ФАКУЛЬТАТИВ «ЕТНОЛІНГВІСТИКА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ ЛЮДИНИ» - Навчальні програми - Нормативна база освіти - Каталог файлів - Учительська світлиця
Головна » Файли » Нормативна база освіти » Навчальні програми

ФАКУЛЬТАТИВ «ЕТНОЛІНГВІСТИКА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ ЛЮДИНИ»

Якщо у вас виникли проблеми при завантаженні файлів, перегляньте дане відео!


26.02.2014, 15:25
ФАКУЛЬТАТИВ «ЕТНОЛІНГВІСТИКА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ ЛЮДИНИ»
Пояснювальна записка
Мета запропонованої програми факультативу «Етнолінгвістика як засіб формування духовності людини» полягає в розширенні мовленнєвих можливостей учнів, збагаченні їхнього мовлення, сприянні їхньому всебічному творчому розвитку. Заняття з цієї дисципліни навчають відчувати словесні тонкощі, використовувати нестандартні підходи до розкриття тем творчих робіт.
Програма складається з таких частин:
1. Тематичне планування.
2. Календарне планування.
3. Матеріал для практичних занять.
4. Список літератури для учителів і для учнів.
5. Завдання для проведення заліку після прослуховування курсу факультативу (спецкурсу).
Розрахована для учнів 8–11 класів спеціалізованих гуманітарних шкіл та 11-х класів загальноосвітніх шкіл.
Після вивчення курсу учні повинні знати:
поняття інтерпретації культурно-етнічних словесних одиниць;
структуротворчу функцію словесних утворень;
художню тропіку в етнолінгвістичному аспекті;
поняття про словесні символи;
поняття діалектів, етнографізмів як національних деталей;
регіоналізми, їх роль у поглибленні української мови.
Учні повинні вміти:
виконувати етнолінгвістичний аналіз як складову етнокультурного словесного масиву;
визначати слова активного лексичного складу в загальнокультурному і духовному змаганні молодої людини;
вбачати зв’язок пейзажного малюнка з відтворенням характеру, емоційного стану людини;
аргументувати оцінку через предметні і власне радіальні плани характеризації;
давати ціннісну аргументацію з позиції етносу, соціуму, вартісних якостей української мови як національного багатства, вираження духу народу.
Програма факультативного курсу
Тема 1
Слова міфологічні і побутові. Інтерпретація культурно-етнічних словесних одиниць. Визначення способу називання. Мотивації та принципи називання. Лексично вагомі лексеми у відображенні світобачення, світосприйняття. Вибір ознаки, що мотивує звукову оболонку слова: його позалінгвістичний характер. Структуротворча функція словесних утворень. Осмислення переносно-образного і народнопоетичного значення слова.
Тема 2
Національно-культурні цінності в мові. Слово як носій ціннісних характеристик. Ціннісна інтерпретація понять. Оцінна категорія мови як відтворення оцінної діяльності свідомості. Створення картини світу засобами рідної мови. Оцінне значення мовних одиниць. Їх модельно-узагальнююче значення. Контекст. Роль побічних семантичних трансформацій в оцінних конотаціях слова.
Тема 3
Національно-культурне оцінювання і контекст. Аксіологічний чинник у системі слів-понять, значущість мовного знака. Сутність мовної оцінки як важливого чинника мовленнєвої діяльності. Оцінні властивості визначень як категорії етики. Проблема вивчення сутності оцінних слів і структур. Окреслення їх функцій у тексті, комунікативних властивостей, особливостей уживання в живому повсякденному спілкуванні.
Тема 4
Створення контекстом можливостей для встановлення суб’єкта, об’єкта оцінювання, аксіологічних визначень, мотивацій позитивного чи негативного ставлення до об’єкта. Репрезентація текстами національно-культурного середовища спілкування.
Тема 5
Діалектно забарвлена лексика. Регіоналізми, екзотизми й інші словесні утворення з рисами місцевого слововживання.
Тема 6
Джерела етнолінгвістики. Мова як єдність, система, або система систем із чіткими законами зумовленості одна одною. Власне українські форманти у словотворчій структурі синонімів. Термінотворча лексика як важливий чинник утвердження нового слововживання. Етнолінгвістичне вивчення словосполук і граматичних форм.
Тема 7
Художня тропіка в етнолінгвістичному аспекті. Поняття про словесні символи. Аналітизм (оживлення), алюзія (одухотворення) й антропоморфізм (олюднення) як основа символізацій багатьох назв. Символічна репрезентація змістових категорій.
Тема 8
Розгляд етнолінгвістичного аналізу як етнокультурного словесного масиву. Урахування історичної домінації при розгляді питання розвитку мови. Пізнання народного обряду, ритуалу, уявлення через слово, словесний комплекс. Побудова ланцюжка «слово — поняття — образ — обряд (традиція)». Вивчення етнічно визначених мовних одиниць через систему лексичних мікрополів, структурованих цими елементами текстів і парадигм. Дослідження асоціативних рядів українських лексем.
Тема 9
Етнолінгвістичний аналіз твору — шлях вивчення мовного матеріалу на етнологічних засадах. Широкі можливості етнокультурного словесного масиву. Ланцюжок «слово — поняття — образ — обряд» в його численних сполученнях і трансформаціях.
Експресія лексичних одиниць, їх інтерпретація. Система лексичних мікрополів. Асоціативні ряди українських лексем.
Тема 10
Розвиток мови і народної культури, історичної долі нації в цілому, етнографічних груп зокрема. Слова, словесний комплекс «слово — поняття — образ — обряд (традиція)» як пізнання народного обряду, ритуалу, уявлення, з’ясування його суті і форми уживання. Інтерпретація культурно-етнічних словесних одиниць.
Тема 11
Національно-культурні цінності в мові: шляхи словесно вираженої аргументації. Підвищення ролі і значущості мови як інструмента оцінки стану розвитку суспільно-політичних і національних відносин як способу сприйняття та інтеграції картин світу в її національно-культурній репрезентації. Утвердження вартісних якостей української мови як національного феномена, важливого чинника реалізації національної ідеї.
Тема 12
Інтерпретація культурно-етнічних словесних одиниць. Визначення способу називання. Мотивація самої назви. Внутрішня форма слова. Позалінгвістичний і внутрішньо-лінгвістичний характер вибору ознак, що мотивують звукову оболонку слова.
Тема 13
Слова на позначення предметів козацького реманенту. Прізвища та прізвиська козаків. Козацька термінологія. Активізація елементів козацького мовлення на сучасному етапі розвитку суспільства.
Тема 14
Етнографізми як національна деталь у зображенні типових життєвих ситуацій. Роль слова-етнографізму у формуванні художнього тексту. Важливість змістовотворчого чинника національно-культурних слів — понять в організації мовного матеріалу. Вияви структуризації етнічно орієнтованих компонентів в народнопоетичних жанрах. Форми демінутивів як засіб емоційного забарвлення, підвищення експресії вислову. Роль регіоналізмів у поглибленні опанування українською мовою.
Тема 15
Принципи і прийоми етнолінгвістики як науки про навчання мові на етнологічній основі. Джерельна база етнолінгвістичний студій. Опанування української мови як найважливішого чинника національної свідомості.
Тема 16
Коло національно орієнтованої лексики як відбиття світобачення і світосприймання українців. Етнографізми як джерело етнолінгвістичних студій.
Тема 17
Невичерпна скарбниця етномовних елементів — усна народна творчість. Пісні, думи, легенди, казки, колядки, щедрівки, гаївки, коломийки, обрядова поезія як багатоярусний шар українського лексикону.
Тема 18
Стійкі сполуки — фразеологізми, приказки, прислів’я, загадки, крилаті слова, примовки, казкові формули як важливі складові етнолінгвістичного матеріалу.
Тема 19
Слова-поняття і словосполуки на означення типових особливостей українського народного життя, етнічної культури, народних традицій, звичаїв. Мікрополе споконвічних мовних утворень на позначення найбільш суттєвих, вічних, визначальних, архетипних для українців понять, таких, як: земля, мати, хата, доля.
Тема 20
Розгалужена система прямих і непрямих значень слова. Його широкі асоціативні зв’язки, здатність до метафоризації, персоніфікації. Включення виняткових можливостей у різноманітних констекстах, утворення стійких зворотів.
Тема 21
Слова на позначення українського національного одягу. Словесні описи різного роду орнаментів. Ознайомлення з призабутими формами старовинного народного одягу.
Тема 22
Слова на позначення українських прикрас із квітів. Звернення до їх історико-культурологічних компонентів. Виявлення внутрішнього змісту слів-історизмів, умов їх уживання.
Тема 23
Слова-міфологеми і слова в загальнокультурному і духовному зростанні молодої людини.
Тема 24
Зв’язок пейзажного малюнка з відтворенням характеру, емоційного стану людини. Важлива текстотвірна функція національно-культурних мовних компонентів.
Тема 25
Оцінне значення мовних одиниць. Слова-поняття. Їх переосмислене вживання. Переносно-метафоричне значення слова.
Давня слов’янська міфотворчість. Підсилення контекстом аксіологічної характеристики, її експресивної забарвленості.
Тема 26
Оцінка, маркованість окремих лексем української мови. Розвинута в українській мові мережа утворень зменшувально-пестливих, голубливих значень, що кількісно і якісно вирізняє її
з-поміж інших слов’янських мов. Сила співчуття, моральної підтримки в збірних іменниках.
Тема 27
Зв’язок етнолінгвістики з сучасною аксіологією як науковою дисципліною. Аксіологічні ознаки і мовні критерії української мови. Аргументованість оцінки через дескриптивно (предметні) і власне оцінні (модальні) плани характеризації: ціннісна аргументація з позиції етносу, соціуму, вартісних якостей української мови як національного багатства, вираження духу народу.
Теми для написання творів-есе
1. «Мамо, я хочу поговорити з Вами» (А. Малишко).
2. «Нашу любов, як осяяну зірку, / Не кину вітру, не дам на розлуку» (А. Малишко).
3. «Той, що пломеніє не в одиночку, / Двічі народжений для поколінь» (А. Малишко).
4. «Перехрестя доріг… Перехрестя сердець».
5. «Ніколи не сміявся без любові» (про О. Вишню).
6. «У чарівний світ народних звичаїв».
7. «Оберіг з мого дитинства».
8. «Щасливі спогади дитинства».
9. «Пісня серця матері».
10. Спогадами — в дитинство.
11. За народними зразками складіть власні: а) прислів’я; б) приказки: в) колискові; г) колядки; д) щедрівки; е) вишнівки; ж) легенди, перекази, бувальщини; з) гаївки, гагілки.
12. «Весноквіття лунке, голосів нестихаючий гамір» (В. Бичко).
13. «Сподіваюсь…».
14. «Я через десять–двадцять років».
15. «Якою (яким) я бачу себе сьогодні».
16. «Діалог із совістю».
17. «Як жити по справедливості».
18. «Я і моє життєве кредо».
19. «Мамо, прости».
20. «Як не пустити в душу жорстокість жорстокість і безсердеччя».
21. «Своє сокровенне».
22. «Роздуми про щастя».
23. «Жити заради добра для людей».
24. «Час, школа (робота і ми)».
25. «Образ світового дерева — символ художнього бачення революції людини в розвитку Землі і Космосу».
26. «Ти знаєш, що ти — людина» (В. Симоненко).
27. «Лебедій, материнство!».
28. «Духовна пам’ять тисячоліть».
29. «Народ мій завжди буде».
30. «Дума про щастя».
31. «Ярій, душе. Ярій, а не ридай…» (В. Стус).
32. «Ода совісті».
33. «Золоті правила життя».
34. «Лист до себе».
35. «Поклик моєї зорі».
36. «Цей чарівний природи голос».
37. «У гості до веселки».
38. «Один день мого життя».
39. «Україно! Плачу сльозами, над тобою…».
40. «Не стати роботом речей».
41. «Чи не з байдужості починається зрада».
42. «Чим небезпечне міщанство?»
43. «Я і світ прекрасного».
44. «Життя таке коротке. Поспішайте творити добро» (О. Довженко).
45. «Погляд у незвідане».
46. «Весна мого життя».
47. «Скарб душі».
48. «Походження назви «Україна» (найвідоміші гіпотези).
49. «Назви алфавіту у різних народів світу».
50. «Весільні фразеологізми».
51. Елементи народознавства у творчості українських поетів і письменників (за новою програмою і тестовими завданнями для контролю знань). М. Рильський «Неопалима купина», Г. Тютюнник «На Колимі запахло чебрецем».
52. Гідроніми Східної України.
53. Народна символіка квітів.
54. Народні розповіді про долю.
55. Родинна етнопедагогіка.
56. Народні ремесла.
57. Рукописний етнографічний словник.
58. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку.
59. Навчання, життя — ключове завдання сучасної освіти.
60. Громадянська спрямованість життєтворчості.
61. Саморозвиток особистості і сімейне виховання.
62. Фольклорні джерела української драматургії і театру.
63. Легенда про Євшан-зілля в Галицько-Волинському літописі.
64. Роль народної пісні у розкритті внутрішнього стану Роксолани / (За однойменним романом П. Загребельного).
65. Виховні системи і технології особистісно орієнтованого виховання.
66.Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед школярів.
67. Українознавство в системі морально-етичного виховання школярів.
68. Гармонізація родинного та шкільного виховання на засадах педагогіки життєтворчості.
69. Художні промисли рідного краю.
70. Козацька педагогіка.
71. Лицарське виховання.
72. Інноваційні підходи до формування творчих здібностей.
73. Науково-методичне забезпечення діяльності школи у формуванні особистості засобами народознавства.
74. Інтеграція процесу навчання як засіб процесу духовного зростання учителя й учня.
75. Диференційований підхід під час викладання української мови та літератури.
76. «Чисті дощі дитинства».
77. «Дорога долі».
78. «Земної гармонії барви космічні».
79. «Українкою я народилася».
80. «Осінні роздуми».
81. «Іду до себе»
82. «Слово важить життя».
83. «Напитися із джерела мужності!»
84. «Храм духовності».
85. «Бути вченим — це спосіб життя».
86. «Пісня буде поміж нас».
87. «Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос більш нічого. / А серце б’ється — ожива, / Як їх почує!.. » (Т. Г. Шевченко).
88. «Земле рідна! / Мозок мій світліє, / І душа ніжнішою стає, / Як твої сподіванки і мрії / У життя вливаються моє» (В. Симоненко).
89. «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину».
90. «Хата моя, біла хата…» (Д. Луценко).
91. «Забудеш рідний край — тобі твій корінь вкаже» (П. Тичина).
92. «Мамина вишня в саду».
93. «Як тебе не любити, Києве мій…».
94. «Україно моя, мені в світі нічого не треба, / Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти» (А. Малишко).
95. «Дозволь мені, мій вечоровий світе, / Упасти зерном в рідній стороні» (В. Стус).
96. «Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежок, / Є тисячі ланів, але один лиш мій» (В. Симоненко).
97. «Природа і я».
98. «Не скоро весна ясночола покине далекі краї» (В. Сосюра).
99. «Неба в’яже просінь і мете, мете жовтокоса осінь листя золоте» (В. Сосюра).
100. «І на тім рушникові оживе все знайоме до болю…».
101. «Квіти, квіти — чаруюсь я вами…».
102. «З хлібом у нас зустрічають гостей, / Хліб на весіллях цвіте в короваї./ І кращих немає на світі вістей, / Ніж — хліб уродився у рідному краї» (П. Воронько).
103. «Віддаю хліборобові шану — / Найстарший-бо хліб на землі!» (М. Сингаївський).
104. «Є найзначніша дума на світі — дума про хліб» (В. Лагода).
105. «Я вийду сам проти бурі…».
106. «Вільна пісня не хоче умерти…».
107. «Знання — це життя».
108. «Якби не мамина пісня, сказав якось один древній історик, / яким убогим було б наше життя» (В. Скуратівський).
109. «Пісня і праця — великі дві сили» (І. Франко).
110. «Пісня тиха і тривожна знайде друга в далині» (Т. Масенко).
111. «Батьки і діти — серця одні. / Батьки і діти — душі пісні. / Батьки і діти — страждань політ, / Батьки і діти — родини цвіт» (Т. Кукурудза).
112. ««Хай стелиться вам доля рушниками!».
113. «Людина не вічна на цій землі. А діла, які вона залишає по собі — / Ото корінь життя людського, з якого згодом проростає молоде буйне пагіння» (І. Цюпа).
114. «Де козак, там і слава» (З усної народної Створчості).
115. «Та як же нам жити на рідній землі, / Щоб люди повіку щасливі були, / Щоб мова народу в повазі була, / Від роду до роду між нами була» (Ф. Тишко).
116. «Робиш добро — кайся, робиш зло — зла сподівайся».
117. «Яка совість — така й честь».
118. «Найкраща краса — краса вірності» (О. Гончар).
119. «Без мови в світі нас — нема!» (Т. Г. Шевченко).
120. «Найпрекрасніша мати щаслива, / Найсолодші кохані вуста, / Найчистіша душа незрадлива / Найскладніша людина проста» (В. Симоненко).
121. «На світі той наймудріший, хто найдужче любить життя». / Йняти біль кожного…» (В. Симоненко).
122 «Щоб сприяти добру».
123. «Мудра печаль нетлінних слів».
124. «Право на довіру».
125. «Я живу, тому що мені подарувала життя мати».
126. «Той, хто не росте, той умирає».
127. «Я думаю про ялинку, яка росте в лісі на пеньочку».
128. «І праху своїм».
129. «Тільки любов — перемагає небуття».
130. «Любов живе в тих, кого любимо».
131. «Ми вічні до тих пір, поки нас пам’ятають».
132. «Господи, для кого ж я життя віддав…».
133. «Душа співає…».
134. «Вічні проблеми вирішуються вічністю».
135. «Жити хочеться без зла».
136. «У пам’яті проходить життя».
137. «Розмова, створена для спілкування».
138. «Якщо зірки запалюються, значить це комусь потрібно» (В. Маяковський).
139. «Голос душі, голос серця».
140. «Плаче душа».
141. «Музика жалілася і плакала».
142. «Чийсь біль стає моїм».
143. «Обнятися б нам усім разом і сказати: «Я люблю тебе» (Ф. Достоєвський).
144. «Ми всі єдині в цьому світі» (М. Цвєтаева).
145. «Хочу, щоб не було будинків престарілих при живих дітях, щоб не було дітей-сиріт при живих батьках».
146. «Батьки ніколи не повертаються».
147. «Я простягну руку, щоб…».
148. «Смог талого снігу».
149. «Дерево заплакало».
150. «Сльозинки берези».
151. «Не можна війти в одну річку двічі…».
152. «Наша душа суспільства».
153. «Здорова душа родини».
154. «Людина — лю-ди-на».
155. «Гуманність».
156. «Жіночність».
157. «Чи можна оправдати зраду».
158. «Тільки б подивитися в твої очі».
159. «Люди! Де ви…»
160. «Широта душі».
161. «Ми повинні залишатися людьми».
162. «Не буду виносити вердикт».
163. «Слово, пророщене в душі благородними сходами».
164. «Просто обнятися і любити один одного.
165. «Учись сприймати смак життя».
166. «Пам’ять вічна».
167. Слово «гуманність».
168. «Людяність походить від слова «людина».
169. «Я слухаю свої думки».
170. «Поставлена крапка, а я продовжую роздумувати».
171. «А серцю потрібні …».
172. «Моральне знищення».
173. «Душа стогне без бальзаму поезії».
174. «Падати і підніматися».
175. «Умирати і воскрешатися».
176. «Зустрічайте мужньо зло…»
177. «Філософія життя».
178. «Робота душі».
179. «Золоті руки».
180. «Учись сподіватися, вірити і прощати».
181. «Суд історії, суд смерті».
182. «Домашнє завдання — це ваше життя, повне добротворення».
183. «Біль душі».
184. «Духовність зі знаком мінус».
185. «Не даремно жили».
186. «Та нагородить тебе Бог щасливими зустрічами».
187. «Мені страшно і млосно».
188. «Я горжусь…»
189. «І думайте, думайте кожний про своє».
190. «Учусь співпереживати».
Термінологічний словник
Графіка, -и, ж. 1. Вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині т. ін. олівцем, пером, пензлем, вуглиною, або відтиснутий на папері зі спеціально підготовленої форми; твори цього мистецтва. 2. Лінгвістичні письмові чи друковані знаки, що відбивають звуки мови, інтонацію і т. ін., зображення живої мови письмовими знаками. // Розділ вчення про різні системи письмових
або друкованих знаків, літер.
Графіка книжкова, лінгвістичні письмові чи друковані знаки, що відбивають звуки мови, інтонацію і т. ін., зображення живої мови письмовими знаками. // Розділ вчення про різні системи письмових або друкованих знаків, літер.
Літографія, -ї, ж. 1. Спосіб плоского друку, за якого для виготовлення форми використовують літографічний камінь з нанесеним на нього малюнком. 2. Чого і без додатка. Відбиток, одержаний у такий спосіб. 3. Підприємство, цех, де друкують у такий спосіб.
Рельєф, -у, ч. 1. Скульптурне зображення на площині. // спец.
Скульптурний витвір із випуклим або заглибленим зображенням на площині. 2. Сукупність нерівностей на земній поверхні.
3. перен. Те, що помітно вирізняється з-поміж однорідних предметів, явищ.
Естамп, -а, ч. Відбиток на папері, рідше на шовку та ін. матеріалах якого-небудь зображення, зробленого самим художником або майстром-гравером.
Пастель, -і, ж. 1. М’який кольоровий олівець (без оправи), вигот. із спресованих, стертих у порошок фарб із домішкою з’єднувальних або розділювальних речовин (клею, крейди і т. ін.). 2. Техніка живопису, заснована на застосуванні таких олівців; відповідний жанр живопису, а також картина або малюнок, виконаний таким олівцем. Техніка пастелі.
Цикл, -у, ч. 1. Сукупність взаємопов’язаних явищ, процесів, робіт, яка створює закінчене коло дій протягом певного проміжку часу. 2. Послідовний ряд чого-небудь. 3. Певна група наук. дисциплін, об’єднаних за яким-небудь загальним принципом.
Цикл пейзажний, ряд художніх творів одного жанру (пейзажу), об’єднаних спільністю тематики, персонажів і т. ін.
Начерк, -у, ч. Малюнок, що намічає лише найважливіші, загальні риси того, що повинно бути зображене. // Щось незакінчене, намічене лише в загальних рисах (про літературний твір, доповідь і т. ін.). 2. Те саме, що нарис.
Картина -и, ж. 1. Твір живопису, намальований перев. фарбами на полотні, картоні, дошці тощо. *У порівн. 2. перен., розм. Про кого-що-небудь, що своїм виглядом викликає захоплення. 3. перен. Те, що можна бачити, охопити зором або конкретно уявити. // Стан, становище чого-небудь. // Словесне, мистецьке зображення чого-небудь у літературі тощо. 4. Епізод, частина акту п’єси, що потребує окремої декорації. **Живі картини — німа сцена, під час якої дійові особи зберігають нерухомість. 5. розм., рідко. Те саме, що кінофільм.
Дизайн, -у, ч. 1. Художнє конструювання та оформлення речей (перев. знарядь праці, промислової продукції та інтер’єра). Мистецтво дизайну //Художньо конструкторська діяльність, спрямована на створення нових видів і типів виробів, які б відповідали вимогам
суспільства (корисності, зручності в експлуатації, краси і т. ін.).
2. Відповідна галузь мистецтва і наукового знання; технічна естетика.
Дизайнерське проектування — художня конструкторська діяльність, спрямована на створення нових видів і типів виробів, які б відповідали вимогам суспільства (корисності, зручності в експлуатації, краси і т. ін.).
Монументально-декоративне мистецтво — 1. Вид образотворчого мистецтва, що охоплює архітектурні і скульптурні монументи, настінні розписи, мозаїку тощо.
Регенерація, -ї, ж. 1. тех. Відновлення цінних вихідних властивостей матеріалів, що використовувались у робочих процесах різних виробництв. 2. тех. Повернення частини тепла, що відходить для постійного використання в теплосиловій установці.
3. біолог. Відновлення яким-небудь організмом утрачених або пошкоджених органів і тканин.
Монотипія, -ї, ж. Спосіб друкування в графіці, за якого фарби одного чи кількох кольорів накладають на рівну поверхню металевої дошки й на друкарському верстаті дістають один відбиток.
Рисунок, -ч. 1. род. -нка. Те саме, що малюнок 2. род. -нку. Мистецтво зображення, відтворення чого-небудь рисуванням 3. род. -нка. Те саме, що креслення 2. 4. род. -нка, перен. Обрис, контур чого-небудь. 5. род. -нка. Характерні особливості виконання, художнього втілення якого-небудь твору мистецтва.
Акварелі, -і, ж. 1. тільки одн. Клейові фарби, що розводяться водою. //Живопис такими фарбами. 2. Картина, малюнок, виконані такими фарбами.
Плакат, -а, ч. 1. Малюнок з коротким текстом до нього, що закликає до чого-небудь, популяризує, рекламує щось. Мистецтво плаката. 2. Шматок, смуга тканини, паперу і т. ін. із закликом, лозунгом.
Натюрморт, -у, ч. Картина, на якій зображені предмети побуту, квіти, фрукти, забито дичину і т. ін..// Предмети, які можуть бути зображені на такій картині.
Ескіз, -а, ч. 1. Передній начерк малюнка, картини або її частин. // Початкове оформлення скульптурного твору, зазвичай у зменшених масштабах. // Попередня редакція літературного, музичного твору чи його частин. 2. Малюнок, за яким створюють що-небудь. // Технічний рисунок, виконаний від руки, з додержанням правил креслення, який має всі дані, необхідні для виготовлення зображуваних предметів.
Фреска, -и, ж. 1. Картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці. 2. Живопис фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці. 3. фрески, -сок, мн. Про музичний твір поліфонічного характеру (звичайно для оркестру і хору).
Етюд, -а, ч. 1. Твір образотворчого мистецтва допоміжного характеру, виконаний з натури з метою її вивчення в процесі роботи над картиною, скульптурою і т. ін. 2. Невеликий літературний твір, присвячений якому-небудь окремому питанню // Невелика одноактна п’єса, події якої мають драматичний характер. 3. Невеликий музичний твір віртуозного характеру. // П’єса, у якій застосовується певний технічний прийом гри. 4. У сучасній
театральній педагогіці — вправа, яка служить для розвитку і вдосконалення акторської техніки і яка складається з різних сценічних дій, імпровізованих чи заздалегідь розроблених викладачем.
* Шаховий етюд — складена шаховим композитором позиція, у який одній із сторін пропонується виконати завдання (виграти чи зробити нічию) без зазначення кількості ходів.
Скульптура, -и, ж. 1. Тільки одн. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну або рельєфну форму і виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини і т. ін.). 2. Твір цього виду мистецтва (статуя, бюст, барельєф і т. ін.). // збірн. Сукупність таких творів.
Самоосвітня діяльність учителя
1. Організація та управління розвитком художньої культури учнів.
2. Застосування синтетичного поєднання різних видів образотворчого мистецтва з літературою в навчальному процесі.
3. Концепція виховання учнів на відродженні національних традицій.
4. Принципи навчання і виховання учнів на засадах бережливого ставлення до мистецької спадщини.
5. Оволодіння основами новітньої художньо-графічної освіти в Україні та впровадження їх у навчальний процес.
Самоосвітня діяльність учнів
Дослідіть один із творів, у якому назва-символ допомагає краще осмислити змістовий план оповіді.
Пропоновані твори
О. Гончар «Собор», «Тронка», «Бригантина», «Твоя зоря».
М. Черемшина «Карби».
В. Стефаник «Дорога».
Г. Чупринка «Огнецвіт».
Г. Тютюнник «Вир».
В. Земляк «Лебедина зграя».
Л. Первомайський «Дикий мед».
О. Довженко «Зачарована Десна».
П. Тичина «Сонячні кларнети».
М. Рильський «Жага», «Знак терезів».
Я. Славутич «Спрага».
Л. Костенко «Вітрила».
Є. Маланюк «Земля і залізо».
О. Ольжич «Камінь».
Завдання до заліку
1. Як ви розумієте поняття «інтерпретація культурно-етнічних словесних одиниць?»
2. Розкажіть про створення картини світу засобами рідної мови.
3. Побудуйте розповідь на тему «Аксіологічний чинник в системі слів-понять».
4. Що ви можете розказати про діалектно забарвлену лексику?
5. Які терміни, зв’язані зі словами-символами ви знаєте?
6. Що вам відомо про етнолінгвістичний аналіз тексту?
7. Складіть словник слів на позначення:
а) українського національного одягу;
б) українських прикрас із квітів;
в) архетипи українців — земля, мати, хата, доля;
г) головних уборів;
8. Створіть розповідь про асоціативні ряди українських лексем.
9. Що ви знаєте про слова-міфологеми?
10. Запишіть план розповіді «Маркованість лексем української мови».

Приходченко К. І. Факультативи з української мови та літератури. Випуск 3. — Х. : Вид. група «Основа», 2011. — 175, [1] с. — (Б-ка журн. «Вивчаємо українську мову та літературу»; Вип. 12 (97))

Категорія: Навчальні програми | Додав: uthitel
Переглядів: 676 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: