Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із української літератури 8 клас (нова програма)

УРОК № 25 ВОЛОДИМИР СОСЮРА. ПАТРІОТИЧНІ МОТИВИ ВІРША «ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ»

УРОК № 25 ВОЛОДИМИР СОСЮРА. ПАТРІОТИЧНІ МОТИВИ ВІРША «ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ»

Мета: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом В. Сосюри; опрацювати ідейно-художній зміст твору поета «Любіть Україну»; розвивати навички виразного читання, вміння грамотно висловлювати свої думки, спостереження, робити висновки, узагальнювати навчальний матеріал, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати естетичний смак, почуття патріотизму, пошани до рідної України, її культури, звичаїв, зневажливе ставлення до загарбників, ворогів.

Тип уроку: засвоєння знань і формування умінь.

Обладнання: портрет В. Сосюри, краєвиди України, вислови про Україну, аудіо- й відеозаписи, тексти творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

(Звучить запис пісні «Україна» у виконанні В. Сорочик.)

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В житті одного я єством всім бажаю

Тій пісні, що з серця мого виринає,

Мов колос рясний, що зростає з зерна,—

Щоб тільки народу служила вона.

Цими рядками відкривається чудова збірка поезій «На струнах серця», що належить Володимирові Сосюрі. Хто він? Як «пісня його серця» служила народові? Що хотів донести до читача натхненний поет? Відповідь на ці запитання ви зможете знайти сьогодні на уроці.

III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя

Широкоплечий, кремезний, обличчя смагляве, задумливі вишнево-карі очі. Швидка хода, голос високий,ніжний. Таким був В. Сосюра — виразник поетичної душі свого народу. Творчість Володимира Миколайовича назавжди залишиться однією з найяскравіших сторінок рідної країни.

2. Життєвий і творчий шлях В. Сосюри

(Повідомлення учнів на теми: «Дитинство В. М. Сосюри», «Роки навчання. Любов до літератури», «В. Сосюра у вирі історичних подій», «Літературна діяльність митця»)

2.1. Дитинство Володимира Миколайовича Сосюри.

Народився Володимир Сосюра 06.01.1898 р. на станції Дебальцеве Донецької області. Своє походження родина пов’язує з французькою лінією Соссюрів, представником якої був відомий мовознавець Фердинанд де Соссюр, або з козацьким родом, від кубанських Сосюр.

Сім’я була великою: батько з матір’ю і восьмеро дітей. Батько — Микола Володимирович: «Цей феномен і жертва свого часу, — як писав про нього поет,— був людиною лагідною і здібною. За фахом кресляр, але на своєму віку змінив багато професій. Учителював по селах, був сільським адвокатом (за п’ятак писав селянам «прошеніє» до суду, був землеміром, будівничим, чорноробом, брався за кайло і спускався в шахту. Часто конфліктував з начальством, тому й міняв роботи. А відтак і сім’я змушена була переїжджати з місця на місце.

Батько чудово малював, особливо аквареллю, грав на гітарі й гарно співав. А ще пробував писати вірші російською та українською мовами. Скрута й нестатки гнітили його, він став часто випивати і рано помер».

Мати поета — Марія Данилівна Локотош, робітниця з Луганська, займалася домашнім господарством і вихованням дітей. Замолоду була дуже красивою, навіть на загальноміському балу в Луганську одержала перший приз за красу.

Після народження Володимира сім’я переїжджає в селище Третя Рота (тепер місто Верхнє), де й минуло його дитинство.

З дитинства запам’ятав Сосюра і білу крейдяну гору, і все в акаціях село, і терпкий смак кислиць. Згадувалась йому й бідна материна кофта, і стоптані батькові чоботи.

2.2. Роки навчання. Любов до літератури.

Перші роки навчання пройшли під наглядом батька. Коли хлопчик звертався до нього з проханям розв’язати задачу, тато навмисне відмовлявся допомагати, пояснюючи це тим, що таких задач він ніколи не розв’язував. Володя був «круглим відмінником». А коли він після другого класу за відмінне навчання приніс додому похвальний лист і повне зібрання творів М. Гоголя, батько від радості заплакав.

Після смерті батька доводилось навчання поєднувати із заробітками, щоб самому жити, та й допомагати матері. Працював у бондарному цеху, телефоністом, чорноробом, не цурався випадкових заробітків. Злидні та скрута не дали змоги здобути середню освіту. Після двокласної сільської школи вчився в ремісничому училищі на слюсаря, а потім — у Кам’янській сільськогосподарській школі, яку змушений був покинути, бо після смерті батька (1919) на нього, старшого в сім’ї, лягли турботи про матір та сімох менших братиків і сестричок.

Змалку хлопчик багато читає. Особливо його захоплює пригодницька література. Позаяк грошей на книжки не було, то він навіть у перехожих запитував, чи немає в них чогось цікавого про нишпорок. Аж поки не «наткнувся» на Сергія Лукича Зубова, завідувача заводської бібліотеки, який став постачати йому літературу.

Володимир багато читав. Його серце окрилювали Шевченкові вірші. Захоплювався він і творами Франка, Лесі Українки, Пушкіна, Лермонтова. Сам почав писати з чотирнадцяти років. Узявшись за перо в далекі дні юності, митець не випускав його з рук понад сорок років.

Упродовж 1922-1923 років Сосюра вчиться в Харківському університеті імені Артема, а потім два роки — на робітфаці Харківського інституту народної освіти (університету).

2.3. В. Сосюра у вирі історичних подій.

1918 р. у складі робітничої дружини содового заводу В. Сосюра бере участь у повстанні проти кайзерівських військ, стає козаком петлюрівської армії, входить до особистої варти самого Петлюри. Згодом він втік з її лав і потрапив у полон до денікінців. Його розстрілювали як петлюрівця, але рана виявилась несмертельною, й поет вижив. Судив В. Сосюру і червоний ревтрибунал, і тільки житейська мудрість голови трибуналу, котрий розгледів у хлопчині поета, врятувала йому життя.

1920 р. В. Сосюра опинився в Одесі, де його, хворого на тиф, прийняли до своїх лав бійці Червоної Армії. 1920-1921 рр. В Сосюра воює з білополяками та армією Н. Махна.

1941 р. поет був евакуйований до Башкирії, 1942 р. працював в Українському радіокомітеті в Москві, 1943 р. входив до редакції фронтової газети «За честь Батьківщини».

Поет помер від гіпертонії 8 січня 1965 р.

2.4. Літературна діяльність митця.

Перші поетичні спроби були російською мовою, очевидно, під впливом перчитаних російських книжок. Коли писав першого вірша, то, як згадує поет, у нього було таке «ідіотське обличчя», що бабуся, проходячи повз нього, сказала: «Кинь писати, бо з розуму зійдеш».

Та вирішальний вплив на формування майбутнього поета мала російська і українська класика (Пушкін, Лермонтов, Шевченко, Франко), народна пісня.

Славу принесли В. Сосюрі вже перші збірки — «Поезії» (1921) та «Червона зима» (1922). Син шахтарського краю, Сосюра став натхненним співцем рідного краю і людської праці.

Лірику Сосюри років Вітчизняної війни (збірки «В годину гніву», 1942; «Під гук кривавий», 1942; числені публікації в періодиці) проймають два мотиви: віра в перемогу й водночас неретушований показ людської біди.

Повоєнна творчість поета — це повний злет його таланту. За збірку поезій «Щоб сади шуміли» Сосюрі присуджена Державна премія І ступеня (1949), а за книги «Ластівка на сонці» та «Щастя сім’ї трудової» — Державна премія імені Т. Г. Шевченка (1963).

Поет відгукувався на всі актуальні питання сучасності, тонко відчував нове в житті. На його тексти створено багато чудових пісень. Поезія Сосюри сама по собі є чарівною мелодією.

2.5. Особливості поетичного слова В. Сосюри.

Щирість ліричного голосу письменника, безпечність його почуттів хвилює нас до глибини душі. Усе своє життя він жив і дихав поезією. Вона була часткою його самого.

Його слово має магічну дію, бо зіткане з палкого й ніжного поетового почуття. Найскладніші теми з народного життя поет умів зігріти щирим теплом свого серця. Для стилю Сосюри притаманні схвильованість, емоційність, реалістична образність, уміння задушевно вести розмову з читачем.

Рідна мова стала невичерпною криницею поетичного слова, звідки він черпав скарби, укладаючи їх у віршовані рядки. В. Сосюра завжди дбав про точність і красу слова, афористичність вислову.

Він надовго ввійшов до українських сердець, оскільки вся творчість поета — зразок вірного служіння народові.

2.6. Пошукова робота.

(Учитель на дошці записує слова: де Соссюр, восьмеро, Локотош. Учні розкривають зміст даних слів.)

Де Соссюр — дворянське прізвище предка В. Сосюри, рід котрого, згідно з сімейною легендою, походив від француза, що захопився героїзмом запорозьких козаків та вирушив з ними в українські степи.

Восьмеро — кількість дітей у сім’ї Миколи Сосюри.

Локотош — прізвище матері, яка працювала на патронному заводі в Луганську. На міському балу отримала перший приз за вроду.

3. Аналіз вірша В. Сосюри «Любіть Україну»

3.1. Слово вчителя.

Безліч творів В. Сосюри присвячено патріотичній темі, протягом цілого життя він повсякчас сповідається в любові та клянеться у вірності рідній землі. Причому образ Вітчизни поступово розростається: від маленької Третьої Роти через степове роздолля Донеччини — до всього українського світу з неодмінними «ясними зорями» й «тихим водами». Саме за незгасну любов до України неповторному Володьці судилося зазнати найбільше прикрощів, але одні приписи чи й навіть вирок не змусили його відректися від найдорожчого.

3.2. Історія написання твору.

Грізне життя фронту давало Сосюрі новий матеріал. Біль за понівечений Київ народив прекрасні рядки любові до України в жадані години його визволення.

Поет часто потерпав за свої вірші. Йому навіть закидали, що він недруг українського народу. Командній Лізі Сталіна — Берії — Кагановича необхідно було вбити в людях саме дуже небезпечне для них почуття любові до рідної землі, до рідної країни.

Патріотичний вірш «Любіть Україну», написаний 1944 р., 1951 р. став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. В. Сосюру знову припиняють друкувати, він живе під загрозою арешту, яка зникає тільки зі смертю Сталіна 1953 року.

Вірш уперше був опублікований у «Київській правді» та «Літературній газеті».

3.3. Виразне й осмислене читання поезії.

3.4. Обмін враженнями щодо прочитаного.

3.5. Словникова робота.

□ Купина — у біблійній міфології — кущ, який горить і дивом не згорає;

□ зойки — крики;

□ пурпуровий — темно-червоний;

□ канонади — гучні звуки від пострілів;

□ багнети — ножі на рушницях;

□ батареї — важка зброя, гармати.

Довідка

Неопалима купина — символ незнищенності української землі та її народу.

3.6. Повторне читання твору. Ідейний зміст твору.

«Любіть Україну!» — це палке слово поета, мовлене в радісну годин визволення української землі. В. Сосюра створив ліричний образ «вишневої України», який оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче наполотні вправного живописця. Сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет, зокрема, до кожного з нас і до всього народу:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Поет змальовує Україну, як «в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному й нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верби над ставами, сяють вогні електростанцій. Ми всотуємо українську пісню, думу, красу українських національних святинь, які нагадують золоті моря пшениці в неозорих степах, сердечно любимо Україну «у сні й наяву, любимо і красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну».

Український народ «своїми ділами» завоював пошану й повагу інших народів, і ми повік не забудемо звитяг славного лицарства запорізького, тих безсмертних оборонців нашого краю, нашого козацького роду.

Поет у творі звертається до всіх узагалі і до кожного зокрема. Анафора «Любіть Україну» робить вірш струнким і композиційно завершеним.

Поетове слово звучить щиро й безпосередньо. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до юнака:

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину...

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Палким закликом-заповітом завершується високопатріотична поезія В. Сосюри:

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

3.7. Художні особливості твору.

Передусім звертає на себе увагу емоційно-схвильований заклик — «любіть Україну», виражений двічі риторичним звертанням, яке і загострює увагу читача, і передає емоції автора, і є ідейно-пафосною, ідейно-композиційною основою твору.

Автор не випадково використовує епітет «солов’їна». Саме він розкриває красу рідного слова, синівську любов до рідної мови:

...в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях до весен і світлих, і щирих.

Ця строфа цікава ще й тим, що В. Сосюра використовує один із найпоширеніших художніх засобів — метонімію, тобто заміну понять на основі їх зв’язку, перенесення назви одного явища на інше. Зрозуміло, що багнети і грім канонад уособлюють народ, армію, яка принесла визволення від фашистських окупантів (нагадуємо, що поезія написана 1944 р.).

В. Сосюра обережно використовує зображально-виражальні засоби, ніби побоюється збитися на фальшиву пишномовність, пустопорожній пафос. Поодинокі епітети влучні, точні, викликають цілу симфонію асоціацій: вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі (усі епітети, крім першого, інверсовані, що підсилює звучання і зміст означуваного ними слова). Нечисленні порівняння (любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води, між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками) доповнюють поетичний образ рідної землі, так само, як і метафора «в просторів солодкому чарі», яка образно і сконденсовано передає красу отчого краю, його природи.

Серед порівнянь особливе смислове навантаження несе вираз «як та купина, що горить — не згора», своєрідний перифраз біблійної неопалимої купини як символу безсмертя народу, Батьківщини, яких не поневолити фашистам.

Такою — живою, реальною, зримою — постає Україна у вірші, що закінчується зверненням до молоді знову у формі заклику (юначе! дівчино!) до серця кожної людини.

Простота художніх засобів і їх довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — тим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою Україну у віках.

3.8. Характеристика образу України.

Поет знаходить прості й водночас піднесені слова, щоб змалювати образ рідної землі, щоб аргументувати свій заклик. І чи не найдоказовіший серед аргументів той, що Батьківщина — світ, який щодня, щохвилини, щомиті оточує людину: це сонце, вітер, трава, води — джерела життя. Людина не може існувати без них, тому її любов до них органічна, як і любов до Вітчизни.

Образ України для поета — це краса її природи і її солов’їна мова, мелодійна, милозвучна, співуча. Це і її духовний потенціал — мова солов’їна, пісня, душа. Це і її люди — працьовиті, невсипущі, бо світяться електровогні, чути зойки гудків. Це і її діти, дівчата- красуні.

3.9. Завдання учням.

(Вибрати малюнок, котрий ілюструє вірш Володимира Сосюри. Пояснити свій вибір, опираючись на основні мотиви поезії.)

3.10. Запис у зошити.

Тема: зображення поетичного образу України, її краси й величі. Ідея: возвеличення палкої любові українців до рідного краю. Основна думка: закликає українців любити рідну землю: «Любіть Україну!»

Жанр: громадянська лірика.

Віршовий розмір: амфібрахій.

1.11. Обговорення змісту вірша. Бесіда.

· З приводу чого В. Сосюра написав свій вірш?

· Чому письменник уважає, що любити Україну потрібно як у щасливу мить, так і в «годину негоди»?

· Що приваблює автора вірша в Батьківщині?

· Чим необхідно довести свою любов до рідного краю?

· Якою В. Сосюра зображує Україну?

· З якою метою Україна порівнюється з купиною?

· Як у вірші згадано воєнне лихоліття?

· Поясніть, як ви розумієте рядки:

Не можна любити народів других,

Коли ти не любиш Вкраїну!..

· Чому В. Сосюра акцентує увагу на вічному зв’язку кожної людини з Батьківщиною?

· Від чого застерігає автор поезії юнака і дівчину у своєму зверненні до них?

· Чому ця поезія актуальна і сьогодні?

3.12. Прослуховування пісні у виконанні хору (відеозапис).

3.13. Пошуково-дослідницька робота.

Підрахувати кількість ужитого у вірші дієслова «любити» в різних формах, іменника «Україна». Зробити висновок. (Це особливий стилістичний прийом, який виділяє головну думку.)

ІV. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Рольова гра

Рядки В. Сосюри «Не можна любити народів других, Коли ти не любиш Вкраїну» стали приводом для цькування поета та звинувачень у буржуазному націоналізмі. Уявіть себе сучасником В. Сосюри. Ви стали свідком розмови, під час якої на адресу поета звучать вищезазначені звинувачення. Спробуйте захистити його, узявши участь у толерантній дискусії. Можливо, вам допоможе цитата з Біблії, яку використовували у своїх творах такі велетні духу, як Т. Шевченко та І. Франко.

А ще кто речет, яко люблю

Бога, а брата своего ненавидит,

Ложь есть.

(Від Іоанна 4:20)

2. Гра «знайди слово»

Додайте слова в кожний рядок, не порушуючи римування вірша.

Любити Вітчизну, любити завжди

Любити Вітчизну, любити ... (завжди),

поля її росні, зелені ... (сади)

і їй не жаліти за дні ... (молоді)

ні крові у битві, ні поту в ... (труді).

Любити Вітчизну, любити ... (завжди),

і села її і її ... (городи),

і їй всі бажання, пориви й ... (думки)

на світлій дорозі у світлі ... (віки).

Володимир Сосюра

3. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

□ Любити Україну — це... —

□ Свою любов до України можна довести... —

□ Людина не може бути справжньою, духовно багатою без почуття... —

□ Я — частина майбутнього України, тому повинен.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Проведення тестового опитування за віршем «Любіть Україну!»

1. Віршований розмір вірша:

А хорей; Б ямб;

В дактиль; Г амфібрахій.

2. Поезія має форму:

А послання: Б монологу;

В діалогу; Г полілогу.

3. Художній засіб у творі «Любіть Україну!»:

А гіпербола; Б анафора;

В антитеза; Г епітет.

4. Уперше вірш був опублікований у:

А «Громаді»; Б «Житті і слові»;

А «Літературній газеті»; Г «Новій зорі».

5. Україну В. Сосюра називає:

А могутньою; Б великою;

В радісною; Г вишневою.

6. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до:

А юнака;

Б дівчини;

В вихованців дитячого садку;

Г тих, хто у скрутний для країни час зрадив її.

7. «Всім серцем любіть Україну свою,— і вічні ми будемо з нею». Ці рядки в композиційній будові твору є:

А експозицією; Б кульмінацію;

В зав’язкою; Г розв’язкою.

8. Дерева, які шумлять над ставом, це...

А тополі; Б берези;

В верби; Г клени.

9. Українську мову В. Сосюра називає:

А милозвучною; Б солов’їною;

В гучною; Г веселою.

10. Рідна країна горить — не згорає, як та:

А зірка; Б райдуга;

В діброва; Г купина.

11. Любити свій край потрібно:

А як вишневий сад;

Б у годину негоди;

В мов цінну річ;

Г не звертаючи уваги на ментальність його народу.

12. Без Батьківщини кожний українець —

А сирота; Б вітер у полі;

В порох і дим; Г дорожній пил.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Категорія: Конспекти уроків із української літератури 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (03.12.2018)
Переглядів: 43 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: