| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із всесвітньої історії 9 клас (нова програма) |
Урок № 3 Французька республіка Мета: сформувати в учнів уявлення про Францію в період революційних подій кінця XVIII ст.; створити умови для розуміння причин встановлення та падіння якобінської диктатури; розглянути реформи якобінців; установити зв’язок між ідеями Просвітництва та революційною диктатурою; охарактеризувати соціально-економічну політику якобінців, суспільно-політичне життя Франції після Термідоріанського перевороту; розвивати в учнів уміння оцінювати якобінську диктатуру, політику Директорії; висловлювати власну думку щодо революційного терору. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал. Основні поняття: якобінська диктатура, Національний Конвент, комісар, революційна диктатура, тотальний терор, дехристиянізація, «помірковані», «шалені», Термідоріанський переворот, Директорія. Основні дати та події: 22 вересня 1792 р. — проголошення Франції республікою, 21 січня 1793 р. — страта Людовіка XVI, 27 липня 1794 р. — переворот 9 термідора, 1795 р. — прийняття Конституції, передача повноважень Директорії, 1796—1797 рр. — Італійський похід Наполеона Бонапарта, 1798—1799 рр. — Єгипетський похід Наполеона Бонапарта, 9 листопада 1799 р. — переворот 18 брюмера і встановлення Консульства. Історичні постаті: М. Робесп’єр, Ж. П. Марат, Ж. Ж. Дантон, Наполеон Бонапарт. Очікувані результати: учні навчаться: показувати на карті кордони країн Європи наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст., походи Наполеона, місця основних битв; тлумачити, співвідносити та застосовувати поняття й терміни; характеризувати соціально-економічну політику якобінців, суспільно-політичне життя Франції після Термідоріанського перевороту; встановлювати зв’язок між ідеями Просвітництва та революційною диктатурою; давати оцінку якобінській диктатурі, політиці Директорії; висловлювати власну думку про революційний терор. І. Організаційний момент ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь Перевірка творчого домашнього завдання Вибірково заслухати твір за темою «Штурм Бастилії» і провести бесіду щодо початку Французької революції. Решту робіт потрібно зібрати для перевірки. Метод «Обери зайве» Методика проведення. Учням потрібно установити закономірність або загальну тему щодо наведених прізвищ історичних осіб та визначити того, хто не відповідає загальній темі. Установіть закономірність і закресліть зайве прізвище історичної особи. 1) Ш. Монтеск’є, О. Г. Р. Мірабо, М. Ж. Лафайет, Вольтер, Д. Дідро, Ж. Ж. Руссо, Ж. Мельє. (Митці Просвітництва, зайве — М. Ж. Лафайет.) 2) М. Ж. Лафайет, М. Робесп’єр, Г. Б. Маблі, Ж. П. Марат, Ж. Ж. Дантон. (Діячі Французької революції, зайве — Г. Б. Маблі.) ІІІ. Вивчення нового матеріалу План вивчення нового матеріалу 1. Встановлення республіки 2. Якобінська диктатура 3. Термідоріанська реакція 4. Франція за часів Директорії 5. Бонапартистський переворот 1799 р. 6. Значення Великої Французької революції Проблемне запитання Як ви розумієте вислів: «Революція пожирає власних дітей»? 1. Встановлення республіки Розповідь учителя Політизація французького суспільства тривала — виникали різноманітні групи та течії, клуби й гуртки. Загалом більшість політичних течій можна було об’єднати в декілька, а саме: фейяни (конституційні монархісти, представники великої буржуазії), жирондисти (помірковані буржуа-республіканці), якобінці (радикальні революціонери, представники середньої та дрібної буржуазії); роялісти (представники аристократії та духівництва, виступали на захист монархії); монтаньяри (депутати Парижа, обрані під впливом революції, радикального настрою), «скажені» (радикальні революціонери). Після прийняття Конституції 1791 р. Установчі збори були розпущені та відбулися вибори до Законодавчих зборів, які розпочали роботу 1 жовтня 1791 р. Їх склад був представлений 745 депутатами (136 якобінців, 345 незалежних та 264 фейяни). Головним завданням Законодавчих зборів була розробка нового законодавства держави. Проте їх засідання часто перетворювалися на політичні баталії між представниками різних політичних угруповань. Тим часом економічна ситуація у Франції погіршувалася. Зростали ціни на хліб, розгорталася інфляція, збільшувалася кількість безробітних. Невдоволення народу посилювалося. Ситуація ускладнювалася ще й зовнішніми проблемами. Європейські держави вороже ставилися до подій у Франції, сформувалася антифранцузька коаліція Австрії та Пруссії, яку підтримали інші держави. Австрія висунула вимоги щодо скасування французької Конституції. Законодавчі збори сприйняли це як втручання у внутрішні справи Франції і 20 квітня 1792 р. оголосили війну Австрії. Розпочалися революційні війни. Початок війни був для Франції невдалим — більшість її офіцерів перейшли на бік ворога, королева передала воєнні плани Франції австрійцям. У липні 1792 р. Пруссія оголосила війну Франції. У цих умовах Законодавчі збори 11 липня 1792 р. звернулися до населення країни із закликом: «Вітчизна в небезпеці!». На захист Парижа рушили загони добровольців, об’єднаних у Федерацію Національної гвардії. Військова загроза, економічна криза, нерішучість Законодавчих зборів загострювали революційну ситуацію в країні. 9 серпня 1792 р. було створено Комуну Парижа, а вночі 10 серпня озброєні парижани захопили королівський палац у Тюїльрі. Короля та його сім’ю було заарештовано. Законодавчі збори прийняли рішення про позбавлення короля влади та скликання Національного конвенту — нового вищого органу влади. Між тим прусські та австрійські війська розгорнули наступ на Париж, у місті був оголошений масовий набір добровольців. У Парижі виник революційний безлад — прикриваючись постановами Комуни, розпочалися пограбування і вбивства заможних парижан, натовп розгромив в’язниці та перебив «ворогів народу». Ці події започаткували у Франції терор. 20 вересня 1792 р. поблизу селища Вальмі французька армія здобула перемогу над прусськими військами. Цього ж дня розпочав роботу Національний Конвент, який своїм першим актом від 21 вересня 1792 р. проголосив Францію республікою. До Конвенту було обрано 750 депутатів (113 депутатів — монтаньяри, «Гора», які вважали за необхідність продовжувати революцію; 165 депутатів — жирондисти, які заявили, що революція завершилася; інші, більшість депутатів, яких називали «болото», спочатку підтримували жирондистів). У Конвенті між Жирондою, «болотом», та «Горою» постійно точилася боротьба. Найяскравішими виразниками інтересів Жиронди були Бріссо і Верньйо, а «Гори» — Робесп’єр, Марат, Дантон і Сен-Жюст. Основними питаннями, навколо яких виникло багато суперечок, були питання війни та долі короля. Після перемоги під Вальмі французька армія перейшла кордони держави та вторглася до Савойї, Бельгії, Рейнської області. Прикордонні з Францією території приєднувалися до республіки, на них відбувалися перетворення, аналогічні до французьких. Якобінці виступали за страту короля, а жирондисти зволікали з прийняттям рішення. Але після того, як були знайдені документи, що свідчили про зв’язки короля з противниками революції, у Конвенті відбулося голосування. За смертну кару висловилися 387 депутатів, і у січні 1793 р. Людовіка XVI віддали під суд, звинувативши у зраді нації. 21 січня 1793 р. за вироком Конвенту короля було страчено. Ці події викликали негативну реакцію у Європі. До антифранцузької коаліції приєдналися Англія, Іспанія, Сардинське королівство, Неаполь, більшість малих німецьких держав і Російська імперія. Війська антифранцузької коаліції перейшли в наступ, витіснили французьку армію із захоплених територій і вступили на територію Франції. У країні стала наростати загальна криза. На північному заході у провінції Вандея спалахнуло велике селянське повстання, яке підтримали роялісти та католицька церква. Допомогу повсталим надавала також Англія. Загострювалася ситуація й в економіці. Зростали ціни на предмети першої необхідності. Санкюлоти та біднота вимагали запровадження «максимуму цін» (встановлення верхньої межі цін). Проте жирондисти відкинули ці пропозиції. Для боротьби із внутрішніми та зовнішніми ворогами 10 березня 1793 р. Конвент створив Революційний трибунал — суд із надзвичайними повноваженнями, у країні розпочався революційний терор. 7 травня 1793 р. був створений Комітет громадського порятунку, до якого перейшли повноваження з ведення війни та боротьби проти контрреволюції. 2. Якобінська диктатура Розповідь учителя Жирондисти почали втрачати контроль над ситуацією в країні. Інтервенція, повстання в провінціях, економічна криза спричинили втрату авторитету жирондистів. 31 травня 1793 р. в Парижі спалахнуло повстання, а 2 червня Конвент оточили тисячі озброєних санкюлотів з гарматами і висунули вимогу заарештувати лідерів жирондистів. Бріссо, Верньйо та інших лідерів жирондистів було заарештовано й ув’язнено. У Франції встановилася влада якобінців. 24 червня 1793 р. після референдуму була прийнята нова Конституція, яка гарантувала громадянам набагато ширші права, ніж попередня. Вона передбачала право на рівність усіх перед законом, свободу совісті, право на освіту, право на працю, свободу слова, право на соціальне забезпечення тощо. Франція проголошувалася республікою. Проте невдовзі Конвент призупинив дію Конституції до «повної перемоги над ворогами революції». Конвент привласнив собі повноваження, яких не мав жоден монарх у Європі. Уся державна влада була жорстко централізована. Законодавчу, виконавчу і судову владу представляв Конвент, якому підпорядковувався уряд — Комітет громадського порятунку, очолюваний М. Робесп’єром. Впровадження державної політики на місцях відбувалося через революційні трибунали, комісарів Конвенту, революційні комітети, секції Паризької Комуни, Якобінські клуби. Невдовзі якобінці почали проводити реформи. Був проведений продаж земель емігрантів, селянам повернули всі общинні землі та були скасовані всі повинності й виплати. Це забезпечило підтримку революційної влади з боку селян. Для боротьби зі спекуляцією був встановлений максимум цін на продукти та зарплату, запроваджена смертна кара за спекуляцію, майно контрреволюціонерів безкоштовно роздавалося бідним. Проте ці заходи не припинили голод у країні. Відбулися зміни і в армії. Замість добровільного принципу формування армії перейшли до обов’язкового масового набору, вводилася сувора військова дисципліна. Дворяни були відсторонені від командування. Військові звання та чини надавалися за заслуги. Покращилося оснащення та забезпечення армії, вона стала більш маневреною. І вже навесні 1794 р. територія Франції була звільнена від іноземних військ. У цей період активізувалася політика дехристиянізації. Церквам дозволялося мати лише один дзвін, інші переплавлялися. Пізніше більшість церков була закрита. Нова влада ввела новий революційний календар, замість католицьких свят запроваджувалися революційні свята. У Франції встановилася жорстока диктатура. Якобінці почали масові репресії проти своїх ворогів. 17 вересня 1793 р. був прийнятий Декрет про підозрілих, за яким дозволялося заарештовувати всіх, кого вважали співчуваючими тиранії. Тисячі людей опинилися у в’язницях, предстали перед революційними трибуналами і були страчені. За часів якобінського терору до в’язниць потрапило понад 500 тис. осіб, із яких понад 40 тис. було страчено. Дуже швидко терор став методом політичної боротьби. Навесні 1794 р. почалося знищення політичних супротивників робесп’єрівців. Так, у березні 1794 р. були страчені П. Г. Шометт, Ж. Е. Ебер та інші «крайні» якобінці, які вимагали посилення терору, розподілу всього майна контрреволюціонерів і багатіїв, виступали проти «поміркованих» якобінців. А вже у квітні 1794 р. були засуджені до страти Ж. Ж. Дантон і його прибічники, які домагалися послаблення революційної диктатури, повернення до конституційного порядку, відмови від політичного терору, максимуму цін, свободи слова тощо. Як висловився один із засуджених: «Революція пожирає власних дітей». 3. Термідоріанська реакція Розповідь учителя Якобінський терор, суперечливі заходи, диктатура Робесп’єра позбавили якобінців підтримки практично всіх верств населення — від буржуазії до санкюлотів. Дії якобінців викликали страх та обурення вже не тільки в Конвенті, а й у Комітеті громадського порятунку. Улітку 1794 р. в Конвенті виник заколот, спрямований проти Робесп’єра та його прибічників. 27 липня 1794 р. (9 термідора ІІ року Республіки) під час засідання Конвенту М. Робесп’єр та його прибічники були заарештовані й наступного дня страчені. Через день стратили велику групу членів Паризької Комуни. Таким чином відбувся переворот, який дістав назву термідоріанського. Проте революція не припинилася. Після термідоріанського перевороту Францією прокотилася нова хвиля терору, спрямована проти якобінців. У листопаді 1794 р. були закриті Якобінські клуби, припинена діяльність Паризької Комуни та революційних клубів. Був скасований Декрет про підозрілих. До країни поверталися емігранти, вцілілі жирондисти повернулися на засідання Конвенту. Термідоріанці виступали за збереження республіки без обмежень свободи підприємництва. Однак вони були не проти обмеження народного руху. У грудні 1794 р. термідоріанський Конвент скасував максимум цін, що спричинило зростання інфляції. Ця ситуація викликала голод у країні, а холодна зима ще більше посилила страждання бідноти. Конституцію 1793 р. було скасовано, розпочався розпродаж землі. Почалися повстання проти термідоріанської влади, найбільшими з яких були події квітня та травня 1795 р. в Парижі. Ці повстання були жорстоко придушені владою. 22 серпня 1795 р. Конвент прийняв нову Конституцію, яка закріпила антифеодальні завоювання революції та рівність усіх перед законом. Проте відновлявся майновий ценз — виборчі права отримали тільки платники податків та вводилася дворівнева система виборів. Законодавчу владу представляв Законодавчий корпус, який складався з двох палат — Ради старійшин і Ради п’ятисот. Виконавча влада здійснювалася урядом — Директорією з 5 осіб, віком понад 40 років. Директорія призначала міністрів. Влада переходила під контроль уряду, а муніципалітети скасовувалися. Конвент, прийнявши Конституцію, оголосив про вибори до двох палат. У цей самий час активізувалися роялісти. У Вандеї відновилися воєнні дії. У Бретані висадилися роялісти, у Парижі готувалося повстання. Проте Конвент діяв рішуче. Десант емігрантів був розгромлений, до Вандеї були направлені війська, а в Парижі 5 жовтня 1795 р. заколотники-роялісти під час штурму були розстріляні з гармат. Урядовими військами командував Наполеон Бонапарт. 4. Франція за часів Директорії Розповідь учителя Часи Директорії — це часи спроб налагодити стабільне життя в країні. Разом із тим, це й часи стрімкого збагачення нової буржуазії у результаті спекуляцій. 26 жовтня 1795 р. Національний Конвент припинив свою діяльність і передав повноваження Директорії й Законодавчому корпусу. Головна роль у Директорії належала П. Баррасу, який був одним з організаторів перевороту. Ситуація в країні погіршувалася. Стрімка інфляція знецінила асигнації, а спроба замінити їх іншими грошима провалилася. Франція оголосила, що відмовляється виплачувати 2/3 державного боргу. Положення більшості населення погіршувалося. У роботі Законодавчого корпусу постійно виникали політичні кризи. Прихід до влади буржуазії змінив і погляди на внутрішню політику. Директорія відверто прагнула завоювання нових територій. Війна проти європейських монархів перетворювалася на загарбницьку. У 1795 р. Франція уклала з Пруссією та Іспанією мирні угоди, але війна з Англією та Австрією тривала. Головні сили австрійців були зосереджені в Італії. У квітні 1796 р. командуючим французькими військами в Італії був призначений Наполеон Бонапарт. Так почався Італійський похід. Чисельно французька армія була в декілька разів менша за австрійську, проте, в битвах Наполеон розгромив війська супротивника, і в жовтні 1797 р. Австрія була змушена підписати мирний договір. На італійських землях встановлювалися порядки на французький зразок. Більшість населення підтримувала французів. Проте французька армія вела загарбницьку війну — на визволені міста була накладена контрибуція, до Франції вивозилися шедеври мистецтва, армія утримувалася за рахунок місцевого населення. На території Італії були утворені залежні від Франції республіки. У 1798—1799 рр. Наполеон здійснив Єгипетський похід, маючи намір підірвати могутність Англії. Але похід був невдалим. Здобувши декілька перемог, французька армія була відрізана від постачання. Англійський флот на чолі з адміралом Нельсоном розгромив французькі ескадри у битві біля мису Абукір. Спекотний клімат, хвороби, ворожість місцевого населення, запеклі бої стрімко зменшували кількісний склад і боєздатність військ Наполеона. У цей час утворилася друга антифранцузька коаліція (Англія, Австрія, Росія, Туреччина, Неаполітанське королівство). В Італії вела успішні дії російська армія на чолі з О. Суворовим. У Франції загострювалися політична та економічна кризи. Дізнавшись про події в Європі, Наполеон залишив свою армію в Єгипті й у жовтні 1799 р. повернувся до Парижа. Робота в групах зі «стоп-кадром» Методика проведення. Об’єднати учнів у групи. Запропонувати їм опрацювати відповідний матеріал підручника та виконати завдання. Під час представлення результатів роботи груп зупинити представника групи та запропонувати додаткову інформацію або завдання («стоп-кадр»). Підготуйте стислу інформацію про певний період з історії Французької революції: група 1 — події другого періоду революції; група 2 — якобінська диктатура; група 3 — термідоріанський режим. Зразок відповіді Група 1. Події другого періоду революції
«Стоп-кадр» Порівняйте склад Законодавчих зборів та Національного конвенту. Продовження доповіді представників групи:
Група 2. Якобінська диктатура
«Стоп-кадр» Розгляньте схему «Склад Національного конвенту». Продовження доповіді представників групи:
Група 3. Термідоріанський режим
«Стоп-кадр» Розгляньте схему «Склад Директорії». Продовження доповіді представників групи:
Робота з таблицею Порівняйте Конституції Франції 1793 та 1795 р. із Конституцією 1791 р. Заповніть відповідні стовпчики порівняльної таблиці (див. урок № 2). Додатковий матеріал Революційний календар Революція вплинула на всі сфери життя французів. 5 жовтня 1793 р. Національний конвент декретом затвердив республіканський календар, який був розроблений спеціальною комісією під керівництвом Ж. Ромма і знаменував розрив із традиціями, «дехристиянізацію» і «природну релігію», асоційовану з природою. Перший рік революції, 1792, був оголошений початком ери Республіки (1789—1791 рр. — вважалися роками з ери Свободи). Початок року за цим календарем припадав на день осіннього рівнодення (щорічно змінювався). У 1793 р. (перший рік за новим календарем) осіннє рівнодення припало на 22 вересня — саме в цей день було проголошено Французьку республіку. Роки позначалися римськими цифрами і вказували порядковий номер відповідної ери. 1789 р. — І рік Свободи. 1793 р. — ІІ рік Республіки. Кожен рік за цим календарем поділявся на 12 місяців по 30 днів. Замість тижнів були введені декади (це був загальний напрямок переходу на десятирічну систему всіх одиниць вимірів). Місяць складався з трьох декад по десять днів, останній день декади — вихідний для державних службовців. Решта п’ять або шість днів (у високосний рік) року називалися санкюлотіда та вважалися святковими. Кожен день поділявся на десять годин, година на 100 хвилин, а хвилина на 100 секунд. Десять днів становили декаду. Кожен місяць і навіть день року отримали особливі назви. Назви були запропоновані депутатом Конвенту Ф. д’Еглантіном і були пов’язані з природними явищами: Осінь
Зима
Весна
Літо
Дні декади
Санкюлотіда
Революційний календар був скасований Наполеоном I у 1806 р. У 1871 р. був знову ненадовго впроваджений Паризькою комуною і діяв від 18 березня до 28 травня 1871 р. Після цього у Франції знову був уведений григоріанський календар. 5. Бонапартистський переворот 1799 р. Розповідь учителя У 1799 р. ситуація у Франції знову загострилася. Населення країни було незадоволено політикою термідоріанців: в управлінні панував безлад, економіка перебувала в кризовому стані, тривало повстання у Вандеї, частішали заколоти роялістів, дороги контролювали розбійники. У зовнішній політиці Франція зазнавала поразку за поразкою — утворилася друга антифранцузька коаліція, війська якої вели успішні воєнні дії — в Італії російські війська розбили французьку армію, були звільнені від французів Іонічні острови, англійці захопили о. Мальту та висадилися в Неаполі. Навіть буржуазія була незадоволена діями Директорії. 9 листопада 1799 р. (18 брюмера VIII року Республіки) у столиці відбувся державний переворот, Наполеон Бонапарт, оточивши залу засідань військами, примусив Законодавчий Корпус затвердити рішення про розпуск Директорії та передати владу трьом консулам: Сійесу, Роже-Дюко, Бонапарту. Для зміцнення нової влади 24 грудня 1799 р. було прийнято нову (четверту) Конституцію. У 1802 р. Наполеон Бонапарт став довічним консулом. Переворот 18 брюмера 1799 р. став завершенням Великої французької революції. Робота з таблицею Порівняйте Конституцію Франції 1799 р. з Конституціями 1791, 1793, 1795 рр., заповніть відповідний стовпчик порівняльної таблиці (див. урок № 2). 6. Значення Великої Французької революції Розповідь учителя Велика Французька революція мала величезний вплив не лише на Францію, а й на всі країни світу. Під час революції був зруйнований абсолютизм, скасовані феодальні порядки, відбувся перехід до нового буржуазного суспільства. Велика Французька революція стала найбільшим соціальним переворотом Нового часу, який вплинув на розгортання національно-визвольної боротьби, становлення політичних течій та соціальних рухів. Було втілено розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову, зроблені кроки щодо закріплення природних невід’ємних прав людини, у суспільстві почало затверджуватися верховенство права. Разом із тим революція дала досить жорстокі уроки. Вона унаочнила небезпеку терору та перебудови суспільства шляхом насильства. Велика Французька революція «перевернула» світ. Мозковий штурм Методом «мозкового штурму» визначте значення Великої Французької революції. Зразок відповіді
IV. Узагальнення та систематизація знань Робота з картою Покажіть на карті кордони країн Європи наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст., походи Наполеона, місця основних битв. Завдання Порівняйте періоди Французької революції, заповніть таблицю.
Робота з документом Прочитайте уривки з документів, дайте відповідь на запитання. 1. Декрет Законодавчих зборів про оголошення Батьківщини в небезпеці! Громадяни, Батьківщина в небезпеці! Хай всі, хто першими виявить бажання піднятися на захист того, що в них є найдорожчого, завжди пам’ятають, що вони французи і що вони вільні, хай їхні співгромадяни підтримають безпеку особистості й майна на місцях, хай посадові особи ревно пильнують і хай всі зі спокійною відвагою, що означає істинну силу, очікують заклику, щоби почати діяти, і тоді Вітчизну буде врятовано. Запитання до документа 1) Чому Законодавчі збори звернулися із закликом до громадян? 2) До чого закликають Законодавчі збори? 2. Із Декрету про підозрілих <…> 2. Оголошуються підозрілими: 1) ті, хто своєю поведінкою або зв’язками, промовами або творами проявили себе прибічниками тиранії, феодалізму і ворогами свободи; 2) ті, хто не може підтвердити джерела свого існування і факт виконання своїх громадських обов’язків; 3) ті, кому відмовлено у виданні свідоцтва про благонадійність; 4) державні службовці, усунені або зміщені зі своїх посад Національним конвентом або його комісарами... 5) ті, з колишніх дворян, які є чоловіками, дружинами, батьками, матерями, синами або дочками, братами, сестрами або колишніми служками емігрантів, якщо вони не проявили постійно своєї відданості Республіці; 6) ті, хто емігрував у період від 1 липня 1789 р. до 8 квітня 1792 p., хоча б вони і повернулися до Франції... 3. Наглядові комітети... повинні скласти кожен у межах свого округу список підозрілих осіб, видати наказ про їх арешт і опечатати їх папери. Командуючі військовими силами, яким подаються ці накази, зобов’язані негайно виконати їх під загрозою відставки. <…> 5. Особи, затримані як підозрілі, спочатку направляються у місця ув’язнення за місцем свого арешту; коли ж тюрми відсутні, то вони залишаються під домашнім арештом і наглядом. 6. Протягом наступного тижня вони переводяться до національних приміщень, які мають бути підготовлені для цієї мети адміністративною владою департаменту негайно після отримання цього декрету. Запитання до документа 1) Кого Конвент вважав «підозрілими»? 2) Яким чином мав виконуватися цей декрет? 3) Якими були наслідки дії цього декрету? V. Підсумки уроку Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок. Основні висновки:
Робота над проблемним запитанням Організувати роботу над проблемним запитання уроку. Узагальнюючи відповіді учнів, потрібно звернути їхню увагу на наслідки кожного з періодів Французької революції (якобінський переворот призвів до знищення жирондистів, а потім політична боротьба засобами терору почалася всередині якобінського табору. Термідоріанці, у свою чергу почали терор проти якобінців). VІ. Домашнє завдання 1) П.: 1, § 2; 2, § 3—4; 3, § 2. 2) Складіть порівняльну таблицю діяльності Наполеона Бонапарта та Гая Юлія Цезаря. 3) ВЗ: підготуйте стислу розповідь про одну з битв — Трафальгарську, Аустерліцьку, під Прейсіш-Ейлау.
| |
| Переглядів: 631 | |
| Всього коментарів: 0 | |
