Уроки № 66—67
Тема. Україна в другій половині 1919 р. «Київська катастрофа».
Мета: схарактеризувати селянський повстанський рух і визначити причини падіння вдруге
більшовицького режиму в Україні; розповісти про наступ об’єднаних українських армій на Київ;
розкрити суть «Київської катастрофи»; пояснити зміст основних термінів і понять; продовжити
формувати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні явища й факти; виховувати в них
інтерес до національної історії.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Наступ білогвардійців в Україні. Контрнаступ
об’єднаних українських армій та їхня поразка (липень—жовтень 1919 р.)», атлас.
Основні терміни та поняття: селянський повстанський рух, «зелені», ВУНК, «Київська ката-строфа».
Основні дати: травень—листопад 1919 р. — наступ денікінців в Україні, денікінський режим;
серпень 1919 р. — похід на Київ об’єднаних українських армій; «Київська катастрофа».
Хід уроку
І. ОрганІзацІя навчальнОї дІяльнОстІ
Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.
ІІ. актуалІзацІя ОпОрниХзнань, умІнь І навичОк
Запитання та завдання
1. Назвіть причини, що зумовили Другу війну радянської Росії з УНР.
Чому Директорія УНР зазнала поразки?
2. Поясніть, що таке політика воєнного комунізму. Які її основні
заходи?
III. вивчення нОвОгОматерІалу
1 селянський повстанський рух. падіння більшовицького режиму.
Розповідь учителя
У той час як армія УНР відступала на Волинь, на окупованих біль-шовиками теренах Центральної України розгортався селянський пов-стан сько-партизанський рух. Населення відчуло нарешті на собі всі
«принади» воєнного комунізму та червоного терору, і за кілька тижнів
невдоволення більшовицьким режимом переросло у відкриті повстання.
Передусім заворушення спалахнули на Київщині, поширившись звідти
на Полтавщину, а згодом — Чернігівщину та Поділля.
Одним із перших підняв велике повстання на Київщині отаман
Зелений (Д. Терпило). На початку квітня 1919 р. повсталі взяли під
контроль Південну Київщину та рушили на Київ. Вони зайняли Мотовилівку й Білу Церкву. Тут повстанські загони було реорганізова-но у дві дивізії кількістю у 8—10 тис. бійців. 10 квітня 1919 р. по-встанські частини отамана Зеленого спільно із загонами отамана
І. Струка зайняли Київ, вибивши більшовицькі частини з міста. Робітники більшості київських заводів перейшли на бік повстанців.
Проте під натиском більшовицьких частин партизанські загони того
самого дня були змушені залишити Київ. Наприкінці квітня 1919 р.
червоні, маючи кількісну перевагу, перейшли в контрнаступ. Їм уда-лося захопити Васильків, Ржищів, Обухів; деякі села було спалено.
З огляду на поразки повстанське командування на початку травня
1919 р. прийняло рішення розпустити загони.
Незважаючи на поразки, повстанський рух в Україні продовжував
розростатися. Так, лише впродовж квітня — першої половини червня
1919 р. в Україні відбулося 328 збройних виступів проти більшовиць-кої влади. Повсталі здебільшого виступали під гаслом «За радянську
владу без комуністів!». На придушення повстанства більшовиками бу-ло кинуто, як свідчив у спогадах командувач радянським Українським
фронтом В. Антонов-Овсієнко, до 21 тис. бійців. Повстанський рух був
визначений більшовиками як «бандитизм», «куркульська контррево-люція», із якими потрібно нещадно боротися. Всеукраїнську надзви-чайну комісію (ВУНК), на яку поклали обов’язок боротьби із селянами,
очолив М. Лацис. Згідно з партійною постановою «Про придушення
куркульської та білогвардійської контрреволюції на селі» від 17 лип-ня 1919 р. упроваджувалися кругова порука, узяття заручників, вій-ськова блокада сіл тощо. Але, незважаючи на жорстокі каральні за-ходи, селянський рух посилювався.
Наймасштабнішим був виступ отамана М. Григор’єва, який від-мовився виконувати наказ іти на допомогу Угорській Радянській
Республіці.
7 травня 1919 р. в Єлизаветграді М. Григор’єв підняв антибіль-шовицьке повстання та звернувся з універсалом «До українського
народу», у якому закликав до боротьби проти російських продзагонів
і комісарів НК, та створення Рад без більшовиків. За кілька днів
загони повстанців здобули Черкаси, Кременчук, Золотоношу. М. Гри-гор’єв вирішив швидким маршем пройти Лівобережною Україною
й оволодіти Харковом. Проте його подальшим успіхам перешкодили
амбіції деяких керівників повстанських загонів, що не дозволило
йому об’єднати всі антибільшовицькі сили. Наприкінці травня проти
повстанців було кинуто добірні більшовицькі військові частини. По-всталі були змушений відійти на Херсонщину.
Улітку 1919 р. війська М. Григор’єва об’єдналися із загонами
Н. Махна, перший був обраний командиром об’єднаної армії, а дру-гий — головою реввійськради. Проте два амбітні отамани не могли
порозумітися. М. Григор’єв був звинувачений у єврейських погромах
і зв’язках із денікінцями та застрелений.
Деякі загони військ М. Григор’єва приєдналися до повстанців
Н. Махна, а більшість під ударами більшовиків і денікінців роз-сіялися.
Незважаючи на поразки двох найбільших повстань — Зеленого
та М. Григор’єва — селянський рух не вщухав і став головним чин-ником падіння вдруге радянської влади в Україні.
Робота з документом
Голова уряду Директорії УНР І. Мазепа
про селянський повстанський рух в Україні в 1918—1919 рр.
…Це був рух, що виріс із стихійного пориву українських мас в бороть-бі насамперед за свої найжиттєвіші матеріальні інтереси, які були для них
ближчі й зрозуміліші, ніж інтереси національні. Земельна справа була
основною пружиною масових селянських повстань на Україні. Поміщиць-ка реставрація за Скоропадського, потім за Денікіна, воєнний комунізм
за більшовиків разом з їх грабіжницькою політикою — це були ті при-чини, що відігравали головну роль в притягненні селянства до збройної
боротьби з окупантами…
Українські робітники й селяни, що творили основну масу повстанців,
ішли на повстанську боротьбу проти тих сил, що нищили їх господарський
добробут, перетинали їм шлях до землі, забирали їх хліб та інше майно,
зазіхали на їхню працю і свободу. Отже, в своїй основі це був рух соціа-льний. Мотиви національні, особливо в кінці 1918 р. і на початку 1919 р.,
грали у повстанців другорядну роль…
1) Які передумови масового повстанського руху виділяє І. Мазепа?
2) Чи згодні ви з думкою І. Мазепи про соціальні мотиви в повстан-ському русі?
(Учитель привертає увагу учнів до схеми.)
Воєнно-політична ситуація в Україні в 1919 р.
Селянський повстанський рух. Отамани
Польська
армія
Армія
УНР
УГА
Червона армія
Румунські війська Війська та флот країн Антанти
Добровольча армія
генерала А. Денікіна
2 наступ об’єднаних українських армій на київ. «київська катастрофа».
Скориставшись тим, що більшість більшовицьких військ були за-йняті боротьбою з повстанським рухом, у травні 1919 р. Добровольча
армія генерала А. Денікіна, яка разом із Донською й Кубанською ар-міями контролювала Дон, Кубань і Північний Кавказ, перейшла в рі-шучий наступ. Подолавши опір Південного фронту Червоної армії,
основу військ якого складали загони Н. Махна, вона оволоділа Дон-басом і майже всією Лівобережною Україною та рухалася далі на Ки-їв. (Коли Н. Махно зрозумів, що більшовики кинули його напризво-ляще, перейшов до партизанських дій проти більшовиків і денікінців,
здійснивши рейд степовою частиною України.) У той час інші частини
армії А. Денікіна, згідно з директивою від 25 червня 1919 р., розгор-тали наступ на Москву.
Робота з термінами та поняттями
Добровольча армія — військове формування, створене під час
громадянської війни в 1918 р. на добровольчій основі з офіце-рів, юнкерів, студентів та ін. Від 1919 р. увійшла до складу
Збройних сил Півдня Росії. Поширеними у літературі є інші
назви цих формувань — «Біла армія», «Біла гвардія». У жов-тні 1919 — березні 1920 р. розбита радянськими військами під
командуванням М. Фрунзе. Залишки Добровольчої армії були
ізольовані в Криму, а згодом реформовані під командуванням
барона П. Врангеля.
Одночасно на Правобережній Україні проти більшовиків розгор-нули наступ частини армії УНР. Сталося це після того, як 17 липня
Українська галицька армія (УГА) та керівництво ЗУНР під тиском
польських військ залишили Східну Галичину і переправилися на
правий берег річки Збруч. Згідно з угодою між урядами УНР і ЗУНР,
УГА влилася в армію УНР для продовження спільної боротьби за
незалежність України під гаслом «На Львів через Київ!».
Спочатку командування УГА пропонувало йти походом на Одесу,
щоб установити зв’язки з Антантою, а вже тоді рушити на Київ. Цей
план не визнало командування армії УНР, яке вважало, що ситуація
вимагає передусім заволодіти Києвом. Було прийнято компромісне,
але не найкраще рішення — одночасно йти і на Одесу, і на Київ.
Кількість об’єднаної армії становила 80 тис. осіб, із яких 50 тис.
були галичани. Об’єднана армія розгорнула наступ у двох стратегіч-них напрямках: на Київ та Одесу. На Київ наступали галичани, а на
Одесу — частини армії УНР. Спочатку наступ розвивався успішно.
Марно більшовицькі війська намагалися зупинити просування
українських армій на Київ — під час запеклих боїв їхній опір було
зламано. Унаслідок переможного наступу в серпні 1919 р. українські
частини остаточно зайняли Поділля та значну частину Волині й Ки-ївщини.
30 серпня 1919 р. з’єднання армії УНР та УГА під командуванням
генерала А. Кравса здобули Київ. Однак скористатися наслідками
цієї перемоги українським військам не довелося — одночасно з ліво-го берега Дніпра до Києва вступили російські білогвардійські части-ни під командуванням генерала М. Бредова. Оскільки білі армії та-кож билися проти більшовиків, частинам армії УНР й УГА було
заборонено вступати у бій із білогвардійцями. Спроба знайти поро-зуміння з денікінцями не мала успіху, й українські частини змуше-ні були відійти до Василькова. Відступ із Києва дорівнював поразці.
Ця подія увійшла в історію під назвою «Київська катастрофа». Укра-їнці втратили символ незалежної держави. До морально-психологіч-ної поразки незабаром додалися й інші негаразди.
IV. закрІплення нОвОгОматерІалу
Фронтальне опитування
1. Яка територія була охоплена повстаннями отаманів Зеленого та
М. Григор’єва?
2. Які плани більшовиків зірвало повстання отамана М. Григор’єва?
3. Чому об’єднані українські війська повели контрнаступ одночасно
у двох напрямках (на Київ та Одесу), розпорошивши тим самим
сили?
4. Яку подію історики називають «Київською катастрофою»?
5. Коли Денікін почав наступ на Україну?
6. Що стало вирішальним чинником у поваленні більшовицького
режиму в Україні: селянський повстанський рух, наступ об’єднаної
української армії, наступ Білої армії генерала А. Денікіна?
V. пІдсумки урОку
8У 1919 р. ситуація в Україні відзначалася складністю й заплута-ністю для пересічного громадянина.
8Відчувши на собі всі «принади» політики воєнного комунізму,
селянський повстанський рух повалив більшовицький режим. Най-визначнішими були повстання під приводом отаманів Зеленого та
М. Григор’єва.
8Цією ситуацією вирішили скористатися армія УНР, що об’єдналася
з УГА, та Біла армія генерала А. Денікіна, які розгорнули наступ
із Заходу та Сходу на Київ.
8Спільний похід армії УНР та УГА на Київ, який спочатку роз-гортався успішно, завершився «Київською катастрофою». Україн-ські армії опинилися перед новим ворогом — білогвардійцями.
VI. дОмашнє завдання
1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.
2. Складіть розгорнутий план відповіді «Падіння радянської влади
в Україні влітку 1919 р.».
|
