Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із української літератури 6 клас (нова програма)

Урок № 57 Позакласне читання. Народна легенда «Шандровський соляний колодязь»

Урок № 57

Позакласне читання. Народна легенда «Шандровський соляний колодязь»

Мета: зацікавити учнів, спонукати їх до самостійного читання, до роздуму над прочитаним; розвивати навички коментування найцікавіших епізодів; ведення читацьких щоденників

Очікувані результати: учні цікавляться літературою, самостійно знайомляться з народною легендою, уміють толерантно й аргументовано доводити свою думку, відстоювати власну ­позицію.

Теорія літератури: народна легенда.

Обладнання: географічна карта, видання твору, ілюстрації до нього; читацькі щоденники

Тип уроку: бесіда з позакласного читання.

  • I. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Звертаємося знову до наших витоків — усної народної творчості, адже саме вона стала першоосновою для створення художньої літератури й тепер надихає митців на творчість, підказує теми та ідеє, засоби виразності.

Дуже добрий був звичай у давнину: не військові з військом боротися, а висувати богатирів, які змагатимуться між собою. Те військо, чий богатир брав гору у двобої, вважалося переможцем. Часто-густо богатирі-переможці виявлялися благородними людьми, які замість особистої винагороди хотіли отримати певні пільги для свого народу. Про це ви прочитали самостійно, і на сьогоднішньому уроці ми обміняємося своїми вра­женнями.

  • ІІ. Бесіда з позакласного читання
  1. Огляд читацьких щоденників.
  2. Класифікація читацьких інтересів шестикласників за читацькими щоденниками та читацькими формулярами; коментар учителя.
  3. Огляд української та світової пригодницької літератури для дітей.
  4. Переказ ключових епізодів легенди «Шандровський соляний колодязь», їхнє коментування.
  5. Словникова робота.

Мараморош — живописна східна частина Закарпаття, територія басейну гірської річки Тиси. У західній частині Мараморошу розташований Хустський район, у якому знаходиться село Олександрівка (колишня назва Шандрово).

Шандрово (назва, яка прижилася в селі ще за часів Австро-Угорської імперії) (нині Олександрівка) — батьківщина закарпатської ропи.

Ропа — насичений соляний розчин.

Надокучило — набридло.

Тичка — палиця, яку втикають у землю для позначення межі, огорожі й таке інше.

Сторопіли — заніміли, розгубилися від здивування.

Нівроку — нічого собі.

Силун — силач.

До герцю — до змагання, бою, двобою.

Спантеличеного — збитого з толку.

Келих — кубок, чаша.

Чиряти — добувати, випарювати.

Надавчий — той, який надає право.

  1. Обмін враженнями щодо прочитаного.

— Що вам найбільше запам’яталося в повісті й чому?

— Наскільки реальні події, описані в легенді?

— Згадайте види діяльності, про які йдеться в переказі. (Військова справа, сільськогосподарська діяльність, видобуток солі.)

— Визначте головну думку твору. (Уславлення богатирів, патріотів рідної землі.)

— Визначте жанр прочитаного твору. Обґрунтуйте своє твердження.

  1. Творче завдання.

Придумайте інші заголовки до переказу.

(«Богатир Павло Киниж», «Здобувач привілею».)

  1. Завдання пошуково-дослідницького характеру.

Назвіть риси характеру головного героя-богатиря Павла Кинижа й підтвердьте їх прикладами з тексту.

(Сильний, працьовитий, добрий, патріот свого краю.)

  • III. Закріплення знань, умінь і навичок
  1. Гра «Логічні пари».

Утворіть логічні пари персонажів за народною легендою «Шандровський соляний колодязь».

султан

 

син

батько

 

угорський богатир

турецький богатир

 

король

 

  1. Літературний диктант.
  2. Назвіть ім’я турецького султана, який оголосив війну Угорщині. (Сулейман.)
  3. До якої річки привів своє військо король Матвій? (Дунай.)
  4. Чому ніхто з ворогуючих військ не наважився переправитися на другий берег? (Боялися, щоб їх не вбили під час переправи.)
  5. Яке рішення прийняв султан, щоб вирішити нарешті, хто виграє війну? (Запропонував, щоб богатирі з однієї та другої сторони помірялися силами.)
  6. Куди вирушили королівські гінці, щоб усе-таки відшукати найсильнішого богатиря? (До Мараморошу.)
  7. Як звали парубка, якого гінці привезли до короля Матвія? (Павло Киниж.)
  8. Як богатирі мірялися силою? (Штовхали човни.)
  9. Чий богатир переміг у змаганні? (Угорський.)
  10. Скільки днів святкував перемогу король Матвій? (Три дні.)

10) Що попрохав Павло у винагороду за перемогу в герці? (Щоб король віддав людові соляний колодязь у Шандрові.)

11) На чому був написаний лист короля Матвія? (На песячій шкурі.)

12) Яка головна думка легенди «Шандровський соляний колодязь»? (Уславлення патріотів рідної землі.)

  1. Гра «Шифрувальник».
  • ІV. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольної роботи.

  • V. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Найбільше мені запам’яталося…

 

 

 

Шандровський соляний колодязь

Турецький султан Сулейман, побивши сербів, оголосив війну королю Матвію і повів своє військо на Угорщину.

Король Матвій зібрав велике військо й рушив назустріч туркам. До самого Дунаю підвів він своє військо, а на протилежному березі в завойованому Бєлграді вже стояли турки на чолі з султаном[1] Сулейманом.

Довго розглядали ворожі війська один одного через Дунай. Але ніхто з них не наважувався переправлятись на другий берег і вступати в бій з ворогами. Боялися, щоб під час переправи не побили їх.

Нарешті це надокучило султанові і він надіслав до Матвія посла й запропонував, щоб вони обидва виставили від свого війська по одному богатирю: Сулейман — свого, а Матвій — свого. Хай вони поміряються між собою силою[2], і чий богатир переможе, той і виграє війну. А другий повинен відступити і заплатити викуп.

Матвій погодився. Почав шукати Матвій у своєму війську богатиря, який би зміг помірятися силою з турецьким богатирем. Але в його війську такого не знайшли. Засмутився король Матвій — невже він програє війну? I послав у всі кінці своєї держави гінців із суворим наказом привести найсильнішого в країні чоловіка.

Гінці об’їздили всю Угорщину, але ніде не знайшли такого богатиря. Лишилась у них остання надія — на Мараморош. Про нього йшла слава, що там живе богатирський народ. Туди гінці й вирушили.

Коли вони наближалися до села Салдобоша, в полі побачили двох людей, які збирали сіно. Під’їхали до них. Це були, виявилося, батько й син. Подорожні спитали:

— Де тут дорога, що веде на Шандрово?

Хлопець, який саме збирався вивершити[3] воза з сіном, тримав у руках здоровенного паузника, яким сіно притискають на возі, щоб не розтрушувалося по дорозі.

— Ось там! — сказав парубок і показав паузником, тримаючи його однією рукою, наче це була якась тичка.

Королівські гінці аж сторопіли: адже вони вдвох обома руками не змогли б так показати, хоч обидва були нівроку собі дужі хлопці. Такого силуна[4] вони зроду­віку ще не бачили. Відразу посадили парубка на доброго коня й іменем короля наказали їхати за ними.

Парубчину[5] цього звали Павлом Кинижем.

Сподобався Павло королеві Матвію. Відразу ж наказав одягнути його, як належить королівському воякові, й тут же дав знати султанові, що він готовий до герцю[6].

Другого дня до Дунаю зійшли Павло Киниж і король Матвій з одного боку, а султан зі своїм богатирем — з другого. Перед ними на кожному березі був прив’язаний величезний човен. Обидва човни були однакові, як два волоси[7]. Умови герцю були такі: хто з богатирів штовхне човен далі, той виграє.

Перший штовхнув свого човна турецький богатир. Не встиг човен досягти до середини ріки, як течія підхопила його й понесла вниз. Прийшла черга Павла. Він з такою силою відштовхнув свого човна, що той стрілою перебіг[8] увесь широкий Дунай і вискочив до ніг спантеличеного[9] султана.

I так переможцем залишився Павло. Турецький султан визнав себе переможеним, заплатив велику данину й пішов геть.

Три дні святкував Матвій перемогу. З правої руки від себе посадовив Павла і перший келих вина випив за його здоров’я. Потім подякував за те, що він переміг у герці, й у присутності всіх вельмож урочисто пообіцяв виконати будь­яке Павлове бажання.

Тоді Павло Киниж підвівся й сказав:

— Ваша королівська величність! Нам не треба ані золота, ані срібла, ні почесного сану, ні маєтків. Тільки прошу я — дайте в нагороду соляний колодязь в Шандрові, і не мені, а моєму рідному краю Мараморошу, бідному людові з цього краю, щоб вони у всі часи могли, за даною вами вольністю, безкоштовно чиряти[10] соляну ропу, і лише вони.

Матвій одразу ж наказав своєму придворному писареві написати листа на песячій шкурі, бо тоді ще паперу не було. Коли лист був готовий, то він скріпив його власноручним підписом і золотою печаткою.

Відтоді вже кілька сотень років марамороські люди все ще користуються цією привілеєю[11] і згадують добрим словом свого славного земляка — богатиря Кинижа.

 
Категорія: Конспекти уроків із української літератури 6 клас (нова програма) | Додав: uthitel (03.04.2018)
Переглядів: 4566 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: