Уроки № 61—62
Тема. Окупація Північної Буковини й Бессарабії румунськими військами. Події
в Закарпатті.
Мета: розповісти про розвиток українського національного руху на Буковині, у Бессарабії
та Закарпатті; пояснити зміст основних термінів і понять; розкрити причини входження цих земель
до складу Румунії та Чехословаччини; розвивати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні
явища й факти; виховувати в них інтерес до національної історії.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Західноукраїнська Народна Республіка», атлас.
Основні терміни та поняття: Хотинська директорія, Підкарпатська Русь, Народні Ради, Гуцуль-ська Народна Республіка.
Основні дати: 25 жовтня 1918 р. — створення в Чернівцях Українського крайового комітету
Буковини; 3 листопада 1918 р. — народне віче про приєднання Буковини до ЗУНР; листопад 1918 р. —
виникнення Народних Рад на Закарпатті; січень 1919 р. — Хотинське повстання; січень—червень
1919 р. — існування Гуцульської Народної Республіки; березень—квітень 1919 р. — існування ра-дянської влади на Закарпатті; травень 1919 р. — входження Закарпаття до складу ЧСР.
Хід уроку
І. ОрганІзацІя навчальнОї дІяльнОстІ
Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.
ІІ. перевІрка дОмашньОгОзавдання
Виступи учнів із підготовленими рефератами.
Історичний диктант
1. Президентом ЗУНР було обрано…
2. Як називалися збройні сили ЗУНР?
3. Коли було проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР?
4. Проголошення ЗУНР відбулося до чи після повалення гетьман-ського режиму в Наддніпрянщині?
5. Як називався уряд ЗУНР?
6. Яку назву дістала ЗУНР після 22 січня 1919 р.?
7. Окупація ЗУНР польськими військами була завершена…
8. Чи брала участь делегація ЗУНР у Паризькій мирній конференції?
9. Між якими країнами була поділена територія ЗУНР?
10. Диктатором ЗУНР було обрано…
11. Яка державна символіка існувала в ЗУНР?
12. «Чортківська офензива» відбулася…
ІІІ. актуалІзацІя ОпОрниХзнань, умІнь І навичОк
Запитання та завдання
1. Коли було проголошено створення Західноукраїнської Народної
Республіки?
2. На які українські землі претендувала ЗУНР? Покажіть їх на карті.
272
ІV. вивчення нОвОгОматерІалу
1 український національний рух на Буковині та Бессарабії.
Розповідь учителя
25 жовтня 1918 р. у Чернівцях було створено Український крайо-вий комітет Буковини, який очолив О. Попович, український депутат
австрійського імперського парламенту. Незабаром він почав перебира-ти владу в імперської адміністрації. 27 жовтня румуни створили свою
Румунську національну раду, яка претендувала на владу в краї. У цей
час українські військові частини, що перебували на Буковині, були
відкликані для боротьби за Львів, й українці краю залишилися без
військової сили. 3 листопада 1919 р. Буковинське народне віче, яке
проводив крайовий комітет, вирішило приєднати українську частину
Буковини до Західноукраїнської держави, висловило вимогу «прилу-чення австрійської часті української землі до України» і, нарешті,
опротестувало спроби Румунської національної ради оголосити всю
Буковину «румунською землею». Після переговорів української та ру-мунської сторін 6 листопада австрійське керівництво, яке ще зберіга-лося, передало владу О. Поповичу (представнику Українського комі-тету) і А. Ончулу (представнику Румунської національної ради). Ці
дві інституції мали правити тими частинами Буковини, де їхня на-ціональність становила більшість. Але ці домовленості не надто впли-нули на подальші події. Того самого дня керівник Румунської націо-нальної ради Я. Флондор звернувся до Румунії з проханням вислати
війська, які 11 листопада вступили до Чернівців.
На початку листопада румунські війська окупували також Хотин-ський повіт, який був складовою частиною Бессарабської губернії. У січ-ні 1919 р. тут відбулося найбільше повстання проти румунських
окупантів. Повстанці захопили міст через Дністер, зайняли Хотин та
утворили Хотинську директорію. Загалом вони зайняли близько 100 на-селених пунктів у двох повітах Бессарабії. Але повстання було приду-шене регулярними румунськими військами. Близько 4 тис. повстанців
і 50 тис. біженців перейшли через Дністер на територію України.
Румунські каральні загони жорстоко розправилися з українським
населенням Хотинщини. Було спалено десятки сіл. Понад 15 тис.
селян розстріляно або замордовано. Територія залишилася за Руму-нією, але боротьба на цьому не припинилася. У наступні роки «бес-сарабське питання» стало джерелом напруження у відносинах між
радянськими республіками, які не визнавали окупації, і Румунією.
На початку 1920-х рр. радянські спецслужби й партійні органи,
Комінтерн стимулювали антирумунський повстанський рух на тери-торії Буковини та Бессарабії. Кульмінацією боротьби стало Татарбу-нарське повстання 1924 р.
2 український національний рух на закарпатті.
На Закарпатті ситуація була значно складнішою. 16 листопада
1918 р. Угорщина проголосила свою незалежність. Нова республіка
заявила претензії на всі території, що входили до Угорського коро-лівства, включно із Закарпаттям. Національні меншини Угорщини
(серби, словаки, українці, румуни тощо) були невдоволені таким поворотом подій і розпочали боротьбу за власну державність.
У листопаді 1918 р. на Закарпатті починають виникати Народні
Ради, які брали на себе функції місцевої влади. На деякий час у краї
встановлюється двовладдя: діяла угорська адміністрація, яка після
короткочасного шоку почала знову свою активну роботу, і Народні
Ради.
У діяльності НР чітко виокремилися три політичні напрямки:
перший — приєднання краю до Угорщини, другий — до новоутво-реної Чехословаччини, третій — до соборної України.
Щоб утримати у складі Угорщини території, населені національ-ними меншинами, уряд М. Карої створює спеціальне міністерство
для неугорських національностей.
21 грудня 1918 р. угорський парламент приймає закон «Про Ав-тономію Руської нації, що живе в Угорщині», згідно з яким Закар-паттю (під назвою Руська Країна зі столицею в Мукачевому) були
надані широкі автономні права. Міністром у справах Руської Країни
був призначений О. Сабо(в). У березні 1919 р. були проведені вибори
до Сойму краю, який відбув свою єдину сесію. Зрив подальшої ро-боти Сойму був зумовлений заявою Сабо(ва), що міста Ужгород, Му-качеве, Берегове, Сигіт (Мараморош), Севлюш, Свалява, Солотвине
є інтегральною частиною Угорщини. Навіть лояльно налаштовані до
Угорщини депутати Сойму відмовилися працювати до моменту спра-ведливого визначення кордонів краю.
Тим часом представники проукраїнських сил приймають рішення
про скликання конгресу в Хусті 21 січня 1919 р.
А в ніч із 7 на 8 січня 1919 р. Гуцульська Народна Рада з допо-могою УГА роззброїла угорські війська на всій Гуцульщині й про-голосила Гуцульську Народну Республіку, яка протрималася до черв-ня 1919 р.
Тим часом 21 січня 1919 р. в Хусті відкриває свою роботу конгрес,
на якому були присутні 420 делегатів. Конгрес був широким представ-ницьким форумом, але не всенародним волевиявленням народу. Деле-гати просили прийняти край до складу соборної України, але вимагали
зважати на їх «окремішне положення» — це була вимога автономії.
Реалізувати цю постанову в тих умовах виявилося неможливим.
У цей самий час проявляли політичну активність русини Америки (емігранти із Закарпаття в США), які відіграли вирішальну роль
274
у долі краю. 12 листопада 1918 р. на з’їзді у Скрентоні вони при-ймають рішення приєднати край до ЧСР та обирають своїм пред-ставником молодого адвоката Г. Жатковича, який приїздить до Єв-ропи й розгортає активну діяльність у цьому напрямку. У грудні
1918 р. серед русинів Америки було проведено плебісцит, на якому
68 % висловилися за приєднання батьківщини до Чехословаччини.
Навесні 1919 р. в Угорщині відбувається ще одна подія, яка впли-нула на Закарпаття. 21 березня 1919 р. в результаті політичної кри-зи влада перейшла до рук радикальних елементів із числа соціалістів
і комуністів, яких фактично очолив Б. Кун. В Угорщині була про-голошена радянська влада.
22—23 березня 1919 р. ця влада, подекуди із застосуванням зброї,
була встановлена і на більшій частині Закарпаття (крім Гуцульщини).
Очолила її група комуністів Руської Країни, яка була створена при
ЦК КП Угорщини в лютому 1918 р. Радянська влада на Закарпатті
проіснувала 40 днів.
Усю повноту влади в цей час на себе перебрали жупні директори,
яких призначали з Будапешта.
Нова влада скасувала «буржуазний суд» і створила тимчасові ре-волюційні трибунали, склад яких персонально призначався в Буда-пешті. Усі службовці під страхом смерті мали виходити на роботу та
скласти присягу на вірність новій владі.
Була націоналізована промисловість із кількістю робітників понад
20 осіб. Ними керували комісари, призначені з Будапешта. Прово-дилися реквізиції, конфіскації. Була розпочата аграрна реформа.
Виборчих прав були позбавлені ті, хто використовував найману
робочу силу, торговці, священики й монахи (до цих верств населен-ня належали всі освічені русини).
Створювалися загони Червоної армії (червоноармійці забезпечу-валися всім необхідним й отримували велику платню; завдяки цьому
до Червоної армії йшло багато селян). 18 квітня 1919 р. почала ство-рюватися служба держбезпеки.
У цілому за структурою та функціонуванням ця влада нагадува-ла більшовицьку в Росії. Але вона мала низку суттєвих відмінностей:
не було масових репресій, комуністи не обіймали командні пости,
стара державна машина не була зламана. Це пояснюється такими
причинами: по-перше, місцеве населення не дуже підтримувало ідеа-ли нової влади і не відрізнялося крайнім радикалізмом; по-друге,
місцева інтелігенція зробила все можливе, щоб притупити вістря ре-волюційних постанов уряду в Будапешті.
Для придушення Угорської Радянської Республіки Антанта орга-нізовує проти неї агресію, яка приводить до війни УРР із Румунією
та Чехословаччиною. Згідно з рішенням Паризької мирної конференції румунські війська від 16 квітня (південна частина Закарпаття,
Мармарощина, увійшла до складу Румунії), а чеські — від 24 квітня
1919 р. почали займати опорні пункти в краї.
У той час як на території краю точилася запекла боротьба, вели-кі держави на Паризькій конференції вирішили долю Закарпаття на
користь ЧСР.
Справа Закарпаття на конференції вперше була порушена 5 лю-того 1919 р. представником Чехословаччини Е. Бенешом. Він у сво-їй промові заявив: «Що русини на південь від Карпат — це той самий
народ, що і русини у Східній Галичині, від яких вони були відді-лені Карпатськими горами». Е. Бенеш, посилаючись на рішення аме-риканських русинів, вимагав приєднання краю до ЧСР.
8 травня 1919 р. конференція затвердила кордон між Угорщиною
та Підкарпатською Руссю. А провести кордони між словаками й ру-синами доручено представникам цих народів.
У цей час на Закарпатті діячі революційного руху намагалися
врятувати хоч деякі автономні права. 7 травня 1919 р. представники
трьох Рад (Хустської, Пряшівської, Ужгородської) утворюють в Ужго-роді Центральну Руську Народну Раду. Очолював її А. Бескид, за-ступниками стали А. Волошин, Ю. Бращайко. Ця Рада, у роботі якої
брав участь Г. Жаткович, приймає рішення про злуку краю з ЧСР
на автономних правах. Рада затвердила спеціальну комісію на чолі
з І. Гаджегою для виготовлення резолюції про автономію краю. У ній
викладалися умови, за яких Закарпаття «погоджується» включитися
до ЧСР. 15 травня ЦРНР заслухала звіт цієї комісії і прийняла рі-шення: «Русини утворюють в рамках ЧСР самостійну державу».
«Підкарпато-Русинська Держава являється незалежною у всіх її ав-тономних і внутрішніх правах». «У всіх спірних питаннях, як також
у справах інтерпретації цього (міжнародного договору відносно злуки)
договору, так ЧСР, як і Руська Держава, має право звернутися до
найвищого авторитету, який уповноважений рішати такі питання,
тобто до Ліги Націй. Рішення ЛН являються зобов’язуючими для
обох сторін». (Це останнє домагання повністю збігається з пропози-цією американської делегації, але представник Франції Ля Рош від-кинув це тим, що «українська делегація в Парижі вже висловила
домагання щодо території угорських русинів».)
17 травня на засіданні міжнародної конференції Е. Бенеш пред-ставив основні пункти автономних прав Закарпаття, які 20 травня
були прийняті як § 10—13 Сен-Жерменського договору:
§ 10. ЧСР зобов’язується, що організує Русинську землю… як
автономну одиницю в Чехословацькій державі і забезпечить їй най-вищу форму самоврядування, що відповідатиме окремому державному
утворенню в Чехословацькій державі.
§ 11. Земля русинів на південь від Карпат матиме законодавчу
владу з мовних, шкільних та релігійних питань, з усіх місцевих справ
і в тих питаннях, у яких його уповноважать закони ЧСР. Губернатор
краю русинів призначається президентом ЧСР і буде відповідальним
перед Русинським Соймом.
§ 12. ЧСР зобов’язується, що урядовці в краї русинів будуть, на-скільки це можливо, вибиратися з числа жителів цього краю.
§ 13. ЧСР гарантує землі русинів представництво у законодавчих
зборах республіки…
ЧСР зобов’язувалася включити ці статті в текст конституції країни.
У розвиток статей Сен-Жерменського договору був прийнятий «Гене-ральний Статут про організацію і адміністрацію Підкарпатської Русі,
приєднаної Паризькою конференцією до ЧСР», який був оголошений
в Ужгороді 16 липня 1919 р. Зокрема, у ньому зазначено, що вибори
членів Сойму Підкарпатської Русі відбудуться найдалі до 90 днів від
дня виборів до загального Народного Згромадження ЧСР».
Але уряд ЧСР не збирався виконувати взяті на себе обов’язки
про надання автономних прав краю. 29 лютого 1920 р. він приймає
конституцію, до якої увійшли § 10—13 Сен-Жерменського договору,
але в дещо зміненому вигляді.
26 квітня 1920 р. уряд ЧСР проголошує постанову «Про зміну
Генерального Статуту», яка остаточно скасовує будь-які автономні
права. Закарпаття стає частиною унітарної Чехословаччини.
Завдання
Визначте, що стало вирішальним у приєднанні Закарпаття до
Чехословаччини. За яких умов відбувся цей акт?
V. закрІплення нОвОгОматерІалу
І варіант
Фронтальне опитування
1. Які події зумовили активізацію національних рухів на Буковині,
Бессарабії та Закарпатті?
2. Назвіть країни, що претендували на землі Буковини, Бессара-бії та Закарпаття після розпаду Австро-Угорської та Російської
імперій.
3. Як розвивалися події українського національного життя в Пів-нічній Буковині наприкінці 1918 р.?
4. Коли існувала Гуцульська республіка?
5. У якому році відбулося антирумунське повстання в Хотині?
6. Якої політичної орієнтації дотримувалися Народні Ради в Закар-патті?
ІІ варіант
Письмове завдання
Складіть хронологію основних подій українського руху на тери-торії Буковини, Бессарабії та Закарпаття.
ІІІ варіант
Творче завдання
Поясніть, чому діячі національного руху Закарпаття головною
вимогою при входженні краю до складу будь-яких держав (Угорщи-ни, Чехословаччини чи України) вважали надання йому автономії.
VI. пІдсумки урОку
8Революційні перетворення у Східній Європі, розвиток національних рухів зумовили розгортання українського руху на Буковині,
у Бессарабії та Закарпатті.
8Ці місцевості, які в силу історичних обставин тривалий час фактично були відірвані від масиву українських земель і піддавали-ся жорсткій асиміляції, в умовах територіального переділу у Схід-ній Європі стали об’єктом зазіхання сусідніх держав.
8Під час подій 1918—1919 рр. більшість населення цих земель
виступала за входження до складу України, але слабкість укра-їнських держав УНР і ЗУНР та позиція країн Антанти вирішили
долю цих територій не на користь України.
VII.дОмашнє завдання
Опрацюйте відповідний матеріал підручника.
|
