Учительська світлиця

Урок № 7

Господарське та повсякденне життя в середньовічній Європі

Мета: сформувати в учнів уявлення про господарське та повсякденне життя в середньовічній Європі; створити умови для розуміння причин розвитку техніки; розглянути рівень розвитку техніки, транспорту; установити зв’язок між рівнем розвитку суспільства та технічними досягненнями; охарактеризувати життя різних верств населення; розвивати вміння порівнювати побут, житло, одяг античної й середньовічної людини та висловлювати власну думку щодо впливу техніки та транспорту на розвиток суспільства.

Обладнання: підручник, карта світу, Європи, роздавальний матеріал.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття та назви: натуральне господарство, ремесло, водяний млин, вітряк, механізми, годинник, замок, донжон, підйомний міст, «королівський шлях», пошта, кольчуга, обладунок, вогнепальна зброя.

Основні дати та події: ІХ ст. — початок використання вертикального ткацького верстата, ХІІІ ст. — поширення вітряків, ХІV—ХV ст. — поява перших механічних годинників, вогнепальної зброї.

Очікувані результати: учні навчаться: називати основні дати розвитку техніки в середньовічній Європі; застосовувати й пояснювати на прикладах основні поняття та терміни; характеризувати життя різних верств населення; порівнювати побут, житло, одяг античної й середньовічної людини та висловлювати власне судження щодо впливу техніки та транспорту на розвиток суспільства.

I.       Організаційний момент

II.     Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка творчого домашнього завдання

Розкажіть про своє «відвідування» середньовічної майстерні.

Завдання

Визначте, які з перелічених понять і назв належать до торгівлі, а які — до ремесла.

1) Цех, 2) статут, 3) ярмарок, 4) банкір, 5) Ганза, 6) майстер, 7) міняйли, 8) шедевр, 9) учні, 10) гільдія, 11) факторія, 12) вексель, 13) підмайстер, 14) лихвар.

Відповідь: ремесло — 1, 2, 6, 8, 9, 13; торгівля — 3, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 14.

Робота в групах

Складіть ланцюжок зі слів, понять, термінів відповідно до певної теми: «Середньовічне місто» (І група), «Розвиток ремесла» (ІІ група), «Розвиток торгівлі» (ІІІ група). Перемагає команда, у якої ланцюжок буде найбільшим.

Зразок відповіді

І група

«Середньовічне місто»: мер — бургомістр — ратуша — магдебурзьке право — магістрат — патриції — плебеї — комуна — …

ІІ група

«Розвиток ремесла»: цех — статут — майстер — підмайстер — шедевр — учні — …

ІІІ група

«Розвиток торгівлі»: гільдія — Ганза — факторія — ярмарок — міняйли — вексель — лихвар — банкір — …

III.   Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Сільське господарство.

2.   Розвиток техніки.

3.   Житло і хатнє начиння. Феодальний замок.

4.   Транспорт і шляхи сполучення. Зброя та військове спорядження. Одяг і прикраси. Їжа та напої.

1)  Транспортна система.

2)  Середньовічна зброя.

3)  Одяг.

4)  Їжа.

Проблемне питання

Чому винахід хомута дозволив здійснити наступний крок у розвитку сільського господарства?

1.   Сільське господарство

Варіант 1

Бесіда

1)  Як ремесло впливало на розвиток суспільства?

2)  Як винаходи впливали на життя середньовічного суспільства?

Розповідь учителя

Середньовічне суспільство мало аграрний напрямок розвитку економіки. Занепад Західної Римської імперії та виникнення варварських королівств внесли певні зміни й до ведення сільського господарства. Південні райони Європи ще зберігали античні навички агрокультури, а в південних областях відбувалися перетворення, на які впливали зміни клімату. Основною культурою землеробства була пшениця. Вирощували ячмінь, бобові, на півдні саджали маслини, виноград, пізніше араби завезли цитрусові. Займалися також садівництвом.

У сільському господарстві використовували прості, а іноді навіть примітивні знаряддя праці. Орали землю легким плугом, який робив борозни, але не перегортав землю. Збирали врожай за допомогою серпа та коси, а молотили або вручну, або котками, які тягали тварини. Урожаї були незначними.

Поступово відбувалися зміни в землеробстві. Було здійснено перехід на трипільну систему, за якою рілля поділялася на три поля: одне — засівалося навесні (ярові), друге — восени (озимі), третє перебувало під парою. Почали використовувати залізний плуг, що перегортав землю. Змінилася збруя: використання хомута дозволило активно застосовувати коней не тільки під час оранки, але й у перевезенні товарів та на інших роботах. Разом із тим урожаї залишалися невеликими. Землю в Середньовіччі не удобрювали.

У Середні віки існувало й тваринництво: розводили свиней, корів, овець, кіз, коней, а також домашню птицю — курей, качок, гусей. Продукція тваринництва мала велике значення в сільському господарстві та часто рятувала селян від голодної смерті.

Сільське господарство відігравало дуже важливу роль у житті селян, але воно було малопродуктивним і часто залежало від примх природи.

Варіант 2

Робота з підручником

Опрацюйте матеріал підручника та визначте особливості розвитку сільського господарства Середньовіччя.

Зразок відповіді

Особливості розвитку сільського господарства Середньовіччя

Перехід на трипільну систему, за якою рілля поділялася на три поля: одне засівалося навесні (ярові), друге — восени (озимі), третє перебувало під парою;

прості знаряддя праці — низькі врожаї;

почали використовувати плуг;

з’явився хомут і збруя, що дало нові можливості: використання коней, прискорене перевезення продукції тощо;

використання волів і коней під час оранки;

земля майже не удобрювалася;

життя селян в общині — допомога одне одному.

Робота з поняттям

1)  Пригадайте, що таке «натуральне господарство». Визначте його основні ознаки.

Зразок відповіді

Натуральне господарство — це господарство, у якому все вироблялося не для продажу, а для власного використання.

Ознаки натурального господарства

Дрібне (домашнє) ремісне виробництво;

потреби феодалів забезпечувалися практично повністю;

примітивні знаряддя праці;

слабкий розвиток торгівлі;

низький рівень агрокультури.

2)  Чому в період Раннього Середньовіччя було розвинене натуральне господарство?

3)  Як натуральне господарство впливало на розвиток середньовічного суспільства?

2.   Розвиток техніки

Варіант 1

Розповідь учителя

Розвиток техніки в Середньовіччі відбувався повільно, тільки з накопиченням певних знань. Практично все було створено ручною працею.

Ручні знаряддя праці в сільському господарстві не змінювалися, але замість легкого плуга почали використовувати плуг із залізним лемешем та відвалом, з’явилася й борона.

Відбулися зміни й в обробці металів. Горно заступає домна, що дає приріст кількості металу, що виплавляється. Розвивається ювелірна справа. Від ІХ ст. починають карбувати монету (здебільшого срібну, оскільки золота не вистачало).

Від ІХ ст. починають використовувати вертикальний ткацький верстат, а через століття відбувається активне застосування водяного колеса в сукнарстві, для обробки шкіри, збагачування руди, виробництва паперу.

У ХІІІ ст. починається поширення вітряків, що дає можливість людині не залежати від річок та активно використовувати вітряки для обмолочування зерна та виготовлення борошна.

ХІ ст. подарувало людству перші механічні пристрої. З’являються механічні годинники, які спочатку були величезними, і їх могли встановлювати тільки на баштах. Але це був перший крок до використання механічних пристроїв, і вже в ХV ст. з’являються кишенькові годинники.

Технічні успіхи змінюють життя людини Середньовіччя. Винахід вироблення прозорого скла був використаний не тільки для виготовлення віконного скла, а й для появи окулярів. Перші окуляри були зроблені в 1260 р.

Потреба в освічених людях сприяла змінам у виготовленні книг. Книги в Ранньому Середньовіччі писали вручну на пергаменті, тому вони були дуже дорогими. Але невдовзі від арабів європейці перейняли секрети виготовлення паперу, а в 1445 р. Йоганн Гутенберг надрукував першу книгу.

Варіант 2

Робота з підручником

Опрацюйте матеріал підручника та визначте основні технічні досягнення Середньовіччя.

Зразок відповіді

Основні технічні досягнення Середньовіччя

ІХ ст. — використання вертикального ткацького верстата;

Х ст. — використання водяного колеса в сукнарстві, для обробки шкіри, збагачування руди, виробництва паперу;

ХІІІ ст. — поширення вітряків;

ХIV ст. — поява перших механічних годинників;

ХV ст. — початок книгодрукування, поява кишенькових годинників;

поява хомута, домни, верхньобійного водяного колеса в Ранньому Середньовіччі.

Метод «Мозковий штурм»

 (Може проводитися тільки після пояснення матеріалу вчителем або самостійного опрацювання учнями підручника.)

Визначте особливості розвитку техніки в період Середньовіччя.

Зразок відповіді

Особливості розвитку техніки в період Середньовіччя

Практично все створено ручною працею;

перші ручні механізми — коловорот, домкрат, поршневий насос;

розвиток ремесла — розвиток техніки;

перші механізми приводилися в дію або людиною, або твариною тощо.

3.   Житло і хатнє начиння. Феодальний замок

Варіант 1

Розповідь учителя

Житло людини Середньовіччя залежало від природно-кліматичних умов та географічного положення. На півдні будинки мали більші вікна та були просторішими, ніж на півночі. Наявність лісу поблизу поселення також впливала на зовнішній вигляд помешкань. Проте житла простих людей були схожими між собою.

Житла в основному будували з дерева, кам’яне будівництво починається лише від ХІV ст. Будинки селян були дерев’яними, а дахи покривалися соломою, часто стіни обмазували глиною, а найбідніші люди жили в землянках. Будинки селян були одноповерховими й часто складалися з двох частин (в одній проживали люди, а в іншій — свійські тварини та птахи). Люди жили в одній великій кімнаті, у якій готували, працювали взимку та спали. У містах будинки мали два або три поверхи (через нестачу або дорожнечу місця). На першому поверсі були розміщені склади або майстерня, або лавка, на верхніх поверхах розташовувалися житлові приміщення. Хоча такі будинки були характерні для центру міста, у якому проживали купці та ремісники, а будинки бідних городян мало чим відрізнялися від жител селян. Палаци феодалів і патриціїв мали кілька поверхів, для опалювання кімнат ставили каміни. Кімнати розміщувалися одна за одною. Скло для вікон використовували в основному для релігійних споруд або в житлах заможних городян, а в простих будинках вікна затягували пергаментом чи промасленою тканиною. Освітлювали помешкання масляними лампами або сальними свічками, які сильно коптіли. Найбідніші використовували скіпу.

Узимку в будинках було дуже холодно. Зігрівалися за допомогою пічки або каміна, які не дуже допомагали, особливо у великих помешканнях. Дим виходив через отвори у стелі. У ХІV ст. почали будувати кахельні печі, що змінило систему обігріву жител. Меблі були дерев’яними та мали грубий і масивний вигляд. Використовували столи, стільці, ліжка та скрині. Заможні люди мали більш якісні меблі.

У середньовічних будинках (навіть у палацах) панувала антисанітарія. Каналізація та водогін були відсутні.

Життя в Середні віки не було безпечним, тому феодали будували собі укріплене житло, яке називалося «замок». Частіше за все замки будували в пристосованих для цього місцях — на пагорбах, біля річок.

На початку Середньовіччя феодали жили в таборах на пагорбах, оточених валом із частоколом та ровом. Але у ХІІ ст. починається активне використання каміння для будівництва замків.

Замок мав високі мури з вузькими бійницями та баштами. В’їзд до замку проходив через вежу з брамою, часто використовували ґрати та підйомні мости. Увечері ворота зачинялися, а міст підіймався. Основною спорудою замку була кількаповерхова вежа — донжон, який служив не тільки додатковою оборонною спорудою, але й місцем проживання власника замку та його сім’ї. Також у вежі були глибокі багатоповерхові підвали, які виконували функції сховища та в’язниці.

Замок був резиденцією феодала, тут розміщувалися всі приміщення та будівлі, необхідні для обслуговування — кузня, стайня, пекарня та ін. У ньому проживали воїни феодала, які обороняли замок. Для постачання води зазвичай викопували колодязь, а в разі його відсутності вода зберігалася в спеціальних цистернах. Для забезпечення захисту із замку створювався потаємний підземний хід, який дозволяв феодалу втекти, якщо замок захоплювали.

Замки були малопристосованими для життя. Опалення приміщень відбувалося тільки за допомогою камінів, які не обігрівали кам’яні стіни та підлогу, і тому взимку там було дуже холодно.

У ХІІ—ХІІІ ст. у Франції налічувалося близько 40 тис. замків, але з винаходом вогнепальної зброї роль замку як захисної споруди поступово згасала.

Варіант 2

Робота з підручником

Опрацюйте матеріал підручника та підготуйте розповідь про середньовічне житло: житло простих людей (І варіант), житло феодалів — замок (ІІ варіант).

Зразок відповіді

Житло простих людей

Будинки дерев’яні, кам’яне будівництво лише від ХIV ст.;

вікна затягували пергаментом або промасленою тканиною, скло використовували лише в будинках заможних людей і церковних спорудах;

освітлення — за допомогою масляних ламп або сальними свічками, які сильно коптіли;

каналізація та водогін були відсутні;

опалення вогнем, через пічки та каміни;

узимку в будинках було дуже холодно;

меблі були дерев’яні — грубі та масивні;

ліжко прикрашали балдахіном (у заможних будинках);

у будинках (навіть у палацах) панувала антисанітарія;

у містах будували дво-триповерхові будинки (для економії місця);

на першому поверсі будинків були розташовані склади, або майстерня, або лавка, на верхніх поверхах розміщувалися житлові помешкання.

Житло феодалів (замок)

Замки будували в пристосованих для облоги містах — на пагорбах, біля річок;

замки оточували ровом, у якому часто була вода;

від ХІІ ст. активно використовується каміння для спорудження замків;

замок мав в’їзні ворота з підйомним мостом;

захисні мури мали вузькі бійниці;

основна споруда замку — донжон (кількаповерхова вежа);

замок був резиденцією феодала, у ньому розташовувалися всі приміщення та будівлі для обслуговування — кузня, стайня, пекарня тощо;

вода зберігалася в спеціальних цистернах (за відсутності колодязя);

у замку часто був прокладений потаємний підземний хід;

замки були малопристосованими для життя;

опалення приміщень тільки за допомогою камінів (узимку було дуже холодно);

у ХІІ—ХІІІ ст. у Франції налічувалося близько 40 тис. замків;

із винаходом вогнепальної зброї роль замків як захисної споруди поступово згасала.

Додатковий матеріал

Насадження християнством забобонів у Середні віки не сприяло поширенню санітарії та гігієни. Турбота про тіло оголошувалася справою другорядною, гріховною й навіть шкідливою для здоров’я. У середньовічній Європі навіть можновладці стали сприймати потяг до чистоти як єресь.

Християнство почало забороняти лазні, і поступово вони зникли в Європі на багато століть. Особиста гігієна перебувала на вкрай низькому рівні, натільною та постільною білизною не користувалися навіть забезпечені верстви суспільства, комахи-паразити мали масове поширення.

Королева Іспанії Ізабелла Кастильська (кінець XV ст.) розповідала, що за все життя милася лише двічі — при народженні й у день весілля. Дочка одного з французьких королів загинула від вошивості. Папа Климент V загинув від дизентерії, а Папа Климент VII і король Філіпп II померли від корости. Французький король Людовік ХIV мився лише два рази за життя, до того ж тільки за порадою лікарів.

Методи боротьби з блохами були пасивними, наприклад, застосовували палички, якими чухали тіло. Під час обідів Людовіка XIV був присутній спеціальний паж для ловлення бліх короля. Заможні дами, щоб не розводити комах, одягали шовкові нижні сорочки, вважаючи, що воша за шовк не вчепиться, бо слизько. Ліжка заможних людей обов’язково були з балдахіном. Настільки поширені балдахіни мали цілком просту мету: щоб клопи та інші комахи не сипалися зі стелі.

Після того як французький король Людовік IX був облитий помиями із вікна, жителям Парижа було дозволено видаляти побутові відходи через вікно лише після того, як вони тричі попередньо крикнуть: «Бережися». Приблизно в ХVІІ ст. для захисту голів від нечистот були вигадані крислаті капелюхи. Спочатку реверанс мав на меті лише прибрати смердючий капелюх подалі від чутливого носа дами.

У середньовічних містах Європи не було каналізації, проте існували мури й рів, заповнений водою (він і виконував роль «каналізації»). Зі стін у рів скидалися відходи. У Парижі купи відходів за міськими стінами розросталися до такої висоти, що мури доводилося надбудовувати.

Нехтування гігієною обійшлося Європі дуже дорого: у XIV ст. від чуми («чорної смерті») Франція втратила третину населення, а Англія та Італія — до половини.

4.   Транспорт і шляхи сполучення. Зброя та військове спорядження. Одяг і прикраси. Їжа та напої

Розповідь учителя

1)  Транспортна система

Античний світ залишив після себе знамениті римські дороги. Але Середньовіччя практично знищило їх, розібравши більшість із них на зведення будинків. Мережа шляхів у середньовічній Європі практично була відсутня. Більшість доріг того часу — це протоптані стежки, які цілком залежали від природи: дощ і сніг робили їх непрохідними. Так звані «королівські дороги» були достатньо широкими, щоб на них могли роз’їхатися два вози, але в негоду багато з них так само ставали непридатними для подорожей. Мости стародавніх римських часів також були знищені — як для будівництва, так і для того, щоб стягувати плату за проїзд.

Феодальна роздробленість дедалі більше руйнувала мережу шляхів. Сильна королівська влада намагалася налагодити дороги, забезпечивши їх ремонт та охорону. Подорож середньовічними шляхами була тривалою й небезпечною. Купці пересувалися караванами з охороною. Однак найбільш популярними стали водні шляхи морями та річками: вони були і дешевші, і безпечніші. Крім того, кораблі та баржі підіймали більший вантаж і потребували меншої кількості людей, тобто були дешевшими. Також у Ранньому Середньовіччі була відсутня пошта. Відомості, листи передавалися спеціальними гінцями, але римська поштова система була знищена й почала відроджуватися дещо пізніше.

Варіант 1

2)  Зброя

Мабуть, найбільша увага в Середні віки приділялася розвитку зброярства. Середньовічна Європа постійно воювала, і тому успіх у війні часто залежав від якості та кількості зброї. Воїни Середньовіччя використовували холодну зброю. Основною зброєю був меч (від VІІ ст. — довгий меч), також використовували списи (існувало багато різновидів), булави, бойові сокири та ін. Для захисту використовували щити (дерев’яні, обтягнуті шкірами, пізніше — металеві), кольчугу або обладунок із металу, шкіряну сорочку, обшиту металевими предметами (бляшками, пластинами). На голову одягали шолом, який міг бути різного фасону — від шоломів, які повністю захищали голову й обличчя, до шоломів, які тільки прикривали голову.

Рицарський обладунок важив десятки кілограмів, і самостійно вдягнути його рицар не міг. А для того щоб сісти на коня, часто застосовували невеликі підйомні крани.

Рицарський обладунок прикрашався різними розписами, знаками та коштував дуже дорого, приблизно як 18—20 корів чи 250 овець.

На початку Середньовіччя основною військовою одиницею був вершник, тому коню приділяли багато уваги. Рицарський кінь також мав обладунок для захисту й коштував дуже дорого, тому що коні рицарів були навчені битися під час поєдинків і не лякатися битви.

Метальною зброєю були лук та арбалет. Так, під час Столітньої війни англійські лучники неодноразово знищували вдягнених в обладунки французьких рицарів. Під час облог обидві сторони користувалися військовими машинами для кидання каміння, нападники застосовували машини для руйнування мурів й брами.

У ХІV ст. з’являється вогнепальна зброя, яка суттєво змінює питання ведення війн та використання різної зброї.

3)  Одяг

Кліматичні умови Середньовіччя мали безпосередній вплив на одяг європейців. У зв’язку з похолоданням зросла кількість одягу, який потрібно було носити. Крім того, одяг став цупким і грубим, утративши античні яскраві кольори. Торгівля з іншими країнами Азії та Африки, а отже, й надходження тканин припинилися. Практично весь одяг люди виготовляли самостійно. Християнська церква також вплинула на одяг віруючих, закликаючи до прикриття «гріховного» тіла.

Тривалий час одяг для жінок і чоловіків був схожим: одягали сорочки з льону, короткі штанці, верхню сорочку та плащі. Не існувало суттєвих відмінностей між одягом багатих і бідних, він відрізнявся здебільшого якістю та прикрасами.

Від ХІІ ст. починає змінюватися жіночий одяг, виникає мода, з’являються сукні та інші види жіночого туалету. Жінки почали носити накидки на голові, на плаття одягали фартухи. Поступово до одягу людей додаються панчохи, які пізніше перетворюються на штани сучасного типу. Поява ґудзиків, які до цього не використовували, змінила фасони одягу, який став більш вигадливим. Дуже активно використовували хутро, особливо на півночі. Для знатних людей це були хутра або рідкісних тварин, або «благородних»: так, королі носили плащі з хутра горностаїв. Прості люди використовували хутра диких тварин, узимку носили кожухи з невичинених овечих шкур. У духовенства також з’явився власний одяг (плащі, сутани та ін.). Одяг вельмож починає суттєво відрізнятися від одягу простих людей: він стає пишним, підкреслюючи майнову та соціальну нерівність. Взуття робили зі шкіри, дерева, улітку ходили босоніж. На голову одягали ковпаки, капелюхи або берети, які виготовляли зі шкіри та тканини.

Прикраси виробляли із золота, срібла та коштовного каміння, для виготовлення одягу використовували коштовні нитки. Прикраси носили як жінки, так і чоловіки: персні, браслети, намиста, ланцюжки, брошки, розшиті шовком гаманці, золотисті та сріблясті ґудзики тощо. Прості люди прикрас практично не мали.

У ХІІІ ст. виникають герби, які вказували на належність до певного дворянського роду та засвідчували місце власника герба в суспільстві. Тлумаченням гербів почала займатися спеціальна наука — геральдика.

4)  Їжа

Харчування людини Середніх віків було дуже скромним: їли два рази на день, харчувалися нерегулярно, часто постилися (за цим стежила церква) — пісних днів було понад 160 на рік; пекли хліб (переважно житній), вживали боби, варили каші, якщо неподалік була річка чи море — їли рибу. М’ясні страви готували рідко (частіше на свята). Мало вживали фруктів та овочів, молоко та сири вважалися делікатесами, а цукру не знали зовсім (він був завезений зі Сходу в ХІІІ ст. і коштував дуже дорого), замінюючи його медом.

Їжа багатих людей значно відрізнялася від харчування бідняків. Вона була різноманітною, нею намагалися здивувати гостей. Здебільшого це були варені або смажені страви; використовували багато приправ (особливу популярність мали прянощі зі Сходу).

Люди пили багато пива та вина, спирт з’явився лише близько ХІ ст. Воду, особливо в містах, практично не вживали або розводили її навпіл вином чи оцтом.

Прості люди їли з глиняного або дерев’яного посуду, більш заможні використовували олов’яний або коштовний посуд. Виделками не користувалися, часто їжу брали руками, відрізаючи чи відламуючи її від великих шматків.

У Ранньому Середньовіччі етикету їжі практично не існувало: руки витирали об скатертини або навіть об спеціальних хлопчаків із пишним волоссям. Однак поступово з’являються правила вживання їжі, поширюється етикет.

Варіант 2

Робота з підручником (робота в групах)

Опрацюйте матеріал підручника, розгляньте ілюстрації та виконайте завдання: «озбройте» середньовічну людину (І група), «одягніть» середньовічну людину (ІІ група), «нагодуйте» середньовічну людину (феодала, міщанина чи селянина).

Зразок відповіді

Зброя середньовічної людини

Користувалися холодною зброєю;

використовували мечі (від VІІ ст. — довгий меч), кинджали, списи (існувало багато різновидів), булави, бойові сокири та ін.;

для захисту користувалися щитами (дерев’яними, обтягнутими шкірами, пізніше — металевими), кольчугою або обладунком із металу, шкіряною сорочкою, обшитою металевими предметами (бляшками, пластинами);

рицарський обладунок коштував стільки ж, як 18—20 корів чи 250 овець;

рицарський кінь також мав обладунок для захисту;

рицарський кінь коштував дуже дорого, тому що був навчений битися під час поєдинків і не лякатися битви;

рицарський обладунок важив кілька десятків кілограмів;

використовувалася метальна зброя — лук та арбалет;

під час облог використовували військові машини для кидання каміння, нападники застосовували машини для руйнування мурів і брами;

у ХIV—ХV ст. з’являється вогнепальна зброя.

Одяг середньовічної людини

Клімат став холоднішим, тому використовували багато одягу;

носили сорочки з льону, короткі штанці, верхню сорочку та плащі;

поступово почали вдягати панчохи;

спочатку жіноче вбрання практично не відрізнялося від чоловічого, потім з’являються сукні та інші види жіночого туалету;

одяг підкреслював майнову та соціальну нерівність;

вельможі починають носити яскравий одяг;

у духовенства з’являється власний одяг (плащі, сутани та ін.);

взуття робили зі шкіри, дерева, улітку ходили босоніж;

прикраси виробляли із золота, срібла та коштовного каміння, для виготовлення одягу використовували коштовні нитки; прості люди прикрас практично не мали.

Їжа середньовічної людини

Харчування було дуже скромним;

м’ясні страви їли рідко (частіше на свята);

пекли хліб (переважно житній), вживали боби, варили каші, якщо неподалік була річка чи море — їли рибу;

фруктів та овочів вживали мало;

молоко та сири вважалися делікатесами;

цукру не знали, замінюючи його медом;

пили багато пива та вина, спирт з’явився лише близько ХІ ст.;

харчувалися нерегулярно, часто постилися (за цим стежила церква).

IV.       Узагальнення та систематизація знань

(Кілька учнів отримують картки із завданнями та виконують їх, решта учнів працюють із документами.)

Робота з картками

Знайдіть помилки в тексті та виправте їх.

Палаци (замки) будувалися переважно на пагорбі, який височів над місцевістю. Оточений ровом з олією (водою), із високими стінами й вежами в кілька рядів, замок був досить надійною фортифікаційною спорудою. Навіть кілька сотень його захисників досить успішно стримували облогу кількатисячного війська. Над усіма будівлями замку височіла головна вежа — ратуша (донжон). Вона була як помешканням селянина (феодала), так і оборонною спорудою. Її підвали пристосовували для астрономічних досліджень (зберігання припасів). Також там часто викопували колодязь або влаштовували в’язниці. Нижні (верхні) поверхи були залами, де жив феодал зі своєю родиною та слугами. Важливим елементом вежі був потаємний хід, що дозволяв господареві в разі необхідності втекти в безпечне місце. Вежа могла оборонятися самостійно навіть тоді, коли інші укріплення замку захопив ворог.

Робота з документами

1.   Прочитайте уривок із джерела і дайте відповіді на запитання.

Із науково-публіцистичного твору про кулінарію Англії в Середні віки

Найперша кулінарна книга, що дійшла до нас, була написана в 1390 р. за наказом Річарда II. Це книга «The Forme of Cury». На жаль, сучасні знання про середньовічну кухню взяті в основному з непрямих джерел: із державних і церковних положень, книг про етикет та поведінку за столом. Більш детальну картину можна скласти на основі розповідей і віршів того часу, таких як «Кентерберійські оповідання» Джефрі Чосера.

Основним продуктом харчування в Середні віки був хліб, хоча залежно від району країни використовували різні види зерна для його приготування. Якість хліба залежала і від доходу сім’ї. Найбільш м’який і білий хліб виходив із пшениці, яку вирощували на добре зораному й удобреному ґрунті, що могли дозволити собі тільки власник маєтку, господар великих земельних угідь.

Найпоширеніший вид хліба — «суржик» — випікався із суміші озимої пшениці із житом. Темний хліб пекли тільки із житнього борошна. Хліб із ячменю й вівса був більше поширений на півночі Англії, де клімат холодніший і вологіший. Часто в борошно додавали незернові рослини, особливо в роки неврожаю. Боби, горох і навіть жолуді ставали компонентами дешевих сортів хліба.

Запитання

1)  Чому король наказав скласти кулінарну книгу?

2)  Чому хліб був основним продуктом харчування людей?

3)  Чому в борошно домішували незернові рослини?

2.   Прочитайте уривок із джерела і дайте відповіді на запитання.

Рецепт мигдального молока зі старовинної англійської кулінарної книги

Холодне мигдальне молоко було основним інгредієнтом, яким на швидку руку замінювали інші густі рідини, що використовувалися в багатьох стравах Середньовіччя. До нас дійшов тільки один рецепт, який датується 1467 р. і процитований Лорною Сасс у її книзі «На королівський смак», за яким мигдальне молоко має подаватися холодним. Сучасний мелений мигдаль робить рідину трохи зернистою. Цього можна позбутися, якщо попередньо розмолоти мигдаль у блендері, але не доводити горішки до пастоподібного стану, коли з них почне виділятися олія. Використовуйте в таких пропорціях:

Для більш рідкого молока:

1/2 чайної ложки меду або цукру;

щіпка солі;

200 мл окропу;

2 столові ложки білого вина.

Для густого молока (схожого на «білий соус»):

1,5 мл меду або білого цукру;

щіпка солі;

65 мл окропу;

1 столова ложка білого вина.

Покласти тертий мигдаль у миску. Додати у воду мед або цукор, сіль і залити отриманою рідиною мигдаль. Залишити настоюватися на 15—30 хвилин, помішуючи час від часу. Додати вино. Якщо необхідно за рецептом, то негусте молоко можна процідити. Тримати в холодильнику в закритому посуді протягом 48 годин.

В оригіналі за рецептом пропонується кип’ятити воду з медом або цукром і сіллю, або навіть зварити сироп, що вказує на те, що в Середньовіччі варили соуси набагато солодші, ніж вищенаведений рецепт. Для десертів у соус можна додати більше меду або цукру.

Запитання

1)  Звідки брали мигдаль в Англії в ХV ст.?

2)  Хто міг дозволити собі використовувати цей рецепт?

3)  Чи можливо в наші часи готувати за цим рецептом?

V.      Підсумки уроку

Основні висновки

Середньовічне суспільство поступово розвивалося та пройшло шлях від Темних віків, коли наслідки античної цивілізації були знищені, до часу відновлення господарювання та подальшого розвитку.

Відповідь на проблемне питання

Хомут дозволяв використовувати як тяглову силу коней, замінивши ними биків, оскільки кінь є більш витривалим і швидше працює.

VІ.    Домашнє завдання.

1.   Підручник: 1, § 3; 2, § 6; 3, тема 1. § 6.

2.   Творче завдання. Порівняйте одяг різних верств населення Середньовіччя.