ФАКУЛЬТАТИВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЖИВОПИС» - Навчальні програми - Нормативна база освіти - Каталог файлів - Учительська світлиця
Головна » Файли » Нормативна база освіти » Навчальні програми

ФАКУЛЬТАТИВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЖИВОПИС»

Якщо у вас виникли проблеми при завантаженні файлів, перегляньте дане відео!


26.02.2014, 19:44
ФАКУЛЬТАТИВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЖИВОПИС»
Пояснювальна записка
Пропонований курс факультативу «Український живопис» має на меті познайомити учнів із значним явищем світової художньої культури, його появою і розвитком в епоху формування
української народності. Учні дізнаються про творчий стиль митців пензля С. Васильківського, П. Левченка, М. Ткаченка, К. Трутовського та інших, які прагнули розкрити гармонію природи і людини, втілити в зримих образах вічну красу життя, показати
в своїх творах ідеали високої людяності, наповнені чуттям народного гумору і проникливим ліризмом. Знайомлячись із творами живопису, учні будуть збагачуватися духовно самі, творчо удосконалюватися, інтелектуально вивищуючись, а значить само-розвиватися, тобто бути справжніми творцями свого життя, мати здатність змінювати власну життєдіяльність з метою практичного самостворення самого себе.
Вік підлітків є сприятливим для формування та розвитку ціннісних орієнтацій як стійких якостей особистості, що має велике значення у становленні їх світогляду.
Факультативний курс (або спецкурс) «Український живопис» спрямований на вивищення учнівського інтелекту, на розширення їхнього кругозору, на вирішення нових проблем у процесі пізнавальної діяльності, і «чим більше активності й власної ініціативи їм необхідно буде проявити», тим швидше дитина ставатиме особистістю, тим гуманнішим, принциповішим, відповідальнішим він буде», — наголошує Ю. Завалевський.
Прослухавши курс «Український живопис», учні повинні знати:
кращих представників української школи різних епох;
орієнтуватися в основних термінах живопису.
Учні повинні вміти:
аналізувати зміст запропонованих для розгляду полотен;
робити їх детальний опис;
співставляти творчі живописні полотна і твори інших мистецьких жанрів.
Курс факультативу (спецкурсу) розрахований на учнів ІІІ ступеня навчання спеціалізованих гуманітарних шкіл 10–11 класів (у кожному по 34 години) з поступовим заглибленням в означувану проблему.
Програма може бути використана для викладання курсу за вибором для учнів, що поглиблено вивчають українську філологію з метою розширення кругозору учнів, схильних до гуманітарних дисциплін.
Оправдане вивчення факультативного курсу «Український живопис» учнями загальноосвітніх шкіл в 10–11 класах.
Програма факультативного курсу
Тема № 1
Ілля Бродський — маляр Вишенський і Мукачівський. Традиційність композиції. Життєва вірогідність, яскравість тонально насичених барв, утворення вишуканості кольорового ритму, піднесене, святкове поетичне звучання життєрадісних барв у картині «Архістратиг Михаїл» (близько 1686 року, дерево, олія, темпера, полотно). Вплив народного мистецтва на змалювання постаті героя.
Тема № 2
Василь Реклинський — майстер живопису з Полтавщини. Картина «Свята Уляна (портрет Уляни Апостол)» (бл. 1732 року) Надання обличчю образу святої суто портретних рис української жінки з правлячих верств.
Тема № 3
В. Л. Боровиковський (1757–1825) — український портретист, колишній запорозький старшина, полтавський бургомістр. Дотримання традиційної композиції авторського портрета з його репрезентативністю в картині «Портрет полковника П. Руденка» (1778). Майстерне володіння в картині відтворенням орнаменту та правдоподібністю деталі, м’яке моделювання форми. Широке вживання декоративно покладеного кольору, легке оживлення
півтонами. Площинне трактування інтер’єра в портреті. Реалістично виразна привабливість обличчя портретованого.
Тема № 4
Тетяна Пата — народний художник України, майстер Петриківського розпису. Відображення своєрідного синтезу всього привабливого, що є в царстві природи в картинах живописця.
«Пташка на калині» — малярська поетизація Т. Я. Патою ніжного українського символу. Тонке «імпресіоністичне» відчуття природи, вразливість рослинного світу, миттєвий перехід від одного стану до іншого, простота і ясність композиції — основні риси творчого почерку в картинах художниці.
Тема № 5
Микола Пимоненко (1862–1912) — художник народного побуту, тонкий знавець звичаїв і обрядів, лірик сільського пейзажу. Академік малярства. Художнє полотно «Біля криниці»
(1908). Використання в картині образу криниці як символу чистоти, життя, здоров’я. Паралель між любов’ю і водою з криниці. «Жниця» (1889) — поєднання настроїв людини і природи. «Гопак» — картина, за яку М. Пимоненко одержав міжнародну нагороду «Знак Пошани».
«Українська ніч», «Перед грозою» — живописні полотна, що написані в період найвищого творчого піднесення. Домінуюче значення пейзажу, його основне емоційне навантаження в картині «Перед грозою» (1906). Майстерне змалювання насунутих важких темно-синіх хмар, цільної постаті пастушка, наваленого подиху вітру. Наповненість художнього полотна драматичною напругою боротьби світла і темряви. Підсилення схвильованого емоційного звучання твору контрастом теплих кольорів землі і холодного неба. Фокусування відчуття простору в одинокій, сполошеній постаті пастушка, яка є і смисловим, і фізичним центром композиції, вносить у неї необхідний наголос. Відданність кращим реалістичним традиціям, прагнення повною мірою використати невичерпні можливості правдивого художнього образу у висловленні глибоких людських почуттів.
«Святочне ворожіння» (1888) — живописне трактування народного мотиву зимового циклу свят. Уміння надати буденному мотиву оповідно-психологічного розкриття сюжету, нових ефектів, рівною мірою, штучного світла, глибоке знання народного побуту. Святково-піднесений колорит картини. Відчуття кольору в глибоких контрастах світла й тіні. «Ярмарок» (1898) — зображення одного з найяскравіших явищ народного життя України —
ярмарку, — багатолюдного, багатобарвного видовища з всілякими розвагами. Бездоганність соковитого живопису картини, повнозвучність барв, пленерне розв’язання теми. Артистизм розробки фактури полотна, висока професійна майстерність автора, прекрасне знання народного побуту, характерний типаж, точність психологічних нюансів, насиченості сонцем і світлом — характерні риси живопису першокласного художника-жанриста Пимоненка М. К.
Тема № 6
Іван Іванович Труш (1869–1941). «Гагілки». Тема гуцульських веснянок-гаївок у творчості художника, яскравість народних звичаїв та народного одягу в картинах художника. Символ сонця, весняного цвітіння, любові та дружби, піклування про юнь, спадкоємність у природі, її безперервне оновлення — основні мотиви, передані в картині.
«Аппієва дорога» — Своєрідний «Історичний пейзаж» з моральними висновками для сучасників, з пересторогою майбутнім поколінням. «Гуцулка біля церкви» (1920). Наповненість композиції твору світлом і кольором щедрого тепла прозорого весняного дня. Образна і колористична змістовність картини. Картина «Портрет Івана Франка» (олія, 1940).
Тема № 7
Прохоров Семен Маркович (1873–1948) — видатний український майстер-живописець. Його захопленість народною творчістю. Полотна «Жниці», «Українська дівчина».
Запозиченість художником усього антуражу і манери картинно-урочистої побудови композиції полотен з народної творчості.
Картина «Українська дівчина» (1925). Святково-декоративна площинність твору. Добротна, академічна манера його виконання.
Тема № 8
Т. Г. Шевченко — видатний український художник, що заклав основи критичного реалізму. Поєднання в ньому поетичного і художнього обдарування.
Написання полотна «Катерина» (1842) на сюжет однойменної власної поезії, створеної чотирма роками раніше. Драматичність змісту картини. Спрямування атрибутів побуту і пейзажу на розкриття змісту. Створення образу улюбленої, виплеканої в уяві
України. Багатозначна аналогія між картинами «Катерина» Шевченка та «Сікстинська мадонна» Рафаеля. Романтичність характеру картини, поетизація образів як ознаки їх національного характеру та народності. Камерність характеру полотна «Портрет Маєвської» (1843).
Природна духовна краса портретованої, віддзеркалення в її образі почуттів митця. Створення художником своєї концепції людини.
Наповненість ідеалу художника глибоко гуманістичним змістом. Оригінальність задуму та сміливість художніх завдань у картині «На пасіці» (1843). Життєва правдивість та одухотвореність, глибокий демократизм автора в художньому полотні. Багатозначність
художнього образу в буденних житейських сценах. Оспівування підвалин родинного життя українського селянина, любові і поваги. Мрія про родинне тепло. Яскравість виразності живописного ладу, монументальність композиції картини.
Тема № 9
Васько Гаврило Андрійович (1820–1866) — живописець з Чернігівщини. Утілення в образах картин творчого кредо художника — бачення вартості людини не в її становищі на суспільних сходинках, а в нерозривній єдності фізичної і духовної краси.
Оцінка роботи художника дослідником українського живопису Ф. Ернестом як «дорогоцінний зразок інтимного портрета, шматочок побуту нашого старого Києва». Картина «Портрет юнака з родини Томари» (1847) — зображення сина полтавського поміщика гвардії капітана Томари Бориса. Високий професіоналізм художника в змалюванні портрета юнака. Артистизм натури портретованого, розум, допитливість, що світяться в очах юнака.
Тема № 10
Трутовський Костянтин Олександрович (1826–1893) — майстер змалювання мотивів побуту і звичаїв українського народу.
Картина «Одягають вінок» — уміле заглиблення життя в сучасний побут українського народу і перетворення побаченого в художні образи. Внесення художником у побутову сцену багато теплого почуття, лагідної усмішки, авторської розповіді про світ високої краси поетичної пісні, вишивання, ткання, кераміки й іншого художньо-декоративного побутового начиння з життя українського селянства. Виразна скомпонованість картини, змалювання
благодатного тепла щедрого літа, відбиття ліризму, поезії щасливого дитинства, глибокої поваги художника до життя народу.
Картина «Весільний поїзд» (1881) — репрезентація основного напрямку розвитку українського побутового жанру. Повнозначна роль пейзажу і персонажів на полотні. Перенесення основного емоційного навантаження на пейзажні зарисовки. Майстерне розміщення учасників дії на першому плані, ефективне виділення основних персонажів твору світлом. Розгортання на другому плані широкої панорами картини зелених пишних гаїв, традиційних трибанних церков серед них, синьої хмари, що рясно пролилася біля обрію дощем.
Відбиття в поетичному та романтично образному ладові фольклорних і етнографічних рис народного побуту.
Тема № 11
Соколов Іван Іванович (1829–1918) — художник із Харківщини. Вклад митця разом з К. Трутовським, Л. Жемчужниковим в утвердження в реалістичному мистецтві селянської теми. Внесення в живописні полотна характерних подробиць і поетичних рис, побачених митцем безпосередньо на натурі.
Картина «Весілля». Відображення одного з епізодів весільного звичаю, коли в понеділок після вінчання перед перервою учасники свята радісно вітають молоде подружжя з щасливим початком шлюбного життя. Майстерна невимушеність у побудові композиції картини, уміле відділення в загальному натовпі декількох живописних груп, пов’язаних між собою спільністю дії. Мотиви народної архітектури та пишної рослинності України в картині «Весілля». Святкова декоративність, яскраві барви народного одягу, ноти піднесеності — характерні її деталі. Естетичні настанови народно-поетичної творчості, традиції М. Гоголя та Т. Шевченка в творчій спадщині І. І. Соколова.
Тема № 12
Орловський Володимир Донатович (1842–1914) — зачинатель нового українського реалістичного пейзажу. Вплив творчості І. Сошенка на формування мистецького дарування художника. Прошення Т. Шевченка вступові Орловського до Петербурзької Академії мистецтв. Розквіт творчості митця в 1870–1880 рр. ХІХ ст.
Картина «Хата в літній день» — одне з найкращих його полотен. Відчуття спостереження живої природи в творі і відображення її в буденній правдивості, узагальнення мотиву.
Тема № 13
Похитонов Іван Павлович (1850–1923) — видатний український живописець.
Картина «Зимові сутінки на Україні» (1890). Виразність типових персонажів першого плану картини, тонка накресленість деталей другого. Вплавлення теплої вохри вогників вікон будинків у холодну колористичну гаму полотна.
Тема № 14
Костанді Киріак Костянтинович (1852–1921) — видатний український художник-колорист з Одещини. Головний засіб створення певного настрою в картинах митця — це природа, єдність образу людини з пейзажним мотивом.
Картини «Рання весна» (1892), «Тихий вечір» (1896), «Бузок» (1902). Музична ліричність весняного вечора, його ніжні і водночас яскраві барви в художньому полотні «Бузок». Максимальне звучання рожевого кольору в буянні пишних квітів бузку. Звучання трагічного дисонансу постаті людини у чорному, яка у відчаї охопила голову руками на тілі радісної весняної симфонії.
Ідейно-образний зміст картини — драма окремої людини і неминучість краси життя.
Тема № 15
Васильківський Сергій Іванович (1854–1917) — відомий український художник. Щирість і правдивість, романтична піднесеність, величезна закоханість у рідний край, патріотична основа цього почуття в живописних полотнах митця.
Яскравість барв, чистота кольору, образна змістовність і поетична проникливість його пейзажів. Натхненна піднесеність, авторська викоханість у буденні мотиви картин природи, зігрітих присутністю людини.
Картина «На греблі. Воли біля броду» (1900–1910). Розігрування варіацій жовтої і синьої фарб, оптимістичне сприйняття художником дійсності, життєва правдивість полотна. Картина «Бездоріжжя» (1890). Тонке нюансування стану природи мажорною палітрою кольорів. Наявність дії в пейзажі: таяння снігу, набрякання землі талою водою, протиборство стихій — світла й темряви, вітру і хмар. Епічні ноти в картині. Велика увага до розробки неба, суціль заповненого могутнім кипінням хмар і теплом весняного повітря.
Тема № 16
Левченко Петро Олексійович (1856–1917) — глибоко національне явище в українському пейзажному живописі. Щирість почуттів, висока поетичність, виняткове багатство і точність кольору, витонченість живопису — найхарактерніші риси картин Левченка П. О. Утілення чарівної української природи в усій її різноманітності в творі «Водяний млин» (1900).
Художник — майстер передачі світла й повітря як засобів утілення ідейного задуму. Гармонійна і невимушена побудова композиції картини «Водяний млин». Вияв у зовні непоказному мотиві його образної вагомості і поетичності. Вияв особливого обдарування пейзажиста в неабиякій спостережливості, в умінні бачити під зовнішньою оболонкою явища його глибокий зміст. Передача нестримного плину часу, щоденно пов’язаного з людською працею в картині «Водяний млин». Віддзеркалення в гладині тихої річки яскравих, теплих барв пейзажу, що збільшують відчуття спокою й задумливості літнього полудня, його щедрої повнокровності, і водночас утворюють ефект декоративності. Одухотворення краєвиду, внесення в нього масштабності присутністю людини. Роль делікатної живописної манери, культури мазка, вишуканої фактури покладених на полотно фарб в естетичній повнозвучності твору.
Картина «Біла хата» (1900). Наповненість картини сонячним промінням, її насиченість кольором зелені. Майстерне відтворення глибини простору, тонко переданого ліричного настрою, затишку провінційного життя. Світлоповітряна перспектива і тонове нюансування кольору в картині. Утворення в ній відчуття глибини і своєрідного мажорного настрою.
Картина «На березі моря» (1884) — яскравий зразок композиційного прийому підсвідомого відчуття руху моря і неба.
Тема № 17
Світославський Сергій Іванович (1857–1931) — майстер високої поетичності художнього образу.
Проникливість ліризму, чуттєве начало, зосередженість дії на першому плані становлять основний зміст пейзажних полотен художника про український степ. Картина «Вечір у степу» (1890) — яскравий зразок витонченості колірних переходів, узагальненості деталей, краси сповненого поезією літнього вечора, елегійної наспівності, співзвучної образам і почуттям народної пісні.
Полотно «Вітряк» (1880). Майстерне зображення почуття невимовного суму через одноманітність степу з випаленими за літо пожовклими травами, з свинцево-синіми хмарами над ними, готовими пролитися холодним дощем. Перенесення наголосу картини на типову деталь.
Тема № 18
Ткаченко Михайло Степанович (1860–1916) — представник харківської художньої школи, учень Д. Безперечного, М. Клодта й Д. Орловського.
Картина «Весна» (1907). Майстерне відтворення в художньому полотні світловітряного середовища. Дотримання кращих традицій вітчизняної художньої школи, досконале пророблення форми, її моделювання. Погляд на живопис як на засіб відтворення конкретного емоційного стану природи. Зігрівання лагідним теплом ніжної трави й протоптаної стежки, химерного мережива іще голих гілок. Узгодження в картині кольору в тоні без контрастів.
Сповненість мотиву щирої теплоти почуттів, поезії весняного пробудження природи закоханістю художника в рідний край.
Тема № 19
Самокиш Микола Семенович (1860–1944) — представник батального й анімалістичного жанру в українському живописі.
Неперевершений майстер зображення коней. Основоположник батального живопису. Монументальне полотно «Трійка» (1917). Вільне розв’язання складних ракурсів, точне вимальовування рухів коней, детальне відтворення реманенту. Виразне позначення
авторської самобутності. Картина «Запорожці біля корчми» (олія, 1918). Художнє полотно «Бандурист». Обкладинка до оповідання Марка Вовчка «Маруся» (1929).
Ілюстрація до думи «Іван Богун», «Бій Богуна з Чернецьким під Монастирищем у 1653 році» (1931). Присвята художніх полотен Миколі Самокишу: Сергій Беседін «Портрет М. С. Самокиша» (1936).
Тема № 20
Мурашко Олександр Олександрович (1875–1919) — майстер психологічно-змістовного художнього образу. Особиста близькість до народного життя. Монументальне полотно «Селянська родина» (1914) — нові обрії розвитку українського побутового жанру. Виразно новаторські принципи розв’язання сюжету в творі. Епічно-філософська картина з народного життя, виразна накресленість характерів-типів. Ефект сонячного проміння в інтер’єрі. Виразне виліплювання форм на полотні. Гармонійна злагодженість картини. Імпресіоністичність колірного розв’язання, безпосередність враження і монументальність задуму, епічність композиції, узагальненість форми в творі живопису. Психологізм образів і винятковий його декоративізм.
Тема № 21
Їжакевич Іван Сидорович (1864–1962) — митець різнобічного обдарування, майстер станкового і монументального живопису, журнальної та книжкової ілюстрації. Багаторічна робота художника в журналах «Нива», «Живописное обозрение», «Всемирная иллюстрация». Репродукування ілюстрації Їжакевича І. С. за допомогою ксилографії. Звернення основної уваги художника на композицію, малюнок, тональні співвідношення.
Основний зміст його ілюстрацій — життя українського народу. Вираження художником душевної теплоти і ніжності в зображенні дітей. Картина «Мама йде!» (1907). Варіанти повторення картини 1926 р. Лаконічність композиції твору, його відкритість, декоративність, великоплановість, позбавлена дрібних деталей, стриманість колірної гами, мінімальне використання барв, широкий діапазон тональної розробки. Передбачення художником можливостей майстра-ксилографа, якому доступна гра світла, тону, а не кольору. Глибока народність, виняткова людяність образно-емоційного змісту, оригінальна авторська манера. Художнє полотно «Ідуть дощі» (ілюстрація до повісті М. Коцюбинського «Фата Моргана» (1937) Картини «Перебендя» (1938), «Мені тринадцятий минало…» (1938), «І золотої й дорогої…» (1938), «Сон» (1938) — ілюстрація до «Кобзаря» Т. Шевченка (1938).
Тема № 22
Курилас Йосип Петрович (1870–1951) — відомий майстер художніх полотен з народного життя. Картина «На Гуцульщині» (1942). Виразне моделювання форми в картині, узагальненість сюжетного і живописного рішення.
Тема № 23
Світлицький Григорій Петрович (1872–1948) — відомий український живописець, автор художніх полотен «Музиканти», «Листя шелестить», «Ноктюрн», Елегія», «Симфонія», «Вечірні мелодії», «Чайковський на Україні» та ін. Свідчення яскравого захоплення художника музикою. Товаришування з А. Куінджі, неперевершеним майстром відображення мотиву місячних ночей України. Розробка цього ж мотиву в творчості Г. П. Світлицького. Картина «Хата в місячну ніч» (1919). Використання таємничого блакитнуватого зеленого світла в картині, насиченість її тихим сяйвом, сповненість простору фантастичною загадковістю, витонченим ліризмом, музикальністю.
Тема № 24
Бурачек Микола Григорович (1871–1942) — актор, письменник, художник. Вираження таланту митця-кольориста в картині «Хата опівдні. Спека» (олія, 1928). Мотив розпеченого полудневим сонцем дня. Доведення звучання кольорів до максимальної напруги. Побудова твору на синтезі життєвих вражень. Прояв у ньому винятковості творчого темпераменту, оптимістичного погляду художника на сучасну дійсність.
Художнє полотно «Золота осінь». Майстерна передача відчуття повітря, насиченого золотом фарб і лагідним теплом. Поетичність пейзажу, бадьорість ліризму, його життєрадісність. «Соняшники» (1918). Картина «Кам’янець-Подільський. Замок» (олія).
Художнє полотно «Реве та стогне Дніпр широкий» (1941).
Тема № 25
Красицький Фотій Степанович (1873–1944) — видатний український художник, онук сестри Т. Шевченка Катерини. Розробка художником українського історичного жанру. Картина «Гість із Запоріжжя» (1901). Зв’язок твору мистецтва з автором славнозвісних «Запорожців, що пишуть листа турецькому султану» І. Репіним, учнем Красицького.
Ретельне вивчення художником сучасного життя українців у рідному селі Зелена Діброва та сусідньому — козацькому на Черкащині для реальної передачі їх на картині «Гість із Запоріжжя». Зображення постаті хлопчика як смислового центру композиції. Розгортання руху картини по колу: від запорожця до діда, від діда до старої з онуками, а від них знову до запорожця. Прекрасно виписаний натюрморт на простеленій на траві скатертині — центр полотна «Гість із Запоріжжя». Життєва переконливість образів, вдала режисура сцени, прекрасне знання побутових подробиць, авторська теплота трактування сюжету, майстерна передача стану природи — характерні риси непересічного таланту художника Ф. С. Красицького.
Тема № 26
Монастирський Антон Іванович (1878–1969) — видатний український художник історичного жанру. Реалізм як найбільш активний засіб висловлювання мистецьких ідей. Художнє полотно «Запорожець» (1932) — монументальний за задумом портрет-картина. Створення складного образу запорожця-борця за народну волю. Лаконічність твору за засобами виразу. Промовистість деталей, стриманість живопису.
Тема № 27
Федір Кричевський (1879–1947) — самобутній знавець народного життя, його звичаїв, творчості. Вплив українського народного мистецтва, зокрема вишивки, якою займався Кричевський, на неповторну манеру живописного письма художника. «Три віки» — картина, що виражає втілення неперервності життя.
Прославлення в ній гуманних гармонійних стосунків, утвердження духовної спадкоємності трьох поколінь, передусім у родині. Звеличення материнства, піднесення жінки-охоронниці роду людського. Відображення в полотні поряд із добротою, красою духовною і фізичною стурбованості, потаємного глибокого переживання. Триптих «Життя» (складається з полотен «Любов», «Повернення», «Сім’я», 1925–1927).
Картина «Повернення» (1925–1927). Прояв художником у картині високих гуманістичних поглядів. Звернення в ній до драматичного змісту. Епічна велич художнього полотна, фактура темперних фарб у ньому, монохронний живопис, чіткий конструктивний малюнок.
Полотно «Замріяна Катерина» (1937–1940). Створення в картині опоетизованого, позбавленого буденності образу. Його адекватність художньому ідеалу видатного українського поета Т. Г. Шевченка.
Художнє полотно «Т. Г. Шевченко» (олія, 1929).    Картина «Довбуш» (1931–1932). Малюнки-ескізи до цієї картини «Молодий опришок» і «Гуцулка». Художнє полотно «Селянка з макітрою» (олія, 1920). Портрет історика мистецтв, професора Г. Г. Павлуцького (олія, 1923), «Шахтарська любов» (олія, 1935).
Тема № 28
Шовкуненко Олексій Олександрович (1884–1974) — український пейзажист, безмежно закоханий у красу буття людина. Передача в картинах великої внутрішньої емоційності, виняткової майстерності художника.
Полотно «Повінь. Конча-Заспа» (1954). Вражаюча гострота відчуття мотиву в картині, пристрасне сприйняття краси як найвищого дарунку життя. Звучання полотна як натхненої музики, схвильованої пісні.
Тема № 29
Петрицький Анатолій Галактіонович (1895–1964) — відомий художник-оформитель театральних вистав і опер за сюжетами творів М. Гоголя. Картина «Портрет поета Я. Савченка» (графічний олівець, акварель, 1929). Цикл картин «Ніч перед різдвом» (1951). Висока поетичність твору «Різдвяний ранок». Зображення принадності неповторної гоголівської чарівливості.
Тема № 30
Катерина Білокур (1900–1961) — художниця-самоук, майстер живопису з рідкісним обдаруванням, справжній самородок у морі талантів. Визнання непересічного таланту майстрині — нагородження орденом «Знак Пошани» (1951). Удостоєна почесного звання Народної художниці України (1956). Прославлення краси і доцільності у природі, безцінного дару — життя, щедрості землі, розкішного розмаїття флори в картинах народної художниці. Філософська заглибленість, символіка образів, внутрішній поклик К. Білокур. Полотна «Рідне поле», ««Цар-колос», «Квіти», «Сніданок» (1950), «Квіти України», «Яблука», «Квіти з горіхами». Картина «Квіти за тином» (олія, 1939).
Тема № 31
Дерегус Михайло Гордійович (1904) — видатний український художник. Тісний взаємозв’язок творчості художника з літературою. Створення художніх образів, кровно споріднених з образами українського фольклору. Картина «Козак Голота» (1947), триптих «Дума про козака Голоту» (1960). Емоційно схвильований характер колориту полотна. Художні полотна «Катерина» (офорт, 1939), «Повернення» (1943), «Пристань у Ходорові» (1940), «Сирота» (1942), «Вітер» (1946). Картини «Смерть Данила Нечая» (1953), «Прощання» (1952), «Своячениця» (1947), «Пісня», «Дідона і Троян» (ілюстрація до поеми І. Котляревського «Енеїда»), «Незгода» (1958), «Три явори» (1941), «Дорогами війни» (1941).
Тема № 32
Манайло Федір Федорович (1910–1978) — український художник, знавець Гуцульщини, її барвистого світу народного мистецтва, в якому щедро черпав свої естетичні концепції, створюючи непересічні художні образи.
Характерна для творчості живопису емпірична побудова художнього образу, експресіонізм, вільне ставлення до натури, витіюватість вигадки, розкутість манери, особлива дисципліна живописної мови, необхідна реалістичність сприйняття дійсності, помножена на народні традиції. Натюрморт «Новий хліб» (1975). Небуденність, піднесеність мотиву в картині, змалювання достатку і краси, ідеї улагодженості, порядку, гармонії в світі кольору і світла, типового народного світовідчуття, непереборної ідеї життєствердження.
Тема № 33
Коцка Андрій Андрійович (1911) — український художник, чия творчість суцільно присвячена Закарпаттю. Картина «На Гуцульщині» (1972). Превалююча роль художнього синтезу й узагальнення в творі, вдала побудова окремих груп, узгодженість їх в єдине ціле, підпорядкованість наскрізному руху по колу.
Тема № 34
Яблонська Тетяна Нилівна (1917) — український художник, знавець народної творчості, стародавніх звичаїв. Полотно «Весілля» (1962). Розкриття в ньому атмосфери емоційної піднесеності, веселощів, котрі завжди властиві весіллю.
Відтворення в картині звичаю мовою, близькою народному образотворчому мистецтву.
Тема № 35
Романишин Михайло Миколайович (1933) — український художник-етнограф.
Картина «Свято» (1969). Змалювання улюбленої теми — побуту трударів Карпат, гірських краєвидів. Показ незмінно поетичних, позначених людяністю образів троїстих музик: контрабасу, цимбал, скрипки. Щільність, гарячість колориту полотна.
Емоційна змістовність твору, сповненість його оптимістичним світовідчуттям.
Тема № 36
Голембієвська Тетяна Миколаївна (1936) — відомий український художник.
Картина «Українські куманці» (1960). Створення в полотні оптимістичного світовідчуття, яскравого сонячного погляду на реальну дійсність, змалювання радості життю, красі, молодості. Дзвінкість, яскравість живопису.
Питання до заліку
1. Що вам відомо про творчий шлях Іллі Бродського?
2. Хто такий Василь Реклинський? Розкажіть про цього майстра живопису.
3. Складіть тези розповіді «Боровиковський В. А. — український портретист кінця ХVIII — початку ХІХ ст.».
4. Що ви знаєте про майстра Петриківського розпису Тетяну Пату?
5. Чи були ви знайомі з творчістю Миколи Пимоненка до того, як про нього розповідалося на одному з занять факультативу «Український живопис»?
6. Який основний мотив творчості І. І. Труша?
7. Складіть план послідовності розповіді «Е. М. Прохоров — український художник-живописець».
8. Доведіть на конкретних прикладах, що Т. Г. Шевченко — основоположник критичного реалізму в живописі.
9. Назвіть основні картини з творчого доробку художника П. А. Васька.
10. Що свідчить про те, що К. О. Трутовський є майстром змалювання мотивів побуту і звичаїв українського народу?
11. Розкажіть про М. Г. Бурачека — актора, письменника, художника.
12. Які картини Ф. С. Красицького ви знаєте? Охарактеризуйте одну з них?
13. Своєю розповіддю переконайте, що Ф. Кричевський — самобутній знавець народного життя.
14. Про живописну творчість якого представника історичного жанру ви дізналися на заняттях факультативу?
15. Якими картинами представлена творчість українського пейзажиста О. О. Шовкуненка?
16. Напишіть творчу роботу на одну з тем:
А. Г. Петрицький — відомий художник-оформитель театральних вистав і опер за сюжетами творів М. Гоголя.
К. Білокур — народний майстер живопису.
М. Г. Дерегус — український художник-ілюстратор.
Творчий шлях знавця Гуцульщини Ф. Ф. Манайла.
Художник А. А. Коцка — знавець Закарпаття.
Художник-етнограф М. М. Романишин.
Використання народних мотивів у творчості Т. Н. Яблонської.
Світ очима художниці Т. М. Голембієвської.
Художник народного побуту М. Пимоненко.

Приходченко К. І. Факультативи з української мови та літератури. Випуск 2. — Х. : Вид. група «Основа», 2010. — 174, [2] с. — (Б-ка журн. «Вивчаємо українську мову та літературу» Вип. 11 (84))

Категорія: Навчальні програми | Додав: uthitel
Переглядів: 2906 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: