Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із історії України 7 клас (нова програма)

Урок 10 Політичний та соціально-економічний розвиток Русі

Урок 10

Політичний та соціально-економічний розвиток Русі

Мета:  охарактеризувати особливості політичного та соціально-економічного устрою Київської Русі; показати закономірність становлення та розвитку феодальних відносин; ознайомити учнів із розвитком землеробства, ремесел і торгівлі на Русі; розвивати вміння працювати з текстом, робити висновки, критично мислити.

Очікувані результати: учні зможуть: характеризувати політичний устрій Київської Русі, пояснювати роль княжої влади в політичному устрої Київської Русі; називати основні верстви населення Київської Русі; аналізувати феодальні відносини; характеризувати розвиток сільського господарства, ремесел та торгівлі; описувати й порівнювати повсякденне життя представників різних верств населення.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, посібник «Експрес-контроль», атлас, схема «Трансформація політичного устрою Київської Русі», картки з тестовими завданнями, картки із завданнями, тексти джерел, схеми «Основні верстви населення Київської Русі», «Формування нової системи податків та повинностей селян», ілюстрації (зображення дво- і трипільної системи землеробства), заготовки таблиці «Розвиток ремесла і торгівлі».

Поняття: князь, централізована монархія, бояри, боярська дума, дружина, духовенство, митрополит, феодальні відносини, васальна залежність, вотчина, ізгої, міщани, віче, смерди, закупи, рядовичі, челядь, холопи, ремісники, емаль, чернь, купці, торговельні шляхи.

  1. Організаційна частина

Оголошення теми та очікуваних результатів.

II. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

Тестова перевірка домашнього завдання (за посібником «Експрес-контроль» (тест № 4)).

Робота з таблицею

Заповніть пропуски в таблиці.

Зразок заповненої таблиці

Рік

 

Подія

 

1019 р.

 

Початок князювання Ярослава

 

1026 р.

 

Поділ руських земель Ярославом і Мстиславом по Дніпру

 

1031 р.

 

Завоювання червенських міст

 

1036 р.

 

Розгром печенігів Ярославом

 

1037 р.

 

Початок будівництва Софійського собору

 

1043 р.

 

Похід на Візантію

 

1051 р.

 

Призначення митрополитом русича Іларіона

 

 

Синтез думок

Визначте характерні риси періоду розквіту Київської Русі. Які зміни відбулися порівняно з попередньою добою?

Зразок відповіді

Характерні риси періоду розквіту Київської Русі:

Завершення формування території держави; перехід від завоювання земель до їхнього освоєння та утримання під контролем.

Злам сепаратизму місцевої племінної верхівки та посилення центральної влади.

Активна реформаторська діяльність великих князів.

Запровадження та поширення християнства.

Зростання цивілізованості держави; розквіт давньоруської культури.

III. Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

  1. Політичний устрій.
  2. Основні верстви населення. Феодальні відносини та землеволодіння. Залежність селян та повинності.
  3. Розвиток сільського господарства.
  4. Давньоруські міста, розвиток ремесел, торгівлі.
  5. Повсякденне життя різних верств населення.
  6. Політичний устрій

Розповідь учителя

У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: уся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя впливає лише частина старших дружинників та вихідців зі старої племінної аристократії — бояри.

Великий київський князь був головним носієм державної влади, гарантом функціонування всіх органів управління, репрезентантом країни на міжнародній арені, символом державної стабільності. У його руках було зосереджено всю повноту законодавчої, виконавчої, судової та військової влади. У своїй діяльності князь спирався на військову підтримку дружини та ідеологічну підтримку церкви. Дружина являла собою постійне військо, що виконувало роль апарату примусу. Вона формувалася на засадах васалітету та складалася зі старшої (бояри, великі феодали) та молодшої («отроки», «діти боярські», «пасинки») дружин. За свою службу старші дружинники отримували землі, а молодші — частину військової здобичі або плату.

Певною мірою на політичні рішення князя впливали поради та підтримка боярської ради. Цей дорадчий орган походить від давньослов’янської ради старійшин. За часів Київської Русі до боярської ради входили старші дружинники, міська еліта та представники вищого духовенства, із якими князь обговорював питання оголошення війни та миру, укладення угод, видання законів, розв’язував важливі адміністративні, фінансові та судові справи. У разі відсутності князя або після його смерті рада ставала основним органом влади, у компетенції якої були не тільки питання внутрішньої та зовнішньої політики, а й обрання та встановлення влади внутрішньої та зовнішньої політики, обрання та встановлення влади наступного князя. Маючи право «вето», боярська рада неодноразово змінювала плани великих князів, чим підтверджувала на практиці реальність прав та автономію князівських васалів, із яких вона утворювалася. Проте залежність цього дорадчого органу від князя призвела до того, що він не був юридично оформлений і не став повноцінним державним інститутом із чітко визначеними функціями.

Важливі громадські та державні справи розв’язувало віче — народні збори дорослого чоловічого населення. Цей орган влади логічно продовжує слов’янську традицію племінних зборів. У добу посилення монархії та централізму віча занепали, а в період ослаблення князівської влади знову відродилися. У літописах перші згадки про них датуються 1016 р. (Новгород), 1068 р. (Київ), 1097 р. (Володимир-Волинський). Право скликати віче мали князь, митрополит або ж самі жителі міста. Віче мало досить широкі права: оголошувало війну й укладало мир, виганяло або ж запрошувало князя, розпоряджалося фінансовими та земельними ресурсами, усувало адміністрацію, чинило вічовий суд. Механізм прийняття рішень був дуже простим — голосування не проводилося, а підтримка або ж заперечення висловлювалися гучним криком. Користуючись правом затвердження важливих державних рішень, віче все ж таки мало обмежену самостійність і рідко виступало із законодавчими ініціативами.

(Щоб переконатися в тому, що учні засвоїли матеріал, їм пропонується виконати завдання.)

Робота зі схемою

Розгляньте схему та виконайте завдання.

1) Проаналізуйте наведену схему.

2) Сформулюйте, які зміни відбулися в політичному устрої Київської Русі наприкінці Х — у середині ХІ ст.

3) Визначте причини цих змін.

Тестові завдання

1) Укажіть повноваження князів. (Виберіть чотири правильні відповіді.)

1 верховне управління

2 голова православної церкви

3 законодавча влада

4 торговельна діяльність

5 командування військом

6 судова влада

7 дипломатична діяльність

8 створення органів самоврядування

Відповідь: 1, 3, 5, 7.

2) Установіть відповідність між поняттями та їхніми визначеннями.

1 дружина

2 віче

3 боярська дума

4 верства

А загальні збори громадян міст Київської Русі

Б частина суспільного класу, соціальна група, соціальний стан

В військо, що формувалося з бояр або найближчого оточення князя

Г збирання князем і дружиною данини з підлеглого населення

Д вища рада при князеві, що складалася з представників земського боярства, княжої дружини, духовенства

 

Відповідь: 1В 2А 3Д 4Б.

Завдання

Заповніть пропуски в тексті.

Упродовж періоду князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого вся повнота влади в центрі й на місцях зосереджувалася в руках родини … (Рюриковичів). Спостерігалося зміцнення … (монархічної) форми правління, чому сприяло запровадження … (християнства). Важливу роль в управлінні державою продовжувала відігравати … (князівська рада). Досить помітним залишався вплив княжого війська, що формувалося з бояр або найближчого оточення князя — … (дружини).

Аналіз ситуації

Аргументовано доведіть або спростуйте твердження: «Наприкінці Х — у першій половині ХІ ст. в Київській Русі відбувалися процеси формування централізованої монархії й становлення держави як імперії».

  1. Основні верстви населення. Феодальні відносини та землеволодіння. Залежність селян та повинності

Розповідь учителя

Кінець Х ст. ознаменувався прискоренням процесу формування середньовічних суспільних відносин.

Завдання

Пригадайте і назвіть основні верстви давньоруського суспільства.

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із Літопису Руського та дайте відповіді на запитання.

…І інші церкви ставив він по городах і по містах, настановляючи попів і даючи їм частку майна свого і велячи їм повчати людей і приходити часто до церков; попові бо часто належить повчати людей, оскільки це йому доручено богом. І умножилися пресвітери і люди християнські, і радувався Ярослав вельми.

1) Про формування якої верстви населення розповідає автор Літопису Руського? (Духовенства)

2) У чому літописець вбачав основне завдання цієї верстви?

Індивідуальне випереджальне завдання

Виступ учня з невеликим повідомленням за темою «Життя та діяння ченців Києво-Печерського монастиря».

Зразок повідомлення

Життя та діяння ченців Києво-Печерського монастиря

З утворенням монастирів на Русі з’являються ченці — члени релігійної громади, які жили в монастирях і пройшли обряд постригу. Деякі з них йшли в «затвор» — усамітнювалися в земляних печерах. Серед найвідоміших затворників були засновники Києво-Печерського монастиря — ченці Антоній та Феодосій. Вони зібрали під дахом монастиря талановитих ченців. Серед них був один із найперших лікарів України — Агапіт, який заснував на території монастиря першу лікарню. Видатним давньоруським літописцем був монах Нестор — автор «Повісті минулих літ». Видатним іконописцем вважається Алімпій. Фарби, якими він писав ікони, виявилися цілющими й виліковували різноманітні хвороби шкіри. Молитвами, ліками, покладанням рук лікував хворих монах Даміан. Далеко за межами монастиря знали монаха Прохора на прізвисько Лободник. Хлібами з лободи він годував жебраків, лікуючи різноманітні хвороби. Ці та інші постаті Києво-Печерського монастиря, зараховані до лику святих, навіки залишили про себе добру пам’ять. Їхні славетні діяння відображені в збірці оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в середині XI ст., у Києво-Печерському патерику.

Робота зі схемою

Учитель нагадує учням про те, що населення Київської Русі складалося з різних верств, і пропонує учням опрацювати схему «Основні верстви населення Київської Русі». Аналізуючи її, учитель характеризує становище кожного суспільного стану. Нові терміни та поняття учні заносять до зошита.

Основні верстви населення Київської Русі

 

Словник

Смерди — більша частина селян Київської Русі, що мали приватне господарство, житло, земельні наділи, сплачували данину князю та були відносно вільними.

Закупи — категорія феодально залежних селян у Русі в Х—ХІІ ст., які брали у феодала позику («купу») і за це мусили виконувати феодальні повинності.

Рядовичі — категорія феодально залежного населення, що відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном.

Челядь — назва населення феодальної вотчини, яке перебувало в різних формах залежності від землевласника.

Холопи — населення, що перебувало в повній власності феодала.

Ізгої — люди, що втрачали зв’язок зі звичним середовищем (князі без князівства, смерди без землі), але охоронялися законом.

 

Історична гра

Учитель викликає до дошки одного з учнів і загадує йому назву певної верстви давньоруського суспільства (так, щоб цього не чули інші). Учень має описати цю верству населення так, щоб учні змогли її відгадати.

Робота з підручником

У зв’язку з тим, що питання феодальних відносин і землеволодіння є достатньо складним, учитель сам характеризує їх, а учням пропонується, використовуючи матеріал підручника, визначити особливості формування феодальних відносин в Київській Русі порівняно із Західною Європою.

Робота зі схемою

Розгляньте схему та виконайте завдання.

 

1) Визначте, які податки та повинності в другій половині Х ст. заступили полюддя.

2) Випишіть до зошита значення понять «дим» та «повоз».

Словник

Дим — податок на користь держави з окремого господарства.

Повоз — феодальна повинність у Київській Русі, що полягала в обов’язку доставляти продукти сільського господарства за розпорядженням князя (феодала) на княжий двір, ринок або в похід, а також обов’язок селянина постачати підводи для державних потреб.

 

Синтез думок

Аргументовано доведіть або спростуйте твердження: «Від середини Х ст. посилюється залежність селян від землевласника (феодала)».

  1. Розвиток сільського господарства

Робота з підручником

Учитель пропонує учням ознайомитися з матеріалом підручника, який стосується розвитку сільського господарства, виписати до зошита зміни, що відбулися в цій галузі, і сформулювати значення цих змін.

Мій конспект

Розвиток сільського господарства в Київській Русі:

Основне заняття населення — землеробство.

Істотні зміни у техніці обробки землі: перехід до дво- і трипільної системи землекористування.

Від ХІ ст. — поширення плуга з череслом, який при оранці підрізав і перевертав ґрунт, що сприяло підняттю вологи з нижніх шарів у верхні й збагачувало їх повітрям, знищувалося коріння бур’янів; використання плуга для заорювання добрива (ці якості плуга відкрили шлях до освоєння важких чорноземів, розширення посівів пшениці, жита, проса, вівса, льону).

Використання як тяглової сили волів; залучення до процесу оранки від кінця ХІ ст. коней.

Перехід до товарного виробництва борошна й хлібопродуктів.

Значне поширення городництва та садівництва.

Важлива галузь сільського господарства — тваринництво.

Помітна роль у господарстві промислів (переробка продуктів сільського господарства, збиральництво, полювання, рибальство, бортництво тощо).

Робота з ілюстративним матеріалом

Розгляньте зображення дво- і трипільної системи землеробства та виконайте завдання.

 

Двопільна система землеробства

 

Трипільна система землеробства

1) Поясніть, як ви зрозуміли поняття дво- і трипільної системи землекористування.

2) Визначте переваги цих нових систем сівозміни.

3) Поміркуйте, у чому полягали переваги плуга над ралом.

4) Розв’яжіть тестове завдання.

Застосування плуга, поширення дво- та трипільної системи сівозміни в сільському господарстві Київської Русі сприяло:

А відновленню родючості ґрунтів

Б відмові від завезення зерна з Візантії

В відокремленню ремесла від землеробства

Г занепаду промислів — мисливства та рибальства

  1. Давньоруські міста, розвиток ремесел, торгівлі

Творче завдання

Спираючись на розповідь учителя та ілюстративний матеріал у підручнику, учні повинні намалювати в зошиті план давньоруського міста та позначити на ньому, які верстви населення жили в тій чи іншій його частині.

Робота з підручником

Використовуючи матеріал підручника, заповніть таблицю «Розвиток ремесла і торгівлі».

Зразок заповненої таблиці

Розвиток ремесла і торгівлі

Галузь

 

Характерні риси

 

Ремесло

 

— Існування понад 80 ремісничих спеціальностей.

— Провідна галузь — чорна металургія.

— Розвиток ювелірного ремесла (використання різних технологій виготовлення ювелірних виробів: чернь, зернь, скань, емаль).

— Розвиток гончарства, прядіння, ткацтва.

— Обробка шкіри, дерева, каміння, кістки

Торгівля

 

— Активізація обміну та торгівлі; проходження територією Русі важливих торговельних шляхів — «із варягів у греки» (із Прибалтики до Причорномор’я через Дніпро), «шовковий» (пролягав Наддніпрянщиною та з’єднував Центральну Європу із Середньою Азією та Китаєм), «соляний» та «залозний» (сполучна ланка між Кавказом й Прикарпаттям).

— Становлення власної грошової системи («куни», гривні, златники та срібники, які почали карбувати за часів Володимира Великого)

 

Робота з картою

Покажіть на карті торговельні шляхи, що проходили через територію Київської Русі. (Карта «Культура і господарство Київської Русі» (с. 9) атласу.)

  1. Повсякденне життя різних верств населення

Розповідь учителя

Найчастіше русичі оселялися поблизу річок, поряд із лісом. У лісі вони полювали, збирали гриби та ягоди, ховалися від нападників у разі небезпеки. Велика кількість поселень цього часу складалася з однієї хатини в глибині лісу. Поряд зі своєю оселею люди будували господарські споруди, улаштовували поле, пасовисько, сіножать, ліс. Були також поселення з двох-трьох хатинок. Із часом деякі з них перетворювалися на хутори, що включали десяток і більше хатин.

Селянська родина складалася з 12—15 осіб і вела самостійне господарство. Праця була надзвичайно важкою й виснажливою, особливо сінокіс. Косили «горбушею» — косою, яка не різала, а підсікала траву ударом. У сінокіс (коса-«горбуша» збереглася до нових часів) дуже боліли шия, поперек, сухожилля, живіт, спина й руки вкривалися виразками. Хліб жали серпами. Унаслідок важкої праці одна сім’я мала близько 3,2 тонни озимого хліба й могла частину його продати.

Центром міста на Русі був добре укріплений замок (дитинець). Навколо розташовувався торговельно-ремісничий посад. У разі небезпеки його жителі шукали захисту в дитинці. У княжому місті всі вулиці вели до дитинця, в інших містах — на дороги, що вели до сусідніх міст та на пристань. Доріг було тоді дуже мало, користувалися переважно річковими шляхами. У більшості міст Русі великі площі займали городи і сади, залишалися також незабудовані простори — болота, луки, пустки. Відсутність тісноти, як у західноєвропейських містах, спричиняла те, що будинки були невисокими, рідко які князівські споруди сягали трьох поверхів.

Оселями незаможних городян найчастіше були напівземлянки. У IX—X ст. у Києві й навколо нього, а в ХІ ст. дедалі на південь із північних районів Русі стали поширюватися наземні зрубні будинки із соснового або ялинового дерева. Переважна кількість будівель у містах стала споруджуватися з деревини, а кам’яні споруди були великою рідкістю. Багаті будівлі мали сіни — відкриту терасу на другому поверсі й терем — своєрідну башту, де розташовувалися кімнати. Існувала також кліть — окрема кімната, де зберігалися речі. Із меблів були поширені лави, стіл і скрині. Заможні городяни мали стільці й ліжка, а прості спали на скринях або на підлозі, на рогожі й укривалися рядном. У багатих будинках ліжко мало більш вишуканий вигляд: на ньому були шовкові покривала й подушки, соболині ковдри, перини з пуху і пір’я. Лави вкривали килимами, а столи — скатертинами. У кожному будинку були ікони. Прості люди освітлювали оселю скіпою (дерев’яними трісками), а заможні — восковими свічками. У торговельно-ремісничих посадах майже в кожному будинку розміщувалася реміснича майстерня або торговельна лавка.

Заможного і бідного русича завжди можна було впізнати за вбранням. Селяни носили плетені личаки (лапті), бідні городяни — черевики (взуття, зшите з черев’я — м’якої шкіри з черева тварин). Досить часто бідні і багаті городяни носили чоботи (тоді їх називали по-тюркськи «сапоги», слово «чоботи» з’явилося набагато пізніше). Чоботи-сапоги бували прості з оздобленої шитвом і перлинами кольорової сап’янової шкіри.

Одяг прості городяни самі кроїли та шили з лляної і вовняної домотканої тканини, а заможні — замовляли собі вбрання з дорогих іноземних тканин у кравців. Переважна більшість незаможних русичів носила полотняні сорочки, підперезані поясами, і вузькі штани. Зверху вдягали свитку. У прохолодну погоду і городяни, і селяни носили поверх свити плащ із грубого полотна, а взимку одягали кожух.

Знать убиралася в каптани, що сягали нижче колін, оздоблювалися багатим шитвом та обшивалися хутром на рукавах і подолі. Він одягався також на сорочку з тонкого полотна та вузькі штани. Кафтан підперізували поясом, а зверху накидали довгий плащ без рукавів, прикріплений пряжкою на правому плечі. Характерною рисою вбрання всіх міщан були різнокольорові тканини, тому існувало чимало майстерень красильників. Жінки і дівчата поверх довгої сорочки вдягали запаску з грубої тканини, а на них — довгі каптани з широкими рукавами і підперізували їх поясом. Волосся пов’язували тонкою хусткою, зверху надягали шапку або прикрасу — діадему.

Більшість русичів були невибагливими в їжі. Вони вживали багато дичини та рибу, які смажили, пекли, варили. Дещо пізніше стали їсти м’ясо домашньої худоби. Проте прості люди не мали можливості вживати його часто. Варили різноманітні каші. У багатих сім’ях випікали пшеничний і житній хліб, у бідних — вівсяний. Пили коров’яче й овече молоко та робили з нього сир. Пісні страви мастили рослинною олією, про вершкове масло згадок немає. Споживали чимало овочів: ріпу, горох, огірки, часник, цибулю тощо. Із напоїв найпоширенішими були різноманітні киселі, меди й пиво. Для заможних людей із Візантії привозили вино.

Робота в групах

Учні об’єднуються в невеликі групи та за допомогою підручника й розповіді вчителя готують короткі повідомлення про повсякденне життя різних верств населення Київської Русі. При виконанні цього завдання вчитель пропонує учням звернути увагу на житло, розпорядок дня, одяг, дозвілля тощо. Після підготовки матеріалів представники груп презентують результати роботи.

  1. Закріплення вивченого матеріалу

Розповідь учителя (підсумки уроку)

За формою державного правління наприкінці X — у першій половині XI ст. Київська Русь була централізованою монархією з одноосібною владою великого київського князя.

У X—XI ст. на Русі сформувалися феодальні відносини й відповідно утворилася соціальна піраміда. Проте феодалізм на Русі мав певні особливості, які відрізняли його від тих феодальних порядків, що встановилися в західноєвропейських країнах. Господарство Київської Русі досягло високого рівня розвитку. Основним заняттям населення Русі було сільське господарство.

Повсякденне життя русичів обумовлювалося їхньою належністю до певної суспільної верстви, особливостями природних умов та існуючими культурними традиціями.

Завдання на закріплення

  1. Заповніть пропуски в тексті, підкресливши правильні відповіді з варіантів, зазначених у дужках.

За формою правління Київська Русь наприкінці Х — у першій половині ХІ ст. була… (республікою, централізованою монархією, конституційною монархією). Вища влада належала… (князям, боярам, духовенству) із династії… (Києвичів, Романових, Рюриковичів). Привілейованою верствою населення були також… (бояри, смерди, рядовичі). Опорою князівської влади було постійне військо — … (загін, дружина, полк). Зберігалися також народні збори — … (магістрат, рада, віче). Найбільший вплив на духовне і культурне життя мало… (духовенство, купецтво, селянство), яке було найосвіченішою верствою.

  1. Заповніть пропуски в тексті, підкресливши правильні відповіді з варіантів, зазначених у дужках.

Основою господарства Київської Русі було… (городництво, землеробство, виноградарство). У Х—ХІ ст. селяни стали застосовувати нову техніку — … (плуг, серп, рало). Це привело до збільшення посівів зернових культур — … (гороху й квасолі, пшениці та жита, тютюну та льону). Важливою галуззю сільського господарства було… (ковальство, бортництво, тваринництво). Помітного успіху досягли ремесла, серед яких найрозвиненішим можна вважати… (металообробку, солеваріння, бортництво). Центрами розвитку ремесла і торгівлі були… (села, міста, хутори).

Тестове завдання

Якими були основні суспільні верстви населення Київської Русі? (Виберіть шість правильних відповідей.)

1 селяни

2 шляхта

3 міщани

4 духовенство

5 буржуазія

6 бояри

7 пролетаріат

8 дружинники

9 підприємці

10 князі

Відповідь: 1, 3, 4, 6, 8, 10.

V. Домашнє завдання

  1. Підручник.
  2. Індивідуальне випереджальне завдання: підготуйте розповіді про давньоруських богатирів (Іллю Муромця, Альошу Поповича, Добриню Микитича).

Матеріал для повідомлень

Давньоруські богатирі

Ілля Муромець — це чернець і святий Києво-Печерської лаври, чия дійсна постать має відлуння в однойменному билинному образі з давньоруських народних пісень, записаних у середи­ні XIX ст., а також в образі силача з українських народних казок на ім’я Чобіток. Місце його народження достеменно невідоме. Згідно з билинами — до 30 років не міг ходити (що підтвердили дослідження мощей святого), потім став воїном і вступив до дружини князя Володимира Великого. Поборов Солов’я Розбійника поблизу Чернігова та здійснив багато інших подвигів, усю здобуту в походах здобич роздавав бідним, сім’ї не мав, на старість став монахом у Києво-Печерській лаврі, де нині перебувають його мощі. В одній із битв відбивався чоботом від ворогів, за що дістав прізвисько Чобіток. У билинах старих видань ХІХ ст. Іллю Муромця називають старим козаком, у новіших виданнях слова «козак» уже не існує. Проголошений святим у 1643 р. Життя Іллі Муромця-Чобітка відносять до XII ст. Дослідники датують його мощі XI—XII ст. Припускають, що святий загинув при взятті Києва князем Рюриком II у 1204 р., що супроводжувалося розгромом Печерського монастиря половцями, які були союзниками Рюрика.

Альоша Попович — фольклорний збірний образ богатиря в билинному епосі. Альоша Попович як молодший входить третім за значенням у богатирську трійцю разом з Іллею Муромцем і Добринею Микитичем. В українських думах також зустрічається персонаж Олексій Попович. Альошу Поповича відрізняє не сила (іноді навіть підкреслюється його слабкість, кульгавість і т. ін.). Йому властиві завзятість, наполегливість, кмітливість, винахідливість, хитромудрість. Умів грати на гуслях. Узагалі Альоша хвалькуватий, чванливий, лукавий і верткий; жарти його іноді не тільки веселі, а й підступні, навіть злі; його товариші-богатирі час від часу висловлюють йому свій осуд. У цілому образу Альоші властиві суперечливість і двоїстість. Найбільш архаїчним сюжетом, пов’язаним з Альошею Поповичем, вважається його бій із Тугарином. Альоша Попович вражає Тугарина дорогою в Київ. Тугарин погрожує Альоші Поповичу задушити його димом, засипати іскрами, спалити вогнем-полум’ям, застрелити головешками або проковтнути живцем. Бій Альоші Поповича з Тугарином відбувається біля води (Сафаст-річка). Здолавши Тугарина, Альоша розсікає й розкидує по чистому полю його залишки.

Добриня Микитич (Добриня) — історична особа, воєвода, дядько по матері (вуй) Володимира Великого. Брав участь у хрещенні Русі під князем Володимиром, що подекуди відбувалося насильницьким шляхом. У народі казали, що «Добриня хрестив мечем». Билини розповідають, що Добриня мучився від того, що вбивав людей, жаліючи про свою появу на землі, бо в іншому випадку «не вбивав би Добриня невинних душ, не проливав би крові даремної, не сльозив би Добриня батьків-матерів, не вдовив би Добриня молодих жінок, не пускав би сиротами малих дітей». Син Малка Любечанина. Деякі дослідники ототожнюють Малка Любечанина з Мстишею-Лютом Свенельдичем. Добриня вважається можливим прототипом билинного богатиря Добрині Микитича.

 

Категорія: Конспекти уроків із історії України 7 клас (нова програма) | Додав: uthitel (05.09.2018)
Переглядів: 13 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: