Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із української літератури 8 клас (нова програма)

УРОК № 47 Олександр Довженко. «Ніч перед боєм». Видатний український кінорежисер і письменник

УРОК № 47 Олександр Довженко. «Ніч перед боєм». Видатний український кінорежисер і письменник

Тема. Олександр Довженко. «Ніч перед боєм». Видатний український кінорежисер і письменник. Його оповідання про Другу світову війну. «Ніч перед боєм» — твір про героїзм, самовідданість, патріотичні почуття українців, проявлені під час воєнного лихоліття

Мета: ознайомити учнів із найголовнішими фактами з біографії митця, зі зразком малої прози О. Довженка — оповіданням «Ніч перед боєм»; учити визначати роль образів-персонажів у розкритті ідейного змісту твору та авторської позиції; розвивати вміння учнів сприймати й осмислювати художній твір, логічне мислення, зв'язне мовлення, виявляти основні проблеми, порушені в оповіданні; виховувати почуття патріотизму, мужності та відданості своїй батьківщині.

Теорія літератури: оповідання, художні образи, художні засоби.

Обладнання: портрет письменника, виставка його книг, ілюстрації до твору.

Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу

Хід уроку

І. АНАЛІЗ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

ü Вступне слово вчителя.

«Я народився і жив для добра і любові. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм»,— писав Олександр Довженко. Але видатний український письменник, кінорежисер, автор одного з дванадцяти кращих фільмів світу помилявся. Він сам, його творчість належали не тільки його сучасникам, а належать і, поколінням нинішнім та прийдешнім. У цьому ми й переконаємося на сьогоднішньому уроці.

III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

ü Розповідь учителя (або повідомлення учня) про О. Довженка.

«...Не був він тоді ще ні художником, ні кіномитцем, не мав ніякого голосного імені, а проте на всіх, буквально на всіх людей справляв враження надзвичайно талановитої, гарячої, закоханої в життя людини, особливої людини. Про що б не заходила мова — про нові вистави у театрі, про шкільні справи (я тоді вчителював на селі), про вчинену комусь несправедливість, про мистецтво й літературу, про вузькість поглядів у декого з громадських діячів того часу чи про перспективи народного господарства,— Довженко займався, як вогонь, хоча не раз до палких речей домішував добру пайку суто українського гумору, скрашуваного, як сонячним промінням, чарівною його усмішкою. У мене залишилось таке враження, що й тоді я вже знав напевне: ця надзвичайна людина відзначиться в житті надзвичайними якимись ділами, хоч невідомо ще було не тільки мені, а й самому Довженкові, в якій само сфері. “Довженко” — це слово, яке з притиском вимовляли всі, хто тільки з ним стрічався»,— писав видатний український поет і літературознавець Максим Рильський. І він мав рацію: Довженко став визнаним у світі кіномитцем, він — людина надзвичайно широких інтересів, уподобань, талантів і, головне, палкий патріот рідної України.

Народився майбутній письменник у селі на березі чудової річки Десни, у звичайній бідній сім’ї, де було 14 дітей (тільки двоє з них дожили до дорослого віку — Олександр і його сестра Поліна). Було в цій родині багато горя й злиднів, багато тяжкої праці, сварок. Усі дорослі, окрім діда,— неписьменні. Але почитаймо автобіографічну повість Довженка «Зачарована Десна»: батько «скільки ... землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість», мати нічого у світі так не любила, «як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає з землі всяка рослиночка, ото... радість», дід «любив гарну бесіду й добре слово. Він був наш добрий дух лугу і риби», навіть прабаба, яка немилосердно проклинала всіх і все — робила це з особливим почуттям, слова «лились з її вуст невпинним потоком, як вірші з натхненного поета». Скільки ж треба мати любові, щоб так тепло описувати своїх далеко не безгрішних родичів! Скільки треба мати життєлюбства, сили духу, щоб вижити в тих майже нестерпних умовах і бачити при тому красу, радість, відчувати вдячність долі за «співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки... музику... клепання коси».

Юність Олександра Довженка припала на буремні роки Першої світової війни, революцій, громадянської війни. Важко було розібратися молодій людині. Олександр приставав то до одних, то до інших, шукаючи істини. Потрапляв у полон, ледь урятувався від розстрілу. Змінював професії: учитель, художник-карикатурист, дипломат. Та ось владно «забрало в полон» нове захоплення — кіно, яке в той час було ще німим. Довженко їде на Одеську кінофабрику й стає там режисером, сценаристом, знімає фільми. Потім буде Київська кіностудія (нині — кіностудія імені О. П. Довженка), будуть злети й невдачі, заборони й тріумфи. А фільм «Земля» буде визнаний одним із 12 кращих фільмів світу.

Скрізь, де бував Довженко, він прагнув удосконалити світ, зробити його кращим, красивішим. «На початку 1930-х його дуже дратував пустир на території кіностудії, і там він разом із двома робітниками та садівником висадив фруктові й декоративні дерева. Але там був ще й склад вугілля — Довженко казав, що хоч сто років буде працювати, не звикне до його виду. Дістав беріз, тамарисків і висадив у неділю все це»,— згадують колеги — сучасники митця.

1941 року розпочалася велика війна. Олександр Довженко, як відомий письменник, міг перебути цей час у глибокому тилу. Але він став військовим кореспондентом, бував у найгарячіших точках фронту. Ось він бере інтерв’ю на аеродромі в льотчика-героя Гусарова перед його вильотом. А потім дізнається, що цей пілот, виконавши бойове завдання, тяжко поранений, ледь притомний, зумів дотягти бойову машину до свого аеродрому, щоб зберегти таку потрібну техніку, і тільки тоді помер. Одразу ж з’являється Довженків нарис «Стій, смерть, зупинись!». Ось Олександр Петрович розмовляє із селянами на щойно звільнених від окупантів територіях і дізнається про «тихі, непомітні» подвиги, які потім ляжуть в основу його оповідань,— селянка Марія Стоян рятує двох наших льотчиків, назвавши їх своїми синами, і гине сама. Іван Орлюк, герой «Повісті полум’яних літ», побачивши, що вороги наближаються до його позицій, викликає вогонь на себе. Письменник досліджує Людину на війні, витоки її мужності, героїзму, патріотизму. Розмовляючи про це з чоловіком сестри, військовим хірургом Миколою Дудком, він цікавиться, що того найбільше вразило на війні. Лікар відповів: «Людина на війні — це воля. Є воля — є людина. Нема волі — нема людини». І розповів про одного бійця, який, маючи тяжке поранення й зараження крові, вижив завдяки своєму нестримному бажанню жити, бити ворога й прогнати його зі своєї землі. Ще й надихнув на боротьбу за життя інших поранених і навіть самого хірурга та медперсонал на працю. Так з’явилося оповідання «Воля до життя» й багато інших. Довженко не славив партію та вождів, як було тоді прийнято, а настійливо доводив, що перемогу здобуто завдяки мужності та героїзму простих солдатів, матросів та всього народу — від старих дідів, жінок до дітей, і здобуто цю перемогу надто великою ціною. Коли з’явився один із кращих творів Довженка — кіноповість «Україна в огні», він був прочитаний самим Сталіним і... заборонений. З того часу митець у «кремлівському полоні»: його не пускають у рідну Україну, обривають усі контакти, приставляють «наглядачів». Серце митця зупинилося на 62-му році життя на знімальному майданчику. Так він і залишається, попри всі його завбачливі прохання, у чужій землі донині.

ü Робота з підручником.

Доповнення відомостей про Довженка, відповіді на запитання, виконання завдань (вибірково).

ü Проблемне запитання.

— Чи може одна людина, навіть дуже талановита, змінити щось у суспільстві, допомогти своєму народові? Свою відповідь обґрунтуйте.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

ü Складання анкети-характеристики письменника.

Ім’я, по батькові, прізвище — Олександр Петрович Довженко

Роки життя — 1894-1956

Місце народження — хутір В’юнище (с. Сосниця) на Чернігівщині

Батьки — неписьменні селяни; батько Петро Семенович, мати Одарка Єрмолаївна

Освіта — місцеві початкова та вища школи, Глухівський учительський інститут, Київський комерційний інститут (економічний факультет)

Рід занять — учитель, художник-карикатурист, дипломат, кінорежисер, кіносценарист, критик, журналіст

Захоплення — кіно, літературна творчість

Сімейний стан — одружений

Основні твори — «Зачарована Десна», «Україна в огні», оповідання, кіноповісті, нариси, «Щоденник» та ін.

Нагороди, відзнаки — приз Міжнародного кінофестивалю у Венеції, Орден Леніна, звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, дві Державних (Сталінських) премії, Премія праці Міжнародного кінофестивалю в Готвальдові, Премія за найкращий фільм Міжнародного кінофестивалю в Маріанських Лазнях (Чехословаччина), звання народного артиста РСФСР, Орден Трудового Червоного Прапора, Перша премія автору сценарію Всесоюзного кінофестивалю (посмертно), Ленінська премія (посмертно)

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Уміти розповідати про письменника та його творчість, історію створення оповідання, знати сюжет, уміти його переказувати, коментувати, висловлювати свої думки та почуття.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

ü Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Я думаю, що такі люди, як Довженко, є для України «сіллю землі», тому що...

Категорія: Конспекти уроків із української літератури 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (07.01.2019)
Переглядів: 11 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: