Учительська світлиця

Урок № 49

Тема. Урок позакласного читання. Життя і творчість іспанського драматурга Лопе де Веги. Головні образи, конфлікт та ідея комедії «Собака на сіні»

5. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Як уже згадувалося, в літературі іспанського Відродження активно розвивалися крупні епічні жанри (лицарський та шахрайський романи), а також драма. Засновником іспанського національного театру є Лопе де Вега. «З’явився великий Лопе де Вега — диво природи і став самодержцем у театральній імперії. Він полонив і підкорив своїй владі всіх комедіантів і наповнив світ своїми комедіями»,— так писав про свого сучасника Сервантес.

Лопе Фелікс де Вега Карпіо народився 1562 р. в родині мадридського ремісника-гаптаря. Батько мріяв, щоб його син, котрий з дитинства демонстрував виняткові здібності, здобув добру освіту. З цією метою батько віддав його вчитися спочатку до колегії католицього чернечого ордену театінців, а потім — в університет міста Алькала-де-Енарес. Смерть батька 1578 р. змусила Лопе де Вегу залишити навчання і шукати заробітку. Проте юнак продовжував займатися самоосвітою: вивчив кілька іноземних мов, знав історію, географію, природничі науки, математику, військову справу, філософію, античну культуру, іспанський фольклор.

Літературне обдарування Лопе де Веги виявилося дуже рано. За свідченням самого письменника, уже в дванадцять років він почав писати вірші та комедії.

1588 р. за сатиру на родину коханої, яка відкинула його залицяння, Лопе де Вегу судили і вислали з Мадрида на десять років. Через кілька місяців після цього він одружився і найнявся солдатом на один із морських галеонів «Непереможної армади» — військового флоту Іспанії. Митець брав участь у битві біля берегів Англії. Повернувшись після розгрому флоту до рідної країни, Лопе де Вега оселився з родиною у Валенсії. Тут розпочалася його діяльність як професійного поета і драматурга. Проте літературна творчість не давала йому змоги матеріально забезпечити близьких, і Лопе де Вега змушений був знову найнятись на службу. Цього разу він став секретарем герцога Альби в Толедо.

1594 р. після смерті дружини і двох дітей драматург перебрався до Мадрида. На цей час він уже зажив значної літературної слави. 1598 р. поет знову одружився та обійняв посаду секретаря у герцога Сессі. Такий заробіток хоч і позбавляв крайньої нужди, все ж був недостатнім. Можливо, саме тому в 1614 р. Лопе де Вега прийняв сан священика, що забезпечував надійніше становище. Священицький сан не змінив характеру діяльності драматурга. Спосіб його життя надалі залишався світським, з усією пристрастю він віддавався літературній творчості. В останні десятиліття життя Лопе де Вега зазнав тяжких нещасть, утратив близьких йому людей і залишився самотнім.

Помер драматург 1635 р. в Мадриді.

Лопе де Вега відзначався винятковою працездатністю. Він написав величезну кількість творів, звертався до всіх видів літератури, які на той час існували. Значне місце в його спадщині займають поеми та ліричні поезії, народні ліричні жанри (романси, станси, редондільї) та жанри італійської й античної поезії (сонети, еклоги, елегії, послання). Лише сонетів Лопе де Веги було надруковано близько трьох тисяч. Творив великий письменник і в жанрах пригодницького роману, пасторалі, новели. Але головним його доробком є драматичні твори, яким він і завдячує своєю світовою славою. Сам драматург зазначав, що написав 1500 драм, але його перший біограф і друг Монтальбан стверджував, що насправді було написано 1800 комедій (так називалися в іспанському театрі всі драматичні твори, крім релігійних) і 400 ауто (релігійні п’єси). Більшість п’єс майтсра втрачено. До нашого часу дійшли 426 комедій і 42 ауто.

Значну увагу Лопе де Вега приділяв питанням теорії театру і драми. Він відстоював свої принципи в передмовах до власних творів і в спеціальному поетичному трактаті «Про нове мистецтво писати комедії в наш час» (1609). Трактат спрямований проти вимоги створювати драми за нормами античної поетики. Драматург розглядав мистецтво як наслідування природи і цінність драматичних творів вбачав у природності, правдоподібності, точному відтворенні дійсності, а не в строгому дотриманні правил античної поетики. «Ніколи не зображуйте, нарешті, неможливого,— писав він,— бо перше правило мистецтва говорить, що воно не може наслідувати нічого, крім істинного». Лопе де Вега ставив перед комедією завдання «наслідувати дії людей і малювати звичаї їхнього часу», бути «дзеркалом людського життя», показувати в одній п’єсі і дворянина, і простолюдина, поєднувати смішне і серйозне, бо таке змішування відповідає дійсності. Зважаючи на це, Лопе де Вега відмовляється від поділу п’єс на трагедії і комедії.

Основоположною для трактату є й думка про те, що драма повинна задовольняти запити народного глядача, давати йому насолоду, що художня вартість драми визначається тільки силою її емоційного впливу на публіку. Автор вважає, що справжньою є тільки та комедія, яка подобається глядачеві і тримає його в постійній напрузі протягом усієї вистави.

П’єси Лопе де Веги вражають широтою охоплення життя, різноманітністю тем і персонажів. Відомий радянський учений, знавець іспанської літератури К. Державін писав: драматичні твори іспанця «за часом… охоплюють період від біблійної історії створення світу до подій сучасної Лопе епохи. За простором вони виходять далеко за межі Іспанії, переносять глядача і в Росію, і в Албанію, і в Угорщину, і в Богемію, і в Польщу, і в Америку. Сама Іспанія представлена в драматургії Лопе майже всіма своїми головними містами і всіма провінціями й областями. Величезна кількість дійових осіб театру Лопе де Веги охоплює не тільки численні національності, а й ще більшу кількість побутових типів, професій, представників усіх станів і всіх прошарків суспільства. Універсальності образів відповідає й універсальність мови Лопе де Веги — одного з найбагатших щодо лексики письменників світу, який легко і вільно користувався найрізноманітнішими мовними стилями».

За темами п’єси Лопе де Веги утворюють три великі групи: релігійні твори, соціально-політичні драми та любовно-сімейні комедії.

Релігійні п’єси з художнього погляду поступаються іншим. У них зображені біблійні персонажі, святі та прості люди, наприклад селяни. Релігійна проблематика нерідко поєднується з картинами сучасного драматургові життя, повсякденної праці (наприклад, у творі «Небесний простачок»).

Соціально-політичні драми побудовані головним чином на історичному матеріалі, у тому числі на іноземній історії. Інколи драматург припускається помилок у зображенні подій, що пов’язано з загальним рівнем історичних знань того часу, проте він правдиво відтворює неповторний колорит епох, цікаво ставить і розкриває суспільні проблеми.

Більшу частину п’єс Лопе де Веги складають любовно-сімейні комедії. У них драматург розповідає про боротьбу молодих людей, які покохали одне одного, за своє щастя. У багатьох таких комедіях утверджується ідея рівності всіх людей перед законами моралі та кохання. Усі любовно-сімейні комедії — комедії інтриги. Це означає, що на перший план у них висувається зовнішня дія, а психологічне мотивування зведено до мінімуму. В основі багатьох п’єс лежить конфлікт між традиційною, феодальною мораллю і новою, гуманістичною. Ще одна ознака комедій цієї тематичної групи — паралельний розвиток інтриги слуг і панів. У любовно-сімейній комедії Лопе де Вега прагне гармонійно поєднати смішне і піднесене, буденне і поетичне. Часто любовно-сімейні комедії драматурга називають комедіями «плаща і шпаги», тому що ці речі є неодмінними атрибутами героїв.

Одна з найбільш талановитих комедій Лопе де Веги — п’єса «Собака на сіні». У ній розповідається про те, як справжня любов перемагає станові забобони.

Твори Лопе де Веги приваблюють майстерністю і красою вірша. Драматург вставляє у п’єси ліричні поезії різних жанрів, а монологи його героїв часто сприймаються як своєрідні поеми. Захоплені сучасники називали комедії Лопе «океаном поезії», ходили до театру не тільки дивитися їх, а й слухати.

Як і Сервантес, Лопе де Вега багато зробив для розвитку іспанської літературної мови. Не позбавлена книжних елементів, мова його творів близька до розмовної, характеризується простотою та ясністю, в ній широко використовується фольклор: приказки, прислів’я, пісні, народні анекдоти. Комедії часто написані на сюжети народних приказок і прислів’їв, які слугують їм заголовками.

У дусі комедій Лопе де Веги розвивалася творчість багатьох іспанських драматургів — його сучасників. Можна говорити про школу Лопе де Веги в тогочасній іспанській драматургії. Найвизначнішими представниками цієї школи були Тірсо де Моліна (1571–1648), Хуан Луїс де Аларкон (1580–1639), Гільєн де Кастро (1569–1631).