Учительська світлиця

Урок № 52

Тема. Луїс де Гонгора-і-Арготе. Вірш «Галерник». Тема людини і долі у творі. Образ ліричного героя

• Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Луїс де Гонгора-і-Арготе народився 1561 р. в іспанському місті Кордова. Його батько Франциско де Арготе займав посаду коррехідора (тобто наглядача), а також радника та судді у справах конфіскації майна. Він володів багатою бібліотекою й товаришував із видатними іспанськими гуманістами, один із яких, Амбросіо де Моралес, рано помітив талант Луїса. Мати, Леонора де Гонгора, походила зі старовинної дворянської, але зубожілої родини.

У віці п’ятнадцяти років майбутній поет вирушив до Саламанського університету вивчати право та теологію. Навчання юнака оплачував його дядько, настоятель Кордовського собору Франциско де Гонгора.

Повернувшись додому, у вісімнадцять років Гонгора прийняв духовний сан. Із 1580 по 1585 р. він виконував обов’язки каноніка кафедрального собора Кордови. Але до духовної кар’єри себе не готував. Ще з ранньої юності він славився як гарний фехтувальник, змагався з товаришами в любовних пригодах, брав участь у дуелях. У Кордові Гонгора дотримувався звичок, що не відповідали посаді каноніка. 1587 р. він викликав невдоволення місцевої церковної влади легковажним способом життя. Єпископ Пачеко звинуватив Гонгору в тому, що він не регулярно відвідував піснеспіви, розмовляв під час служби або взагалі залишав її, відвідував кориди, спілкувався з акторами і писав світські вірші. За це його змусили до каяття і наклали штраф, що більш ніж удвічі перевищував його річний прибуток. Але після цього поет не змінив своїх занять.

З 1589 до початку 1600-х рр. Гонгора здійснив багато поїздок країною за дорученням муніціпалитету: відвідав Валенсію, Саламанку, Куенку, Мадрид та ін.

У грудні 1617 р. він отримав звання капелана (духівника) його величності Філіпа III. Посада була почесною, але не дуже прибутковою.

Майже десять років Гонгора жив при дворі в Мадриді. 1626 р. у поета трапився інсульт. Частково втративши пам’ять, не маючи засобів до існування, Гонгора повернувся до Кордови. 23 травня 1627 р. він помер у злиднях.

Поетична творчість Луїса де Гонгори різноманітна за жанрами: є в нього оди, пісні, романси, сонети, сатиричні вірші, летрильї (жанр іспанської поезії, що бере свій початок у народній пісеннії культурі) та ін.

Звертаючись до народнопоетичних жанрів, Гонгора-і-Арготе віддавав перевагу романсам і летрильям. Традиційні жанри народної поезії він прикрашав різноманітними і складними художніми тропами: метафорами, антитезами, гіперболами. Майстерне поєднання народних мотивів із вишуканими мистецькими прийомами створювало особливий, неповторний стиль.

У насмішкуватих і сатиричних летрильях поет тонко та граційно відтворив почуття людини. У романсах Гонгори виразилося характерне для бароко протиставлення мистецтва природі.

Поет вніс багато нового в канонічну форму сонета. Новизна проявилася в майстерній синтаксичній побудові строф, в особливому музичному аранжуванні, у сміливому використанні рим. Недарма Гонгору називають геніальним архітектором сонета. Тематичний репертуар його сонетів дуже широкий: ми натрапляємо на твори любовні, еротичні, бурлескні, сатиричні, хвалебні, сонети-епітафії тощо.

Деякі дослідники поділяють творчість Гонгори на два періоди: ясний (до 1610 р.) і темний. Більшість учених вважає це недоречним, бо творчість Гонгори розвивалась у двох планах водночас. Він використовував два стилі — один зрозумілий і простий, другий — складний і заплутаний, розрахований на вузьке читацьке коло. Обидва стилі існували паралельно і навіть взаємодіяли, оскільки вони — елементи єдиної поетичної системи Гонгори.

Поезія класика втілює бароковий принцип синтезу мистецтв: вона дуже живописна і музикальна, спрямована на візуальне та слухове відчуття. Дивовижна музикальність віршів поета — додаткове джерело їхнього художнього чару. Автор не просто змальовує, він намагається виділити найефектніші властивості предмета.

Мистецтво Гонгори складне, що пояснюється не стільки глибиною висловлених у ньому ідей, скільки навмисним прагненням поета ускладнити манеру їхнього вираження. У листі з приводу свого стилю поет пояснював, що він прагне до «темного» та заплутаного, бо мистецтво повинно бути доступним лише невеликій кількості освічених знавців. Аби зрозуміти зміст складної форми, читач повинен вдумливо перечитати твір кілька разів. Подолання труднощів завжди приносить насолоду, вважав поет.

Своєю творчістю Луїс де Гонгора підвищує, прикрашає дійсність засобами мистецтва. На його думку, краса неможлива в реальності, вона отримує своє ідеальне життя лише в художньому творі. За висловом Федеріко Гарсія Лорки, Гонгора «любив красу об’єктивну, красу чисту та марну, вільну від заразливої туги. Людям потрібен хліб насущний, а йому — коштовне каміння. Він не знає реальної дійсності, але цілком володіє своєю поетичною».