УРОКИ №104—105

Тема. Формування ринкової економіки в 1990-х рр.

Мета: проаналізувати процес і труднощі виходу України з економічної кризи 1998 р., схарактеризувати процес становлення ринкових економічних відносин, специфіку сучасного капіталізму, шляхи реалізації фінансово-грошової політики уряду; розвивати навички засвоєння економічних понять, аналізу макроекономічних показників, робити висновки; виховувати в учнів інтерес до економіки, уміння відстоювати власну позицію.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, карта «Україна незалежна», мультимедійна презентація, дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: приватизація, економічна криза, ринкова економіка, підприємницька діяльність, податкова політика, олігархічний капітал, інвестиції.

Основні дати і події: 1998 р. — фінансова криза; лютий 2000 р. — Послання Президента України до ВРУ «Україна: поступ у XXI ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000—2004 рр.»; червень 2001 р. — прийняття Бюджетного кодексу Верховною Радою; липень 2002 р. — набуття чинності Митним кодексом; 2008 р. — вступ України до СОТ; 30 грудня 2005 р. — ЄС визнав Україну країною з ринковою економікою.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: аналізувати та робити висновки щодо розвитку економіки наприкінці XX ст.; пояснювати зміст понять «ринкова економіка», «інвестиції», «СОТ», «приватизація» та інші; установлювати причинно-наслідкові зв'язки з економічних питань.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Завдання

1. Назвіть події та їх наслідки, які відбулися у 1995 р., 28 червня 1996 р., 1998, 1999, 2000, 2002, 2004, 2006, 2007, 2010 р.

2. Поясніть зміст понять: конституційний процес, парламентська більшість, політична реформа, «помаранчева революція», касетний скандал.

3. Визначте посади політичних осіб, імена яких наведено: Ю. Тимошенко, В. Ющенко, П. Симоненко, А. Яценюк, В. Литвин.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Бесіда

1. Визначте основні підсумки економічного розвитку України в 1991 — 1997 рр.

2. Охарактеризуйте здобутки та прорахунки економіки України в 1990-х рр.

3. Поясніть зміст понять: економічна криза, інфляція, приватизація, інвестиції ВВП, національний дохід, податкова політика, ринкова економіка.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Економічна та фінансова стабілізація 1999—2005 рр.

• Розповідь учителя

У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя чітко окреслилися ознаки економічної стабілізації, а в 2000 р. — зростання.

• Мультимедійна презентація

Зростання ВВП України:

2000 р. — 5,9%, 2001 р. — 9,1%, 2002 р. — 5,2%, 2003 р. — 8,7%, 2004 р. — 12,7%, 2005 р. — 8%.

• Робота з діаграмою

Учні складають діаграму, коментують її, називають причини та наслідки різних темпів зростання ВВП, роблять висновки.

• Розповідь учителя (продовження)

Тенденція зниження промислового виробництва тривала в 1996—2003 рр. Зменшився видобуток вугілля, виробництво продукції машинобудування — на 24%, будівельних матеріалів — на 18,4%. Спад виробництва в текстильній промисловості становив 55,2%, на підприємствах місцевої промисловості — 38,8%. За 2000—2002 рр. темпи промислового виробництва знизились на 37%, зокрема у вугільній промисловості — на 34%, у хімічній — на 45%, машинобудуванні — на 43 %.

Стабілізація і поліпшення промислового виробництва починається з 2003 р., коли воно зросло на 15,8%, а за 2004 р. — на 15,1 %; експорт товарів у 2003 р. зріс на 28,5%, а за 2004—2005 рр. в 1,5 разу. Фінансову кризу 1998 р. планувалося покрити за рахунок кредитів Нацбанку на 13% , за рахунок зовнішніх джерел — на 52%, за рахунок державних позик — 35%. Але реалізувати ці плани не вдалося, що спричинило на початку 2003 р. перевищення боргу України на 14 млрд дол. США. Обсяг інвестицій змінився на 75% до 2002 р. Починаючи з 2003 р. нарощувалися золотовалютні резерви держави. Позитивні тенденції з розвитку різних галузей економіки намітились у 2004 р. і за його підсумками Україна посіла 1-ше місце серед країн СНД. Промислові підприємства випустили продукції на суму 220,6 млн грн, вуглевидобуток збільшився на 3,2% (79,255 млн т). Покращився розвиток галузей промисловості: машинобудування — на 35%, целюлозно-паперова — на 25,7%, легка промисловість — на 13%, виробництво будівельних матеріалів — на 6,8%, харчова промисловість — на 20%. У металургії виторг з експорту зріс на 53,7%.

2. Програма приватизації, стимулювання підприємницької діяльності

• Розповідь учителя

Максимально використати можливості приватизації задля поліпшення ситуації у вітчизняній економіці не вдалося, особливо це стосується великих підприємств, які часто продавалися представникам олігархічних угруповань за заниженими цінами. Перед українською владою постала необхідність суттєвих і послідовних економічних реформ, які б сприяли масштабному залученню підприємницького потенціалу народу, економічного потенціалу держави і приватного сектору з метою оптимізації внутрішніх економічних процесів, ефективної та вигідної економічної взаємодії України на світових ринках.

Одна з ключових проблем у сфері законодавства — створення конкурентного середовища для підприємницької діяльності. Там, де забезпечувалася конкуренція, спостерігалися найвищі темпи щорічного випуску продукції. Але у багатьох сферах економічної діяльності (телекомунікації, транспорт і зв’язок, житлово-комунальне господарство, енергопостачання та ін.) конкурентного середовища створити не вдалося. У жовтні 2000 р. парламент прийняв Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва». Лібералізація державного регулювання й забезпечення пільгового оподаткування сприяли розгортанню малого бізнесу. Якщо в 1995 р. статистика зареєструвала 96 тис. малих підприємств, то в 2005 р. — 312 тис. Із них понад 2/3 належали до сфери торгівлі і послуг, менш ніж 1/3 — до сфери промисловості. Здавалося б, на десять років відбулося піднесення. Це справді так, але все пізнається у порівнянні. У країнах ЄС на зламі століть працювало 18 млн малих підприємств.

У структурі української промисловості останніми роками не відбулося жодних зрушень. Традиційні галузі (видобуток вугілля і руд, металургія, хімічна і харчова промисловість) не поступилися своїми позиціями наукоємним галузям. Питомі втрати енергоресурсів на одиницю валового внутрішнього продукту зросли, тоді як у розвинутих країнах Заходу вони постійно зменшуються. Власними енергоресурсами Україна забезпечена менше ніж наполовину. Унаслідок цього країна не може звільнитися від енергозалежності: щоб її сфери виробництва працювали, потрібне постійне постачання нафтою і газом. «Газова криза» 2006 р. переконливо показала всю небезпеку застарілої структури виробництва.

На жаль, в українській промисловості панують екстенсивні чинники економічного зростання. Країна терміново потребує впровадження масштабних інноваційних та інвестиційних проектів, націлених на виробництво конкурентоспроможної продукції із застосуванням енерго- і ресурсозберігаючих технологій. Для повного і комплексного оновлення парку застарілих і зношених виробничих потужностей потрібно не менш ніж 40 млрд дол. США. Однак приплив іноземних інвестицій останнім часом загальмувався внаслідок нестабільності політичної ситуації і недостатнього розвитку ринку цінних паперів. Інвестиції спрямовуються переважно на підтримку вже існуючого виробничого потенціалу, значною мірою — на капітальний ремонт. Кількість підприємств, які впроваджували технологічні інновації, за 1995—2004 рр. скоротилася із 2202 до 958, а їхня питома вага в загальній кількості промислових підприємств зменшилася з 22,9 до 10%.

Низький рівень інноваційної активності значною мірою зумовлений недостатнім фінансуванням науки і недосконалими формами її зв’язку з виробництвом. Витрати на науку з державного бюджету становили у 2004 р. 1,4% до ВВП, а у 2005 р. — 1,6%. У розвинутих країнах світу вони перебувають на рівні 3—3,5% до ВВП. Уряд не створив Державний інноваційний банк, який міг би взяти на себе фінансування пріоритетних структурних перетворень. Не існує й державної програми структурної перебудови економіки.

3. Економічна свобода як головна вимога ринку

• Розповідь учителя

Ступінь невтручання держави у виробництво, розподіл і споживання товарів та послуг визначається поняттям «економічна свобода». Індекс економічної свободи розраховується як показник, інтегрований за десятьма чинниками. Серед них — розвиненість банківського сектору і системи фінансів, дотримання права приватної власності, ступінь втручання держави в економіку, рівень грошових потоків та іноземних інвестицій, контроль за рівнем заробітної плати і цін, наявність і ступінь розвиненості «чорного ринку» та ін. Найкраще підтримується економічна свобода у «постколоніальному» Гонконгу, а друге місце стабільно посідає Сінгапур. У першій десятці рейтингу перебувають Нова Зеландія, Швейцарія, США, Велика Британія, Канада, Ірландія, Австралія, Естонія.

Останніми роками за індексом економічної свободи оцінюються народні господарства 162 країн. Україна у 2002 р. посідала 137-му позицію, а у 2005 р. — 99-ту (після Кенії, Танзанії, Узбекистану). Росія у 2005 р. перебувала за цим показником на 122-му місці.

Позитивна динаміка економічної свободи була належним чином оцінена міжнародним співтовариством. 30 грудня 2005 р. Європейський Союз визнав Україну країною з ринковою економікою, це дає їй низку переваг. Зокрема, у випадку антидемпінгових розслідувань проти українських товаровиробників тепер Україна може звертатися до Євросуду з вимогою про захист своїх інтересів.

У січні 2006 р. статус країни з ринковою економікою надали Україні США. Майже одночасно Конгрес США скасував дію дискримінуючої поправки Джексона—Веніка стосовно України (яка залишилася з часів «холодної війни» і перейшла в спадщину Україні від СРСР). США дали свою згоду на вступ України до Світової організації торгівлі.

V. ЗАСВОЄННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

• Бесіда

1. Які причини гальмували розвиток ринкових відносин в економіці України?

2. Як уряд стабілізував фінансовий ринок?

3. Які заходи були вжиті для піднесення економіки у 2004—2005 рр.?

4. Чим вільна економіка відрізняється від пострадянської? Назвіть умови, за яких українська пострадянська економіка може запрацювати в Україні.

• Робота в групах

Учні об’єднуються у три групи, кожна з яких одержує завдання. Після обговорення групи висловлюють колективну думку.

Перша група. У країнах Європейського Союзу налічується 18 млн малих підприємств. Чому, на ваш погляд, у розвинених країнах світу економіка держави тримається передусім на малому і середньому бізнесі? Що спричинило переважання великої промисловості в структурі української і радянської економіки?

Друга група. Які верстви населення та політичні групи, на ваш погляд, не зацікавлені у реформуванні економіки і чому? Назвіть ідеологічні, політичні й економічні міркування.

Третя група. Складіть проект «Шляхи розвитку економіки України у XX ст.».

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Підготуйте повідомлення за темою «Сучасний стан економіки».