| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із біології 9 клас |
Урок № 64 Постембріональний розвиток людини Мета уроку: закінчити знайомити учнів із постембріональним періодом розвитку людини; розкрити особливості зрілого, похилого, старечого віку та довгожительства; розглянути феномен життя і смерті, розвивати вміння порівнювати зміни в організмі людини в різний період постембріонального розвитку; уміння спостерігати та робити висновки й узагальнення; виховувати бережливе ставлення до людей різного віку, а особливо зрілого та старечого. Очікувані результати: учні характеризують розвиток дитини після народження; особливості зрілого, похилого, старечого віку та довгожительства, старіння і смерть; учні пояснюють роль ендокринної системи в регуляції постембріонального розвитку. Обладнання: ______ _______________________________________________________________ Тип уроку: комбінований.
Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.
2.2. Тестові завдання на встановлення однієї або декількох правильних відповідей. 1. Укажіть особливості підліткового періоду: А формуються моральні якості людини, її цілеспрямованість Б ріст і розвиток організму переважно завершується В відбувається безпосередня підготовка до життя як дорослої людини, вибору професії, виконання соціальних функцій Г зміна діяльності залоз внутрішньої секреції 2. Укажіть особливості грудного періоду: А зріст дитини збільшується у 1,5–2 рази Б зріст дитини збільшується за рік на 10 см В між кістками черепної коробки є тім’ячко Г починають прорізуватись зуби 3. Укажіть особливості першого дитинства: А період активного розвитку дитини Б зріст дитини збільшується за рік на 5–7 см В утворюються шийний і грудний відділи хребта Г з’являються перші постійні зуби 4. Укажіть особливості раннього дитинства: А з’являються всі постійні зуби Б спостерігається стрибок у рості В швидко розвивається мова Г зріст дитини збільшується у 1,5–2 рази
Слово вчителя У давні часи життя людини було дуже коротким. У Давній Греції люди жили в середньому 29 років, у Європі XVI ст. — 21 рік, XVIII ст. — 34, а на початку ХХ ст. близько 50 років. В останні десятиріччя спостерігається зростання середньої тривалості життя людей до 70 років. Деякі генії людства прожили довгий вік: Платон — 80 років, Гіппократ — 85 років, а Тиціан — 99 років! Цікаво, що деякі тварини і рослини перевершують людину своїм довголіттям. Соми живуть до 100 років, соколи — 150–170 років, орли і грифи — 100–120 років, крокодили — 200–300, черепахи — 100–175. Вражає і тривалість життя багатьох рослин. Магнолія — 100 років, груша, вишня — до 300, ялина і сосна — до 1000, дуб, каштан, кедр — 2000 років. Людина може і повинна жити довгим і творчим життям. Фізіолог І. Р. Тарханов вірив, що настане час, «коли людині соромно буде помирати раніше 100 років». Які ж секрети довголіття людей? Повідомлення теми уроку. Спільне з учнями визначення мети і завдань уроку.
Як після весни настає літо, так і юність змінюється періодом дорослості, або зрілості. • Як ви вважаєте, чим характеризується зрілість? (Відповідь: учнів.)
Завдання 1 група — Охарактеризувати перший період зрілого віку. 2 група — Охарактеризувати другий період зрілого віку. 3 група — Охарактеризувати період похилого віку. 4 група — Охарактеризувати період старечого віку. Результати роботи груп 1 група — Характеристика першого періоду зрілого віку Зрілий вік відповідно до прийнятої періодизації настає у чоловіків у 21 рік. Перший період зрілого віку триває до 35 років. Це — найпродуктивніший період у житті людини, час, коли розвиваються її здібності, можливості їх прояву в конкретній сфері діяльності. У цей період людина здебільшого створює сім’ю, народжує і виховує дітей. У віці 30–35 років виявляються деякі зміни фізіологічних реакцій, зміни обміну, які передують інволюції і певною мірою обмежують можливості людини до окремих видів спорту і трудової діяльності. Примітка: У медицині «інволюцією» називають атрофію органів і тканин при старінні. 2 група — Характеристика другого періоду зрілого віку Другий період зрілого віку — від 36 до 60 років у чоловіків і до 55 років у жінок. У цей відрізок часу життя людина намагається реалізувати себе в обраній професії. Протягом п’ятого десятиріччя відбуваються зміни, які визначають процес старіння. Разом із тим вмикаються і механізми, які забезпечують перебудову організму та його адаптацію. Саме в цей період у жінок і чоловіків настає клімактеричний період — поступове згасання функції статевих залоз, дітородної можливості. 3 група — Характеристика періоду похилого віку Похилий вік починається з 61 року в чоловіків і з 56 років у жінок і триває до 74 років. Багато людей зберігають у цей період достатньо високу професійну працездатність. У людей похилого віку зменшується ємність легень, збільшується артеріальний тиск, змінюються стінки кровоносних судин, розвивається атеросклероз. Знижується активність щитоподібної залози, зменшується основний обмін, відбувається атрофія статевих залоз і зниження продукції статевих гормонів. Імунні властивості організму поступово знижуються, у зв’язку із цим у людей похилого віку послаблюється механізм опору як проти збудників хвороб різної природи, так і проти власних клітин, які переродилися або у яких виникли мутації. 4 група — Характеристика періоду старечого віку Старечий вік у чоловіків та жінок починається у 75 років. У цьому віці багато людей ще мають ясний розум і здатні до творчої праці. Старість — заключний етап онтогенезу, віковий період, який характеризується суттєвими структурними, функціональними і біохімічними змінами в організмі, які обмежують його пристосувальні можливості.
Ознаки старіння проявляються на різних рівнях організації живого організму: молекулярному, тканинному, системному і організменому. Запитання до учнів • Назвіть ознаки старіння організму.
Ознаки старіння • змінюється постава, форма тіла; • зменшуються розміри тіла; • з’являється сивина; • шкіра втрачає еластичність, що призводить до утворення зморшок; • послаблюються зір і слух; • погіршується пам’ять. Старіння характеризується зменшенням надійності системи регуляції, які забезпечують гомеостаз, зокрема нервової та ендокринної. Інтенсивність процесу старіння зумовлена багатьма біологічними факторами, необхідно враховувати також роль соціального середовища. Старіння — загальнобіологічна закономірність, притаманна всім живим організмам. Наука, яка займається проблемами старіння людини, з’ясовує основні його закономірності — від молекулярного і клітинного рівнів до цілісного організму називається геронтологією (від грец. geron — старий). Основним завданням геронтології є: • добитися того, щоб тривалість життя людини відповідала тій, що визначена природними можливостями її як біологічного виду, і навіть подовжити її. Завдання учням Скласти опорну схему анатомо-фізіологічних змін в організмі під час старіння.
• Здоров’я людини, характер її старіння та термін настання смерті на 50 % залежить від способу її життя, на 20 % — від спадкових факторів, на 20 % — від умов довкілля, на 10 % — від рівня розвитку системи охорони здоров’я.
Для з’ясування природи старіння лише в XX ст. запропоновано близько 200 теорій і гіпотез. Така їх велика кількість пояснюється не відсутністю фундаментальних даних щодо сутності та особливостей перебігу старіння, а чисельністю порушень на різних рівнях життєдіяльності протягом цього процесу.
Теорії старіння Механічна теорія. Довгий час учені вважали, що протягом життя людина поступово втрачає якусь субстанцію, що зумовлює старіння. Наукові теорії.
Існує дві традиційні точки зору на причини розвитку старіння (закономірності):
Запитання учням • Яку причину старіння з наведених ви підтримуєте? (Обговорення відповідей.) Запитання до учнів • Які фактори сприяють подовженню життя?
Особливості людей похилого та старечого віку «Як байка, так і життя цінується не за тривалість, а за зміст». (Сенека) У старих людей знижені самопочуття, самовідчуття, самооцінка, посилюються почуття малоцінності, невпевненості в собі, незадоволення собою. Настрій, як правило, знижений, переважають різноманітні тривожні побоювання: самітності, безпорадності, злиднів, смерті. Старі стають похмурими, дратівливими, мізантропами, песимістами. Здатність радіти знижується, від життя вони нічого доброго уже не чекають. Інтерес до зовнішнього світу зменшується. Їм усе не подобається, звідси — буркітливість. Вони стають егоїстичними і егоцентричними, більш інтравертованими (зверненими до себе, своїх внутрішніх переживань), коло інтересів звужується, з’являється підвищений інтерес до переживання минулого, до переоцінки цього минулого. Поряд із цим підвищується інтерес до свого тіла, до різноманітних неприємних відчуттів, котрі часто спостерігаються у старості. Невпевненість у собі і завтрашньому дні робить старих більш дріб’язковими, надобережними, педантичними, консервативними, малоініціативними тощо. Послаблюється і контроль над своїми реакціями — вони недостатньо добре володіють собою. Усі ці зміни у поєднанні із зниженням гостроти сприймання, пам’яті, інтелектуальної діяльності створюють своєрідний образ старої людини і роблять усіх старих якоюсь мірою схожими одне на одного. Але було б хибним думати, що всі перелічені зміни однаковою мірою характерні для всіх старих людей. Старість великих людей Життя великих людей, що творили до глибокої старості, свідчить про те, що можна зберегти фізичні та творчі можливості на довгі роки, майже до самої смерті. Грецький драматург Софокл написав відому трагедію «Едіп у Колоні» на 90-му році життя! Л. М. Толстой говорив, що його мозок ніколи так ясно і так легко не працював, як у віці між 60–70 роками. Ґете у 75-річному віці говорив про «всебічний розвиток весни» своєї душі, він дожив до 83 років і закінчив «Фауста», коли йому було 80 років. Композитор Джузеппе Верді у віці 70-ти років створив оперу «Фальстаф» — блискучу комедію характерів. Відома надзвичайна працездатність художника І. К. Айвазовського. Він створив близько 6000 картин. «Для мене жити — значить працювати!» — такий був девіз Айвазовського. Помер художник у 83 роки, працюючи до останнього дня. Гюго, Ньютон, Мічурін, Павлов, Свиридов — усі ці відомі люди були сповнені творчих сил до кінця свого життя, навіть на восьмому-дев’ятому його десятках. Великий англійський письменник Б. Шоу трішки не дожив до свого століття.
Завершальною фазою онтогенезу кожного організму є смерть. У людини розрізняють смерть: • біологічну (природну), що настає в результаті старіння організму; • патологічну (передчасну) — результат хворобливого стану організму, ураження життєво важливих органів. Передчасна смерть може бути і наслідком нещасного випадку. У людини смерть — не одномоментний процес. Вивчення процесу вмирання організму привело вчених до висновку, що між життям і смертю існує перехідний стан — клінічна смерть, коли ознаки життя уже не спостерігаються, але тканини ще живі (перші 1–4 хв). Негайні реанімаційні заходи ще можуть оживити людину, бо протягом цього періоду не настає необоротних порушень процесу обміну речовин у клітинах головного мозку. Через 4–6 хв. після припинення серцевої діяльності і дихання виникає так звана соціальна смерть, коли гинуть клітини кори головного мозку. І якщо в цей час навіть удалося оживити людину, вона залишиться розумово неповноцінною, у неї зникнуть набуті умовні рефлекси і не виникатимуть нові. Коли ж протягом 6–7 хв людину не оживити, настає біологічна смерть, або просто смерть. Це вже остаточне припинення життєдіяльності організму у зв’язку з необоротним порушенням обміну речовин у клітинах.
• До чого призводить недотримання особистої гігієни у дівчат та юнаків?
Очікувані відповіді учнів Недотримання особистої гігієни у дівчат призводить до виникнення запальних процесів статевих органів. Тривале запалення може викликати безпліддя, а також негативно вплинути на перебіг вагітності та пологи.
У хлопців у разі недотримання особистої гігієни в результаті проникнення хвороботворних мікроорганізмів до статевих органів, а також унаслідок сидячого, малорухливого способу життя, вживання алкоголю, гострої їжі може виникнути запалення передміхурової залози — простатит. Поширеною причиною виникнення захворювання статевих органів є інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
Завдання • Що таке ІПСШ? Учні роблять позначки олівцем на полях під час самостійного опрацювання теоретичного матеріалу: «V» — інформація підтверджує попередні знання учнів; «+» — нова інформація для учнів; «–» — інформація суперечить знанням учнів; «?» — незрозуміла інформація, яка потребує додаткового пояснення. (Обговорення результатів самостійної роботи учнів з підручником.)
Залежно від виду збудника ІПСШ поділяються на: • бактеріальні інфекції (гонорея, сифіліс, хламідіоз, мікоплазмоз…); • вірусні інфекції (генітальний герпес, СНІД, папіломавірусна інфекція…); • паразитарні інфекції (збудником є гриби, одноклітинні тварини): кандидоз, трихомоноз. «Любов — чарівна країна, лише тільки в ній буває щастя». Закоханим, як відомо, протегує прекрасна з богинь, богиня любові Венера. На жаль, тепер закоханих нерідко супроводжують і венеричні захворювання.
Гонорея Гонорея — це венерична хвороба людини з переважним ураженням слизових оболонок сечостатевих шляхів, яка спричинюється гонококом. Це давно відоме статеве захворювання, що спричинюється мікробами — гонококами. Симптоми захворювання з’являються через 2–10 днів після зараження. У жінок спостерігаються незвичні виділення з піхви, печія при сечовиділенні, біль у малому тазі. У чоловіків — печія при сечовиділенні, жовто-білі мутні гнійні виділення з отвору статевого члена.
Сифіліс Викликається мікробом — блідою трепонемою (спірохетою). Якщо не почати лікування на ранній стадії, він викликає серйозні захворювання внутрішніх органів. Клінічний перебіг недолікованого сифілісу включає три фази: первинний, вторинний і третинний. Хворі вагітні можуть передати інфекцію плоду. Первинний сифіліс — безболісна виразка в ділянці статевих губ, піхви, шийки матки чи твердий шанкр на статевому члені, які з’являються на місці проникнення збудника через 2–6 тижнів після контакту. У жінок в 50 % випадків вона не помітна через глибоке розміщення. Без лікування через 6–8 тижнів виразка зникає і розвивається вторинний сифіліс. Вторинний сифіліс — системне ураження кровоносних судин (васкуліт) з різноманітним набором симптомів: підвищення температури, озноб, біль у суглобах та м’язах, зміни на шкірі та слизових у вигляді різноманітних висипань та ерозій. На цій стадії уражуються печінка, нирки, шлунок. Через широкий спектр ураження різних органів сифіліс може «маскуватись» під різні терапевтичні захворювання — ревматизм, гепатит, виразку шлунка, ішемічну хворобу серця, туберкульоз та інші інфекційні захворювання. Нерозпізнаний і недолікований на цій стадії сифіліс переходить у кінцеву стадію третинного сифілісу. Третинний (або пізній) сифіліс — ця стадія може розвинутись через багато років після інфікування і супроводжуватись важким ураженням мозку, судин, печінки, нирок.
Трихомоноз Трихомоноз — це поширене статеве захворювання, спричинене дрібними мікроскопічними паразитами (одноклітинними тваринами) — вагінальною трихомонадою. Уражуються сечостатеві органи. Симптоми захворювання з’являються через 4 дні, а деколи через 3 тижні після статевого контакту. Симптоми у жінок — виділення з піхви жовтого, сіро-зеленого кольору з неприємним запахом, можуть бути надмірними і прозорими, свербіння у піхві та довкола зовнішніх статевих органів, біль при сечовиділенні та під час статевого акту. У чоловіків — печія при сечовиділенні, слизово-гнійні прозорі виділення з отвору статевого члена. Більшість чоловіків мають мінімальні симптоми або не відчувають їх узагалі і є безсимптомними носіями, не знаючи про це та інфікуючи своїх партнерок.
Хламідіоз Хламідіоз — це поширене інфекційне захворювання, яке належить до сексуально-трансмісивних хвороб. Хламідії — мікроби з особливим циклом розвитку, які здатні розмножуватись у середині клітин організму і переходити в стійкі до дії різних факторів форми. У дорослих передача хламідійної інфекції відбувається, основним чином, статевим шляхом, однак можливе зараження і через інфіковані предмети. Інкубаційний період захворювання 10–20 днів, проте через наявність безсимптомних форм, які складають до 70 % у жінок і до 40 % у чоловіків, час захворювання встановити практично неможливо, а більшість інфікованих вважають себе здоровими. Найбільш важким проявом хламідійної інфекції у жінок є сальпінгіти (запальні процеси маткових труб), які можуть приводити до таких важких ускладнень, як позаматкова вагітність та безпліддя. У деяких випадках (до 40 %) хламідійний сальпінгіт проходить без скарг і виявляється тільки при обстеженні з приводу безпліддя з використанням спеціальних методів. Часто запальні процеси статевих органів супроводжують хламідійний уретрит та цистит. У чоловіків уражується сечовивідний канал (уретрит), передміхурова залоза (простатит), яєчка та їхні придатки (епідідиміт). Як наслідок тривалої інфекції цих органів може виникнути зниження статевої активності (імпотенція) або різкі зміни сперми — чоловіче безпліддя, яке складає на сьогодні до 50 % причин подружнього безпліддя.
До інфекційних хвороб, збудники яких передаються статевим шляхом (ІПСШ), належить СНІД. Пригадайте: • Що вражає вірус імунодефіциту людини? • Які шляхи зараження ВІЛ-інфекцією? • Як можна убезпечити себе від зараження СНІДом?
Вправа «Займи позицію» — Як ви вважаєте, у чому полягають особливості спілкування з ВІЛ-інфікованими людьми і хворими на СНІД?
Складання Т-схеми до уроку Заключне слово вчителя Старий схожий на малого, тому що у старих, як і в малих дітей, зменшуються пристосувальні можливості організму, знижується надійність у багатьох життєвих ситуаціях, тобто вони потребують допомоги більш молодих людей. На зразок того, як батьки допомагають своїм дітям у виживанні. Тож не проходьте повз старих людей, допомагайте їм!
Індивідуальні та творчі завдання Підготуватись до узагальнюючого уроку на тему «Розмноження та розвиток людини». Клас об’єднується у дві команди. Кожній команді необхідно: — обрати капітана; — вигадати назву;
| ||||||||||||
| Переглядів: 479 | | ||||||||||||
| Всього коментарів: 0 | |
