Учительська світлиця

Урок № 19
Тема. Становище в західних областях України.
Мета: проаналізувати відновлення радянської влади в західноукраїнських землях, порівняти
довоєнні та повоєнні процеси радянізації на цих землях, показати трагічну долю УГКЦ, ОУН—УПА;
формувати вміння критично оцінювати та висловлювати свою точку зору; виховувати в учнів патріотичні почуття.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник, карта «Україна в період відбудови (1946—1953 рр.)», атласи, документи, дидактичні матеріали.
Основні терміни і поняття: радянська націоналізація, індустріалізація, культурна революція,
ОУН—УПА, УГКЦ, операція «Вісла».
Основні дати і події: березень 1946 р. — Львівський собор УГКЦ (скасування Берестейської унії 1596 р. і підпорядкування Російській православній церкві); 1945—1956 рр. —
громадянська війна в західних областях України; квітень—травень 1947 р. — операція «Вісла»;
5 березня 1950 р. — загибель Р. Шухевича.
Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: аналізувати становище в західних
областях; порівнювати довоєнний та повоєнний процеси радянізації; показувати на карті території,
охоплені громадянською війною в 1945—1956 рр.; висловлювати власну думку щодо боротьби
ОУН—УПА в 1940—1950-х рр. та операції «Вісла».
Хід уроку

II. перевірка дОМашньОгО завдання
 Індивідуальне завдання
Першою повоєнною п’ятирічкою була… (четверта п’ятирічка),
план якої було затверджено в… (березні 1946 р. Верховною Радою УРСР). Відбудовувалися в основному… (важка) промисловість та… (енергетика) і розраховувати доводилося лише на…
(власні) сили і ресурси. Процес відбудови ускладнювався… (голодом 1946 —1947 рр.). Негативними наслідками відбудови стали…
(розорення селян, адміністративно-командна система, репресії,
примуси).
 Завдання
1. Порівняйте відбудову народного господарства в Україні з відбудовою в країнах Західної Європи.
2. Проаналізуйте підсумки відбудови в Україні.
3. Як ви вважаєте, чи можна було уникнути голоду 1946—1947 рр.?
103
Iіі. вивчення нОвОгО Матеріалу
1 відновлення радянської влади на західноукраїнських землях
 Розповідь учителя
Першим кроком радянізації в західноукраїнських землях стало формування органів радянської влади. Відразу ж за вступом
Радянської армії в західну Україну на роботу в місцеві органи
влади, господарську, політико-партійну та інші сфери зі східних
областей надсилаються працівники різних спеціальностей. До середини 1946 р. сюди було направлено 86 тис. спеціалістів. Місцевим кадрам на той час не довіряли. На другорядні посади було
направлено 53 тис. місцевих активістів — здебільшого на рівні
району або села. Так, із 15 120 номенклатурних посад в обкомах
партії в Західній Україні наприкінці 1946 р. місцеві працівники
займали лише 1832 (12,1 %). Першими заходами нової влади стало утворення спочатку тимчасових, а потім постійних місцевих
органів влади у формі рад. Здійснюються націоналізація промисловості, реквізиція цінностей у банках, удержавлюються житловий фонд, сфера торгівлі, установи культури, школи, інші навчальні заклади, оголошуються державною власністю залізничний
транспорт та вся сфера його обслуговування, ліси, надра тощо.
Великі маєтки конфісковуються, а їх землі передаються безземельним і малоземельним селянам. Власників великих промислових підприємств, господарів хуторів, населення прикордонної
смуги (загалом 900 тис. осіб) було виселено і депортовано до віддалених районів СРСР.
Процес радянізації включав у себе колективізацію, індустріалізацію, культурну революцію і масові репресії проти невдоволених
владою.
Визволення західних земель від німецько-фашистських загарбників поставило на порядок денний питання відбудови і подальшого розвитку краю. Уже в грудні 1944 р. при РНК УРСР було
утворено Раду допомоги у відбудові та відродженні цього регіону
і виділено 10 млрд крб. Розвиток регіону був визначений як пріоритетний.
Уже на кінець 1945 р. було відбудовано 1700 промислових
підприємств і 500 промислових артілей. Проте процес відбудови
і подальшого розвитку промисловості західноукраїнського регіону проходив набагато складніше, ніж на сході України. Це було зумовлено цілою низкою причин:
8 одночасністю процесів відбудови, індустріалізації, колективізації і культурної революції та їх форсованими темпами;
8 слабкістю економічного потенціалу регіону (лише 4 % населення було зайнято в промисловості);
8 майже повною відсутністю спеціалістів інженерно-управлінської
ланки;
8 неоднозначним сприйняттям населенням соціальних перетворень, пасивним і активним опором радянізації.
Найболючішим для краю був процес колективізації, якому
населення чинило найбільший опір. Колективізація проводилась
притаманними для радянської системи методами, що були відпрацьовані під час колективізації 30-х рр. XX ст.: примус, шантаж, залякування, провокації, висилки до Сибіру, вбивства. Найбільшого удару колективізація завдала, у першу чергу, заможним
господарствам (вони становили 4,8 % загальної кількості і володіли 13,7 % земель). Їм було збільшено на 50 % норми поставок
сільгосппродукції, скорочувались нормативні строки здачі, скасовувались будь-які пільги. Усіх, хто чинив опір або ж не виконував завдання, висилали до Сибіру.
У результаті проведення вищезазначених заходів кількість колгоспів зросла з 145 у 1945 р. до 7200 у 1950 р. До складу колгоспів входило 93 % селянських господарств. На базі великих маєтків
створювалися радгоспи. Для прискорення колективізації впроваджувалася широка мережа машинно-тракторних станцій (МТС). Із
метою посилення керівної ролі партії в перетвореннях на селі при
МТС створювалися спеціальні політвідділи. Таким чином, на кінець четвертої п’ятирічки процес колективізації у західноукраїнських землях був в основному завершений.
За період індустріалізації в Західній Україні було збудовано
2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств. Обсяг валової продукції на 1950 р. зріс у 3,2 разу.
Порівняно з індустріалізацією 1930-х рр. цей процес у Західній
Україні мав свої особливості.
1) Значно вищі темпи промислового розвитку: у 1940 р. підприємства західних областей становили 4,7 % загальної кількості
підприємств, а в 1949 р. — вже 12,6 %.
2) Відбулись якісні зміни у традиційних галузях виробництва:
лісовій, нафтодобувній. Їх продукція стала перероблюватись на місцях, а не у вигляді сировини вивозитись за
межі краю.
3) Були створені нові для західних областей галузі індустрії —
металообробна, машинобудівна, приладобудівна, електролампова, інструментальна, хімічна, реконструйовані й розширені
деревообробна, харчова, нафтовидобувна, гірнича промисловість.
4) Визнання пріоритетності розвитку краю спричинило спрямування сюди найсучаснішого устаткування й обладнання, що вивозилося з Німеччини за репараціями.
5) Організована за сталінським зразком, вона успадкувала її традиційні риси: диспропорцію розвитку важкої і легкої промисловості на користь першої, домінування кількісних показників
над якісними, незавершеність технологічного циклу в межах
певного регіону.
Наприкінці 1950-х рр. промисловий рівень розвитку Західної
України був таким самим, як і в східних областях України.
Справжнім здобутком у цьому напрямку стала ліквідація неписьменності, але поряд із цим давалася взнаки й ідеологізація
освіти, покликана виховувати населення в комуністичному дусі
і викорінювати в нього національну самосвідомість. У вищих навчальних закладах мовою викладання переважно була російська.
У західні області направлено на постійну роботу понад 50 тис. учителів різних спеціальностей. Було доставлено тисячі підручників
і наочних посібників. Створювалась мережа професійно-технічної
та вищої освіти.
Позитивним для розвитку краю стало забезпечення безкоштовного медичного обслуговування населення. Із цією метою до західних областей було направлено сотні медичних працівників вищої та середньої кваліфікації.
Отже, процес радянізації в основному був завершений наприкінці 1950-х рр.
2 придушення боротьби Оун—упа проти радянізації краю
 Розповідь учителя
Боротьба радянської влади проти ОУН—УПА в повоєнний період фактично перетворилася на громадянську війну.
Після завершення Другої світової війни в західні регіони України були направлені регулярні частини Радянської армії з артилерією та частини НКВС. Із місцевого населення формувалися підрозділи помічників для боротьби з ОУН—УПА.
 Робота з документом
Із завдань МВС УРСР щодо розгрому ОУН—УПА
в західних областях України
Посилити натиск на залишки банд до їхнього цілковитого знищення;
використати період настання зими для перехоплення банд до переходу на
зимівки у схрони, ізолювати від населення і знищити; зосередити увагу
на 50-ти особливо уражених районах, направити досвідчених чекістів, «наводнити» ці райони військами, технікою, службовими собаками, розгорнути агентуру та інформаторів…
 Запитання до документа
Які конкретні завдання одержали воїни Радянської армії та
НКВС?
 Розповідь учителя
Загони ОУН—УПА рішуче протистояли насильницькій колективізації на зразок східних територій України, зривали насильницьку мобілізацію до Червоної армії молоді із Західної України,
протистояли арештам та депортаціям населення і захищали його
від незаконних дій НКВС, польського війська й партизанів.
Щоб знищити повстанський рух, радянські силові структури
вжили цілу низку жорстоких політичних заходів:
8 відбувалося масове виселення населення з районів розташування баз УПА;
8 депортації підлягали як окремі сім’ї, так і цілі села, що були
пов’язані з УПА (майже 500 тис. осіб);
8 спецгрупи НКВС, перевдягнуті у форму УПА, здійснювали
провокації (пограбування місцевого населення, зґвалтування,
убивства).
У свою чергу, загони ОУН—УПА відповідали:
8 нападами на частини НКВС і військові підрозділи;
8 знищенням радянських і партійних діячів;
8 убивством місцевих активістів і членів їхніх сімей, які перейшли на бік радянської влади;
8 масовим терором проти вчителів, лікарів, інженерів, працівників культурної галузі, яких зі Сходу України направляли на
роботу в Західну Україну;
8 провокаціями з переодяганням у форму НКВС (знущання з місцевого населення);
8 диверсіями й саботажем;
8 активною антирадянською пропагандою.
Протягом 1945 р. загони УПА втратили 9 тис. осіб убитими
й близько 24 тис. полоненими. Упродовж 1944—1945 рр. об’єднання
ОУН—УПА здійснило 14,5 тис. диверсійних і терористичних актів,
у яких загинуло понад 20 тис. військових та 30 тис. цивільного
населення.
У 1948 р. стало зрозуміло, що війни між СРСР і Заходом не
буде. На цей час ОУН—УПА зазнало великих утрат. Тому керівництво повстанського руху вирішило змінити тактику боротьби.
Великі з’єднання УПА були перетворені на невеликі добре законспіровані озброєні групи по 10—15 осіб, які перейшли до партизанської війни. Активність боротьби почала знижуватися після
загибелі 5 березня 1950 р. командувача ОУН—УПА Р. Шухевича,
якого замінив полковник Василь Кук (Коваль). Таким чином, організований опір зменшує оберти. Окремі загони УПА ще діяли до
1956 р. Частині повстанців удалося прорватися на Захід.
 Запитання
Як ви вважаєте, чи мала УПА шанс на успіх?
3 Операція «вісла»
 Розповідь учителя
Після завершення Другої світової війни кордон між Радянським
Союзом і Польщею згідно з договорами між ними проходив по так
званій «лінії Керзона». До Польщі перейшли Надсяння, Лемківщина, Холмщина й Підляшшя, на яких здавна жили українці.
Основним завданням у цих регіонах УПА вважала захист місцевого населення від примусового переселення до СРСР і утисків польської влади.
Навесні 1947 р. в засідці УПА загинув заступник міністра оборони Польщі генерал Кароль Сверчевський. Цей факт використано
для проведення операції «Вісла». Від квітня до жовтня 1947 р.
проти загонів УПА (2 тис. осіб) була проведена спільна військова
операція СРСР, Польщі та Чехословаччини (тільки Військо Польське нараховувало 20 тис. осіб). УПА зазнала великих утрат. Окремі її загони прорвалися до Німеччини й Австрії.
У ході операції на захід Польщі депортовано близько 150 тис.
українців, яким до цього часу вдалося уникнути виселення до Радянського Союзу. Тим, хто намагався сховатися від депортації чи
повертався додому, загрожувало ув’язнення в колишньому гітлерівському таборі Освенцим.
Таким чином, була розв’язана «українська проблема» для
Польщі. У той самий час із території України на польські землі депортовано 1 млн поляків та 140 тис. євреїв як неблагонадійний елемент.
 Робота з документом
Заява Польщі від 3 серпня 1990 р. щодо акції «Вісла»
Народ України з розумінням сприйняв постанову Сенату Республіки
Польща від 3 серпня 1990 р. щодо осуду санкціонованої польським повоєнним урядом і здійсненої 1947 р. акції «Вісла».
Акція «Вісла» зруйнувала етнічну цілісність українців у Польській
Народній Республіці.
Українці зазнали величезних людських, матеріальних, духовних
утрат. Насильницьки переселені, розсіяні, позбавлені рідних осель, свого майна, культурно-освітніх закладів та церкви, вони втратили можливість повноправного національного життя й досі відчувають наслідки
тієї трагедії.
Визнання Сенатом протиправності акції «Вісла» Верховна Рада УРСР
розцінює як серйозний крок до виправлення кривд, заподіяних українцям у Польщі. Ми свідомі того, що з українського боку через давні взаємні непорозуміння поляки так само зазнали в ті часи немало горя
й страждань. Ми засуджуємо також страхітливі злочини сталінського
режиму проти поляків.
Верховна Рада Української РСР висловлює впевненість у тому, що
спільними зусиллями українці та поляки подолають наслідки трагічної
минувшини і започаткують новий етап відносин між нашими народами
і державами.
 Запитання до документа
1) У чому, на ваш погляд, протиправність акції «Вісла»?
2) Дайте власну оцінку цієї події.
4 розгром української греко-католицької церкви
 Розповідь учителя
Із поверненням радянської влади розпочався наступ на грекокатолицьку церкву, яку комуністи звинувачували у зв’язках із
німцями. Щоб урятувати вірних від переслідувань, митрополит
Андрій Шептицький надіслав радянському урядові листа, у якому висловив надію на співпрацю з новою владою. Після його смерті (23 листопада 1944 р.) митрополитом став Йосип Сліпий, який
закликав духовенство й вірних (зокрема й оунівців) до співробітництва з владою. Проте комуністи не збиралися прощати церкві
«гріхи колаборації» (співпраці під час Другої світової війни з фашистськими загарбниками) і підтримку українського підпілля.
Улітку 1945 р. керівництво Української греко-католицької церкви (УГКЦ) разом із митрополитом Й. Сліпим заарештували. Москва готувала «самоліквідацію» УГКЦ. Не без допомоги НКВС
була створена ініціативна група на чолі зі священиком Г. Костельником, яка була покликана підготувати собор, що скасував
би Берестейську унію. Група розпочала агітацію серед вірних за
поривання зв’язків із Римом і «возз’єднання» з Російською православною церквою. У березні 1946 р. відбувся Львівський собор,
учасниками якого були 216 делегатів від духовенства, 19 мирян
і делегація Московської патріархії. Жоден з єпископів УГКЦ у соборі участі не брав, що робило його неканонічним. Рішенням собору
Берестейську унію 1596 р. скасовано, проголошено возз’єднання
УГКЦ з Російською православною церквою.
2,2 тис. священиків, які відмовилися визнати рішення Львівського собору, заслано до Сибіру, 200 — розстріляно. За аналогічним сценарієм у серпні 1949 р. була ліквідована УГКЦ й на
Закарпатті. Незгодні з утисками греко-католицької церкви духовенство й вірні перейшли в підпілля.
 Постать в історії
Йосип Сліпий (1892—1984 рр.) — визначний український діяч, патріарх УГКЦ, кардинал із 1956 р. Народився на Тернопільщині. У 1917 р.
висвячений на священика. У 1918 р. захистив докторську дисертацію
з теології. Володів грецькою, італійською, німецькою, французькою
мовами. Викладав богослов’я у Львівській семінарії. Із 1926 р. — членкуратор Українського національного музею у Львові. У 1929 р. стає
першим ректором Львівської богословської академії. Із 1931 р. — заступник голови українського католицького союзу. У 1944 р. після смерті А. Шептицького став митрополитом Галицьким. У 1945 р. був заарештований і звинувачений «у ворожій діяльності проти УРСР». Відбув
18 років ув’язнення. 1963 р. за клопотаннями Папи Римського Івана XXIII та президента США Дж. Кеннеді був звільнений та висланий
за межі СРСР. Прибувши до Риму, він розгортає велику роботу з реорганізації та зміцнення греко-католицької церкви. За його ініціативою
в Римі збудовано собор Святої Софії в староукраїнському стилі, відкрито український католицький університет. За наукову роботу Й. Сліпого обрано почесним членом НТШ (1964 р.), дійсним членом Тиберійської академії в Римі (1965 р.). Помер у Римі, був похований у соборі
Святої Софії. 1992 р. прах Й. Сліпого перевезено до України й перепоховано в соборі Святого Юра у Львові.

ІV. ОсМислення нОвих знань і вМінь
 Бесіда
1. Що таке радянізація? Назвіть її основні складові.
2. Назвіть позитивні та негативні наслідки радянізації в західноукраїнських землях із 1939 р. до початку Великої Вітчизняної
війни.
3. Коли була створена УПА? Що ви знаєте про діяльність ОУН—
УПА в роки війни?
 Завдання (за варіантами)
Складіть план за темою: І варіант — «Шляхи та методи здійснення радянізації на західноукраїнських землях», ІІ варіант —
«Позитивні та негативні наслідки радянізації на західноукраїнських землях».
Після завершення роботи вчитель організовує обговорення її
результатів.
V. підсуМки урОку
Відновлення процесу радянізації здійснювалось в умовах сталінського тоталітарного режиму. Боротьба радянської влади проти ОУН—УПА перетворилась на справжню громадянську війну.
Операція «Вісла» зруйнувала етнічну цілісність у Польській Народній Республіці. Зазнала поразки й Українська греко-католицька
церква.
(Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.)
VI. дОМашнє завдання
Опрацюйте відповідний матеріал підручника.