боротьбу проти організації, яка загрожувала моно-польній владі КПУ.

4 лібералізація церковної політики

Розповідь учителя

Однією із суттєвих прикмет оздоровлення суспільного життя

стало відновлення зв’язків між державою й церквою. Розвивається

процес створення організацій релігійного характеру. Віруючим по-вертають храми, інші культові споруди. Забезпечуються більш

сприятливі умови для здійснення свободи слова та віросповідання.

Важливою громадською подією стало святкування влітку 1988 р.

1000-річчя прийняття християнства на Русі. Помітно зростає інтер-ес народу до моральних витоків своєї культури, історії, релігії.

Гострою проблемою для тогочасної України були й міжкон-фесійні конфлікти, пов’язані, насамперед, із перерозподілом цер-ковного майна. Раніше заборонені й репресовані церкви — Українська автокефальна православна, Українська греко-католицька,

протестантська бажали повернути втрачене, і не завжди ці пи-тання розв’язувались цивілізовано. Конфлікти ж призводили до

загострення міжнаціональних відносин, розколювали українців

за релігійними ознаками.

Повідомлення учня

Тема: «Діяльність кардинала М. Любачівського».

іV. ОсМислення нОвих знань і вМінь

Тестові завдання

1. Не зареєстровані офіційно громадсько-політичні організації на-зивалися:

А підпільні Б неформальні

В ворожі Г конформістські

2. Який період перебудови увійшов в історію під назвою «мітин-гова демократія»?

А 1985—1987 рр.

Б кінець 1987 — початок 1988 р.

В кінець 1988 — початок 1989 р.

Г 1990 — початок 1991 р.

3. Національно-демократичний рух в Україні в роки перебудови

очолювався:

А інтелігенцією Б робітниками

В селянством Г армією

4. «Демократична платформа» в КПУ утворилась:

А 1988 р. Б 1989 р.

В 1990 р. Г 1991 р.

5. Закон «Про мови…» Верховна Рада УРСР прийняла:

А у березні 1987 р. Б у серпні 1988 р.

В у жовтні 1989 р. Г у січні 1990 р.

6. Перша українська громадська організація часів перебудови — це:

А Українська гельсінська спілка

Б Український культурологічний клуб

В Народний рух України за перебудову

Г Українське історико-просвітницьке товариство «Меморіал»

7. Першим секретарем ЦК КПУ після звільнення з цієї посади

В. Щербицького став:

А В. Івашко Б Л. Кравчук

В С. Гуренко Г П. Шелест

Бесіда

1. Назвіть головну причину виникнення антикомуністичних орга-нізацій взагалі та Народного руху України зокрема.

2. Який прошарок суспільства становив соціальну базу НРУ?

3. Назвіть основні риси політичної стратегії неформальних орга-нізацій та НРУ.

Робота з таблицею

За матеріалом уроку заповніть таблицю «Характеристика не-формальних організацій».

Дата Назва організації

Програма

діяльності

Кого об’єднувала

Складання плану

За матеріалом уроку складіть план відповіді «Активізація націо-нально-визвольного руху в Україні».

V. підсуМки урОку

Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.

VI. дОМашнє завдання

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.