| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із всесвітньої історії 7 клас |
Урок № 4 Середньовічне європейське суспільство Мета: сформувати в учнів уявлення про середньовічне європейське суспільство; створити умови для розуміння поняття феодалізму; розглянути феодальні відносини; установити зв’язок між розвитком суспільства та взаємовідносинами в ньому; охарактеризувати стани середньовічного суспільства; розвивати вміння порівнювати різні стани середньовічного суспільства та висловлювати власну думку щодо становища в ньому жінки. Обладнання: підручник, карта світу, Європи, роздавальний матеріал. Тип уроку: комбінований. Основні поняття та назви: феод, феодал, «феодальна драбина», сеньйор, васал, стани, «ті, що моляться», «ті, що воюють», «ті, що працюють», рицарі, міський стан, дворяни. Основні дати та події: VIIІ ст. — перше оформлення васалітету (реформи Карла Мартелла). Очікувані результати: учні навчаться: називати основні дати формування феодального суспільства та характерні риси структури середньовічного суспільства; пояснювати принципи васалітету; застосовувати та пояснювати на прикладах основні поняття та терміни; характеризувати феодальне суспільство та відносини в ньому; порівнювати різні стани середньовічного суспільства та висловлювати власне судження щодо становища жінки в середньовічному суспільстві.
Перевірка творчого домашнього завдання Організація інсценування зустрічі феодала, дрібного рицаря, купця, селянина та ремісника. Визначаються учасники міні-вистави, розподіляються ролі, які учні мають виконувати відповідно до підготовленого матеріалу (розповідь про причини, що спонукали до залучення до колонізації феодала, дрібного рицаря, купця, селянина, ремісника, ченця). Фронтальне опитування
План вивчення нового матеріалу
Проблемне питання Чому в середньовічному суспільстві «ті, що моляться» були першим станом, а голови держав належали до другого?
Варіант 1 Розповідь учителя До кінця VІІ — початку VІІІ ст. завершилося об’єднання варварського та римського суспільств. Вожді племен, церковна верхівка перетворилися на великих землевласників і стали основою для формування панівного стану суспільства, на який спиралася влада короля. Великі землевласники в разі небезпеки мали з’являтися зі своїми загонами для відбиття нападу на державу. Водночас дрібні землевласники почали самі шукати захисту від ворогів і переходити до сильних заступників. Таких людей називали васалами. За надання захисту вони складали обітницю вірності своєму заступнику — сеньйору (від латин. senior — старший) і зобов’язувалися служити йому, прибуваючи озброєними на його вимогу. Щоб мати у своєму розпорядженні загін важкоозброєних вершників (рицарів), великий землевласник міг частину своєї землі роздати воїнам за службу, які, у свою чергу, якщо дозволяв розмір володіння, могли передати його за службу своїм васалам. Відносини між сеньйорами і васалами нагадували драбину або піраміду. Така побудова суспільства дістала назву «феодальна драбина». Разом із тим існувало правило: «Васал мого васала — не мій васал», тобто сеньйор міг розраховувати тільки на власного васала, а на його підлеглих влада сеньйора не поширювалася. Ця система почала поширюватися в Європі, у 847 р. король Карл ІІ Лисий зобов’язав «кожну вільну людину обрати собі сеньйора». У середньовічних державах виникає правило бенефіцію, коли король надавав землю за служіння без права передачі її у спадок. Проте невдовзі бенефіціарій став спадковим і в ІХ—Х ст. набув рис феоду. Володіння феодом також передбачало військове служіння сеньйору, власників феоду стали називати феодалами, а суспільний лад — феодальним. Володіння феодалів та їхня влада посилювалися, і невдовзі королі стали «першими серед рівних». Для цього часу був характерний розподіл влади, коли кожний феодал відокремлювався і був сам по собі, практично володіючи окремою державою. Таке явище дістало назву періоду феодальної роздробленості, через які довелося пройти майже всім європейським державам. Варіант 2 Робота з підручником 1) Опрацюйте матеріал підручника та випишіть у зошит визначення понять: сеньйор, васал, «феодальна драбина», стан. Зразок відповіді Сеньйор — вищий феодал щодо нижчого. Васал — феодал, який одержав землю від сеньйора й залежав від нього. «Феодальна драбина», або «феодальні сходи» — відносини між феодалами, на вищих щаблях яких перебували найбільші, на нижчих — середні, ще нижчих — дрібні феодали. Стани — великі групи населення, що вирізняються своїми правами та обов’язками. 2) Опрацюйте матеріал підручника та складіть схему «Феодальна драбина». Зразок схеми
3) Об’єднайтеся в пари та за допомогою матеріалу підручника підготуйте короткі повідомлення: один учень із пари має розповісти про обов’язки сеньйорів щодо васалів, а другий — про обов’язки васала. Зразок відповіді Обов’язки сеньйора Повинен був захищати васала під час селянських повстань та війн; не мав права збільшувати оброк; не мав права відібрати феод без законних підстав; не мав права пригноблювати васала; допомагати васалу в його труднощах і негараздах; захищати від інших сеньйорів. Обов’язки васала Вирушати на війну за сеньйором із певною кількістю людей; викупати сеньйора з полону; допомагати сеньйору грошима; надавати притулок сеньйору у власному замку. Перевірка випереджального домашнього завдання Заслуховування підготовлених учнями доповідей про титули Середньовіччя: герцог, маркіз, граф, віконт, барон. Додатковий матеріал Рицарство виникло у франків у зв’язку з переходом у VIII ст. від народного пішого війська до кінного війська васалів. Рицарська присяга складалася з таких пунктів: щодня слухати обідню; наражати життя на небезпеку за католицьку віру; охороняти церкви й духовенство від грабіжників; охороняти вдів і сиріт; уникати несправедливого середовища та нечистого заробітку; для порятунку безневинного йти на поєдинок; відвідувати турніри тільки заради військових вправ; шанобливо служити імператорові в мирських справах; не відчужувати імперських ленів; жити зразково перед Богом і людьми. Протягом багатьох років склався певний рицарський кодекс, який включав: 1) Рицарські доблесті — мужність, вірність, щедрість, розсудливість, витончене спілкування, куртуазність, почуття честі й гідності, вільність. 2) Рицарські заповіді — бути віруючим християнином, охороняти церкву та Євангеліє, захищати слабких, любити батьківщину, бути мужнім у битві, коритися й бути вірним сеньйору, говорити правду та тримати своє слово, берегти чистоту моралі, бути щедрим, боротися проти зла та захищати добро тощо. Разом із тим це був романтичний образ рицаря. Здебільшого рицарі були малоосвіченими людьми з грубими манерами.
Варіант 1 Розповідь учителя У Х—ХІІІ ст. у Західній Європі сформувалися основні стани середньовічного суспільства. Люди в цих соціальних групах мали власний світогляд, спосіб життя, посідали певне становище. Стани суспільства з’явилися не з початком Середніх віків, а сформувалися із часом. Середньовічне суспільство поділялося на три стани: «тих, що моляться» (священики і монахи), «тих, що воюють» (рицарі) і «тих, що працюють» (селяни, ремісники та ін.). Соціальний статус переходив від батька до сина, разом із тим була можливість зміни статусу. Проте залишалися люди, які не входили до жодного стану, а саме купці, ремісники, інтелектуали, які здебільшого проживали в містах. У більшості країн поділ на стани не був офіційно закріплений. «Ті, що моляться» У процесі поширення християнства в Європі виникає прошарок духовенства. Основні обов’язки служителів християнської церкви полягали в здійсненні богослужіння та відправлянні церковних обрядів. Усе життя середньовічної людини було пов’язано з церквою: народження, хрещення, вінчання та поховання, сповідання та інші обряди кожного дня оточували людину. Середньовічне суспільство не можна було назвати багатим, але незважаючи на труднощі та голод, люди будували величезні храми, кожне поселення обов’язково мало церкву та священиків, духовенство отримувало десяту частину прибутків — десятину. Разом із тим духовенство не було однорідним, воно поділялося на духовні стани — від найвищих (прелати) до найнижчих (рядові священики та їхні помічники). Крім того, існувало «біле» (священики та їхні помічники) та «чорне» (монахи, ченці) духовенство. Це був стан, який формувався з представників інших станів. Майже всі відомі вчені й мислителі, значна частина письменників і поетів, художників, музикантів, належали до духовенства. Церква перетворилася на найбільшого землевласника, і церковні ієрархи стали поводитися як світські феодали, втручаючись у справи навіть королів. «Ті, що воюють» Великих землевласників, що мали у своєму розпорядженні землю та селян, називали феодалами. У Середньовіччі основу війська складали рицарі — важкоозброєні воїни-кіннотники. Бути рицарем вважалося нелегкою справою. До цього починали готуватися із семи років, діти феодалів ставали пажами в сеньйорів. Вони навчалися військової справи — фехтування, метання списа, їзди верхи. У 15 років юнак ставав зброєносцем. Через певний час зброєносця за особливі заслуги посвячували в рицарі. Кожний рицар мав озброєння: меч, спис, щит, обладунок (кольчуга чи лати, шолом із заборолом), бойовий кінь в обладунку, що коштувало дуже дорого. Рицарі дотримувалися кодексу честі — це сукупність правил поведінки, порушення яких вважалося ганебним. Усі рицарі мали герб і девіз. Більшість із них були малоосвіченими. Звичайні рицарі були васалами баронів і віконтів. Проте система васалітету була дуже непослідовною — титули та земельні володіння переплутувалися, чітко ця система не зберігалася. Крім того, рицарі могли переходити від одних сеньйорів до інших, що вважалося звичайною річчю. «Ті, що працюють» Найбільший стан середньовічного суспільства складали селяни. Вони не входили до системи васалітету, а були підданими. Селяни жили громадами, вели натуральне господарство. Основним видом їхньої діяльності було землеробство та скотарство. Поступово селяни потрапляють у повну залежність від феодалів (кріпацтво). Вони повинні були виплачувати оброк (частину врожаю, ремісничих виробів, сіна, дров тощо або певну суму грошей) та відробляти панщину (роботи в господарстві сеньйора — обробіток полів, ремонт шляхів і замків, хатня робота в сеньйора та ін.). Селяни перебували в повній залежності від феодала: без його дозволу вони не могли залишити маєток свого пана, крім того, сеньйор був суддею для селян. Завдання Складіть схему побудови середньовічного суспільства. Зразок схеми
Варіант 2 Метод «Ажурна пилка» Методика проведення. Учні об’єднуються у три групи, кожна з яких отримує текст із певною інформацією та ознайомлюється з нею. Потім учні переходять до інших груп, таким чином, щоб сформувалися нові групи, які складаються з представників усіх попередніх груп. Учні презентують одне одному результати роботи своєї групи. Після цього учні повертаються до своїх початкових груп, де узагальнюють отриманий матеріал, а основні висновки заносяться до зошита. Опрацюйте інформацію, представлену на картках (і / або матеріал підручника) про основні стани середньовічного суспільства: «ті, що моляться» (І група), «ті, що воюють» (ІІ група), «ті, що працюють» (ІІІ група), проаналізуйте її та зробіть висновки.
Картка № 1 «Ті, що моляться» Духовенство; виникає на початку Середньовіччя (християнізація Європи); основні обов’язки — здійснювати богослужіння та церковні обряди — таїнства — хрещення, вінчання, причащання, сповідання тощо; поділялося на духовні стани — від найвищих (прелати) до найнижчих (рядові священики та їх помічники); поділялися на «біле» (священики та їх помічники) та «чорне» (монахи, ченці) духовенство; у Європі було поширено католицтво; церква володіла великими земельними багатствами. Картка № 2 «Ті, що воюють» Феодали; рицарі — воїни-кіннотники — основа феодального війська; захищають суспільство зі зброєю в руках; починали готуватися із семи років — діти феодалів ставали пажами в сеньйорів — навчалися військової справи (фехтування, метання списа, їзди верхи); у 15 років юнак ставав зброєносцем; через певний час зброєносця, який відзначився, посвячували в рицарі; озброєння рицаря — меч, спис, щит, обладунок (кольчуга чи лати, шолом із заборолом), бойовий кінь в обладунку; рицарі дотримувалися кодексу честі — сукупність правил поведінки, порушення яких вважалося ганебним; кожний рицар мав герб та девіз; більшість рицарів були малоосвіченими. Картка № 3 «Ті, що працюють» Селяни; найчисленніша верства; жили общинами; натуральне господарство; землеробство, скотарство; особиста залежність — кріпацтво; виконували повинності для феодала; практично не мали прав.
Розповідь учителя Суспільство Раннього Середньовіччя було відокремленим. Погано розвинена транспортна система майже з повною відсутністю шляхів привела до занепаду торгівлі, наявність слабкої влади не сприяла взаємодії між общинами, примітивні знаряддя праці не потребували спеціальних знань для їх виготовлення, невисокий рівень життя формував відсутність значних потреб. Рівень агрокультури також залишався низьким і не потребував спеціальних складних знарядь праці. Усе це привело до того, що господарство на початку Середніх віків мало натуральний характер (натуральне господарство — господарство, у якому все вироблялося не для продажу, а для власного використання). Усе, що було потрібно, виготовлялося на місці — від продуктів харчування до виробів ремесла, від одягу до музичних інструментів, від зброї до прикрас. Тільки деякі речі та сировину (залізо, сіль тощо) вимінювали на власні вироби. Проте не лише селяни, а й багато дрібних феодалів вели натуральне господарство. Усе, що вироблялося в господарстві, задовольняло потреби як селян, так і феодалів. Гроші на той час були рідкістю. Але поступово ситуація змінювалася, і від ХV ст. натуральне господарство починає занепадати. Розвиваються товарно-грошові відносини, підвищується рівень агрокультури, виникають централізовані держави, які забезпечують захист, розвивається торгівля та будуються шляхи, зростає культурний рівень суспільства. Усе це приводить до розвитку товарного виробництва, коли більшість продукції, яка вирощувалася або виготовлялася, призначалася для продажу. Робота з підручником Опрацюйте матеріал підручника та знайдіть визначення поняття «натуральне господарство», його характеристики. Зразок відповіді Натуральне господарство — господарство, у якому все вироблялося не для продажу, а для власного використання. Характеристика натурального господарства Дрібне (домашнє) ремісне виробництво; потреби феодалів забезпечувалися практично повністю; примітивні знаряддя праці; слабкий розвиток торгівлі; низький рівень агрокультури.
Варіант 1 Розповідь учителя На початку Середньовіччя на шлюб впливали як античні, так і варварські традиції. Відповідно до римського права (законодавчої системи Римської імперії) дівчата могли виходити заміж із 12 років. Варварські традиції дозволяли шлюб між родичами, але забороняли між вільними та рабами. Поширення християнства змінило ставлення до шлюбу. Поступово збільшувався шлюбний вік, церква домагалася, щоб шлюб був добровільним, публічним, міцним та освяченим церквою. Питання шлюбу часто вирішували батьки, без згоди власних дітей. Разом із тим подружньої рівності не існувало — чоловік посідав панівне місце, а жінка здебільшого займалася господарством. Крім того, на стосунки в сім’ї впливала церква, яка відводила жінці негативну роль. Шанувалася фізична сила, оскільки часи Середньовіччя були періодом постійних війн, а жінка, яка може народжувати, сприймалася як зло (голодомори та розпорошення майна). До того ж праця жінки була малоефективною та вимагала тяжкої фізичної сили. Дітей народжувалося багато, але відсутність медицини та антисанітарні умови призводили до того, що виживала тільки кожна друга дитина. Високою була смертність серед жінок під час пологів. Вихованням дітей також займалася жінка. Хлопці до семи років були біля матері, а потім починали вчитися (залежно від статку сім’ї), а дівчата все дитинство проводили вдома, навчаючись і допомагаючи матері по господарству. Варіант 2 Робота з підручником Опрацюйте матеріал підручника та складіть основні тези про сімейні стосунки в Середньовіччі. Зразок відповіді Особливості сімейних стосунків у Середньовіччі На укладення шлюбу впливали римські та варварські традиції; шлюб укладався з 12 років; дозволявся шлюб між родичами; заборонявся шлюб між вільними та рабами; християнство змінило ставлення до шлюбу; церква домагалася, щоб шлюб був добровільним, публічним, міцним та освяченим церквою; подружньої рівності не існувало; ставлення до жінки було зневажливим, тому що в ці часи велося багато війн (цінувалися фізична та військова сила).
Гра «Снігова куля» Методика проведення. Учні об’єднуються у кілька команд, і представники кожної з них по черзі називають слова, які стосуються певної теми. Якщо команда не може відповісти, то залишає гру, а хід переходить до наступної команди. Перемагає команда, яка найдовше протримається у грі. Назвіть якнайбільше слів, які стосуються стану середньовічного суспільства «ті, що моляться». Зразок ланцюжка Церква — священик — монастир — собор — монах — єпископ — ченці — віруючі — католицтво — … Робота з документами
На думку середньовічних мудреців, кожний стан мав свої важливі обов’язки й був необхідним для інших. Вони не могли існувати одне без одного. Так, духовенство піклувалося про душі, рицарі захищали країну, а селяни всіх годували. Запитання 1) Чи погоджуєтеся ви з думкою середньовічних мудреців? Поясніть свою відповідь. 2) Як вписувалися в цю схему купці, ремісники, інтелектуали? Свою думку обґрунтуйте.
Єпископ Адальберон Ланський про три стани (ХІ ст.) Перший стан — воїни, захисники церкви і народу, усіх без винятку, як сильних, так і слабких… Другий стан — селяни; ці нещасні люди отримують щось лише ціною важкої праці. Усім — грошима, одягом, харчами — забезпечують вони весь світ. Жодна вільна людина не змогла б прожити без селян… Селянин годує господаря, який стверджує, що це він годує селянина… Так дім Божий (суспільство) поділяється на три частини: одні моляться, інші воюють, ще якісь працюють. Три… частини не потерпають від своєї відокремленості: послуги, надані однією з них, створюють умови для праці двох інших; відповідно кожна частина піклується про ціле. Так цей троїстий союз залишається єдиним, завдяки чому панує закон, а люди насолоджуються миром. Запитання 1) Чим єпископ Адальберт пояснював такий поділ суспільства? 2) Що було покладено в основу такого поділу суспільства? 3) Що, на думку єпископа, забезпечувало єдність суспільства? 4) Чим така структура суспільства відрізнялася від римського чи германського?
Із «Поеми про версонських віланів»[1] Естуле Гоза (ХІІ ст.) Перша праця в році — до Іванового дня (24 липня). Вілани повинні косити луки, згрібати і збирати сіно в копички і складати їх у стіг..., а потім везти на панський двір. Коли скажуть... Але настає серпень і з ним нова робота... Вони зобов’язані панщиною і про неї не слід забувати. Вілани повинні жати хліб, збирати і зв’язувати його у снопи, складати скиртами посеред поля і відвозити негайно до амбара. Цю службу вони несуть із дитинства, як несли її предки. Так працюють вони на сеньйора... Потім вони знову повинні відробити панщину. Коли вони розорали землю, то йдуть за зерном в амбар, сіють і боронують... До Різдва потрібно здати курей... На Пасху знову панщина... Після цього потрібно їхати в кузню підкувати коней... Потім на них лежить пічний бан, і це найгірше. Коли дружина вілана туди вирушає і справно платить свій оброк, приносить своє тісто, то пекарка, пихата і зверхня, бурчить, а пекар невдоволений і лається, він присягається господніми зубами, що піч буде протоплена погано і що їм не доведеться їсти доброго хліба — він буде непропеченим. Запитання 1) Про що розповідається в наведеному уривку з поеми? 2) Які повинності селян згадує документ? 3) Що таке пічний бан?
Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок. Основні висновки Середньовіччя ще називають феодалізмом тому, що побудова суспільства ґрунтувалася на використанні феоду — земельного володіння, яке надавалося за службу. Побудова вищого світу середньовічного суспільства дістала назву «феодальна драбина». Середньовічне суспільство було поділено на три стани: перший — духовенство, другий — феодали і третій — селянство. Більшість господарств Раннього Середньовіччя мало натуральний характер. Відповідь на проблемне питання Християнська церква відігравала важливу роль у житті середньовічної людини, супроводжуючи її від народження до смерті.
[1] Вілан (від латин. villa — вілла, маєток) — особисто вільний, але земельно залежний від землевласника селянин. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Переглядів: 1045 | | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Всього коментарів: 0 | |
