УРОК № 5
Поживні речовини. Значення води
і харчування для розвитку і здоров’я
Мета: розглянути значення харчування для життя і здоров’я людини, роз-глянути поживну цінність продуктів харчування, дослідити склад харчових продуктів, визначити значення компонентів харчування для
організму людини.
Матеріали та обладнання: різноманітні продукти харчування в упаковках, на яких за-значено склад продукту, поживна (харчова) цінність: йогурт, молоко,
печиво, шоколад, сік, крупи, макарони, сухофрукти тощо; комп’ютерна
презентація MS PowerPoint.
Поняття: поживна цінність харчування, білки, жири, вуглеводи, вітаміни, міне-ральні речовини, водний баланс.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
;Фронтальна бесіда
— Пригадайте, які продукти харчування ви вживаєте
щодня.
— Як часто ви дозволяєте собі вживати «некорисну»
їжу, фаст фуд?
— Скільки води ви випиваєте протягом дня?
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Слайд № 1
Епіграф до уроку:
Немає більш щирої любові, ніж любов до їжі.
Джордж Бернард Шоу,
англійський драматург і публіцист
Або, якщо попередній епіграф здається занадто гуморис-тичним:
Я їм, щоб жити, а не живу, щоб їсти.
Сократ,
давньогрецький філософ
;Слово вчителя
У минулому було поширено захворювання, за якого ка-піляри ставали ламкими, ясна кровоточили, зуби випадали,
рани погано загоювалися, у хворого з’являлась слабкість, і кі-нець кінцем він помирав. Особливо часто ця хвороба вражала
мешканців міст, що перебували в облозі під час воєн і стихій-них лих, мореплавців, які тривалий час подорожували у від-критому морі чи океаном. Небезпека захворювання з’являлася
за нестачі або відсутності в харчуванні свіжих овочів і фрук-тів. Кораблі, що вирушали у тривале плавання, зазвичай за-вантажували таким провіантом, який добре зберігається. Пе-реважно це були сухарі й солона свинина, але аж ніяк не
фрукти. На жаль, лікарі протягом багатьох століть не могли
зв’язати цю хворобу з раціоном харчування. Назва цієї хво-роби — цинга.
Слайд № 2
У 1536 році французький землепроходець Жак Картьє
був змушений залишитися на зиму в Канаді, де 100 членів
його команди захворіли на цингу. Місцеві індіанці, дізна-вшись про це, запропонували їм воду, настояну на сосновій
хвої. Люди Картьє були в повному розпачі, але скориста-лися цією, на їх погляд, несерйозною порадою, та … оду-жали.
Важко сперечатися з висловлюванням «Ми є те, що ми
їмо», отже давайте дослідимо, а що ж саме ми з вами спо-живаємо.
;Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку
Слайд № 3
IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Значення поживних речовин для здоров’я
;Дослідницька діяльність учнів у парах
На кожній парті має бути зразок будь-якого продукту
харчування. Учні аналізують написи на етикетках, визнача-ють склад продуктів.
Завдання: визначити основні компоненти, що містяться
у складі продуктів харчування.
Обговорення та узагальнення результатів роботи.
Слайд № 4
Отже, основними компонентами у складі продуктів хар-чування є: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні ре-човини, вода.
;Дослідницька робота в групах
Учні об’єднуються в групи (формування груп можна про-вести в ігровій формі, наприклад шляхом жеребкування).
Учитель видає кожній групі роздавальний матеріал щодо теми
дослідження (статті, навчальні тексти, роздруківки матеріа-лів з Інтернету, цікаві факти тощо).
Слайд № 5
Завдання: дослідити свій компонент та дати відповіді на
запитання:
1. Які продукти є джерелом досліджуваного компонента?
2. Які функції виконує в організмі людини?
3. Які проблеми виникають за нестачі або надлишку цього
компонента?
Орієнтовні навчальні тексти для дослідницької роботи
в групах
Білки
Білки — це складні органічні речовини, найважливіші
складові частини тваринних і рослинних організмів. Ф. Ен-гельс писав: «Життя — це спосіб існування білкових тіл».
Білки часто називають протеїнами, від грецького слова «про-теос», що означає «найперший» або «найголовніший».
Білок є основою організму людини, головним «буді-вельним» матеріалом. З білків складаються м’язи, ткани-ни, внутрішні органи, кров’яні й імунні клітини, тіла,
а також волосся, нігті, шкіра. Білки — це головна частина
ферментів і гормонів, що регулюють життєво важливі об-мінні процеси.
Будова білків дуже складна: вони складаються з 20 амі-нокислот, 10 з яких є незамінними, оскільки не утворюються
в організмі, а надходять з їжею. За своїм походженням білки
поділяють на рослинні й тваринні. У білках тваринного по-ходження містяться незамінні для людини амінокислоти,
яких немає в рослинних білках.
Скільки треба білка для нормального росту та розвитку
організму людини? Підраховано, що на 1 кг маси тіла в до-бовому раціоні харчування дітей 4–11 років білка має бути
3,5–3,0 г, у віці до 15 років — 2,5 г. Людина отримує необ-хідний організму білок, уживаючи тваринну й рослинну
їжу — м’ясо, молочні продукти, рибу, яйця, горіхи, боби,
крупи. Білкові й амінокислотні суміші вживають спортсмени
з метою збільшення м’язів.
Якщо організм живе в умовах хронічної нестачі білка,
з’являється в’ялість і слабкість, шкіра стає блідою, волосся
тонким, нігті ламкими. Проблеми імунітету — часті застуди,
алергії, дерматити та гнійничкові висипання — також
пов’язані з дефіцитом білків, оскільки імунні клітини й анти-тіла просто нема із чого будувати.
За нестачі білка можуть статися розлади травлення, за-пори, загальне нездужання, швидка стомлюваність, низька
стійкість до стресів.
Жири
Жири бувають рослинного й тваринного походження.
Тваринні жири (баранячий, свинячий, яловичий тощо)
зазвичай є твердими речовинами з невисокою температурою
плавлення (виняток — рідкий риб’ячий жир). Рослинні жи-ри — олії (соняшникова, соєва, бавовняна, оливкова тощо) —
є рідинами (виняток — тверда кокосова олія). Роль жирів
у харчуванні визначається їх високою калорійністю. Жири
забезпечують у середньому 33 % добової енергетичної ціннос-ті раціону. Із жирами до організму надходять необхідні для
життєдіяльності речовини, наприклад вітаміни А, D, Е. Жи-ри забезпечують всмоктування з кишечника низки мінераль-них речовин та жиророзчинних вітамінів. Вони поліпшують
смак їжі та викликають відчуття ситості. Жири в організмі
можуть утворюватися з вуглеводів та білків, але повною мі-рою ними не замінюються.
Слід пам’ятати, що жири легко окиснюються на повітрі,
при зберіганні на світлі та в теплі, а також у процесі теплової
обробки (особливо смаження). У несвіжих і перегрітих жирах
руйнуються вітаміни, зменшується вміст незамінних жирних
кислот і накопичуються шкідливі речовини, що спричиняють
подразнення шлунково-кишкового тракту, нирок, порушення
обміну речовин. Нестача жирів у їжі веде до порушення ді-яльності центральної нервової системи, знижує стійкість до
різних захворювань. І навпаки, надлишок жирів у раціоні
призводить до ожиріння, серцево-судинних захворювань.
Вуглеводи
Вуглеводи є основною частиною харчового раціону. Про-тягом життя людина з’їдає близько 10 т вуглеводів. Вони над-ходять в організм переважно у вигляді крохмалю, розщеплю-ються в травному каналі до глюкози, всмоктуються в кров
і засвоюються клітинами. Особливо багата на вуглеводи рос-линна їжа: хліб, крупи, овочі, фрукти. Продукти тваринного
походження (за винятком молока) містять мало вуглеводів.
Вуглеводи — головне джерело енергії організму. Усі ви-ди фізичної праці збільшують потребу у вуглеводах. При сильній втомі, під час важких спортивних змагань або екзаменів
кілька шматочків цукру або шоколаду поліпшать стан орга-нізму.
Вуглеводи поділяють на прості й складні. Основними
простими вуглеводами є глюкоза, галактоза, фруктоза, саха-роза, лактоза та мальтоза. Складні вуглеводи — це крохмаль,
глікоген, клітковина, пектин. Потреба організму людини
у вуглеводах становить 350–500 г на добу.
Надмірне споживання вуглеводів є поширеною причи-ною порушення обміну речовин, сприяє розвитку ряду захво-рювань: цукрового діабету, ожиріння. Але й нестача вугле-водів призводить до низки проблем: втрати м’язової маси,
зневоднення організму, погіршення настрою, депресії.
2. Значення води, мінеральних солей і вітамінів для здоров’я
;Розповідь учителя
Вода
Вода є складовою частиною клітин майже всіх живих
організмів.
Усі перетворення речовин в організмі відбуваються
у водному середовищі. Вода розчиняє речовини, що надійшли
в організм з їжею. Разом з мінеральними речовинами вода
бере участь у багатьох реакціях, що відбуваються в організмі.
Вода регулює температуру тіла: випаровуючись, вона
охолоджує тіло, попереджуючи його перегрівання.
Вода й мінеральні солі утворюють внутрішнє середовище
організму, оскільки є основною складовою частиною плазми
крові, лімфи та тканинної рідини.
Досить сказати, що вода в дорослої людини становить
близько 65 % маси тіла, а в дітей — близько 80 %.
Втрата організмом великої кількості води призводить до
дуже тяжких наслідків. Тривале зневоднювання організму
спричиняє судоми, втрату свідомості. Позбавлення людини
води на кілька днів призведе до смерті.
Людині потрібно на добу 2–2,5 л води при нормальному
харчовому режимі за нормальної температури навколишнього
середовища. Ця кількість води складається:
із води, споживаної при питті (близько 1 л);
води, що міститься у складі їжі (близько 1 л);
води, яка утворюється в організмі під час обміну білків,
жирів і вуглеводів (300–350 мл).
Для нормальної діяльності організму важливо, щоб над-ходження води в організм повністю компенсувало її витрати.
Якщо води виводиться з організму більше, ніж надходить, то
виникає відчуття спраги. Співвідношення кількості вжитої
води до кількості виділеної становить водний баланс.
Мінеральні речовини
Ріст і розвиток кісток, нервових клітин, м’язів залежить
від вмісту певних хімічних елементів та мінеральних речовин.
Вони сприяють нормальній діяльності серця й нервової сис-теми, використовуються для утворення гемоглобіну (Ферум),
хлоридної кислоти шлункового соку (Хлор).
При повноцінному харчуванні доросла людина одержує
всі необхідні їй хімічні елементи у складі мінеральних речо-вин у достатній кількості з їжею. Тільки кухонну сіль дода-ють до їжі при її кулінарній обробці. Організм дитини, що
росте, потребує додаткового надходження багатьох мінераль-них речовин.
Кальцій і Фосфор забезпечують ріст кісток, міцність зу-бів. Кальцій впливає на збудливість нервової системи, рухли-вість м’язів, здатність крові зсідатися. Фосфор потрібний не
тільки для росту кісткової тканини, а й для нормального
функціонування нервової системи. У молоці ідеальне співвід-ношення солей Кальцію й Фосфору, тому молоко обов’язково
має бути в раціоні дітей.
Йод потрібен для обміну речовин, сприяє розвитку розу-мових здібностей. Найбільше його міститься в йодованій ку-хонній солі, морський капусті — ламінарії, морепродуктах,
рибі, креветках, бобах, хурмі.
Ферум міститься у складі гемоглобіну крові та бере
участь у транспорті кисню. Багато Феруму міститься в чер-воному м’ясі, жовтках яєць, печінці, бобових, куразі,
яблуках.
Нестача певних хімічних елементів негативно впливає
на організм: якщо не вистачає Кальцію — знижується міц-ність кісток і зубів, дефіцит Феруму спричиняє хронічну вто-му, зниження імунітету.
Вітаміни
Вітаміни — органічні сполуки, що потрібні для нор-мального функціонування організму. Вітаміни сприяють
підвищенню опірності організму до несприятливих впливів
зо внішнього середовища (інфекція, дія високої й низької
температури тощо). Вони необхідні для стимулювання рос-ту, відновлення тканин і клітин після травм і операцій.
Більшість вітамінів не утворюється в організмі людини.
Головним їх джерелом є овочі, фрукти та ягоди. Вітаміни
містяться також у молоці, м’ясі, рибі. Вітаміни потрібні
в дуже невеликій кількості, але їх нестача або відсутність
порушує обмін речовин, що веде до захворювань — авітамі-нозів.
Але існує й зворотна ситуація — надлишок вітамінів.
Гіпервітаміноз — це розлад у функціонуванні організ-му внаслідок інтоксикації надвисокою дозою одного або кіль-кох вітамінів, що містяться в їжі або в ліках.
Сьогодні гіпервітамінози стають все більш поширеними
в розвинених країнах, де популярні вітамінні добавки. Багато
людей самостійно лікуються від незначних захворювань ве-ликими дозами вітамінів.
Найчастіше гіпервітамінози спричиняються вживанням
значних доз вітамінів А і D.
Усі вітаміни поділяють на дві великі групи:
розчинні у воді;
розчинні в жирах.
До водорозчинних вітамінів відносять групу вітамінів
В (В1, В
2
), вітаміни С і Р.
До жиророзчинних вітамінів належать вітаміни А, D,
Е, K.
Вітамін В1 (тіамін) міститься в лісових горіхах, неочи-щеному рисі, хлібі грубого помелу, ячмінній і вівсяній кру-пах, особливо багато його в пивних дріжджах і печінці.
За відсутності в їжі вітаміну В1 розвивається захворю-вання бері-бері. Хворий втрачає апетит, швидко втомлюється,
поступово з’являється слабкість у м’язах ніг. Потім настає
втрата чутливості в м’язах ніг, ураження слухового й зоро вого
нервів, гинуть клітини довгастого й спинного мозків, настає
параліч кінцівок. Без своєчасного лікування настає смерть.
Вітамін В2
(рибофлавін). Першими ознаками відсутності
цього вітаміну в людини є ураження шкіри (найчастіше в об-ласті губ). З’являються тріщини, що мокріють і вкриваються
темною кіркою.
Вітамін В2
міститься в хлібі, гречаних крупах, молоці,
яйцях, печінці, м’ясі, томатах.
Вітамін РР (нікотинамід) міститься в зелених овочах,
моркві, картоплі, горосі, дріжджах, гречаних крупах, жит-ньому хлібі, молоці, м’ясі, печінці.
При авітамінозі РР з’являється відчуття печії в роті,
сильне слиновиділення й проноси. Язик стає малиново-черво-ним. На руках, шиї, обличчі з’являються червоні плями.
Шкіра стає грубою і шершавою, тому захворювання дістало
назву пелагра (від італ. «шершава шкіра»). При важких ви-падках хвороби слабшає пам’ять, розвиваються психози й га-люцинації.
Вітамін С(аскорбінова кислота) дуже поширений в ово-чах, фруктах, хвої, у печінці. Добре зберігається аскорбінова
кислота у квашеній капусті. У 100 г хвої міститься 250 мг
вітаміну С, у 100 г шипшини — 150 мг. Потреба у вітаміні С
становить 50–100 мг на день. Нестача вітаміну С спричинює
захворювання на цингу.
Вітамін А (ретинол) в організмі людини утворюється із
природного пігменту каротину, який у великих кількостях міс-титься у свіжій моркві, помідорах, салаті, абрикосах, риб’ячому
жирі, вершковому маслі, печінці, нирках, жовтку яєць.
50
За нестачі вітаміну А уповільнюється ріст, розвивається
«куряча сліпота», тобто різке зменшення гостроти зору при
неяскравому освітленні.
Токсичність вітаміну A може виявитися при тривалому
щоденному прийомі в кількості 20 мг і більше. Симптоми пе-редозування — блювота, слабкість, запори, ломота в кістках,
біль у суглобах, головний біль, сухість шкіри, ламкість нігтів,
випадіння волосся. Передозування вітаміном А можливе й при
надмірному вживанні певних продуктів харчування. 10 мг
ретинолу міститься в 30 г яловичої печінки, у 500 г яєць або
2,5 кг скумбрії.
Вітамін D. Однією із найпоширеніших хвороб дитячого
віку, яка в деяких країнах уражає майже половину дітей у ві-ці до п’яти років, є рахіт. При рахіті порушується процес
формування кісток. Кістки черепа стають м’якими й подат-ливми, кінцівки викривляються.
Усі ці тяжкі порушення спричинені відсутністю або не-стачею в організмі вітаміну D, який міститься в жовтках,
коров’ячому молоці, риб’ячому жирі.
Вітамін D може утворюватися в шкірі людини під впли-вом ультрафіолетових променів. Тому діти частіше хворіють
на рахіт узимку, ніж улітку. Риб’ячий жир, перебування на
сонці або штучне ультрафіолетове опромінення є важливими
засобами запобігання й лікування рахіту.
Вітамін D — найбільш токсичний із жиророзчинних
вітамінів. Симптоми передозування вітаміном D — нудота,
блювота, біль у суглобах, втрата апетиту, запор, що зміню-ється діареєю, відчуття поколювання в роті. Ступінь токсич-ності залежить також від тривалості та частоти прийому.
Небезпеку становить прийом вітаміну протягом тривалого
часу по 1–2 мг на день або одноразовий прийом понад 50 мг.
Передозування вітаміну D протягом тривалого часу призво-дить до проблем із серцем, нирками та іншими м’якими тка-нинами.
51
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
;Підбиття підсумків дослідницької роботи в групах
Звіт про результати групової роботи, заповнення уза-гальнюючої таблиці на дошці та в зошитах. (Роздавальний
матеріал до уроку.)
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Слайди № 6–7
Самоспостереження з веденням щоденника, до якого
протягом тижня слід записувати свій режим і раціон
харчування.
Індивідуальне завдання: декільком учням (самостійно
або в парах) підготувати невеличкий виступ за темами:
«Вегетаріанство», «Голодування», «Сироїдіння», «Роз-дільне харчування».
VII. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
;П’ятихвилинне есе
Учні пишуть невеличкий твір з метою підбиття підсум-ків уроку і формулювання висновків щодо теми уроку.
|
