Учительська світлиця

УРОКИ 28–29

РОМАНТИЗМ В МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ

Мета: сформувати в учнів уявлення про зв’язок мистецтв; дати уявлення про нові прийоми і засоби музичної виразності; схаракте- ризувати специфіку використання національних рис та елементів музичного фольклору.

Мотивація: стилістичні особливості романтизму красномовно відбилися в музичному мистецтві епохи. Протягом уроку учні розмірковують, чому національні тенденції та використання фольклорних елементів стали чи не найголовнішими ознаками музичного мистецтва Нового часу.

Очікувані результати: учні повинні знати терміни й поняття, куль- турні особливості епохи, загальні особливості розвитку музичного мистецтва; уміти аналізувати форми використання фольклорних елементів; визначати та характеризувати нові риси в музичному мистецтві; розуміти взаємодію мистецтв в оновлених жанрах, характер та форми прояву таких зав’язків.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Наочність і обладнання: мультимедійна дошка, підручник, роз- датковий матеріал.

Демонстрації:

візуальний ряд — портрети композиторів, виконавців та по- етів і письменників епохи романтизму (Е. Гофмана, К. Вебера, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Ф. Ліста).

музичний ряд: Е. Гофман (фрагмент опери «Ундіна») (Трек 25); К. Вебер (фрагмент опер «Вільний стрілець», «Евріанта» та «Обе- рон»); Ф. Шуберт («Аве Марія» (Трек 26), цикл пісень «Зимовий шлях»), Р. Шуман (цикл «Любов і життя жінки» і «Любов поета») (Трек 27); Ф. Ліст (п’єси для фортепіано «Українська балада» («Думка»)); уривки музичних творів композиторів романтиків Австрії, Іспанії, Італії, Норвегії, Польщі, Угорщини, Чехії тощо.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Вітання. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Характерною рисою суспільних процесів Нового часу стає формування націй, дослідження та збереження фольклору, що в галузі освіти та науки призвело до формування окремої галу- зі — фольклористики, а в музично-театральному мистецтві від- билося через широке використання фольклору в професійному музичному мистецтві, через ускладнення композиторської мови та синтезу різних видів мистецтва й оновлення вже існуючих мистецьких жанрів.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Які ідеологічні інтереси та соціальні тенденції відобразив у своїх творах романтизм?

Що таке фольклор і фольклористика? На яких уроках ми вже оперували такими поняттями?

На засадах чого формуються національні художні школи?

ІV. Повідомлення теми уроку

План вивчення нового матеріалу

Прийоми формотворення та засоби музичної виразності. Оновлення музичних жанрів.

Музично-театральна діяльність та література. (Матеріал на СD)

Методичні рекомендації

Розкриваючи тему музичного мистецтва Нового часу, слід зо- середити увагу учнів на стилістичних особливостях, які сприяли новаціям в музичному мистецтві. Окремо проаналізувати тенден- ції до появи національних шкіл та інтерес до фольклору, зокрема використання фольклорних елементів в професійному мистецтві. Підсумок уроку повинен підкреслити індивідуалістичний характер та програмність творів романтизму, ускладнення му- зично-театральних жанрів та композиторської мови, звернення

до народних традицій та поширення фольклорних елементів.

V. Вивчення нового матеріалу

Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу за підруч- ником «Мистецтво. 8 клас».

Розповідь учителя

Прийоми формотворення та засоби музичної виразності

Музичний романтизм як художній напрям сформувався на початку XIX ст. під впливом раннього німецького літературно- філософського романтизму, надалі розвивався в тісному зв’язку з різними течіями літературного, живописного і театрального мистецтва. Завершальний період його розвитку, що отримав назву неоромантизму, охоплює останні десятиліття XIX ст.

Властиві романтизму індивідуалізація образів та увага до чуттєвого світу сприяли появі нових прийомів формотворення та засобів музичної виразності. Композитори-романтики повернули- ся до програмності, що сприяло індивідуалізації та конкретизації музичних образів. В оперному жанрі розвивалася лейтмотивна система, а також тяжіння до наскрізної драматургії. У симфоніч- ному жанрі спостерігалася тенденція до великих складів оркес- тру, розширення ролі духових та ударних. При цьому більшого значення набули жанри мініатюри — прелюдії, програмні твори малої форми.

Музичний романтизм яскраво та багатогранно проявився в різних країнах Європи: Австрії (Ф. Шуберт), Німеччині (К. М. Вебер, Ф. Мендельсон-Бартольді, Р. Шуман, Р. Вагнер та ін.) та Італії (Н. Паганіні, В. Белліні, ранній Дж. Верді та ін.), трохи пізніше — у Франції (Г. Берліоз, Д. Ф. Обер, Дж. Меєрбер та ін.), Польщі (Ф. Шопен), Угорщині (Ф. Ліст).

До яких вже відомих форм повернулися композитори- романтики та які тенденції це викликало в музичному мистецтві? (Повернулися до програмності, що сприяло індивідуалізації та конкретизації музичних образів.)

• кожній країні романтизм набував національної форми. Подекуди навіть в одній країні складалися різні романтичні течії (наприклад, лейпцизька і веймарська школи в Німеччині). ряді країн романтизм, не отримавши цілісного самостійного ви- раження, проявився в творчості окремих композиторів (Б. Сметана і А. Дворжак у Чехії; Е. Гріг у Норвегії та ін.). В Австрії та Ні- меччині важливі романтичні риси отримали розвиток у творчості І. Брамса, А. Брукнера, Й. Штрауса.

Зв’язок романтизму з національним відродженням ряду кра- їн виявився в музиці через посилення інтересу композиторів до

музичного фольклору. Завдяки цьому інтересу виникли само- бутні національні композиторські школи: польська (Ф. Шопен, С. Монюшко), чеська (Б. Сметана, А. Дворжак), угорська (Ф. Ліст), норвезька (Е. Гріг), іспанська (І. Альбеніс), фінська (Я. Сібеліус). Музичний романтизм сприйняв такі найважливіші загальні тенденції, як антираціоналізм, зосередженість на внутрішньому світі людини, нескінченності людських почуттів і настроїв. Звідси особлива роль ліричного начала, емоційна безпосередність, свобода вираження. Як і письменникам, музикантам-романтикам прита- манний інтерес до минулого, до далеких екзотичних країн, любов до природи, захоплення народним мистецтвом. Народна пісня розглядалась як основа для професійного музичного мистецтва. Романтична музика менш узагальнена за змістом, відображує дійсність не в об’єктивно-споглядальному плані, а через індиві- дуальні особисті переживання людини (композитора) у всьому багатстві їх відтінків. Набагато ширше представлені іронія, гумор, навіть гротеск; одночасно посилюється національно-патріотична

і героїко-визвольна тематика (Шопен, Ліст, Берліоз).

У чому проявився зв’язок романтизму з національним відродженням ряду країн? (У посиленні інтересу компо- зиторів до музичного фольклору.)

Оновлення музичних жанрів

Великого значення в добу романтизму набули музична зо- бражальність, звукопис. Істотно оновилися виражальні засоби. Мелодія стала більш індивідуалізованою, рельєфною, внутрішньо мінливою; гармонія й інструментування — багатшими, яскрави- ми, барвистими. Відповідно до загальних тенденцій романтичної естетики багато композиторів-романтиків прагнули до синтезу мистецтв.

Синтетичні жанри, оновившись, набули в епоху романтизму особливого значення. Так, скромну пісню Франц Шуберт, а піз- ніше Роберт Шуман, Ференц Ліст і Хуго Вольф зробили носієм глибокого змісту і вивели на одне з найпочесніших місць серед інших жанрів. Як різновид пісні розвивалася вокально-інструмен- тальна балада. Досягає розквіту жанр пісенного циклу («Красуня млинарка» і «Зимовий шлях» Ф. Шуберта, «Любов і життя жінки» і «Любов поета» Р. Шумана).

Центром уваги багатьох композиторів став найбільш синте- тичний жанр — опера, розвинута у романтиків переважно на

казково-фантастичних, «чарівних», лицарсько-пригодницьких і екзотичних сюжетах. Першою романтичною оперою була «Унді- на» німецького композитора, письменника-романтика Ернста Гоф- мана (1776–1822), мистецтво якого вплинуло на ціле покоління письменників, художників та музикантів. Сюжет опери Гофмана типово романтичний: контраст фантастичної та реальної сфер обумовлений логікою двох світів (реального та фантастичного). Образ Ундіни, дочки водяних духів, тісно пов’язаний з естетикою того часу. У надрах романтичної поезії, яка увібрала різні еле- менти фольклору, наповнена таємницями старовинних сказань і легенд, з’являється ціла низка чарівно-прекрасних героїнь: ча- рівні русалки і морські царівни, загадкові ундіни та ін. Усі подібні казкові герої обов’язково тяжіли до національної специфіки тієї чи іншої культури, асимілюючи фольклорні елементи. Саме тому в XIX ст. «Ундіна» стала центральним романтичним міфом про те, як людина і таємничий дух «безуспішно шукали возз’єднання в союзі, який здійснився тільки в їх смерті». Подібні сюжети та образи дуже характерні для епохи романтизму.

Трохи пізніше ще один німецький композитор і диригент Карл Вебер (1786–1826) зробив вагомий внесок в оперний жанр епохи романтизму, написавши суто романтичні опери «Вільний стрі- лець», «Евріанта» та «Оберон». Оперу «Вільний стрільця» часто називають першою німецькою національною оперою. Публічна постановка цієї опери для Німеччини означила кінець впливу іта- лійської опери. Це розчистило шлях всім наступним романтикам й зокрема Ріхарду Вагнеру — видатному реформатору оперного мистецтва наступної епохи. Що стосується «Вільного стрілця», то це історія про романтичне кохання між простими людьми, про потойбічні сили зла, про диявола, який постає в образі одного з персонажів, і про події, що відбулися в таємничій Вовчій долині. Усі головні тематичні елементи опери викладені в увертюрі. Му- зика сповнена драматизму, чарівних мелодій і чудесних ефектів з тремоло струнних і соло кларнета.

Яке нововведення зробили німецькі композитори? (Ернст Гофман написав першу романтичну оперу «Ундіна», Карл Вебер написав першу національну німецьку оперу «Вільний стрілець».)

Видатний угорський композитор-романтик та перший піа- ніст, який виступав із сольними концертами,— Ференц Ліст

(1811–1886) зробив вагомий внесок у розвиток музичного мис- тецтва, утворивши веймарську школу музики. Ліст був одним з найвидатніших піаністів XIX ст. Його епоха була розквітом концертного піанізму, Ліст був в авангарді цього процесу, маючи безмежні технічні можливості. До сьогодні віртуозність майстра залишається орієнтиром для сучасних піаністів, а його твори є вершиною фортепіанної віртуозності. Зокрема в 1847 р. під час гастролей він провів концерти в багатьох українських містах: Києві, Чернівцях, Житомирі, Кременчузі, Бердичіві, Львові, Одесі, Миколаєві. Творчим результатом відвідування України було створення чудових п’єс для фортепіано «Українська балада» і «Думка» на теми народних пісень «Ой не ходи, Грицю» та «Ві- ють вітри, віють буйні».

Як композитор Ліст зробив масу відкриттів в області гармонії, мелодики, форми і фактури. Створив нові інструментальні жан- ри — рапсодія, симфонічна поема. Сформував структуру одночас- тинно-циклічної музичної форми, яку в свою чергу ще починали розробляти Р. Шуман і Ф. Шопен. Ф. Ліст активно пропагував ідею синтезу мистецтв, так притаманну мистецтву романтизму. Він бачив цей синтез в зв’язку музики з живописом, архітектурою і літературою. Звідси така велика кількість програмних творів:

«Заручини» (за картиною Рафаеля), «Мислитель» (скульптура Мікеланджело на надгробку Лоренцо Медічі) і безліч інших. В подальшому ідеї синтезу мистецтв знайшли широке застосу- вання у митців-романтиків.

Щодо інструментальної музики романтизму, то тут залишили- ся визначальними жанри симфонії, камерного інструментального ансамблю, сонати для фортепіано та інших інструментів, проте вони були перетворені зсередини. У музично-виконавському мис- тецтві романтизм проявився в емоційній насиченості виконання, багатстві фарб, у яскравих контрастах, віртуозності (Н. Паганіні, Ф. Шопен, Ф. Ліст).

Що привніс в музичне мистецтво романтизму Ференц Ліст? (Утворив веймарську школу музики, створив нові інстру- ментальні жанри — рапсодія, симфонічна поема, про- пагував синтез музики з живописом, архітектурою і літе- ратурою.)

Висновок. Властиві романтизму індивідуалізація образів і увага до чуттєвого світу зумовили появу нових прийомів фор-

мотворення та засобів музичної виразності. В оперному жанрі розвивалася лейтмотивна система та наскрізна драматургіф, а в симфонічному жанрі — тяжіння до великих складів оркестру, розширення ролі духових та ударних інструментів.

У кожній країні романтизм набував національної форми, що сприяло формуванню національних шкіл. Зв’язок романтизму з національними тенденціями Європи проявився в музиці через посилення інтересу композиторів до музичного фольклору. Ро- мантикам притаманний інтерес до минулого, любов до природи, захоплення народним мистецтвом. Народна пісня стала головним елементом професійного музичного мистецтва. Романтична музи- ка відображує дійсність не в об’єктивно-споглядальному плані, а через індивідуальні, особисті переживання; ширше представлені іронія, гумор; посилюється національно-патріотична і героїко-ви- звольна тематика.

VІ. Закріплення нових знань

Сформулюйте головні ознаки романтизму, які знайшли вті- лення в музичному мистецтві романтизму.

Які фактори розвитку соціального простору підштовхнули до утворення національних мистецьких шкіл та звернення до фольклору?

Музична вікторина за уривками творів Е. Гофмана, К. Вебера, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Ф. Ліста, які прослуховувалися на за- нятті та знайомі учням з інших дисциплін (музичне мистецтво, зарубіжна література).

VІІ. Повторення основних понять

Прелюдія (лат. prae — перед і ludus — игра) короткий музич- ний твір, який не має строгої форми.

VІІІ. Домашнє завдання

Відповіді на контрольні запитання та виконання творчих зав- дань до теми за підручником «Мистецтво. 8 клас».