Учительська світлиця

Урок № 22

Іван Франко. Короткі відомості про письменника. «Іван Вишенський».
Історична основа повісті

Мета: поглибити знання учнів про життя та творчість Івана Франка; ознайомити з реальними подіями, які лягли в основу повісті «Іван Вишенський», та особою прототипу головного героя повісті; розвивати усне зв’язне мовлення, словниковий запас учнів

Очікувані результати: учні знають матеріал про життя й творчість І. Франка, знають про події, що стали основою повісті «Іван Вишенський», прототип головного героя.

Теорія літератури: історична поема, повторення поняття «прототип».

Обладнання: портрет І. Франка, портрет І. Вишенського

Тип уроку: комбінований.

• І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Серед представників будь-якої нації завжди є ті, на кого рівняються, хто є сіячем духовності, носієм рис ментальності. Серед них — видатний український письменник Іван Франко. Про цього митця та його твір «Іван Вишенський» піде мова сьогодні на уроці.

• ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Перевірка домашнього завдання.
2. Гра «Ланцюжок».

Поставте одне одному по черзі питання на тему «Рима й способи римування», «Віршові розміри».

3. Бесіда.

— Згадайте все, що вам уже відомо про Івана Франка.

— Якими «титулами» нагороджено І. Франка?

4. Словникова робота.

Розтлумачте поняття «Великий Каменяр», «титан праці», «велетень людського духу», «український Мойсей».

• ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Розповідь учителя.

План розповіді вчителя

1. Життя та творчість І. Франка.

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту (тепер с. Івана Франка Дрогобицького району Львівської області). 1865 року помер батько. На шістнадцятому році Франко залишився круглим сиротою — померла мама. Дорога ж до знань на цьому не зупинилася. Іван навчається в Дрогобицькій гімназії, читає в оригіналі твори Ґете, Лессінґа, Шиллера, Расіна, Корнеля та ін. Береться й сам за літературну працю. Перший вірш — «Великдень 1871 року» — Франко присвятив батькові. Перекладає твори Гомера, Софокла, Ґорація, Гейне, а також «Слово про похід Ігорів», «Краледворський рукопис» В. Ганки. У гімназії Іван Франко обстоює думку, що основою української літературної мови має бути мова народна.

Після закінчення гімназії Іван вступив до Львівського університету. Через 16 років закінчив Чернівецький університет.

1877 року Івана Франка вперше заарештували. Перед цим поліція зробила обшук на його квартирі, виявивши революційну літературу. Франка звинувачують у приналежності до таємної соціалістичної організації та ув’язнюють на 9 місяців.

Відстоювання власних позицій позначалося на матеріальних статках. Був час, коли письменник зовсім не мав коштів на проживання і змушений був мешкати у робітника Данилюка. У квітні 1881 року Франко їде в село Нагуєвичі. Крім літературної праці, займається й щоденною селянською роботою.

1887 року виходить перша збірка його поезій «З вершин і низин». Згодом світ побачили збірки «Зів’яле листя» (1896), «Мій Ізмарагд» (1898), у яких переважають мотиви філософської та інтимної лірики, «Із днів журби» (1900). Франко є автором поем «Панські жарти», «Смерть Каїна», «Похорон», «Іван Вишенський», філософської поеми «Мойсей» (1905).

У 80-х роках побачили світ найкращі повісті Івана Франка «Борислав сміється» (1882) та «Захар Беркут» (1883), «Перехресні стежки» (1899–1900) та ін. З-під пера митця виходять і драматичні твори «Сон князя Святослава», «Кам’яна душа». Особливу популярність здобула п’єса І. Франка «Украдене щастя» (1893).

Великі надії на здійснення політичних і літературних намірів покладав Франко на Київ, куди прибув наприкінці лютого 1885 року. Там Франко одружується з Ольгою Хорунжинською.

1892 року Франко виїжджає до Відня, щоб закінчити докторську дисертацію «Про Варлаама і Йоасафа та притчу про однорожця». Через рік відбувся захист, Франко здобув ступінь доктора філософських наук.

1894 року трапилася нагода посісти професорську посаду кафедри історії української літератури і мови Львівського університету, але завдяки діям польсько-шляхетських шовіністів, кандидатуру письменника було забалотовано.

1897 року від перевтоми Франко захворів. Подальші роки також були не з легких.

1908-го Франко знов захворів. Велика перевтома призвела до нервових розладів, хвороби обох рук і пальців.

Початок Першої світової війни застав родину Франка в трагічному становищі. Хвора дружина перебувала в лікарні, сини — в армії. Позбавлений засобів до існування, письменник мешкав у домі шкільного товариша, але продовжував працювати.

Помер І. Франко 27 травня 1916 року, похований 31 травня на Личаківському кладовищі у Львові.

Твори І. Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано.

2. «Іван Вишенський». Історична основа повісті.

Про Івана Вишенського збереглося дуже мало архівних матеріалів. Відомо, що він народився між 1545–1550 роками в містечку Судова Вишня (за назвою містечка взяв собі псевдонім), недалеко від Львова. Здобув вищу освіту, закінчивши Острозьку школу, згодом перейменовану в академію. Писав притчі, вірші, поеми, жив у різних містах Галичини, Поділля та Волині, деякий час — при дворі князя Костянтина Острозького. У середині 80-х років XVI ст. Вишенський постригся в ченці й оселився в Греції на горі Афон. Упродовж сорока років мешкав там у кількох монастирях, потім оселився в печері, вів аскетичний спосіб життя, назавжди відрікшись від земних благ. Але не забув про рідний край і, передаючи в Україну поетичні послання, у яких обстоював життєві інтереси народу, викривав жорстоких панів та єпископів, мріяв про справедливий суспільний лад. На прохання друзів та однодумців Вишенський приїжджає до України, але, не погоджуючись із діяльністю українських священиків, повертається на Афон. Тут, у печері, й помирає приблизно в середині 20-х років XVII ст.

До Івана Вишенського ніхто в українській літературі не наважився так сміливо висловити свою точку зору з приводу безчинств феодалів-кріпосників у церковних сутанах. Прогресивні традиції І. Вишенського-полеміста знайшли продовження у творах Михайла Андрелли, в українських сатиричних віршах XVIII ст. Творчість Івана Вишенського має не лише всеслов’янське, а й світове значення. Ідея соціальної рівності — провідна для Вишенського.

В основу поеми Івана Франка покладено історичний факт про останні роки життя Івана Вишенського на горі Афон. 1621 року православні українці звернулися до Вишенського з проханням повернутися в рідний край, щоб допомогти захистити православ’я.

2. Творча робота.

Створіть «портрет-припущення» І. Франка на основі того, що вам уже відомо, портрету та характеристики письменника М. Рильським, С. Єфремовим, П. Тичиною.

«Іван Франко — це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України»,— сказав про талановитого письменника М. Рильський.

«Це був справжній енциклопедист вдачею, людина, що їй ніщо людське не чуже, що про все мала свою думку, часто оригінальну, глибоку...» (С. Єфремов)

«...Наш Франко — то одна з найбільших окрас світової літератури». (П. Тичина)

3. Рольова гра «Входження в образ».

Спробуйте перевтілитися в образи письменника та Івана Вишенського. Розкажіть про їх життєву позицію від першої особи.

• ІV. Систематизація й узагальнення вивченого матеріалу

Бесіда.

— Чи згодні ви з тим, якими титулами нагородили Франка сучасники?

— Чи можете стверджувати, що життя реальної історичної особи Івана Вишенського — подвиг? Поясніть свою позицію.

— Який урок для себе засвоїли з вивченого сьогодні?

• V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Вивчити теоретичний матеріал
2. Прочитати поему І. Франка «Іван Вишенський».

• VІ. Підсумок уроку

Заключна бесіда.

— Поділіться враженнями від знайомства з особою письменника.

— Визначте значення теми «Історична основа повісті “Іван Вишенський”» для розуміння особистості І. Франка.

— Що ви вважаєте найхарактернішою рисою Франка?