Учительська світлиця

Урок № 9

Тема. Культура України в XVI ст. Архітектура, образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво.

Мета: скласти уявлення про розвиток архітектури на українських землях у XVI ст.; описати видатні архітектурні пам’ятки цього періоду; охарактеризувати основні здобутки й досягнення в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві; удосконалювати набуті знання й уміння; формувати естетичні уявлення учнів і почуття гордості за культурні досягнення своєї Батьківщини.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: замок, ордер, гравюра, декоративно-ужиткове мистецтво, гаптування.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності

II. Вивчення нового матеріалу

Дидактична гра «Чиста дошка»

Правила гри. Учитель записує на дошці пронумеровані запитання і завдання за матеріалом нової теми. Вони можуть бути звичайної форми або мати вигляд схеми, малюнка, фрагмента картини тощо. Учитель попереджає учнів, що відповіді на ці запитання вони знайдуть під час вивчення нового матеріалу. Час від часу він має запитувати учнів, чи готові вони відповісти на яке-небудь із поставлених запитань. Якщо учні відповіли правильно, запитання стирається з дошки. Наприкінці уроку дошка має бути чистою.

Гра допомагає підтримувати увагу учнів на уроці. Її можна організувати у формі змагання команд: переможцем стає той ряд, який відповість на більшу кількість запитань. Іншим варіантом проведення гри можуть бути письмові відповіді в зошитах. Під час закріплення нового матеріалу вчитель визначає, хто з учнів відповів на більшу кількість запитань, і сам відповідає на ті, що залишилися без відповідей.

Актуалізація опорних знань

1. Як розвивалося містобудування на українських землях у другій половині XIV — XV ст.?
2. Назвіть найвизначніші пам’ятки архітектури в Україні другої половини XIV — XV ст.
1. Архітектура й містобудування.

Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідного ілюстративного матеріалу)

У XVI ст. на українських землях спостерігався високий розквіт зодчества. Відновлювалися зруйновані міста, засновувалися нові, зводилися храми, монастирі, будувалися оборонні й житлові споруди. Тогочасні будівельники намагалися зберегти давні традиції і поєднати їх із новими рисами європейського ренесансного стилю. Головним об’єктом художньої уваги ставав фасад будівлі, який прикрашали ордери, декоративно-орнаментальне ліплення тощо.

Робота з термінами та поняттями

Ордер — вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних колон і горизонтальних частин у відповідній стильовій обробці.

Пам’ятки архітектури цієї доби збереглися в Луцьку, Кам’янці, Жовкві, Бродах та Львові. Унікальною пам’яткою ренесансного зодчества вважаються споруди на площі Ринок у центральній частині Львова — Чорна кам’яниця, будинок Корнякта, пам’ятки, пов’язані з діяльністю Львівського братства,— Успенська церква і перша споруда з її ансамблю вежа Корнякта, каплиця Трьох Святителів, створені впродовж 60-х рр. XVI — у XVII ст.

Постійні загрози нападів ворогів обумовлювали необхідність спорудження приватних і державних фортець або замків, за мурами яких могли знайти захист не лише їхні жителі, але й населення прилеглих земель.

Перевірка випереджального домашнього завдання

Учні представляють підготовлені ними повідомлення та презентації за темою «Замки і фортеці України».

Цікаво знати

Більшість українських замків у XVI ст. були дерев’яними. Вони не збереглися до наших днів і відомі лише за описами. Найбільшим дерев’яним замком, за повідомленнями сучасників, був Київський, заново збудований із соснового дерева в 1542 р. Він мав одну прямокутну й 14 шестигранних веж. Стіни й башти із зовнішнього боку були обмазані товстим шаром глини й побілені. Усередині замку розташовувалося багато різних будівель — приміщення для гарнізону, будинок ротмістра і старости, один костьол і чотири православні церкви. Розмаїті верхи церков, костьолу та башт, вигадливі композиції ґанків, світлиць із маленькими вежами і галереями створювали мальовничу картину.

Чимало замків, збудованих у Середньовіччі, не відповідали вимогам часу, і в першій половині XVI ст. були перебудовані. Значної реконструкції зазнали замки Луцька, Кременця, Хуста, Мукачевого, Вінниці, Меджибожа, Кам’янця та інших міст.

Деякі православні монастирі на західноукраїнських землях також були оточені мурами з баштами й виконували роль фортець. На Волині такими фортецями були монастирі в Межирічі, що неподалік Острога, та Дермані, що поблизу Дубна. Дерманський монастир стояв на високому пагорбі та був обнесений муром заввишки 7 м. Біля стін проходив наповнений водою рів, через який був споруджений перекидний міст. До фортеці-монастиря можна було потрапити через триярусну вежу, яка також служила дзвіницею.

До відомих пам’яток православної церковної архітектури XVI ст. належать Богоявленська церква в Острозі та Троїцька церква в Межирічі. Обидва храми є хрестовокупольними і продовжують давньоруські будівельно-архітектурні традиції. Однак тогочасні умови життя змусили пристосувати ці церкви до оборони.

2. Образотворче мистецтво.

Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідного ілюстративного матеріалу)

Українське малярство цього періоду здобуло велике визнання. Переважна більшість творів живопису була написана на церковну тематику (фрески, ікони). Картини або портрети побутового характеру зустрічалися рідко. Митці продовжували розвивати давньоруські традиції. Проте в портретному живописі був відчутний вплив західноєвропейського, італійського й німецького мистецтва.

У XVI ст. українські митці, як і раніше, багато працювали в Польщі. Зокрема, збереглося багато фресок на євангельські сюжети, виконані ними в храмах і спорудах Вавеля у Кракові. Однак від кінця XVI ст. їх стали витісняти з польських міст. Це пов’язано з тим, що католицьке духовенство засуджувало діяльність у костьолах православних «схизматиків».

У тогочасному українському іконописі панівними залишалися традиції Русі, але поступово з’являлися й нові риси. Майстри більше уваги приділяли побутовим деталям, посилюючи тим самим реалістичні елементи. Пози зображених стали більш природними, а деталі одягу набули конкретності. Найбільшого визнання в цей час набули львівська й перемишльська школи іконопису. Видатними творами середини XVI ст. були ікони «Поклоніння волхвів» із села Бусовисько, що поблизу Старого Самбора, та «Різдво Христове» із села Трушевичі, що поблизу Добромиля.

У XVI ст. успішно розвивалося українське різьбярство, яке замінило досить дорогу й розкішну давньоруську мозаїку. Переважало різьблення по дереву, зрідка зустрічалося різьблення на мармурі. В основному це були надгробні монументи й плити. До зразків такого мистецтва належить надгробний монумент князеві Костянтину Острозькому, побудований його сином на місці поховання князя в Успенській церкві Києво-Печерської лаври.

Високого рівня розвитку досягла книжкова мініатюра — виконані фарбами невеликі кольорові зображення в рукописних книгах. Особливе місце за своїм оздобленням посідає Пересопницьке Євангеліє. У ньому, крім заставок та ініціалів, майстерно виконаних у формах традиційного геометричного орнаменту, є чотири мініатюри із зображенням євангелістів. Кожну мініатюру прикрашено багатим рослинним орнаментом. Особливої урочистості й життєрадісності надають мініатюрам і орнаментам Пересопницького Євангелія золоте тло та яскраві кольори — синій, червоний, зелений.

У XVI ст. значно посилюється вплив на оформлення рукописних книг народного мистецтва — часто використовуються мотиви, запозичені з народного ткацтва, різьблення по дереву та настінних розписів.

У другій половині XVI ст. у зв’язку з поширенням книгодрукування стало розвиватися мистецтво гравюри.

Робота з термінами та поняттями

Гравюра — друкований відбиток на папері з малюнка, вирізьбленого на дошці.

Першими українськими гравюрами вважають ілюстрації до «Апостола» й «Букваря», виданих 1574 р. у Львові І. Федоровим. Вони відзначаються гарними композиціями з рослинних елементів (пишно закручений широколист, стилізовані квіти й плоди тощо), притаманними оформленню книг майстрами італійського Відродження.

У другій половині XVI ст. в українському малярстві відбувається відокремлення портрета від іконопису й перетворення його на самостійний жанр мистецтва. Це було пов’язано з новим тлумаченням образу людини, поширенням гуманістичних ідей Відродження і зрушеннями, що відбувалися в розвитку українського суспільства. На жаль, імена більшості майстрів портрета цього часу не збереглися. Найвідомішими творами українських митців цього часу вважаються портрети галицького магната і вченого Яна Гербурта, К. Острозького, Насті Лісовської з Рогатина, відомої під ім’ям Роксолани.

Талановитим художником-портретистом був Войцех Стефанович зі Львова. Під час візиту до міста короля Речі Посполитої Стефана Баторія в 1578 р. він виконав його портрет, за що отримав титул королівського придворного маляра. Портрет був написаний майже з документальною достовірністю, у ньому відчутна властива майстрові гостра спостережливість при вивченні натури.

3. Декоративно-ужиткове мистецтво.

Самостійна робота учнів із підручником

Додатковий матеріал

У XVI ст. в українському декоративно-ужитковому мистецтві з’являються нові риси, пов’язані з проникненням ренесансних орнаментальних мотивів. Однак українські майстри вносять у них багато своєрідних рис, поєднуючи нові форми з традиційними прийомами та мотивами, які існували в народному мистецтві.

Робота з термінами та поняттями

Декоративно-ужиткове мистецтво — вид мистецтва, твори якого поєднують практичні й естетичні якості.

У цей період відроджується скловаріння, що занепало в попередні століття. У багатьох містах України поряд із ткацтвом починає розвиватися килимарство. Львівські майстри опанували мистецтво виготовлення оббивки для меблів із тисненої шкіри. Її вкривали різнокольоровим малюнком, що поєднував східні елементи орнаменту й розкішні ренесансні візерунки.

Найбільшого поширення в XVI ст. в Україні мали такі види декоративно-ужиткового мистецтва, як місцеве виробництво меблів, художнє литво та вироби з металу, керамічне виробництво, а також давні галузі — вишивання та гаптування.

У художній обробці металу українські майстри уславилися відливанням гармат, годинникарством, виробництвом нових видів зброї. Далеко за межами України були відомі вироби львівських ювелірів-золотарів. Вони виготовляли предмети церковного призначення, столовий посуд, зброю, ювелірні вироби тощо, прикрашаючи їх емаллю, різьбленням, інкрустацією золотом і сріблом, коштовним камінням.

Цікаво знати

У XVI ст. невід’ємною ознакою вбрання шляхтича й заможного міщанина вважався «львівський пас». Це був досить широкий шкіряний пояс, суцільно вкритий срібними, нерідко позолоченими орнаментованими бляхами у вигляді кіл або овалів, що чергувалися з прямокутними пластинками. Його пряжка, або клямра, мала вигляд прямокутної скриньки, у якій іноді носили гроші. На ній зображували міфологічні сцени, постаті королів, рицарів тощо. Ці малюнки та орнамент на бляхах були гравірованими або карбованими. До пояса прикріплювалися накладки, виконані способом ажурного лиття. Виготовляли такі пояси тільки львівські майстри.

Розповідь учителя

Керамічні вироби українських майстрів XVI ст. здебільшого були вкриті геометричним орнаментом, зробленим спеціальним валиком, що нагадує мотиви вишивання. У той самий час дедалі більше поширюється розмальовування посуду мінеральними фарбами, золотою та зеленою поливою. Композиції досить часто нагадують тогочасний книжковий орнамент, що свідчить про добре знайомство з ним майстрів-гончарів.

Робота з термінами та поняттями

Гаптування — вишивка речей шовковими нитками, вкритими тонким шаром золота або срібла.

Майстри з гаптування працювали в багатьох українських містах, шляхетських і монастирських маєтках. Виготовлені ними речі мали великий попит серед заможних верств населення. Існує чимало згадок про продаж «руських» (українських) виробів за кордоном — у країнах Балканського півострова, Італії та інших землях.

Неабияких успіхів досягли українські майстри у виготовленні меблів. Для потреб шляхти й міської знаті виготовлялися різьблені, оздоблені інкрустацією (слоновою кісткою, напівкоштовним камінням) або прикрашені мальованими орнаментами меблі. Найцінніші різьблені меблі виготовляли з горіха, але найчастіше використовували липу. Одним із найпоширеніших предметів меблювання в XVI ст. залишалася скриня. Виготовлялося також чимало видів ліжок, столів, стільців, крісел.

III. Закріплення нових знань

Бесіда

1. Які пам’ятки архітектури входять до ансамблю площі Ринок у Львові?
2. Із якого матеріалу в XVI ст. будувалася переважна більшість замків?
3. Чим було зумовлене широке будівництво замків?
4. Назвіть пам’ятки православної церковної архітектури XVI ст., які ви знаєте.
5. Назвіть основні види українського образотворчого мистецтва XVI ст.
6. Що таке книжкова мініатюра?
7. Що таке гравюра?
8. Які види декоративно-ужиткового мистецтва розвивалися на українських землях у XVI ст.?
9. Наведіть кілька прикладів високої техніки українських майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

10. Які факти свідчать про вплив ідей європейського Ренесансу на українське образотворче мистецтво?

Підбиття підсумків дидактичної гри «Чиста дошка»

Завдання

Складіть таблицю «Розвиток українського мистецтва в XVI ст.».

IV. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя

У XVI ст. в українській архітектурі з’являються риси європейського ренесансного стилю. Потребами часу було обумовлено будівництво захисних споруд — фортець і замків.

В українському образотворчому мистецтві поряд із традиційними жанрами (фрески, іконопис, книжкова мініатюра) з’являються нові — гравюра й портретний живопис. В іконописі та світському портреті спостерігається схильність до реалізму в зображенні персонажів.

У декоративно-ужитковому мистецтві українські майстри вміло поєднували традиційні прийоми та мотиви з новими віяннями, які поширювалися з Європи.

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 7 (§ 9*) підручника.
2. Відвідати місцевий художній музей і підготувати повідомлення про твори українського образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва XVI ст., які є у його експозиції.
3. Підготуватися до узагальнення знань та тематичного оцінювання за розділом I «Українські землі в XVI ст.».