Учительська світлиця

Урок № 39

Діяльність галицьких народовців
у другій половині 70-х — 90-х рр. ХІХ ст.

Мета: проаналізувати діяльність народовців у Галичині, на Буковині та Закарпатті в 70—90-х рр. ХІХ ст., визначити основні напрями та історичне значення діяльності Наукового товариства імені Шевченка; розвивати в учнів уміння самостійної роботи, критичного мислення, аргументовано висловлювати власну точку зору; виховувати інтерес до вивчення історичного минулого України.

Обладнання: підручник, карта, роздавальний матеріал.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття: народовці, академія наук, «український П’ємонт».

Персоналії: С. Смаль-Стоцький.

Основні дати: 1873 р. — заснування Літературного товариства ім. Т. Шевченка (від 1892 р. — реорганізовано в Наукове товариство імені Шевченка).

Очікувані результати: учень/учениця тлумачить та правильно застосовує поняття «народовці», «академія наук», «український П’ємонт»; розповідає про діяльність народовців у Галичині, на Буковині та Закарпатті в 70—90-х рр. ХІХ ст., аналізує основні напрями та історичне значення діяльності Наукового товариства імені Шевченка, визначає історичне значення діяльності С. Смаль-Стоцького; самостійно працює, критично мислить, аргументовано висловлює власну точку зору; відчуває інтерес до вивчення історичного минулого України.

1. Організаційний момент
2. Перевірка домашнього завдання

Дидактична гра «Історичний волейбол»

Методичний коментар. Учні об’єднуються у дві команди. Команди обирають для своїх суперників рубрику, із якої вчителем буде прочитане запитання. Наприклад, рубрика «Київський телеграф» або «Емський указ». На дошці записані назви рубрик:

Відродження громадівського руху в 70—90-х рр. ХІХ ст.

Південно-Західний відділ Російського географічного товариства.

«Київський телеграф».

Емський указ.

Російський громадсько-політичний рух народників на українських землях.

Відповідь на запитання може давати учень, який першим підняв руку. Якщо відповідь була правильною, то команді зараховуються 2 бали. Команда, що дала правильну відповідь, має право на свій хід, тобто обрати рубрику для суперників, а вчитель зачитує запитання. Якщо команда не змогла дати правильної відповіді, то право відповіді залишається в команди суперників.

Презентація творчих робіт

Учні за бажанням представляють виконані вдома творчі роботи. Решту робіт потрібно зібрати наприкінці уроку для перевірки.

III. Актуалізація знань

Бесіда на повторення

1) Коли на західноукраїнських землях виникла суспільно-політична течія народовців?

2) Охарактеризуйте діяльність народовців.

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1. Діяльність галицьких народовців у 70—90-х рр. ХІХ ст.
2. Розгортання руху народовців на Буковині та Закарпатті
1. Діяльність галицьких народовців у 70—90-х рр. ХІХ ст.

Завдання

Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.

Метод «Система “Допомога”»

Методичний коментар — див. урок № 2.

У 70-х рр. ХІХ ст. у Галичині пожвавлюється діяльність народовців. У цей час в Галичині впевнено перемагає українофільська орієнтація. Ця перемога була складовою взаємин Галичини з Наддніпрянською Україною. Як зазначає історик Я. Грицак, «піднесення української орієнтації в Галичині стало результатом свідомих старань східноукраїнських патріотів, які мали на меті перенести сюди центр загальноукраїнської діяльності й перетворити цей край на П’ємонт України».

Результатом контактів галичан і наддніпрянців стало заснування у 1873 р. у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка. Товариство було створено з ініціативи наддніпрянців О. Кониського, М. Драгоманова, Д. Пальчикова та за активної участі галицьких народовців.

У 1892 р. Товариство було реорганізоване у Наукове товариство імені Шевченка (НТШ). НТШ стало прообразом української Академії наук. Головним завданням Товариства було «плекати та розвивати науку і штуку в українсько-руській мові, зберігати та збирати всякі пам’ятки старинності і предмети наукові України-Руси».

НТШ складалося з трьох секцій — історико-філософської, філологічної та математично-природознавчо-лікарської. Розпочалася організація бібліотеки і музею НТШ. Головним друкованим органом Товариства були «Записки НТШ».

Період найбільшого розвитку НТШ пов’язаний із переїздом до Львова у 1894 р. М. Грушевського, який у 1897 р. був обраний головою Товариства. За час його головування Товариство перетворилося на справжню академію наук, що об’єднала навколо себе найкращі інтелектуальні сили українців у складі обох імперій; НТШ видало близько 800 томів наукових праць.

Велику роль у формуванні академічного обличчя НТШ відіграли І. Франко та В. Гнатюк, які очолювали різні структурні одиниці Товариства та протягом 1898—1905 рр. видавали «Літературно-науковий вісник».

Історичне значення діяльності науково-культурної громадської організації Наукове товариство імені Шевченка полягало в тому, що воно протягом багатьох років виконувало функції всеукраїнської академії наук. [43, с. 345; 12, с. 502—503; 9, с. 76, 79—80]

Завдання

Визначте історичне значення діяльності Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

Робота з документом

Опрацюйте уривок із документа, виконайте завдання.

М. Грушевський про Галичину як духовний П’ємонт
для всього українства другої половини XIX ст.

Це був саме час, коли поборники національного розвитку української народності в Росії, зустрінувшись з категоричними заборонами уряду, приходять поступово до свідомості необхідності перенести свою діяльність в Галичину, створивши з неї свого роду духовний український П’ємонт — притулок, де б українство могло рухатися і розвиватися, не зазнаючи перерв і крахів, які спіткали його в Росії. Між тим як урядові і офіціозні кола Росії підтримували москвофільські видання і організації Галичини, прихильники українського відродження в Росії приходять на допомогу незміцнілим паросткам галицького народовства, які поволі розвивалися. Матеріальною і моральною підтримкою, особистим впливом, листуванням, творами, співробітництвом в галицьких виданнях вони сприяють розвитку національного руху в Галичині і створюють ґрунт, на якому він міг здійснювати свою національну програму в культурній, соціальній, політичній сфері. Звичайно, цей розвиток українства в Галичині, плоди якого звичайно залишалися зовсім неприступними для більш широких кіл в Росії, далеко не винагороджував запозбавлення можливості працювати в цьому напрямі у себе вдома, безпосередньо для українського населення Росії, але все ж давав можливість руху, прогресу. Тому найбільш діяльні та енергійні прихильники українського руху переносять свою діяльність в Галичину, особливо в періоди найбільш різких і повних заборон українського слова в Росії.

Вже після заборони української літератури в Росії (1863 р.) багато українських письменників входять у зносини з народовськими кружками Галичини, беруть участь в їх виданнях, надають їм моральної і матеріальної підтримки, особливо на перших порах, коли народовство спиралося на невеликі гуртки, переважно молоді. І в боротьбі, яку повела ця молодь з консервативною більшістю, з усім, що тоді являла собою громадська думка Галичини, для неї надзвичайно важливо було почувати, так би мовити, в своїх лавах представників зарубіжної, великої, соборної України, яка малювалася крізь серпанок романтичної ідеалізації царством української слави — безмежною, лише тимчасово приспаною силою і могутністю. Безпосередня участь представників українського руху, таких, як Куліш, Марко Вовчок та інші, давала дорогоцінне висвячення цим першим і полохливим крокам піонерів галицького руху. Галичина, яка колись своїми культурними силами створювала київський національний рух початку XVII століття, мала можливість тепер за допомогою українських сил відродженої України зміцнити свою національну позицію і перейти до більш широкої національної діяльності.

Особливо діяльну участь в галицьких виданнях цього періоду, 60-х і початку 70-х років, брав П. Куліш і користувався великим впливом та авторитетом. На ньому спочивала слава українського відродження в гуртках Кирило-Мефодіївців, Шевченка і «Основи», якої він був представником. Його різнобічні таланти і знання робили його надзвичайно цінним рушієм літературного руху, який розпочинався, хоча його політичні ідеї цієї епохи в Галичині були не на разі. Куліша займали національні відносини України, так би мовити, ліквідація національних спорів з Польщею і Москвою, і він робив спроби влаштувати союз українства з правлячою партією Галичини. Ці спроби, як можна було передбачити, закінчилися повною невдачею: українське відродження і польська шляхта, вірна ідеї історичної Польщі, — це були елементи непоєднувані, і Куліш сам зрештою в цьому переконався; проте незалежно від цього його діяльність мала велике значення в історії галицького відродження 1860—70-х років. Крім нього, старанно працюють у галицьких виданнях інші письменники з російської України, як Кониський, Нечуй-Левицький та ін. За слабкості культурних сил галицького народовства ця підтримка відродженої галицької літератури була надзвичайно цінною. Значною мірою їй було зобов’язане своїм зростанням галицьке народовство.

Виросши з незначних гуртків молоді 60-х років, в 70-х рр. воно стає вже значною силою. Це — меншість порівняно з представниками «твердого», або москвофільського, напряму, але меншість сильна, життєва, така, яка привертала до себе все більш живе в суспільстві. В той час, як партія «твердих» косніла і розкладалася у своєму реакціонерстві та відчуженні від народу, народовство міцніло і розросталося. Розпочавши з діяльності літературної (журнал «Правда», товариство «Просвіта» для видання книжок для народу 1868 p., «Товариство ім. Шевченка», засноване на капітал, зібраний українцями в Росії), воно згодом починає брати участь і в політичному житті краю. З культурних центрів у Галичині переходить воно у провінцію, поступово робить завоювання серед міщанського і селянського населення, прилучає до спільного національного життя Буковину (лише не встигає досягнути того самого у найбільш закоснілій, захопленій москвофільством і мадяризацією угорській Україні).

Однак це зовнішнє зростання загрожувало цінності внутрішнього змісту. Елементи нейтральні, пасивні, які переходили на сторону народовців в міру того, як вони здобували моральну перевагу, — маси духовенства і чиновницької інтелігенції, приймаючи національну форму, неминуче вкладали в неї дуже значною мірою свій старий зміст, винесений з епохи клерикально-бюрократичної реакції, і пересували вправо центр тяжіння національного руху. Безпосередня участь українських сил в галицькому русі була надзвичайно цінною і в тому відношенні, що вона нейтралізувала вплив тих правих елементів галицької інтелігенції і змушувала останню рухатися за рівнодіючою, пристосовуючись до прогресивних ідей і прагнень українського руху з Росії. [61, с. 151—154]

Запитання до документа

1) Чому у другій половині ХІХ ст. Галичина перетворилася на «український П’ємонт»? Звідки походить ця назва?

2) Яким чином історик М. Грушевський визначив роль Наддніпрянської України в піднесенні національної свідомості українців Галичини?

Розповідь учителя

Побудувати розповідь про періодичні видання народовців, спираючись на матеріали таблиці «Періодичні видання народовців», спроектованої на мультимедійну дошку.

Завдання

Проаналізуйте авторський склад часописів народовців.

2. Розгортання руху народовців на Буковині та Закарпатті

Завдання

Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.

Самостійна робота з підручником

Самостійно опрацюйте відповідний матеріал підручника, виконайте завдання:

1) Охарактеризуйте діяльність народовців у 70—90-х рр. ХІХ ст. на Буковині.

2) Що вам відомо з курсу української літератури про Ю. Федьковича та С. і Г. Ворбкевичів?

3) Відвідавши Закарпаття в 1875—1876 рр., М. Драгоманов дав собі «Анібалову присягу працювати для того, щоб прив’язати Угорську Русь до нашого національного демократичного і поступового руху, в котрому лежить єї єдиний порятунок». Прокоментуйте слова громадсько-політичного діяча.

Метод «Мікрофон»

Методичний коментар — див. урок № 7.

Опрацюйте роздавальний матеріал, визначте історичне значення діяльності С. Смаль-Стоцького.

Роздавальний матеріал

С. Смаль-Стоцький (1859—1938 рр.) — український учений і громадсько-політичний діяч. Народився в с. Немилів на Львівщині, від 1878 р. жив і працював у Чернівцях. Від 1875 до 1914 р. завідував кафедрою української мови та літератури в Чернівецькому університеті. Був дійсним членом НТШ у Львові, УНТ у Києві, депутатом Австрійського парламенту (1894—1918 рр.) і крайового сейму, заступником голови крайового сейму. Жодної суттєвої події в суспільному житті Буковини того часу не обходилося без його активної участі.

С. Смаль-Стоцький зробив вагомий внесок у розвиток мово- та літературознавства, історії України. Разом із професором Т. Гартнером домігся впровадження в 1893 р. в школах фонетичного правопису. Розробив концепцію походження української мови. Найповніше виклав її в монументальній науковій граматиці української мови, виданій ним у співавторстві з Т. Гартнером у Відні 1913 р. Відстоював думку, що українська мова походить не з праруської, а з праслов’янської нарівні з польською, сербською, чеською та іншими слов’янськими мовами. Доводив, що ніяких «центрів», «колисок» розселення західних, південних і східних слов’ян не існувало, що окрема українська нація (слово «нація» розумів у найширшому тлумаченні, тобто як народ узагалі) мала місце вже в Київській Русі, і ця держава була українською.

З історії найвагоміша його праця «Буковинська Русь», опублікована в 1899 р. Це була перша праця в українській історіографії, яка простежувала минуле українців Буковини від часів Галицько-Волинського князівства й до другої половини ХІХ ст. включно.

5. Закріплення і систематизація вивченого матеріалу

Завдання

Письмово складіть розгорнутий план відповіді на питання «Діяльність галицьких народовців у другій половині 70-х — 90-х рр. ХІХ ст.».

VI. Підсумки уроку

Перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки:

від другої половини 70-х рр. ХІХ ст. в Галичині пожвавлюється діяльність народовців, які впевнено перемагають москвофільські настрої, що панували серед частини українського населення. Галичина перетворюється на «український П’ємонт»;

заснування Наукового товариства імені Шевченка та його діяльність під керівництвом М. Грушевського мали вирішальне значення для розвитку української науки;

захисниками прав українців виступали періодичні часописи народовців. На сторінках газет «Діло» та «Батьківщина», а також журналу «Зоря» друкувалися твори та статті відомих письменників, учених, громадсько-політичних діячів другої половини ХІХ ст.;

на Буковині в 70—90-х рр. ХІХ ст. національний рух українців розгортався під гаслами боротьби з румунськими впливами та за національну окремішність;

на Закарпатті громадсько-політичне життя очолили москвофіли, до яких переходили навіть ті українці, які стояли на національних позиціях.

VІI. Домашнє завдання

1) Опрацюйте текст підручника.

2) Уявіть, що вам потрібно розробити на державному рівні ряд заходів, присвячених святкуванню річниці від дня заснування Наукового товариства імені Шевченка. Складіть перелік заходів. Власну точку зору аргументуйте.

3) Індивідуальне завдання. Підготуйте повідомлення за темами «Народовець Олександр Барвінський», «Народовець Олександр Кониський».