| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із української літератури 8 клас |
Урок № 18 Тарас Шевченко. Життя та творчість. Поезія «Думи мої, думи мої...» Мета: повторити вивчений раніше матеріал про життя й творчість Т. Г. Шевченка та поглибити знання про поета; проаналізувати ідейно-художній зміст поезії «Думи мої, думи мої...»; розвивати навички виразного читання, аналізу поетичного твору Очікувані результати: учні знають біографію поета, ідейно-художній зміст його поезії «Думи мої, думи мої...», уміють виразно читати та коментувати зміст цього твору. Теорія літератури: лірика, жанри лірики, філософська лірика. Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка М. Божія «Думи мої, думи мої...»; картини й малюнки Т. Шевченка, різні видання творів поета, фото пам’ятників Кобзарю, картки з надрукованими фрагментами біографії митця, текст вірша «Думи мої, думи мої...» Тип уроку: комбінований.
Вступне слово вчителя. Про Т. Г. Шевченка ми вже згадували в цьому навчальному році — він є автором переспіву «Плач Ярославни». Але сьогодні поговоримо не тільки про Шевченка-перекладача, а й про Шевченка — духовного батька нашої нації, Великого Кобзаря, познайомимося з одним із його програмових віршів — «Думи мої, думи мої...».
— У якому віці ви вперше почули ім’я великого поета? — Які твори Т. Г. Шевченка читали? — Назвіть вірш, що знаєте напам’ять. — Що вам відомо про життя Великого Кобзаря? — Чому його так називають?
План розповіді вчителя
«Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури»,— так сказав про Кобзаря Великий Каменяр — Іван Франко. Дитячі та юнацькі роки Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року, а помер — 10 березня 1861 року. Ця людина була геніальним поетом, письменником, художником, графіком, громадським діячем, мислителем, народним співцем, непереборним захисником прав принижених, патріотом свого краю, Сином України, Християнином з великої букви. Народився майбутній поет у сім’ї кріпаків. В 11 років хлопець залишився сиротою. З дитинства знав, що таке страждання, зазнав багато горя та знущань. 1822 року Тараса віддали «в науку». За два роки хлопець навчився читати й писати, засвоїв деякі знання з арифметики. Сам Тарас відчув великий потяг до малювання, читання. Після 14 років Шевченко стає дворовим слугою поміщика. Восени 1828 — на початку 1831 років Тарас зі своїм паном побував у Вільно, де став очевидцем революційних подій. Уже в цей час він професійно володів олівцем. Петербург, навчання в Академії мистецтв 1831 року Тарас переїжджає з паном до Петербурга. Енгельгардт віддає хлопця на 4 роки в майстерню до живописця В. Ширяєва, сподіваючись зробити з Тараса дворового маляра. Улітку 1836 року Шевченко познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком та Є. Гребінкою, В. Григоровичем, художниками О. Венеціановим, К. Брюлловим, письменником В. Жуковським. Навесні 1838 року вони викупили молодого поета з кріпацтва. Шевченко стає студентом Академії мистецтв та улюбленим учнем Брюллова. Він гарний портретист, опанував також мистецтво гравюри, графіки та ілюстрації. Хлопець невтомно працював, щоб підвищити рівень своєї освіти. Тарас читає твори світової літератури, історичні та філософські праці. У цей час уже має власний творчий доробок поезій. Початок поетичної творчості Т. Шевченко почав писати вірші приблизно 1837 року, коли навчався в Петербурзі в живописця Ширяєва. Йому хотілося словом вилити тугу за рідним краєм, скласти думи й пісні як оті легендарні кобзарі. Першим, хто звернув увагу на те, що молодий художник потайки від інших пише вірші своєю рідною мовою, був Євген Гребінка. Сам Шевченко не надавав великого значення своїм віршам і соромився показувати їх друзям. Гребінка ледве вмовив його дати декілька поезій для свого альманаха «Ластівка». Проте сам альманах побачив світ лише наприкінці 1841 року, після того, як уже було видано першу невеличку книжечку молодого поета. А перша збірка поетичних творів Шевченка з’явилася друком 1840 року під назвою «Кобзар» (8 поезій). Потім вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844). Вірші справили на українське суспільство велике враження, проте російська богема поставилася до них негативно, звинувативши Шевченка в тому, що він пише «мужицькою мовою». Улітку 1842 року Тарас намалював за сюжетом поеми «Катерина» картину з такою ж назвою, яка стала одним із найпопулярніших творів українського живопису. Творчість Шевченка, присвячена Україні 1843 року Шевченко приїздить в Україну. Він побував у Києві й на Полтавщині, зустрівся із закріпаченою ріднею. Під впливом баченого й пережитого пише вірші (осуд царської Росії за поневолення українського народу). Після повернення до Петербурга в лютому 1844 року починає видавати серію малюнків «Живописна Україна». 1844 року вийшов передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки». Тоді ж написано й гострополітичну поему «Сон» («У всякого своя доля...»). Шевченко закінчив Академію мистецтв. Навесні 1845 року вдруге повернувся в Україну, де його зустріли як великого національного поета. Тарас Григорович став співробітником Київської археографічної комісії, багато подорожував Україною, збирав фольклорні й етнографічні матеріали та замальовував історичні й архітектурні пам’ятки. Восени 1845 року пише такі твори: «Іван Гус» («Єретик»), «Сліпий», «Великий льох», «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим...», «Холодний Яр», «Давидові псалми». Коли поет важко захворів, він наприкінці 1845-го написав вірш «Заповіт», у якому проголосив заклик до революційної боротьби за визволення рідного поневоленого народу. Через антирежимний характер твору «Заповіт» не міг бути надрукований, тому розповсюджувався серед народу в рукописних списках. Перший арешт Шевченка та заслання до Оренбурга 1846 року Шевченко прибув до Києва. У квітні поет став членом Кирило-Мефодіївського товариства, основною ідеєю якого було українське національне відродження й панславізм. 21 лютого 1847 року став учителем малювання в Київському університеті. У березні 1847 року, після доносу, почалися арешти членів товариства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 року, відправили до Петербурга. Там він написав низку творів, об’єднаних у цикл «В казематі». Після обшуку поета відправили в заслання до Оренбурга. На вироку Микола І власноручно дописав: «Під найсуворіший нагляд й із забороною писати й малювати». Всупереч суворій забороні, Шевченко продовжував потайки малювати й писати. У засланні поет познайомився з іншими революціонерами. Навесні 1848 року його включають до складу Аральської експедиції. Перебування на озері Кос-Арал стало дуже продуктивним для творчості митця. Другий арешт Шевченка У квітні 1850 року поета вдруге заарештовано, за півроку заслано в Новопетровський береговий форт, на півострів Мангишлак. Сім років на півострові — найважчі часи його життя. Поет, попри заборону, продовжує творчу діяльність, багато пише та малює. Шевченка звільнено із заслання тільки 1857 року (за два роки після смерті Миколи І). У серпні Тарас Григорович залишив Новопетровськ і через Астрахань дістався Нижнього Новгорода. Там він затримався майже на півроку, бо виїзд до Москви й Петербурга було заборонено. Упродовж усього часу Тарас Григорович не припиняв творити. Навесні 1858 року він прибув до Петербурга, його тепло зустріли українські друзі та численні прихильники. У червні того ж року поет оселився в Академії мистецтв, де жив до самої смерті. Багато видатних людей приїжджали туди, щоб познайомитись із Шевченком та відвідати його. Третій арешт та життя під наглядом поліції Через 12 років розлуки з великими складнощами поет отримує дозвіл повернутися в Україну. Улітку 1859 року нарешті повертається на батьківщину, мріє про одруження та придбання землі над Дніпром. Але третій арешт руйнує плани на майбутнє: після кількаразових допитів Шевченка зобов’язують повернутися до Петербурга. До останніх днів поет перебуває під пильним наглядом влади. Останні роки життя Хоча Шевченко знесилений морально та фізично, він продовжує творити. У друкарні П. Куліша 1860 року побачило світ нове видання «Кобзаря». Того ж року надруковано «Кобзар» у перекладі російських поетів. У січні 1861-го випущено окремою книжкою Шевченків «Буквар» — посібник для навчання в недільних школах України — коштом автора накладом 10 000 примірників. Тяжко хворий поет бере участь у підготовці першого номера журналу «Основа». Останній вірш «Чи не покинуть нам, небого...» Шевченко записав олівцем на офорті автопортрета 1860 року. 10 березня 1861 року Шевченко помер. 13 березня його поховано спочатку в Петербурзі. Згідно із заповітом, прах Кобзаря перепоховано в Каневі на Чернечій Горі. (Учні оглядають матеріали фотовиставки пам’ятників Т. Г. Шевченка в Україні та світі, виставки творів поета, виданих в Україні й світі (фото обкладинок книжок тощо).)
У друкарні Фішера на початку квітня 1840 року під назвою «Кобзар» вийшла перша збірка поезій досі невідомого молодого автора Тараса Шевченка. Книжечка містила лише вісім поезій, серед яких був вірш «Думи мої, думи мої...». Це — програмний вступ до першої поетичної збірки Шевченка. У вірші «Думи мої, думи мої...» Шевченко розмірковує над філософським питанням про роль поета й поезії в суспільному житті. Автор уболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє жалюгідне становище, пригніченість України. За жанром вірш «Думи мої, думи мої...» — громадянська лірика. Член Головного управління цензури О. Г. Тройницький зазначав, що у вірші «Думи мої, думи мої...» «слишком горько высказывается скорбь автора об уничтожении казачьей вольности, над могилой которой, по словам его, “Орел чорний сторожем літає”, и грусть его на чужбине, т. е. на севере России, по родине его, Украйне». (Бородін В. С. «Т. Г. Шевченко і царська цензура».) Свої вірші Т. Шевченко називав «думками», «думами», сумуючи в Петербурзі за рідним краєм, уболіваючи за його долю, страждаючи від того, що українці, а серед них і його рідні, знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання, Шевченко підтримує своїх земляків словом, хоче їм нагадати про славні традиції козацької вольниці. Він захищає жебраків, покриток, усіх тих, кого доля не милувала, і сподівається, що «найдеться дівоче серце, карі очі, Що заплачуть на сі думи», і тоді він буде щасливий. Своє палке слово, поет посилає на захист скривджених, на славу своєї неньки України: «В Україну ідіть, діти, В нашу Україну». Своїми дітьми і квітами поет називає думки, які «стали на папері Сумними рядами». Шевченко страждає ще й від того, що його сльози «Чуже поле поливають», що помре він на чужині. Але надія на те, що його «діти» підуть в Україну і там знайдуть щиру правду, втішає поета.
— Визначте тему вірша. (Зображення нестерпної туги за рідним краєм, бажання бути визнаним на Батьківщині завдяки своїм творам.) — Яка ідея поезії? (Уславлення нескореності, сили духу, що допомагає творити, вижити за важких умов на чужині.) — Назвіть проблемне питання твору. (Роль поета й поезії в суспільному житті.) — До якого жанру лірики належить поезія? (Громадянська лірика.) — Які образи-символи використовує поет? (Чорний орел (над могилою сторожем літає), ворон (думка, як ворон, літає та кряче), соловейко (серденько соловейком щебече та плаче нишком).) — Які тропи найчастіше трапляються у вірші? (Звертання: «Думи мої», «Мої голуб’ята», «Мої любі»; епітети: «Думи мої єдині», «Лиха година», «Тихими речами»; порівняння: «Привітаю, як діток».) — Визначте поетичне кредо Кобзаря. (Служити словом своєму народові.)
Створіть словесний психологічний портрет поета Т. Г. Шевченка на основі почутого на уроці, побаченого на виставці та картини М. Божія.
Інтерактивна вправа «Мозковий штурм». — Як ви розумієте слова Ліни Костенко, присвячені Т. Г. Шевченкові? Є в Шевченка народження дата,
Заключна бесіда. — Що нового ви дізналися про Т. Г. Шевченка? — Що вас здивувало, викликало почуття захоплення, бажання наслідувати? — Про що б ви хотіли дізнатися більше? | |
| Переглядів: 1241 | Коментарі: 1 | |
| Всього коментарів: 0 | |
