Учительська світлиця

Уроки № 17—18
Тема. Повоєнна відбудова економіки.
Мета: охарактеризувати основні напрямки повоєнної відбудови в Україні та її особливості;
проаналізувати причини, масштаби і наслідки голоду; формувати вміння встановлювати причиннонаслідкові зв’язки, порівнювати та порівнювати історичні події; виховувати повагу до героїчної
праці людей під час відбудови.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник, карта «Україна в період відбудови 1945—1953 рр.», атлас.
Основні терміни і поняття: повоєнна відбудова, грошова реформа, карткова система,
голод.
Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: характеризувати особливості відбудови в Україні; показувати на карті об’єкти відбудови та реконструкції підприємств, райони поширення голоду; аналізувати, порівнювати, порівнювати історичні події періоду відбудови; давати
власну оцінку історичних подій.
Хід уроку

II. актуалізація ОпОрних знань
 Запитання та завдання
1. Пригадайте масштаби збитків, завданих Україні у війні. (Гітлерівці зруйнували 714 міст, селищ, понад 28 тис. сіл і понад
16 тис. підприємств; 10 млн осіб залишились без житла.
Прямі збитки народного господарства України становили
285 млрд крб.)
2. У якому становищі перебували підприємства вугільної, металургійної промисловості? (Було зруйновано «Запоріжсталь»,
«Азовсталь», Маріупольський металургійний завод ім. С. Кірова, шахти Донецького вугільного басейну, Дніпрогес.)
3. Охарактеризуйте становище сільського господарства після війни.
III. МОтивація навчальнОї діяльнОсті
Війна завдала багатьох утрат Україні. Від рук фашистів загинув
кожний шостий її житель. На фронтах Другої світової війни загинуло близько 6 млн осіб, стільки ж закатували фашисти під час
окупації.
Ціною напруженої героїчної праці доводилось відбудовувати
міста, села, заводи, шахти, долати чимало труднощів. Як українському народові у складних і суперечливих умовах вдалося це зробити? Це питання ми розглянемо на сьогоднішньому уроці.
IV. Вивчення нового Матеріалу
1 Особливості повоєнної відбудови
 Розповідь учителя
Про важке становище в економіці свідчать такі дані: у 1945 р.
на території республіки було вироблено лише 23 % електроенергії,
видобуто 36 % вугілля, виплавлено 17 % чавуну і 15,4 % сталі, виготовлено 14,6 % прокату від рівня 1940 р.
Труднощі посилювались голодом, що був спричинений великою
посухою 1946 р. Унаслідок цього голоду в 16 східних, а також Ізмаїльській та Чернівецькій областях республіки в 1946 р. померло
близько 282 тис, а в 1947 р. — більш ніж 528 тис. осіб.
Відродження народного господарства України почалося одночасно зі звільненням її території від окупантів і здійснювалося
силами всієї країни. Програму відродження економіки визволених
районів визначала постанова ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР «Про
невідкладні заходи з відбудови народного господарства в районах,
визволених від німецько-фашистської окупації» (серпень 1943 р.).
Основні напрямки роботи щодо України були накреслені в «Законі про п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства Української РСР на 1946—1950 рр.», прийнятому в серпні
1946 р. VIII сесією Верховної Ради УРСР. Четвертий п’ятирічний
план передбачав першочергове відродження й розвиток важкої промисловості та залізничного транспорту. Велика увага приділялася,
зокрема, відбудові металургійних заводів Донбасу і Придніпров’я,
Дніпровської гідроелектростанції, а також вугільної промисловості
республіки, будівництву газопроводу Дашава—Київ. Поряд із цим
у плані значне місце посідали нове промислове будівництво, відбудова річкового і морського транспорту, підприємств харчової промисловості.
Тяжким наслідком війни стало різке скорочення кількості людських ресурсів. У 1950 р. кількість населення України становила
лише 36,6 млн осіб, у той час як у 1940 р. — 41,3 млн. Довоєнного рівня вона досягла тільки в 1958 р. Гостра нестача трудових
ресурсів зумовила залучення жінок до робіт, пов’язаних із важкою
фізичною працею. Наприклад, 1947 р. у вугільній промисловості
республіки працювали 35,5 % жінок, питома вага юнаків і дівчат
віком до 19 років серед робітників промисловості України становила 17,7 %.
Наприкінці п’ятирічки кількість робітників у промисловості
УРСР досягла 1862 тис. осіб. Питома ж вага всього промислововиробничого персоналу становила 81 %.
Багатонаціональний склад населення Української РСР та міграційні процеси в Союзі зумовили інтернаціональний склад робітничого класу України. Водночас у цьому складі продовжувала зростати питома вага представників корінної національності. На кінець
п’ятирічки робітники й службовці української національності становили в промисловості 65 %, будівельній галузі — 64, а на залізничному транспорті — 78 %.
У процесі відбудови поряд із відновленням старих підприємств
велося і нове промислове будівництво. У Донбасі, в західних областях республіки зводилися нові шахти, заводи й фабрики. Законом про четвертий п’ятирічний план ставилися окремі завдання
з відбудови народного господарства саме західних областей України,
зокрема з перетворення Львова на великий індустріальний центр
республіки. У створенні нових підприємств трудящим західних областей регіону було надано велику допомогу з боку інших радянських республік. У краї швидко розвивалося машинобудування.
У 1945—1946 рр. у Львові стали до ладу заводи телеграфної апаратури, сільськогосподарських машин, електроламповий, інструментальний заводи тощо. У 1949 р. першу продукцію дав Львівський завод автонавантажувачів. Багато нових підприємств почали
працювати в Дрогобицькій, Рівненській, Станіславській та інших
областях. У 1949 р. на території західних областей діяли 2500 великих і середніх підприємств.
Четверта п’ятирічка виявила багато нових імен новаторів, які
показали себе на відбудові народного господарства справжніми майстрами, вели за собою трудові колективи. Серед них — сталевари
Дніпропетровського металургійного заводу ім. Г. Петровського
І. Невчас і Маріупольського заводу ім. Ілліча М. Кучерін — ініціатори змагання за скорочення строків виплавки сталі та підвищення продуктивності праці.
Серед трудівників вугільної промисловості України поширювалося змагання майстрів швидкісних методів видобутку палива.
Самовідданістю, новаторськими методами праці відзначилися
Г. Запорожець — машиніст врубової машини тресту «Сніжнянантрацит», шахтарі П. Синягорський, І. Валігура, П. Поджаров.
95
Ініціатором впровадження графіка циклічності у вуглевидобутку
став начальник дільниці шахти № 5—6 ім. Г. Димитрова І. Бридько. Самовіддано трудилися на відбудові Дніпрогесу 1230 мобілізованих воїнів і 114 інвалідів Великої Вітчизняної війни.
За роки четвертої п’ятирічки народне господарство України
в основному було відбудовано.
У 1946—1950 рр. в Україні було відбудовано й здано в експлуатацію 22 доменні, 43 мартенівські печі й 46 прокатних станів.
Значною мірою були реконструйовані основні потужності чорної
металургії Донбасу й Придніпров’я. До ладу стали металургійні
заводи «Азовсталь», «Запоріжсталь», Макіївський ім. С. Кірова,
Краматорський і Єнакіївський. Уже на початку 1948 р. всі 60 шахт
Криворізького басейну, що діяли до війни, були повністю відбудовані. Відомий політолог О. Субтельний зазначає, що в результаті
відбудови «у 1950-х р. Україна знову стала однією з провідних індустріальних країн Європи. Вона виплавляла більше чавуну на
душу населення, ніж Великобританія, Західна Німеччина та Франція (щоправда, Західна Німеччина виробляла більше сталі), а за
видобутком вугілля була майже на рівні Західної Німеччини».
У 1950 р. в УРСР працювали вже понад 890 сільських гідростанцій загальною потужністю 28,2 тис. кВт. Це в 3,6 разу перевищувало довоєнний показник.
Промисловий струм давали Дніпрогес, Зуївська, Криворізька,
Штерівська, Курахівська, Сєвєродонецька електростанції та ін.
Було розпочато будівництво нової електростанції в Донбасі — Миронівської ДРЕС, стали до ладу теплові електростанції місцевого
значення.
На кінець четвертої п’ятирічки певні досягнення мало й машинобудування. Загальний обсяг продукції галузі порівняно з 1940 р.
зріс у 1,5 разу, випуск тракторів — більш ніж у 2 рази, плугів
тракторних — у 3 рази, культиваторів тракторних — у 5,7 разу,
молотарок — у 5,1 разу, вагонів товарних — у 2,1 разу, екскаваторів — у 9,3 разу, металургійного устаткування — у 2,7 разу.
2 Особливості відбудови в Україні
 Розповідь учителя
Серед особливостей процесу відбудови в Україні можна виділити такі:
1) Масштаби відбудовчих робіт в Україні були більшими, ніж
у будь-якій іншій країні Європи.
96
2) Розраховування лише на власні сили і на ресурси Радянського
Союзу, а не на зовнішню допомогу. «Холодна війна» робила
неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги.
3) Відбудовувалася в основному важка промисловість та енергетика (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості,
соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7 % капіталовкладень).
4) Відбудова здійснювалась централізовано за чітким державним
планом.
5) Економіка України відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина
загальносоюзної економічної системи. Крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів СРСР за Уралом та в Казахстані частка України в загальносоюзному виробництві знизилася з 18 % у довоєнний період до 7 % у 1945 р.
6) Вагома роль належала адміністративно-командній системі.
Саме вона давала змогу за короткий час мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певному
об’єкті.
7) Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв
у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах — соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів.
8) Ускладнення відбудовчого процесу голодом 1946—1947 рр.
9) Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного
устаткування, обладнання і технологій.
 Бесіда
1) Назвіть основні напрямки відбудови народного господарства
України. Покажіть на карті підприємства, які були відбудовані.
2) Рівень виробництва в промисловості в 1946—1950 рр. збільшився в 4,4 разу, проте обсяг виробництва легкої промисловості
становив лише 80 % довоєнного. Висловіть власну думку щодо
результатів відбудовчого процесу.
3) Перелічіть негативні наслідки відбудовчого процесу. (Розорення сільських господарств, низький рівень життя, примусові репресивні методи, адміністративно-командна система управління.)
3 проблеми відбудови сільського господарства
 Розповідь учителя
За роки війни величезних утрат зазнало сільське господарство України. Зменшилися посівні площі та поголів’я худоби,
знизилися врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тваринництва. У 1945 р. посівні площі в колгоспах республіки становили 63 % довоєнної, а в радгоспах — 32,5 %. Не
вистачало посівних матеріалів, техніки. Тисячі селян загинули
в боях із фашистськими загарбниками. Основною робочою силою
на землі стали жінки.
У ті роки оплата праці на селі була майже символічною. Колгоспи, як і в роки індустріалізації, віддавали все, що вирощувалося, державі за вкрай низькими заготівельними цінами. По суті не
маючи прибутку з колгоспної праці, селянин жив переважно зі свого присадибного господарства, що давало йому 70 % загального
грошового доходу, понад 80 % м’яса, близько 90 % картоплі. Робота ж у колгоспі давала 5 % грошових доходів, 35 % зернових,
1 % м’яса і сала, 0,5 % молочної продукції.
Після прийняття 19 вересня 1946 р. ЦК ВКП(б) і Радою міністрів СРСР постанови «Про заходи з ліквідації порушень Статуту
сільськогосподарської артілі в колгоспах», згідно з якою в селян
вилучалися «надлишки» землі понад встановлену норму. Статутом
посилилися утиски щодо власників підсобних господарств. Негативно на розвитку сільського господарства позначилась і податкова політика. Податки нерідко перевищували оплату за роботу
в колгоспах. Украй малоефективною була вже на той час система
планування з її надмірною централізацією.
Протягом першої повоєнної п’ятирічки гостро стояло питання
підготовки й раціонального використання спеціалістів сільського
господарства. Із 350 тис. таких спеціалістів із вищою та середньою
освітою безпосередньо в колгоспах працювали лише 18,5 тис. осіб,
у МТС — 50 тис. осіб.
Хоча посівні площі всіх сільськогосподарських культур становили в країні на кінець п’ятирічки 97% довоєнного рівня, валовий
збір зерна — лише 85 %. В Україні, незважаючи на збільшення
посівних площ, валова продукція землеробства на кінець п’ятирічки
становила лише 84 % довоєнного рівня.
За роки четвертої п’ятирічки значною мірою оновилася й зміцніла матеріально-технічна база господарства країни.
98
Наприкінці п’ятирічки в Україні діяло понад 4,4 тис сільських
електростанцій загальною потужністю 133 тис. кВт (порівняно
з 61,5 тис. кВт у 1940 р.), було електрифіковано 18 % колгоспів
і понад 90 % радгоспів. Потужність тракторного парку до кінця
п’ятирічки в Українській РСР зросла порівняно з 1940 р. на 35 %,
кількість вантажних автомашин — на 20 %. Кількість зернових
комбайнів досягла майже 96 % довоєнного рівня.
У завершальному році четвертої п’ятирічки трудівники сільського господарства УРСР широко розгорнули також змагання за
збільшення виробництва зернових, технічних культур, за піднесення продуктивності тваринництва. Змагалися всі області, райони, колгоспи, бригади й ланки. Пожвавився обмін досвідом між
колгоспниками України та хліборобами інших республік. У республіці працювали прославлені майстри-механізатори О. Гіталов,
Д. Мазур, М. Бредюк, А. Бойченко, досвідчені керівники колгоспного виробництва — Г. Буркацька, М. Посмітний, Г. Легунов,
П. Романенко та ін.
Героїчна праця трудівників сільського господарства України
в роки четвертої п’ятирічки одержала високу оцінку з боку радянського уряду. Близько 6 тис. передовиків праці були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці, майже 200 тис. — нагороджені орденами й медалями.
4 голод 1946—1947 рр., його причини, масштаби й наслідки
 Бесіда
1) Скільки разів українцям довелося пережити голод за роки радянської влади?
2) Поясніть різницю між поняттями «голод» і «голодомор».
3) Пригадайте, які наслідки мав голодомор 1932—1933 рр. Чому
його визнали геноцидом проти українського народу?
 Розповідь учителя
Малосніжну зиму 1945 р. змінило посушливе літо 1946 р., озимі
та ярові культури майже повністю загинули. Неврожайного 1946 р.
для України був установлений великий хлібозаготівельний план,
який становив 340 млн пудів зерна, але через деякий час і його
збільшили.
Щоб забезпечити виконання державних планів, у сільські райони України прибули представники найвищих партійних і радянських органів, судів, прокуратури. Незважаючи на те, що врожай
99
в окремих областях України становив 2—3 центнери з гектара, була
відновлена практика 1930-х рр. конфіскації хліба. Попри силові методи план хлібозаготівель було виконано на 62,4%. Як і в 1930-ті рр.,
поширювалися знайомі штампи «приховування зерна», «розкрадання», «саботаж».
Відновив свою діяльність закон «Про п’ять колосків». За 1946 —
початок 1947 р. в УРСР засуджено до різних термінів покарання
й навіть розстрілу понад 1300 голів колгоспів. Боячись репресій,
районні й місцеві керівники почали здавати за планом заготівель
насіннєвий фонд.
На фоні неврожаю та надмірних поставок зерна в республіці
загострилася проблема кормів. Із 1946 р. почався масовий падіж
худоби. На 1 січня 1947 р. кількість великої рогатої худоби
в Україні зменшилося на 46 тис. голів, свиней — на 1 млн, коней — на 35 тис. Щоб запобігти катастрофі, колгоспним господарствам рекомендували збільшити здачу м’яса державі. Окремі
райони навіть рапортували про успіхи перевиконання таких поставок.
А катастрофа тим часом насувалася швидко. Узимку 1946 р.
Україна зазнала нового удару голоду. Селяни змушені були відкопувати з-під снігу мерзлу картоплю, буряки — усе, що залишилося на колгоспних полях після збирання. Їли кору дерев, дрібних
гризунів тощо.
Унаслідок недоїдання серед селян поширювалася дистрофія,
різноманітні хвороби. Швидко зростала смертність серед сільського населення. Органи МВС зафіксували непоодинокі випадки канібалізму (людоїдства).
У період голоду в Україні відбувався масовий вивіз сільськогосподарської продукції. Так, із СРСР для допомоги країнам так
званої «народної демократії» (Польщі, Чехословаччині, Болгарії,
Румунії та ін.) вивезено 1,7 млн пудів хліба.
Катастрофа в українському селі примусила сталінське керівництво надати певну допомогу республіці. Із державних фондів України була надана позика — 35 млн пудів зерна. До республіки додатково направлено трактори та іншу сільськогосподарську техніку.
140 млн крб виділено УРСР для безкоштовного харчування населення.
Становище поступово стабілізувалося, але наслідки третього голоду були подолані не повністю. Унаслідок голоду 1946 р. в республіці загинуло 800 тис. осіб, 1 млн хворіли на дистрофію.

Причини голоду:
8 низька врожайність культур;
8 недостатня матеріальна зацікавленість трудящих у розвитку
колгоспного виробництва;
8 низькі заготівельні ціни на продукцію сільського господарства;
8 командно-бюрократична система управління й планування.
Голод 1946—1947 рр. залишився в історичній пам’яті українського народу. Одна із сучасниць так охарактеризувала його причини: «Сталін хотів усіх людей видушить».
 Робота з документом
Зі спогадів М. Хрущова
Незабаром стали надходити офіційні повідомлення про людей, які померли з голоду. Відмічалися випадки людоїдства… Кириченко, який був тоді секретарем Одеського обласного комітету партії, сказав мені, що він їздив
в один із колгоспів перевірити, як люди переносять зиму. Йому запропонували зайти до однієї жінки, що працювала в цьому колгоспі. Ось як він розповідав про це: «Я побачив жахливу картину. Жінка різала на частини труп
своєї дитини, який лежав на столі. При цьому вона промовляла: “Маланку
вже з’їли. Тепер ось засолимо Іванка, протримаємося ще трохи”. Уявляєш
собі все це? Ця жінка з голоду збожеволіла і зарізала своїх дітей».
 Завдання до документа
Дайте власну оцінку становища на селі в 1946—1947 рр.
5 грошова реформа. ліквідація карткової системи
 Розповідь учителя
У грудні 1947 р. була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР
та ЦК ВКП(б) про відміну карток на продовольчі й промислові товари та перехід до продажу їх у відкритій торгівлі за єдиними
державними роздрібними цінами. Водночас зі скасуванням карткової системи було проведено грошову реформу, що мала на меті
ліквідувати наслідки війни в фінансово-грошовій сфері та упорядкувати всю фінансову систему. Ці реформи мали неоднозначні наслідки. З одного боку, скасування карткової системи було явищем
позитивним, яке свідчило про певну стабілізацію народного господарства, з іншого — ця акція, яка мала засвідчити як населенню,
так і всьому світу переваги соціалізму, мала більше пропагандистський характер. Проте після 1947 р. заробітна плата більшої частини населення суттєво відставала від нових державних цін, які
майже втричі перевищували довоєнний рівень. Унаслідок цього
склалась парадоксальна ситуація: післявоєнні прилавки ломилися
від делікатесів (ікра, риба, м’ясо — продукти тощо), але ні черг,
ні особливого попиту на ці товари не було.
Незначний вплив на життєвий рівень населення мала і грошова
реформа. З одного боку, вона привела грошову масу, що перебувала
в обігу, у відповідність до потреб господарства. З іншого — вона
спричинила вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми. За
вкладами в ощадних касах у розмірі до 3 тис. крб обмін грошових
знаків здійснювався у співвідношенні 1 : 1, за вкладами від 3 до
10 тис. крб було проведено скорочення заощаджень на третину, а понад 10 тис. крб — на дві третини. Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке знову було ошукане державою. В умовах повної
відсутності установ ощадбанку на селі обмін грошей, що зберігалися у населення вдома, здійснювався у співвідношенні 1:10.
Таким чином, відбудова не сприяла зростанню життєвого рівня
населення, відклала розв’язання соціальних проблем на наступні
десятиліття.
V. ОсМислення нОвих знань і вМінь
 Бесіда
1. Перелічить найважливіші, на вашу думку, події 1946, 1947,
1948, 1950 р.
2. Що ускладнювало процес відбудови?
3. Назвіть причини голоду 1946—1947 рр.
 Робота з контурною картою
Позначте на контурній карті новобудови четвертої п’ятирічки:
металургійні заводи, гідроелектростанції, шахти, які були відбудовані.
 Робота з таблицею
Заповніть таблицю «Підсумки повоєнної відбудови економіки».

VI. підсуМки урОку
Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.
VII. Домашнє завдання
Опрацюйте відповідний матеріал підручника.