УРОК №100

Тема. Голодомор 1932—1933 рр.

Мета: показати, що одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був штучно організований голод 1932—1933 рр.; пояснити зміст основних термінів і понять; формувати в учнів навички критичного мислення; виховувати їх у дусі поваги до історичної боротьби та здобутків українського народу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «УРСР у 30-ті рр. XX ст.», атлас, роздавальний матеріал (фото, свідчення очевидців голодомору).

Основні терміни та поняття: голодомор, загороджувальні загони, геноцид, канібалізм. Основні дати: 1932—1933 рр. — голодомор; 23 листопада — в Україні День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій.

(На урок заздалегідь можна запросити людей, які пережили часи голодомору, дослідників цієї події.)

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку. Розповідає про те, як комуністична влада крок за кроком безжально штовхала селян до межі, за якою починався один із найжахливіших злочинів сталінізму — голодомор 1932—1933 рр.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Фронтальне опитування

1. Коли почалася суцільна колективізація в Україні? Як ви розумієте це поняття?

2. Поясніть, чим було викликане рішення про проведення суцільної колективізації.

3. Чи можна було здійснити сталінську індустріалізацію без суцільної колективізації? Відповідь обґрунтуйте.

4. Чому українське партійне керівництво прискорювало темпи колективізації в Україні? До яких наслідків це привело?

5. Із якою метою відбувалася «ліквідація куркульства як класу»?

6. Коли було завершено колективізацію в УРСР? Які її результати?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Розповідь учителя

Однією з найбільших трагедій українського народу став голодомор 1932—1933 рр. Остаточно його причини досі ще не з’ясовані, проте очевидним є те, що голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно.

Насильницька колективізація призвела до кризи сільськогосподарського виробництва в Україні. Селяни, примусово об’єднані в колгоспи, були не зацікавлені в результатах своєї праці, оскільки за свою роботу майже нічого не одержували. Вироблена продукція діставалася в основному державі, яка ставила нереальні плани норми хлібозаготівлі. Зрештою в 1930—1931 рр. дезорганізація й деградація колгоспного виробництва позначилася не стільки на поставках державі, скільки на матеріальному становищі селян, які опинилися без будь-яких запасів продовольства.

Унаслідок безгосподарності та небажання селян працювати за безцінь на державу (було засіяно лише половину посівних площ), голоду в багатьох районах кампанія із сівби та збору врожаю 1932 р. фактично була зірвана. Від червня до жовтня 1932 р. в колгоспів та одноосібників удалося витиснути 132 млн пудів хліба, тобто половину скороченого порівняно з попереднім роком плану. Але сталінському керівництву цього було замало. 7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності». Згідно з нею розкрадання майна колгоспів прирівнювалося до розкрадання державного майна й каралося розстрілом, а за «пом’якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше ніж десять років. За рік дії постанови було засуджено 54 тис. осіб, із них 2 тис. осіб — до вищої міри покарання. У народі ця постанова дістала назву «Закону про п’ять колосків». Також у листопаді 1932 р. Раднарком УСРР ухвалив застосувати судові репресії щодо одноосібників за нездачу хліба.

• Робота з документом

Телеграма заступника голови Ради праці й оборони В. Куйбишева в ЦК КП(б)У про необхідність прискорення експорту зерна з України (27 серпня 1932 р.)

Замість встановленого Вам урядом плану відвантажень [у] серпні проти 190 тис. тонн Вами відвантажено тільки 20 тис. Таке становище призводить [до] великих валютних втрат, пов’язаних [із] невиконанням контрактів, простоюванням тоннажу, також [до] підриву авторитету [на] ринках.

Пропоную негайно посилити [в] першу чергу відправку порти, відвантажити до кінця місяця [в] тоннах пшениці 30 тис. ячменю — 20 тис. жита — 10 тис., не рахуючи вже відвантаженого. Прийміть як бойове завдання.

1) Чого вимагає В. Куйбишев від ЦК КП(б)У? Чому?

2) Чому уповільнилися хлібоздачі?

Із метою «виправлення» ситуації з хлібозаготівлею восени 1932 р. до України направляється надзвичайна хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим. Ця комісія викачала із села весь хліб у рахунок хлібозаготівель (додатково до 132 млн пудів ще 104,6 млн пудів), але так і не виконала плану (261 млн пудів). Наприкінці грудня 1932 р. в Україну прибув Л. Каганович, який привіз директиву Й. Сталіна про здачу (у разі невиконання плану хлібозаготівель) посівних фондів. У республіці не залишилося жодних хлібних запасів.

Але комісія не обмежилася конфіскацією, для покарання боржників вона запровадила «натуральні штрафи». В усіх регіонах України, за винятком прикордонних, з активною участю комітетів незаможників (комнезамів) і відряджених на хлібозаготівлі робітників із міст (яких запевняли, що їхні сім’ї голодують через куркульський саботаж хлібозаготівель) розпочалися подвірні обшуки. Вилучалися запаси будь-якої їжі — сухарів, картоплі, сала, солінь, фруктової сушні, цибулі тощо. Забирали все продовольство, яким селяни мали харчуватися до нового врожаю. Конфіскація продовольства оголошувалася карою за «куркульський саботаж». Вона здійснювалася гласно, із висвітленням у районних газетах.

Але державі був потрібний хліб, а не ті продукти, що забиралися в селян. Практика «натуральних штрафів» стала свідомо здійснюваним терором голодом. Терор голодом, як і експропріацію заможного (і не тільки заможного) селянства під гаслом боротьби з куркульством, — можна кваліфікувати як геноцид українського народу.

• Робота з термінами та поняттями

Голодомор — штучно створений голод із метою досягнення певної мети. Голодомор 1932—1933 рр. в Україні був визнаний геноцидом українського народу.

Геноцид (від грец. genos — рід, племя і латин. caedo — убивати) — знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами, а також штучне створення життєвих умов, не сумісних із життям.

Голод, крім України, охопив також Кубань, Північний Кавказ, Поволжя, Північний Казахстан. Але лише в Україні й на Кубані застосовувався метод «чорних дошок» і конфіскація всього продовольства.

За різними даними, унаслідок голодомору 1932—1933 рр. загинуло від 3,5 до 12 млн осіб.

Загалом причинами голодомору в Україні була сукупність національно-політичних та соціально-економічних чинників:

• необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви, яка загрожувала імперським інтересам Москви;

• непомірні для селян хлібозаготівлі;

• надмірний хлібний експорт;

• небажання колгоспників працювати в громадському господарстві;

• конфіскація владою продовольчих запасів;

• економічні прорахунки, спроба здійснити соціалістичне будівництво військово-комуністичними методами.

Поряд із голодом Й. Сталін улаштовує й погром КП(б)У. Було змінено вище керівництво. У січні 1933 р. другим секретарем ЦК і секретарем Харківського (столичного) обкому партії стає особистий посланець Й. Сталіна — П. Постишев, який очолив кампанію репресій проти комуністів, які не бажали стати катами власного народу. За 1933 р. з партії було виключено 100 тис. осіб (вони були розстріляні або вислані).

Голодомор, який вирував у 1932—1933 рр., усіляко приховувався. Ця тема не підлягала відкритому обговоренню на будь-яких, навіть закритих, партійних зборах. Цього табу в КПРС дотримувалися до грудня 1987 р. Крім того, робилися заходи, щоб відомості про голод не потрапили за кордон. Навколо міст, які постачалися продовольством, установлювалися воєнні кордони, які не пускали голодних селян. У пасажирських поїздах, що йшли з-за кордону, на вікна накладалися спеціальні щити, які не давали пасажирам побачити, що відбувається за вікнами, виходити на проміжних станціях було заборонено. У закордонній пресі поширювалися статті, які заперечували голод. Але незважаючи на ці заходи, до світової спільноти доходили відомості про дійсне становище в Україні.

• Робота з документом

З офіційного повідомлення відділу міжнародної преси Міністерства закордонних справ Італії «Голод у Радянській Україні» (Рим, 9 червня 1932 р.)

Кореспондент... газети, яка підтримує німецько-радянський союз, надіслав тривожне повідомлення з радянської України, у якому він заявляє про те, що «ця споконвічна житниця Європи перебуває на межі голоду, який, судячи з обставин, може стати ще жахливішим, ніж відомий голод 1921 р.». Журналіст каже, що причиною цього є поспішність у проведенні колективізації землі.

Після згадки про цю руйнівну політику, яка, безперечно, призведе до загибелі української нації, що має такі багаті природні ресурси, кореспондент описує довгі черги селян, як молодих, так і старих, чоловіків, жінок і дітей, що наповнюють міста України в пошуках шкуринки хліба...

У Києві не було збройного повстання, але був страйк робітників, які протягом п’яти тижнів не одержували заробітної платні. Робітники заводу «Арсенал», які були колись опорою комунізму в Києві, забарикадувалися на території заводу, побивши й повиганявши звідти комуністів. Зустрінувшись із рішучою позицією робітників, які отаборилися всередині «Арсеналу», війська ДПУ не наважилися атакувати їх.

1) Як кореспондент визначив причини голоду?

2) Чи погоджуєтеся ви з такою оцінкою? Чи збігається вона з оцінкою радянського уряду?

Щоб адміністративно «прив’язати» селян до колгоспів, Й. Сталін запровадив від грудня 1932 р. внутрішні паспорти для населення міст і новобудов. У цьому документі фіксувалися основні дані про кожну людину, у тому числі її місце проживання. Для всіх, крім військовослужбовців, паспорт ставав основним посвідченням особи. Жителі сільської місцевості, яким паспортів не видавали, уже не могли легально влаштуватися в місті.

Паспортизація населення потребувала певного часу та не могла одразу виявити втікачів із села. їхній потік зупинили за допомогою внутрішніх військ. Одночасно із запровадженням паспортної системи Україна по периметру своїх кордонів була оточена загороджувальними загонами, щоб перешкодити появі голодних селян в інших республіках. Без спеціального дозволу заборонялося пересуватися залізницями. Бригади чекістів перевіряли в поїздах багаж пасажирів і конфісковували продовольство, яке селяни купували на чорному ринку в сусідніх республіках та везли своїм голодним сім’ям.

• Робота з документами

Зі щоденника дитячого письменника К. Чуковського (жовтень 1932 р.)

Учора, парикмахер, голіючи мене, розповів, що він утік з України, залишив там доньку й дружину. І раптово істерично: «У нас там винищення людства! Ви-ни-щен-ня людства. Я знаю, я думаю, що ви служите в ДПУ (!), але мені все рівно: там іде ви-ни-щен-ня людства. Нічого, і тут те саме буде. І я буду радий, так вам і треба!».

1) Як оцінював ситуацію в Україні «парикмахер»?

2) Чи адекватним був його висновок ситуації, що була в УСРР?

Висновки спеціальної комісії Конгресу США з питань дослідження голодомору 1932—1933 рр. в Україні (19 квітня 1988 р.)

1. Немає сумнівів, що велика кількість населення Української РСР та Північної території Кавказу померли від голоду протягом 1932—1933 рр. через голодомор, спонуканий людьми, шляхом конфіскації врожаю 1932 р. радянською владою.

2. Жертви українського голодомору налічують мільйони осіб.

3. Офіційна заява радянської влади про «диверсію куркулів», яка стала причиною всіх «труднощів» протягом голодомору, не має підстав.

4. Голодомор не був, як часто заявлялося, пов’язаний із посухою.

5. У 1931—1932 рр. офіційною реакцією радянської влади на нестачу зерна через посуху за межами України було надання допомоги постраждалим територіям та надання деяких пільг селянам.

6. У 1932 р., унаслідок невдоволення влади Української РСР тим, що надмірні поставки зерна спричинили появу локалізованих осередків голодомору, Москва скасувала попередній курс і зайняла більш жорстку позицію щодо селян.

7. Неспроможність радянської влади в Україні виконати граничні норми поставок зерна змусила їх ужити надзвичайно жорстких заходів, аби забрати в селян максимальну кількість зерна.

8. Восени 1932 р. Сталін використав цю спонукану «кризу поставок» в Україні як привід для зміцнення свого контролю на Україні, а також для ще більшого посилення заходів із конфіскації зерна.

9. Голодомор в Україні в 1932—1933 рр. був наслідком максимальної конфіскації сільськогосподарських продуктів у населення села.

10. Представники влади, які відповідали за заходи щодо конфіскації зерна, також жили в страху покарання.

11. Уже наприкінці 1932 р. Сталін знав, що в Україні люди помирали від голоду.

12. Наприкінці 1933 р. Сталін використав «слабкість» української влади в зборі зерна для ще більшого зміцнення свого контролю над Комуністичною партією України та дав наказ для дій, які ще більше погіршили ситуацію й довели до максимуму людські втрати.

13. Постишев мав подвійні повноваження від Москви: збільшити конфіскацію зерна, і тим самим збільшити голодомор в Україні та знищити новітні національні самопрояви, які були до того часу дозволені українцям владою СРСР.

14. Голодомор також відбувався і в басейні річки Волга та на території північного Кавказу, але такі наслідки та масштаби, як в Україні, він мав у місцевостях, де проживали етнічні українці.

15. Робилися заходи не допустити переїзд голодуючих у регіони де харчі були більш доступні.

16. Й. Сталін та його оточення здійснили геноцид проти українців в 1932—1933 рр.

17. Американський уряд мав достатню та вчасну інформацію про голодомор, але не здійснив жодних кроків для поліпшення ситуації. Навпаки, Адміністрація США надала дипломатичне визнання Радянського уряду в листопаді 1933 р., відразу ж після голодомору.

18. Протягом голодомору деякі члени американського корпусу преси співпрацювали з радянським урядом, заперечуючи існування голодомору в Україні.

19. Останнім часом у дослідженні голодомору є значний прогрес як на заході, так і, меншою мірою, у Радянському Союзі. Хоча радянські історики та промовці ніколи не давали точного та адекватного звіту, значний прогрес був досягнутий останніми місяцями.

Прокоментуйте зміст наведеного документа.

28 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», який визначає, що голодомор 1932—1933 рр. в Україні є геноцидом українського народу. Публічне заперечення голодомору 1932—1933 рр. в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв голодомору, приниженням гідності українського народу та є протиправним.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов’язані:

• брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті українського народу;

• сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури, поширенню інформації про голодомор 1932—1933 рр. в Україні серед громадян України та світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії голодомору в навчальних закладах України;

• уживати заходів з увічнення пам’яті жертв та всіх, хто постраждав від голодомору 1932—1933 рр. в Україні, у тому числі спорудження в населених пунктах меморіалів пам’яті та встановлення пам’ятних знаків жертвам голодомору;

• забезпечувати в установленому порядку доступ наукових і громадських установ та організацій, учених, окремих громадян, які досліджують проблеми голодомору 1932—1933 рр. в Україні та його наслідки, до архівних та інших матеріалів із питань, що стосуються голодомору.

Прийняття закону про голодомор стало завершенням тривалої боротьби за відновлення історичної справедливості до тих, хто став жертвою цього діяння сталінського режиму. Проте в Україні так і не сформувався консенсус у суспільстві щодо цього питання.

ООН та Рада Європи визнали голодомор як злочин тоталітарного режиму, а частина країн світу вважають його геноцидом українського народу.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Історичні задачі

1. У листі С. Косіора до Й. Сталіна від 15 березня 1933 р. щодо посівної компанії зазначається: «Те, що голодування не навчило ще багатьох колгоспників уму-розуму, показує незадовільна підготовка до сіву». Якого «уму-розуму» прагнула навчити Компартія колгоспників?

2. Український історик С. Кульчицький стверджує: «Сталін знищував не етнічних українців як таких, а громадян України, тобто представників української національної державності, яка була для нього небезпечна навіть у радянській формі». Чи згодні ви з таким висновком?

• Запитання та завдання

1. Визначте причини голоду 1932—1933 рр. Якими були його масштаби?

2. Чи можна події 1932—1933 рр. вважати геноцидом?

3. Який вплив мав голодомор 1932—1933 рр. на політичну ситуацію в Україні?

4. Якими є наслідки голодомору для майбутнього України?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• У 1933 р. в Україні було штучно спровоковано тотальний голод, унаслідок якого загинуло від 3,5 до 12 млн осіб (точна кількість жертв не встановлена).

• Україна вимирала від голоду, а більшовицьке керівництво продавало зерно за кордон, в основному до Німеччини. Факт голоду всіляко приховувався.

• Після голодомору знелюднені регіони України (особливо її південні й південно-східні області) почали масово заселялися представниками з Росії. Загалом в Україну было переселено 117 149 осіб.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.